Як уже вказувалося ранiше, мiж дезiнтеграцiую та iнтеграцiую
с зворотна залежнiсть, тобто чим кишни рiвень груповоє iнтег-
рацiє, тим бiльше можливостей вiдкривауться для iндивiдуаль-
но-особистiсноє позитивноє дезiнтеграцiє, яка й приводить iз
часом до вторинноє iнтеграцiє на вищому рiвнi розвитку (див.
мал. 1). Може виникнути запитання: чому закономiрностi осо-
бистiсноє й груповоє динамiки в психокорекцiє ми повязуумо з
процесами дезiнтеграцiє й iнтеграцiєi Адже цi поняття швидше
каталiзують динамiку, а не визначають семантику.
Пояснюуться цс тим, що, коригуючи, ми фактично нiчого
нового не привносимо: ми працюумо з тим, що вже у у субукта,
змiнюючи напрям, динамiку структурних компонентiв психiки
з метою нiвелювання особистiсних деструкцiй. В психокорек-
цiйному процесi вiдбувауться переорiунтацiя психiчноє енергiє з
деструктивних (руйнiвних) каналiв у конструктивному напря-
мi, який би допомiг клiунтовi привести у вiдповiднiсть засоби
взаумодiє з довколишнiм свiтом iз його намiрами, бажаннями,
очiкуваннями. Розумiння цього дасть змогу психологовi цiле-
спрямовано пiдтримувати кожного учасника АСПН в усвiдом-
леннi конкретних передумов власноє особистiсноє проблеми й
намiтити шляхи єє конструктивного розвязання. Ми допомагаумо
клiунтовi встановити звязки мiж свiдомими й несвiдомими аспек-
тами психiки, виявити невiдповiднiсть мiж цiлями, бажаннями й
тими засобами, якi вiн застосовуу для Єх досягнення, й т. iн.
Звичайно, клiунт збагачууться новими формами й засобами
(вербального й невербального) спiлкування в групi АСПН, але
до тих пiр, поки вiн перебувау в полонi власних проблем, його
свiдомiсть обтяжена певними викривленнями, позбавитись яких
можливо в разi прояснення каузальноє канви цих явищ. Тому
фактично процес психокорекцiє полягау у зясуваннi причин
труднощiв спiлкування, породжуваних несвiдомими аспектами
психiки субукта.
Професiйним грунтом такоє роботи у процесуальна психодi-
агностика, якiй треба придiлити особливу увагу. Загальнi ж
закономiрностi, на якi ми спираумося в груповiй психокорекцiє,
полягають у позитивнiй дезiнтеграцiє й вториннiй iнтеграцiє.
Через каталiзацiю цих процесiв забезпечууться управлiння гру-
повою психокорекцiую й iндивiдуально-неповторними змiнами
кожного субукта.
2.4. ПОНЯТТЯ ОСОБИСТiСНОЄ
ПРОБЛЕМИ СУБтКТА ТА Й ГЕНЕЗА
Поняття особистiсна проблема не розкрите в пси-
хологiчнiй лiтературi через вiдсутнiсть дослiджень у галузi
практичноє психологiє, зокрема глибинноє психологiє.
Проблема завжди потребуу розвязку, який тут ускладню-
сться деякими невiдомими, iмплiцитно прихованими вiд субук-
та даними. Єх неусвiдомлення унеможливлюу єє розвязання.
Часом постають економiчнi, соцiальнi, академiчнi й т. п. про-
блеми, розвязання яких залежить вiд обiзнаностi субукта, вiд
його компетенцiє в цих питаннях. i успiх стау доступним у мiру
набуття досвiду, розширення знань за рахунок переведення да-
них з iмплiцитного стану в експлiцитний.
Розвязання особистiсноє проблеми потребуу розширення й
поглиблення рефлексивних знань, якi включають зiставлення
намiрiв до дiє iз самими дiями субукта. Йдеться про те, що
субукт часто не в змозi адекватно усвiдомлювати свою особи-
стiсну проблему, бо перебувау в полонi iлюзiй, породжуваних
викривленнями свiдомостi, що потребуу "захистiв". Це, мабуть,
головна, специфiчна характеристика особистiсноє проблеми,
психологiчна суть якоє або зовсiм не усвiдомлюуться субуктом,
або усвiдомлюуться викривлено, або ж фрагментарне. Тому так
важливо допомогти субуктовi вичленувати власну особистiсну
проблему. Здебiльшого в поле його свiдомостi потрапляють нас-
лiдки єє дiє: вiдчуття напруженостi, тривоги, очiкування невдачi,
пiдвищена агресивнiсть або пасивнiсть, апатiя та iн. Тобто
субукт швидше може усвiдомлювати ситуативнi наслiдки дiє
особистiсних проблем, не розумiючи Єхнiх особистiсних першо-
причин та бiльш уразливих наслiдкiв для всiує його психiчноє
життудiяльностi. Каузальний аспект особистiсноє проблеми по-
вязаний з iсторiую життя й, особливо, з дитинством субукта,
з наявнiстю у людини внутрiшньоє стабiлiзованоє суперечностi,
яка маскууться в психiцi й iнтегрууться через процес субуктив-
ноє iнтеграцiє системою "психологiчних захистiв".
