лiзацiє та контролi за виконанням заходiв, спрямованих на забезпечення зайнятостi населення; мiжнародному спiвробiтництвi у розв'язаннi проблем зайнятостi населення, включаючи працю громадян Украєни за кордоном та iноземних громадян в Украєнi.
Служба зайнятостi в Украєнi утворена Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 21 грудня 1990 р. № 381 <Про створення державноє служби зайнятостi Украєни>. Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 24 червня 1991 р. № 47 затверджено Положення про державну службу зайнятостi. Цим Положенням державна служба зайнятостi визнана централiзованою структурою спецiальних органiв, утворених для комплексного вирiшення питань регулювання зайнятостi населення, професiйноє орiунтацiє, працевлаштування i соцiальноє пiдтримки тимчасово непрацюючих громадян.
Державна служба зайнятостi складауться з Центру зайнятостi Мiнiстерства працi та соцiальноє полiтики Украєни, центру зайнятостi Автономноє Республiки Крим, обласних, районних, мiжрайонних, мiських i районних у мiстi центрiв зайня-
182
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
тостi. До складу служби зайнятостi входять також центри професiйноє орiунтацiє, навчальнi заклади професiйноє пiдготовки незайнятого населення, iнформацiйно-обчислювальнi центри, територiальнi та спецiалiзованi бюро зайнятостi, центри трудовоє реабiлiтацiє населення.
Мiсцевi центри зайнятостi та iншi органи державноє служби зайнятостi пiдпорядковуються Мiнiстерству працi Украєни та вiдповiдним органам мiсцевоє державноє адмiнiстрацiє.
Громадяни мають право на безплатне сприяння державноє служби зайнятостi. За сприянням у працевлаштуваннi можуть звертатися усi незайнятi громадяни, якi бажають змiнити мiсце роботи, працевлаштуватися за сумiсництвом чи у вiльний вiд навчання час.
Порядок реустрацiє, перереустрацiє та ведення облiку громадян, якi шукають роботу, i безробiтних, виплата допомоги по безробiттю, а також умови надання матерiальноє допомоги в перiод професiйноє пiдготовки та перепiдготовки визначенi Положенням, що затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 27 квiтня 1998 р. № 578.
Правовi норми про зайнятiсть населення поширюються на громадян Украєни, iноземних громадян i осiб без громадянства, що постiйно проживають в Украєнi, якщо iнше не передбачено законодавством. Якщо мiжнародним договором або угодою, укладеною Украєною, встановленi iншi правила, нiж тi, що передбаченi законодавством про зайнятiсть, то застосовуються правила мiжнародних договорiв i угод.
Зайнятiсть населення у проблемою не тiльки нацiональною, а й мiжнародною.
2. Мiжнароднi правовi акти про зайнятiсть
З самого початку створення МОП, вже на першiй Мiжнароднiй конференцiє працi, що вiдбулася у Вашингтонi з 29 жовтня 1919 по 27 сiчня 1920 р., розглядалися питання зайнятостi. Цiую конференцiую було прийнято шiсть конвенцiй, серед яких слiд видiлити Конвенцiю № 2 про безробiття, в якiй були розглянутi питання органiзацiє бiрж працi, облiку робочих мiсць i вiльноє робочоє сили, надання матерiальноє допомоги безробiтним тощо. iншi конвенцiє першоє сесiє Мiжнародноє конференцiє працi були присвяченi тривалостi робочого часу, працi жiнок, дiтей, неповнолiтнiх. Конвенцiя № 2 була доповнена
Роздiл VII. Правова органiзацiя працевлаштування громадян
183
Рекомендацiую № 1 про безробiття. Конвенцiя № 2 про безробiття ратифiкована постановою Верховноє Ради Украєни вiд 4 лютого 1994 р.
На другiй сесiє Мiжнародноє конференцiє працi, що вiдбулася в Генує з 15 червня по 10 липня 1920 р., було прийнято конвенцiє № 8 про допомогу по безробiттю у разi корабельноє аварiє та № 9 про працевлаштування морякiв. Цi конвенцiє були доповненi Рекомендацiую № 10 про страхування по безробiттю
для морякiв.
На третiй сесiє Мiжнародноє конференцiє працi в Женевi в жовтнi-листопадi 1921 р. була прийнята Рекомендацiя № 11 про вiдвернення безробiття в сiльському господарствi.
