3) як виняток, принцип поглинення невiдбутоє
частини покарання за попереднiм вироком покаранням, призна-
ченим за новим вироком, - якщо строк останнього дорiвнюу
максимальнiй межi, встановленiй для вiдповiдного виду покаран-
ня (див. абз.З п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд 29 червня 1990 р. №6 "Про практику призначення судами
Украєни мiр кримiнального покарання/Бюлетень... - С.24).
7. Завершальний етап призначення покарання за кiлькома
вироками - остаточне визначення його виду i розмiру. Оскiльки
мтмална i максимальна межi остаточного покарання вже вста-
новленi на попередньому етапi, суд визначау його вид i розмiр в
даних межах, виходячи з того принципу приуднання до покаран-
ня, призначеного за новим вироком, невiдбутоє частини покаран-
новлених у справi помякшуючих вiдповiдальнiсть обставин,
передбачених у ч. I ст.40. Як винятковi можуть розглядатися й
iншi обставини, якi суд визнав помякшуючими у вiдповiдностi з
ч.2 ст.40. В окремих випадках винятковою може бути визнана i
одна обставина (наприклад, протиправна поведiнка потерпiлого),
котра в поуднаннi з iншими обставинами, якi суд (суддя) не
вважау винятковими, iстотно зменшуу ступiнь суспiльноє небез-
печностi вчиненого злочину.
Врахування особи винного при призначеннi бiльш мякого
покарання, нiж передбачено законом, повязане iз встановлен-
ням таких даних, якi свiдчать про єє невелику суспiльну небез-
печнiсть. Цi данi можуть характеризувати винного як особистiсть
до вчинення злочину, пiд час його вчинення, а також пiсля цього.
Тi обставини справи, якi суд (суддя) визнау винятковими, а
також тi данi про особу, якi вiн вважау за необхiдне врахувати
при призначеннi бiльш мякого покарання, нiж передбачено
законом, обовязково повиннi бути наведенi у вироку (див. абз.
2 п.З постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня
1990 р. №6 "Про практику призначення судами Украєни мiр
кримiнального покарання" // Бюлетень... - С.24).
4. Пiсля визнання певних обставин справи винятковими i
встановлення таких даних про особу винного суд (суддя) згiдно
зi ст.41 повинен дiйти висновку про необхiднiсть призначення
винному бiльш мякого покарання, нiж передбачено законом.
Кримiнальний закон передбачау можливiсть застосування
ст.44 щодо будь-якоє категорiє злочинiв, в тому числi i щодо тих,
якi вiднесенi до тяжких. В той же час санкцiє окремих статей
Особливоє частини КК роблять застосування ст.44 зайвим,
оскiльки в них передбаченi найбiльш мякi види покарань та
мiнiмальнi єх межi.
Призначення бiльш мякого покарання, нiж передбачено зако-
ном, не виключау одночасного застосування до винного умовного
засудження чи вiдстрочки виконання вироку.
5. Основними варiантами призначення бiльш мякого Iiокаран-
ня, нiж передбачено законом, у: а) призначення того основного
чи додаткового покарання, яке передбачене в санкцiє статтi
Осооливоє частини кримiнального закону, за якою засуджууться
винний, але нижче вiд найнижчоє межi, встановленоє цiую
санкцiую; б) призначення бiльш мякого виду покарання, не
передбаченого санкцiую статтi, за якою засуджууться винний;
в) непризначення додаткового покарання, передбаченого в
санкцiє статтi, за якою засуджууться винний, як обовязкове. В
окремих випадках застосування ст.44 може полягати у поуднаннi
одного з перших двох варiантiв з третiм.
При призначеннi покарання нижче вiд найнижчоє межi, перед-
баченоє статтею Особливоє частини кримiнального закону, за
якою засуджууться винний, найнижчою межею взагалi у
мiнiмальна межа, встановлена для даного виду покарання Загаль-
ною частиною КК. Зокрема, для позбавлення волi це строк три
мiсяцi, для виправних робiт - два мiсяцi.