2.5. ПОНЯТТЯ "ПСИХiЧНОГО
ЗАХИСТУ". ЙОГО РiЗНОВИДИ
Й ФУНКЦiЄ
Поняття "психiчного захисту" було введене 3. Фрей-
дом як засiб розвязання конфлiкту мiж свiдомим i несвiдомим.
Основну функцiю "захистiв" 3. Фрейд убачав у зниженнi емо-
цiйноє напруженостi, що провокувалася тривогою за здiйснення
соцiальне значущих цiлей, яким суперечили потяги, що йшли
вiд "iд". Саме таке трактування "психологiчних захистiв" пануу
в психоаналiтичнiй лiтературi. грунтовнi дослiдження цього фе-
номена були проведенi дочкою 3. Фрейда - Анною Фрейд
iншi хоч i вказують на поняття "психiчних
захистiв" як досить вагоме явище для розумiння психiки, проте
спецiально його не дослiджували. Все це зумовило розумiння
"психiчних захистiв" як окремих механiзмiв, шо iснують авто-
номно. Це - рацiоналiзацiя, проекцiя, перенесення, регресiя,
катарсис, iдентифiкацiя, замiщення та iн.
Наш багаторiчний досвiд проведення груповоє психокорек-
цiйноє роботи показав, що "психiчнi захисти" функцiонують у
певнiй цiлiснiй i досить динамiчнiй системi, iндивiдуально не-
повторнiй для кожного субукта. Системнiсть у провiдною ха-
рактеристикою "психiчних захистiв", яка здасться головним,
центральним механiзмом: "в iд слабкостi до сили". Та-
кий пiдхiд до функцiйноє органiзацiє всiує захисноє системи до-
помагау зрозумiти iнтегруюче ядро захистiв у всiх його проявах.
Аналiз одержаного нами емпiричного матерiалу показуу, що
завдання захистiв може трактуватися двояким шляхом: з одного
боку, зберегти незмiнними й задовольнити iн-
фантильнi iнтереси "Я", а з iншого - забезпе-
чити захист "Я" в сучасних умовах житту-
дiяльностi субукта. У звязку з цим ми вбачаумо пiд-
стави видiлити два дуже важливi види захистiв (невiдомi в
психологiчнiй лiтературi): ба з о в i захисти й ситуатив-
нi (периферiйнi) захисти.
Як випливау з вищесказаного, в базових захистах осiдау весь
iнфантильний емоцiйно значущий досвiд субукта, повязаний
iз "людьми дитинства". Цi люди визначаються наявнiстю до них
первинних лiбiдiозних потягiв (або, навпаки, мортидiозних
вiдштовхувань), якi невидиме програмують актуальну поведiн-
ку. Ця система виражауться в певнiй логiцi несвiдомого, яка у
когнiтивною базою "психiчних захистiв". Когнiтивний рiвень
захистiв характеризууться системними якостями, що не усвi-
домлюються субуктом. Вони пiдкоряються удиному механiзмо-
вi: "вiд слабкостi до сили". Поняття психiчноє слабкостi й сили
ми розумiумо в загальноприйнятому Єх трактуваннi у психоло-
гiє, хоч у кожного субукта вони досить iндивiдуалiзованi.
iндивiдуальна неповторнiсть мас вираження в системi "умов-
них цiнностей", в Єх ЄурархiзацiЄ за силою значущостi для субук-
та, оригiнальнiй у кожному конкретному випадку. "Умовнi
цiнностi" лежать ближче до базових захистiв, нiж "захиснi"
засоби, повязанi з ситуацiую. "Умовнi цiнностi" та пери-
ферiйнi захисти здiйснюють функцiє промiжного ланцюга мiж
базовими захистами та обуктивною реальнiстю.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68