Вже тiльки цей короткий екскурс до перших рокiв дiяль-СВiДЧИТЬ про те, що ця органiзацiя пiсля першоє i^i^ередЬднi пiслявоунноє депресiє, коли вiйськова гiь пбчiиiа скорочуватись, кiлькiсть робочих мiсць зменшуватись, а демобiлiзацiя з армiй збiльшила кiлькiсть працiвникiв, якi шукали роботу i не завжди знаходили, змушувала свiтове спiвтовариство шукати шляхи подолання проблеми забезпечення роботою усiх бажаючих.
Наступний етап нормотворчоє дiяльностi МОП щодо питань зайнятостi та безробiття був викликаний свiтовою економiчною кризою 1929-1933 рр., коли безробiття в багатьох капiталiстичних краєнах охопило вiд 20 до ЗО вiдсоткiв працездатного населення. В США у тi роки налiчувалося бiля 12,8 млн безробiтнiх, в Нiмеччинi - понад 5,5 млн, в Англiє - бiльше 2 млн чоловiк.
Конвенцiє i рекомендацiє МОП в 30-тi роки визначалися вже бiльшим ступенем покладення на держави вiдповiдальностi за органiзацiю працевлаштування i страхування по безробiттю. Так, Конвенцiя 1933 р. № 34 про платнi бюро зобов'язувала держави лiквiдувати рiзнi приватнi установи i органiзацiє, що займались влаштуванням на роботу за винагороду. Ця конвенцiя була доповнена Рекомендацiую № 42 про бюро зайнятостi.
На дев'ятнадцятiй сесiє Мiжнародноє конференцiє працi 4-25 червня 1935 р. була прийнята Рекомендацiя № 45 про безробiття серед молодi. Двадцять п'ятою сесiую Мiжнародноє конференцiє працi 8-28 червня 1939 р. була прийнята Конвенцiя № 66 про вербування, працевлаштування i умови працi тру-
184
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
дящих-мiгрантiв, доповнена Рекомендацiую № 61 пiд такою ж назвою.
В 1934 р. були прийнятi Конвенцiя № 44 про допомогу особам, якi у безробiтними з незалежних вiд них обставин, i Рекомендацiя № 44 про страхування на випадок безробiття i про рiзнi види надання допомоги безробiтним. Конвенцiя з багатьма застереженнями i винятками зобов'язала держави - учасницi МОП створювати системи обов'язкового i добровiльного страхування по безробiттю. Рекомендацiя дещо розширила коло осiб, якi мають право на одержання допомоги по безробiттю, i встановила бiльш сприятливi умови для страхування.
Крiм того, в нормотворчiй дiяльностi МОП знайшли вiдображення певний розвиток i регламентацiя професiйного навчання як один iз засобiв полегшення працевлаштування. До другоє свiтовоє вiйни з цього питання було прийнято ряд рекомендацiй, а саме: № 15 - про розвиток технiчного навчання в галузi сiльського господарства (1921 р.); № 42 - про бюро зайнятостi; № 57 про професiйне навчання (1939 р.); № 60 - про учнiвство (1939 р.).
Обмеженiсть мiжнародних нормативних актiв, прийнятих в цей перiод, з питань зайнятостi полягау в тому, що в бiльшостi з них навiть не ставилося завдання вирiшення проблеми безробiття в цiлому, хоча вже намiтилась тенденцiя покладення на державу вiдповiдальностi за органiзацiю системи працевлаштування, страхування по безробiттю, професiйне навчання.
Перед закiнченням другоє свiтовоє вiйни пiдхiд до проблеми трудовоє зайнятостi почав змiнюватись. В 1944 р. Фiладельфiйська декларацiя про мету i завдання МОП проголосила як основну мету органiзацiє <досягнення повноє зайнятостi>. В 1945 р. завдання досягнення повноє зайнятостi було включено до Статуту МОП. В 1948 р. була прийнята Загальна декларацiя прав людини, в якiй проголошувалось, що <кожна людина мау право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливi умови працi i на захист вiд безробiття>.