При призначеннi бiльш мякого виду покарання, не передба-
ченого санкцiую статтi, .за якою засуджууться винний, слiд
керуватись послiдовнiстю перелiку видiв покарань у ст.23. В
даному випадку ця послiдовнiсть визначена за принципом вiд
бiльш суворого виду покарання до менш суворого. Застосовуючи
цей варiант призначення бiльш мякого покарання, нiж передба-
чено законом, слiд мати на увазi, що вiн дозволяу призначити
будь-який з бiльш мяких видiв покарання, нiж той, що передба-
ченiй санкцiую (наприклад, штраф замiсть позбавлення волi).
Висновок суду про обрання конкретного варiанту призначення
бiльш мякого покарання, нiж передбачено законом мау бути
вiдображений в мотивувальнiй частиш вироку.
6. Останнiй етап призначення бiльш мякого покарання, нiж
передбачено законом, полягау в обраннi конкретного його виду i
розмiру (в окремих випадках - лише виду, наприклад, громадськоє
догани). Це етап дiстау своу вiдобрахетя в резолютташi частинi
вироку, де вказууться, яке саме покарання призначауться винному.
При цьому обовязковим у посилання на ст.44, оскiльки вона в
даному випадку виступау правовою пiдставою призначення
бiльш мякого покарання, нiж передбачено законом.
Якщо особа засуджууться за вчинення кiлькох злочинiв на
пiдставi ст.42, при призначеннi остаточного покарання ст.44 не
може бути застосована, якщо вона не застосовувалась при призна-
ченнi покарання хоча б за один злочин, що входить в сукупнiсть.
Стаття 45. Умовне засудження
Якщо при призначеннi покарання у виглядi позбавлен-
ня волi або виправних робiт суд, враховуючи обставини
справи i особу винного, прийде до переконання про не-
доцiльнiсть вiдбування винним призначеного покаран-
ня, вiн може ухвалити про умовне незастосування пока-
рання до винного з обовязковим зазначенням у вироку
мотивiв умовного засудження. В цьому разi суд поста-
новляу не приводити вирок у виконання, якщо протягом
визначеного судом iспитового строку засуджений не
вчинить нового злочину 1 зразковою поведiнкою та чес-
ною працею виправдав виявлене йому довiря. Конт-
роль за поведiнкою умовно засуджених здiйснюуться
органами внутрiшнiх справ, а щодо неповнолiтнiх - та-
кож комiсiями в справах неповнолiтнiх при виконавчих
комiтетах мiсцевих Рад народних депутатiв вiдповiдно
до законодавства Украєни.
Iспитовий строк при умовному засудженнi встанов-
люуться тривалiстю вiд одного року до трьох рокiв.
При умовному засудженнi може бути призначено до-
датковi покарання, за винятком конфiскацiє майна.
Враховуючи обставини справи, особу винного, а та-
кож клопотання громадських органiзацiй або трудового
колективу за мiсцем роботи винного про його умовне
засудження, суд може передати умовно засудженого
цим органiзацiям або колективу для перевиховання I
виправлення. При вiдсутностi зазначеного клопотання
суд може покласти не певний трудовий колектив або
особу; за Тх згодою, обовязок по нагляду за умовно за-
судженим i проведенню з ним виховноє роботи.
В разi систематичних порушень умовно засудженим
протягом Iспитового строку громадського порядку, що
потягли за собою застосування заходiв
адмiнiстративного стягнення або громадського впливу,
суд за поданням органу внутрiшнiх справ, а щодо не-
повнолiтнього - також комiсiє в справах неповнолiтнiх
при виконавчому комiтетi мiсцевоє Ради народних депу-
татiв може винести ухвалу про скасування умовного за-
судження I про направлення засудженого для
вiдбування покарання, призначеного вироком.
Якщо умовно засуджений, переданий на виправлення
I перевиховання, а також пiд нагляд громадськiй
органiзацiє або трудовому колективу, не виправдав єх
довiря, порушив обiцянку зразковою поведiнкою 1 чес-
ною працею довести свое виправлення або залишив
трудовий колектив з метою ухилитись вiд громадського
впливу, то за клопотанням громадськоє органiзацiє або
трудового колективу суд може винести ухвалу про ска-
сування умовного засудження 1 про направлення засуд- .
