Все це було досягнуто шляхом жорстких командно-адміні-
стративних методів управління, ігнорування інтересів простих
людей. Традиційне для радянського режиму нехтування ви-
пуском товарів широкого вжитку доходило до крайнощів:
купити пару взуття, зубну щітку чи навіть буханець хліба ста-
вало проблемою. Характерною рисою повоєнної відбудови було
й те, що економічний розвиток здійснювався на переважно
екстенсивній основі. Понад 70% робітників промислових під-
приємств України досягали норм виробітку переважно руч-
ною працею. Ігнорування світового досвіду, ідеологічні амбіції
завдавали великої шкоди в царині науково-технічного і соці-
ального прогресу. Відомо, що США пропонували включити
СРСР, у тому числі й Україну, в план Маршалла, однак сталін-
ський режим відмовився і переніс весь тягар відбудови на плечі
трудівників.
У грудні 1947 р. з метою зміцнення фінансів (скорочення
грошової маси, випущеної під час війни) було здійснено гро-
шову реформу, яка ще більше погіршила становище простого
населення, її проводили конфіскаційними методами. Старі
гроші, що перебували в обігу, обмінювалися на нові у співвідно-
шенні 10:1. Вклади в ощадних касах розміром до 3000 крб.
переоцінювалися карбованець за карбованець, від 3000 до
10000 крб. — з розрахунку 3:2, а понад 10000 — зменшува-
лися наполовину. Облігації державних позик змінювалися на
облігації конверсійної двохпроцентної позики 1948 р. у спів-
відношенні 3:1. Кошти колгоспів і кооперативних організацій
обмінювалися як 5:4 або вилучалось 20% їхніх грошових
нагромаджень. Оскільки ці заходи призвели до збільшення до-
тацій промисловості, то в 1949 р. було підвищено оптові ціни
на засоби виробництва та тарифи вантажоперевезень. 31 бе-
резня 1950 р. підвищено курс карбованця щодо іноземних
валют, переведено його на власну золоту базу. Отже, радян-
ський уряд боровся з інфляцією фактично за рахунок добро-
буту народу.
Після голоду 1946—1947 рр. розпочалося повільне підне-
сення сільського господарства. Проте підхід до розв'язання
аграрних проблем залишався старим: форсування вирооницт-
ва в умовах жорстокої централізації та регламентації колгос-
пного життя. З метою боротьби проти порушення Статуту
сільськогосподарської артілі в 1946 р. почали обмежувати
присадибні індивідуальні господарства. Введено грошові та
натуральні податки, що призвели до знищення домашніх тва-
рин, вирубування садів.
У 1947 р. перший секретар ЦК КПУ М. Хрущов розпочав
в Україні гучний проект, який передбачав об'єднання колгоспів
у так звані "агроміста", що теоретично мали сприяти високо-
ефективному використанню гостродефіцитної сільськогоспо-
дарської техніки. Проект також передбачав ліквідацію при-
садибних ділянок, з яких селяни отримували більшу частину
продуктів харчування. Однак остання обставина викликала
велике невдоволення серед населення, і уряд змушений був
відмовитися від проекту агроміст.
У цілому до початку 50-х років сільське господарство зали-
шалося збитковим. Незважаючи на збільшення посівних площ,
валова продукція землеробства становила лише 84% довоєн-
ного рівня.
У перші повоєнні роки розпочалася індустріалізація та
колективізація сільського господарства й у західних областях
України. Безумовно, що перед тим Східна Галичина, Волинь,
Північна Буковина і Закарпаття були аграрними окраїнами
різних держав. Згідно з партійними рішеннями, ці землі по-
винні були у найближчі роки зрівнятися у промисловому відно-
шенні зі східними областями УРСР.
В більших містах краю почали будувати заводи-гіганти:
найбільший у Європі Жидачівський паперовий, Калуський
хімічний комбінати, ряд заводів у Львові (автобусний, автона-
вантажувачів, кінескопів, телевізійний), Тернополі, Івано-Фран-
ківську, Чернівцях.
Крім цього, в західних областях розширювалися старі ви-
робництва: видобуток нафти (район м. Долини), природного
газу (Дашавське, Угорське та інші родовища). У повоєнні роки
відкриті перші пласти у Львівсько-Волинському кам'яновугі-
льному басейні.
У цілому в 1950 р. промислове виробництво становило 10%
загальноукраїнського проти 3% у 1940 р. Швидкими темпа-
ми зростало число промислових робітників. Лише на Терно-
пільщині наприкінці 1950 р. їхня кількість була у 6,8 раза біль-
шою ніж у 1940 р. Успіхи у розвитку промисловості свідчи-
ли про завершення процесу індустріалізації західних облас-
тей України. Доцільно вказати й на суттєві недоліки у її
здійсненні. Індустріалізація здійснювалась бездумно, без вра-
хування економічної доцільності, наявності сировини. Не бра-
лися до уваги проблеми охорони навколишнього середовища,
хімічні заводи будувалися в курортній зоні і т. ін.
У 1948—1949 рр. сталінський режим здійснив колективі-
зацію сільського господарства, її проводили тим же методом,
що й у 30-х роках в УРСР: посилення податкового тиску на
заможних селян, примус, депортація непокірних до Сибіру,
Середньої Азії. На початку 1950 р. було колективізовано 96%
селянських господарств і усуспільнено 99,4% орної землі.
Отже, у відбудові народного господарства України були певні
успіхи, однак довоєнного рівня в провідних галузях промис-
ловості не було досягнуто, темпи розвитку сільськогосподарсько-
го виробництва відставали від темпів розвитку промисловості,
не задовольняли потреб населення у предметах споживання.
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Проаналізуйте економічну політику радянського уряду
на першому етапі другої світової війни.
2. Якими були соціально-економічні наслідки приєднання
західноукраїнських земель до УРСР?
3. Охарактеризуйте окупаційну політику фашистського
режиму на українських землях.
4. Визначте економічні втрати України у роки другої сві-
тової війни. Порівняйте вихідний рівень її господарства з
іншими країнами на початок відбудови.
5. Підведіть господарські підсумки відбудовного періоду.
Як проходила індустріалізація та колективізація у західних
областях України.
6. Якими були причини та наслідки голоду 1946—1947 рр.?
7. Якою була грошова реформа 1947 р.? Як вона вплинула
на добробут населення?
ЛЕКЦІЯ XVII
ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗВИТОК
УКРАЇНИ в 1950— 1980-ті роки
1. Україна в умовах кризи радянської тоталітар-
ної системи і спроб її модернізації
І
У 50-х — першій половині 60-х років основні напрямки
економічної політики в Україні залишалися практично не-
змінними. Однак після смерті Сталіна було зроблено спроби
переглянути деякі аспекти економічної політики, не зачіпаю-
чи при цьому основ тоталітарного суспільства.
Насамперед було розпочато реорганізацію управління про-
мисловістю. На думку М. Хрущова, першого секретаря ЦК
КПРС і головного реформатора, надцентралізовані галузеві
міністерства (у 1950 р. існувало ЗО всесоюзних і 21 союзно-
республіканське міністерство) були неспроможними забезпе-
чити швидке зростання промислового виробництва. Зокре-
ма, надмірна централізація управління породжувала ситуацію,
коли виробництво меблів у 1950-х роках в Україні контролю-
вало 35, а взуття — 11 міністерств. Це вело до справжнього
хаосу: так, підприємства Івано-Франківської області, однієї з
найбільших постачальників лісових матеріалів у республіці,
одержували ліс не з околиці, а аж з північно-східних регіонів
СРСР (Карельської АРСР та Архангельської області).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81