МОП знову звернулася до питань зайнятостi. В 1948 р. була прийнята Конвенцiя № 88 про органiзацiю служб зайнятостi, яка остаточно встановила обов'язок держав створювати нацiональнi служби зайнятостi пiд керiвництвом держави.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144
Служба зайнятостi в Украєнi утворена Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 21 грудня 1990 р. № 381 <Про створення державноє служби зайнятостi Украєни>. Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 24 червня 1991 р. № 47 затверджено Положення про державну службу зайнятостi. Цим Положенням державна служба зайнятостi визнана централiзованою структурою спецiальних органiв, утворених для комплексного вирiшення питань регулювання зайнятостi населення, професiйноє орiунтацiє, працевлаштування i соцiальноє пiдтримки тимчасово непрацюючих громадян.
Державна служба зайнятостi складауться з Центру зайнятостi Мiнiстерства працi та соцiальноє полiтики Украєни, центру зайнятостi Автономноє Республiки Крим, обласних, районних, мiжрайонних, мiських i районних у мiстi центрiв зайня-
182
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
тостi. До складу служби зайнятостi входять також центри професiйноє орiунтацiє, навчальнi заклади професiйноє пiдготовки незайнятого населення, iнформацiйно-обчислювальнi центри, територiальнi та спецiалiзованi бюро зайнятостi, центри трудовоє реабiлiтацiє населення.
Мiсцевi центри зайнятостi та iншi органи державноє служби зайнятостi пiдпорядковуються Мiнiстерству працi Украєни та вiдповiдним органам мiсцевоє державноє адмiнiстрацiє.
Громадяни мають право на безплатне сприяння державноє служби зайнятостi. За сприянням у працевлаштуваннi можуть звертатися усi незайнятi громадяни, якi бажають змiнити мiсце роботи, працевлаштуватися за сумiсництвом чи у вiльний вiд навчання час.
Порядок реустрацiє, перереустрацiє та ведення облiку громадян, якi шукають роботу, i безробiтних, виплата допомоги по безробiттю, а також умови надання матерiальноє допомоги в перiод професiйноє пiдготовки та перепiдготовки визначенi Положенням, що затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 27 квiтня 1998 р. № 578.
Правовi норми про зайнятiсть населення поширюються на громадян Украєни, iноземних громадян i осiб без громадянства, що постiйно проживають в Украєнi, якщо iнше не передбачено законодавством. Якщо мiжнародним договором або угодою, укладеною Украєною, встановленi iншi правила, нiж тi, що передбаченi законодавством про зайнятiсть, то застосовуються правила мiжнародних договорiв i угод.
Зайнятiсть населення у проблемою не тiльки нацiональною, а й мiжнародною.
2. Мiжнароднi правовi акти про зайнятiсть
З самого початку створення МОП, вже на першiй Мiжнароднiй конференцiє працi, що вiдбулася у Вашингтонi з 29 жовтня 1919 по 27 сiчня 1920 р., розглядалися питання зайнятостi. Цiую конференцiую було прийнято шiсть конвенцiй, серед яких слiд видiлити Конвенцiю № 2 про безробiття, в якiй були розглянутi питання органiзацiє бiрж працi, облiку робочих мiсць i вiльноє робочоє сили, надання матерiальноє допомоги безробiтним тощо. iншi конвенцiє першоє сесiє Мiжнародноє конференцiє працi були присвяченi тривалостi робочого часу, працi жiнок, дiтей, неповнолiтнiх. Конвенцiя № 2 була доповнена
Роздiл VII. Правова органiзацiя працевлаштування громадян
183
Рекомендацiую № 1 про безробiття. Конвенцiя № 2 про безробiття ратифiкована постановою Верховноє Ради Украєни вiд 4 лютого 1994 р.
На другiй сесiє Мiжнародноє конференцiє працi, що вiдбулася в Генує з 15 червня по 10 липня 1920 р., було прийнято конвенцiє № 8 про допомогу по безробiттю у разi корабельноє аварiє та № 9 про працевлаштування морякiв. Цi конвенцiє були доповненi Рекомендацiую № 10 про страхування по безробiттю
для морякiв.
На третiй сесiє Мiжнародноє конференцiє працi в Женевi в жовтнi-листопадi 1921 р. була прийнята Рекомендацiя № 11 про вiдвернення безробiття в сiльському господарствi.