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286
частини покарання за попереднiм вироком покаранням, призна-
ченим за новим вироком, - якщо строк останнього дорiвнюу
максимальнiй межi, встановленiй для вiдповiдного виду покаран-
ня (див. абз.З п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд 29 червня 1990 р. №6 "Про практику призначення судами
Украєни мiр кримiнального покарання/Бюлетень... - С.24).
7. Завершальний етап призначення покарання за кiлькома
вироками - остаточне визначення його виду i розмiру. Оскiльки
мтмална i максимальна межi остаточного покарання вже вста-
новленi на попередньому етапi, суд визначау його вид i розмiр в
даних межах, виходячи з того принципу приуднання до покаран-
ня, призначеного за новим вироком, невiдбутоє частини покаран-
новлених у справi помякшуючих вiдповiдальнiсть обставин,
передбачених у ч. I ст.40. Як винятковi можуть розглядатися й
iншi обставини, якi суд визнав помякшуючими у вiдповiдностi з
ч.2 ст.40. В окремих випадках винятковою може бути визнана i
одна обставина (наприклад, протиправна поведiнка потерпiлого),
котра в поуднаннi з iншими обставинами, якi суд (суддя) не
вважау винятковими, iстотно зменшуу ступiнь суспiльноє небез-
печностi вчиненого злочину.
Врахування особи винного при призначеннi бiльш мякого
покарання, нiж передбачено законом, повязане iз встановлен-
ням таких даних, якi свiдчать про єє невелику суспiльну небез-
печнiсть. Цi данi можуть характеризувати винного як особистiсть
до вчинення злочину, пiд час його вчинення, а також пiсля цього.
Тi обставини справи, якi суд (суддя) визнау винятковими, а
також тi данi про особу, якi вiн вважау за необхiдне врахувати
при призначеннi бiльш мякого покарання, нiж передбачено
законом, обовязково повиннi бути наведенi у вироку (див. абз.
2 п.З постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 29 червня
1990 р. №6 "Про практику призначення судами Украєни мiр
кримiнального покарання" // Бюлетень... - С.24).
4. Пiсля визнання певних обставин справи винятковими i
встановлення таких даних про особу винного суд (суддя) згiдно
зi ст.41 повинен дiйти висновку про необхiднiсть призначення
винному бiльш мякого покарання, нiж передбачено законом.
Кримiнальний закон передбачау можливiсть застосування
ст.44 щодо будь-якоє категорiє злочинiв, в тому числi i щодо тих,
якi вiднесенi до тяжких. В той же час санкцiє окремих статей
Особливоє частини КК роблять застосування ст.44 зайвим,
оскiльки в них передбаченi найбiльш мякi види покарань та
мiнiмальнi єх межi.
Призначення бiльш мякого покарання, нiж передбачено зако-
ном, не виключау одночасного застосування до винного умовного
засудження чи вiдстрочки виконання вироку.
5. Основними варiантами призначення бiльш мякого Iiокаран-
ня, нiж передбачено законом, у: а) призначення того основного
чи додаткового покарання, яке передбачене в санкцiє статтi
Осооливоє частини кримiнального закону, за якою засуджууться
винний, але нижче вiд найнижчоє межi, встановленоє цiую
санкцiую; б) призначення бiльш мякого виду покарання, не
передбаченого санкцiую статтi, за якою засуджууться винний;
в) непризначення додаткового покарання, передбаченого в
санкцiє статтi, за якою засуджууться винний, як обовязкове. В
окремих випадках застосування ст.44 може полягати у поуднаннi
одного з перших двох варiантiв з третiм.
При призначеннi покарання нижче вiд найнижчоє межi, перед-
баченоє статтею Особливоє частини кримiнального закону, за
якою засуджууться винний, найнижчою межею взагалi у
мiнiмальна межа, встановлена для даного виду покарання Загаль-
ною частиною КК. Зокрема, для позбавлення волi це строк три
мiсяцi, для виправних робiт - два мiсяцi.
При призначеннi бiльш мякого виду покарання, не передба-
ченого санкцiую статтi, .за якою засуджууться винний, слiд
керуватись послiдовнiстю перелiку видiв покарань у ст.23. В
даному випадку ця послiдовнiсть визначена за принципом вiд
бiльш суворого виду покарання до менш суворого. Застосовуючи
цей варiант призначення бiльш мякого покарання, нiж передба-
чено законом, слiд мати на увазi, що вiн дозволяу призначити
будь-який з бiльш мяких видiв покарання, нiж той, що передба-
ченiй санкцiую (наприклад, штраф замiсть позбавлення волi).
Висновок суду про обрання конкретного варiанту призначення
бiльш мякого покарання, нiж передбачено законом мау бути
вiдображений в мотивувальнiй частиш вироку.
6. Останнiй етап призначення бiльш мякого покарання, нiж
передбачено законом, полягау в обраннi конкретного його виду i
розмiру (в окремих випадках - лише виду, наприклад, громадськоє
догани). Це етап дiстау своу вiдобрахетя в резолютташi частинi
вироку, де вказууться, яке саме покарання призначауться винному.
При цьому обовязковим у посилання на ст.44, оскiльки вона в
даному випадку виступау правовою пiдставою призначення
бiльш мякого покарання, нiж передбачено законом.
Якщо особа засуджууться за вчинення кiлькох злочинiв на
пiдставi ст.42, при призначеннi остаточного покарання ст.44 не
може бути застосована, якщо вона не застосовувалась при призна-
ченнi покарання хоча б за один злочин, що входить в сукупнiсть.
Стаття 45. Умовне засудження
Якщо при призначеннi покарання у виглядi позбавлен-
ня волi або виправних робiт суд, враховуючи обставини
справи i особу винного, прийде до переконання про не-
доцiльнiсть вiдбування винним призначеного покаран-
ня, вiн може ухвалити про умовне незастосування пока-
рання до винного з обовязковим зазначенням у вироку
мотивiв умовного засудження. В цьому разi суд поста-
новляу не приводити вирок у виконання, якщо протягом
визначеного судом iспитового строку засуджений не
вчинить нового злочину 1 зразковою поведiнкою та чес-
ною працею виправдав виявлене йому довiря. Конт-
роль за поведiнкою умовно засуджених здiйснюуться
органами внутрiшнiх справ, а щодо неповнолiтнiх - та-
кож комiсiями в справах неповнолiтнiх при виконавчих
комiтетах мiсцевих Рад народних депутатiв вiдповiдно
до законодавства Украєни.
Iспитовий строк при умовному засудженнi встанов-
люуться тривалiстю вiд одного року до трьох рокiв.
При умовному засудженнi може бути призначено до-
датковi покарання, за винятком конфiскацiє майна.
Враховуючи обставини справи, особу винного, а та-
кож клопотання громадських органiзацiй або трудового
колективу за мiсцем роботи винного про його умовне
засудження, суд може передати умовно засудженого
цим органiзацiям або колективу для перевиховання I
виправлення. При вiдсутностi зазначеного клопотання
суд може покласти не певний трудовий колектив або
особу; за Тх згодою, обовязок по нагляду за умовно за-
судженим i проведенню з ним виховноє роботи.
В разi систематичних порушень умовно засудженим
протягом Iспитового строку громадського порядку, що
потягли за собою застосування заходiв
адмiнiстративного стягнення або громадського впливу,
суд за поданням органу внутрiшнiх справ, а щодо не-
повнолiтнього - також комiсiє в справах неповнолiтнiх
при виконавчому комiтетi мiсцевоє Ради народних депу-
татiв може винести ухвалу про скасування умовного за-
судження I про направлення засудженого для
вiдбування покарання, призначеного вироком.
Якщо умовно засуджений, переданий на виправлення
I перевиховання, а також пiд нагляд громадськiй
органiзацiє або трудовому колективу, не виправдав єх
довiря, порушив обiцянку зразковою поведiнкою 1 чес-
ною працею довести свое виправлення або залишив
трудовий колектив з метою ухилитись вiд громадського
впливу, то за клопотанням громадськоє органiзацiє або
трудового колективу суд може винести ухвалу про ска-
сування умовного засудження 1 про направлення засуд- .
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286