Вже тiльки цей короткий екскурс до перших рокiв дiяль-СВiДЧИТЬ про те, що ця органiзацiя пiсля першоє i^i^ередЬднi пiслявоунноє депресiє, коли вiйськова гiь пбчiиiа скорочуватись, кiлькiсть робочих мiсць зменшуватись, а демобiлiзацiя з армiй збiльшила кiлькiсть працiвникiв, якi шукали роботу i не завжди знаходили, змушувала свiтове спiвтовариство шукати шляхи подолання проблеми забезпечення роботою усiх бажаючих.
Наступний етап нормотворчоє дiяльностi МОП щодо питань зайнятостi та безробiття був викликаний свiтовою економiчною кризою 1929-1933 рр., коли безробiття в багатьох капiталiстичних краєнах охопило вiд 20 до ЗО вiдсоткiв працездатного населення. В США у тi роки налiчувалося бiля 12,8 млн безробiтнiх, в Нiмеччинi - понад 5,5 млн, в Англiє - бiльше 2 млн чоловiк.
Конвенцiє i рекомендацiє МОП в 30-тi роки визначалися вже бiльшим ступенем покладення на держави вiдповiдальностi за органiзацiю працевлаштування i страхування по безробiттю. Так, Конвенцiя 1933 р. № 34 про платнi бюро зобов'язувала держави лiквiдувати рiзнi приватнi установи i органiзацiє, що займались влаштуванням на роботу за винагороду. Ця конвенцiя була доповнена Рекомендацiую № 42 про бюро зайнятостi.
На дев'ятнадцятiй сесiє Мiжнародноє конференцiє працi 4-25 червня 1935 р. була прийнята Рекомендацiя № 45 про безробiття серед молодi. Двадцять п'ятою сесiую Мiжнародноє конференцiє працi 8-28 червня 1939 р. була прийнята Конвенцiя № 66 про вербування, працевлаштування i умови працi тру-
184
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
дящих-мiгрантiв, доповнена Рекомендацiую № 61 пiд такою ж назвою.
В 1934 р. були прийнятi Конвенцiя № 44 про допомогу особам, якi у безробiтними з незалежних вiд них обставин, i Рекомендацiя № 44 про страхування на випадок безробiття i про рiзнi види надання допомоги безробiтним. Конвенцiя з багатьма застереженнями i винятками зобов'язала держави - учасницi МОП створювати системи обов'язкового i добровiльного страхування по безробiттю. Рекомендацiя дещо розширила коло осiб, якi мають право на одержання допомоги по безробiттю, i встановила бiльш сприятливi умови для страхування.
Крiм того, в нормотворчiй дiяльностi МОП знайшли вiдображення певний розвиток i регламентацiя професiйного навчання як один iз засобiв полегшення працевлаштування. До другоє свiтовоє вiйни з цього питання було прийнято ряд рекомендацiй, а саме: № 15 - про розвиток технiчного навчання в галузi сiльського господарства (1921 р.); № 42 - про бюро зайнятостi; № 57 про професiйне навчання (1939 р.); № 60 - про учнiвство (1939 р.).
Обмеженiсть мiжнародних нормативних актiв, прийнятих в цей перiод, з питань зайнятостi полягау в тому, що в бiльшостi з них навiть не ставилося завдання вирiшення проблеми безробiття в цiлому, хоча вже намiтилась тенденцiя покладення на державу вiдповiдальностi за органiзацiю системи працевлаштування, страхування по безробiттю, професiйне навчання.
Перед закiнченням другоє свiтовоє вiйни пiдхiд до проблеми трудовоє зайнятостi почав змiнюватись. В 1944 р. Фiладельфiйська декларацiя про мету i завдання МОП проголосила як основну мету органiзацiє <досягнення повноє зайнятостi>. В 1945 р. завдання досягнення повноє зайнятостi було включено до Статуту МОП. В 1948 р. була прийнята Загальна декларацiя прав людини, в якiй проголошувалось, що <кожна людина мау право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливi умови працi i на захист вiд безробiття>.
МОП знову звернулася до питань зайнятостi. В 1948 р. була прийнята Конвенцiя № 88 про органiзацiю служб зайнятостi, яка остаточно встановила обов'язок держав створювати нацiональнi служби зайнятостi пiд керiвництвом держави.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144