Міжнародні гроші - це гроші, створені міжнародними
організаціями для здійснення розрахунків між країнами.
До них належать СДР - <спеціальні права запозичення>,
створені Міжнародним валютним фондом, та ЕКЮ - євро-
пейська розрахункова одиниця, створена Європейським
фондом валютного співробітництва. (Докладно про міжна-
родні гроші йтиметься у розділі V підручника.)
Цілком закономірно виникає запитання: якщо сучасні
гроші не мають золотого забезпечення, то що визначає їх
суспільну цінність?
По-перше, гроші наділено феноменальною суспільною
корисністю - здатністю обмінюватися на товари та по-
слуги, бути гарантом економічного кругообігу не лише у
поточному періоді, а й у майбутньому.
По-друге, гроші мають суспільну корисність тому, що
вони декретовані (визнані державою), тобто держава ого-
лосила їх законними платіжними засобами-
По-третє, цінність грошей визначається їх купівельною
спроможністю. Сучасні гроші регулюються державою таким
чином, щоб їх кількість відповідала масі створюваних то-
варів і послуг. Зростання кількості грошей без відповідного
зростання обсягів виробництва обовязково спричинить під-
вищення цін і зменшення купівельної спроможності грошей.
Відповідно зменшиться їх суспільна цінність і почнеться
процес <втечі> від знецінених грошей. Це відбувається
тоді, коли і домашні господарства, і виробники намагаються
будь-що їх позбутись, обмінявши на продукти або на стійкі
гроші інших держав. На жаль, саме це нині відбувається
з грошима в Україні.
з
67
ПIДСУМКИ
1. Гроші - необхідний інструмент функціонування рин-
кової економіки, їх основні функції - засобу обігу, міри
вартості, засобу нагромадження.
Функцію засобу обігу гроші виконують тоді, коли об-
слуговують купівлю та продаж товарів, функцію міри
вартості гроші виконують під час визначення цін на товари
та послуги, функція засобу нагромадження передбачає,
що гроші використовуються для зберігання і примножен-
ня багатства.
2. Грошима в сучасному розумінні є монети, паперові
гроші, замінники грошей, банківські рахунки, міжнародні
гроші. Монети та паперові гроші - це готівка. До за-
мінників грошей належать чеки, векселі, кредитні картки.
Банківські рахунки - це різноманітні внески (депозити)
клієнтів банку, за якими банк здійснює тимчасовий нагляд.
Міжнародними є гроші, створені для спрощення розра-
хунків між державами,- СДР, ЕКЮ.
3. Суспільна цінність грошей забезпечується тими функ-
ціями, які вони виконують, визнанням їх державою та Тх
купівельною спроможністю.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
1. Визначте функції, які виконували гроші у перелічених ситуаціях:
а) Робітник одержує заробітну плату.
б) Банк прийняв від вкладника певну суму грошей і гарантував йому її
щорічне зростання на 10 %.
в) Забудовник та будівельна організація домовилися про обсяг робіт 1
загальну суму оплати послуг.
г) Покупець розрахувався у крамниці чеком, виписавши його на свій
банк.
2. Визначте, що є спільного та відмінного між; а) монетою і паперовими
грошима; б) чеком і векселем; в) кредитною карткою і банківським рахун-
ком.
3. Сучасні гроші не мають золотого забезпечення. Чи не означає це.що
відбулося зниження їх суспільної цінності?
4. Сьогодні більшість домашніх господарств країн ринкової економіки ко-
ристується кредитними картками. Кредитні картки - лише замінники
грошей. Чим пояснити відмову від реальних грошей на користь їх замін-
ників?
68
Тема 4. Види ринків
Як відомо, рвтїзк - це економічний простір, у межах якого
відбувається рух товарів. На ринку також купуються і про-
даються різноманітні послуги, технології, інформація, гро-
ші, цінні папери. За обєктами купівлі-продажу національ-
ний ринок поділяється на ринки товарів і послуг,
природних ресурсів, праці, капіталів, грошей, цінних па-
перів <"ив. мал. 20).
Ринок товарів. На цьому ринку здійснюється рух пред-
метів споживання та засобів виробництва. Тому він поді-
ляється, в свою чергу, на споживчий ринок і ринок засобів
виробництва. На кожному з них обертається велика кіль-
кість різноманітних продуктів і формуються більш спеці-
алізовані ринки. Наприклад, у межах споживчого ринку
розрізняють ринки молочної продукції, взуття, предметів
побутової електроапаратури, ліків та ін. Ринок засобів
виробництва охоплює ринки верстатів, інструментів, зап-
частин та ін.
Крім спеціалізації за обєктами купівлі-продажу, то-
варні ринки розрізняються за субєктами економічних від-
носин. Субєктами ринку можуть бути фізичні або юри-
дичні особи, які вступають у відносини товарообміну як
покупці чи як продавці.
На споживчому ринку покупцями є окремі особи
або домашні господарства, які шугають і знаходять про-
дукти для особистого споживаьнї-. Продавцями є фірми й
Малюнок 20. Структура національного ринку
69
особи, що виробляють споживчі товари та надають послуги.
При цьому лише незначна частка споживчих товарів і
послуг надходить до покупців безпосередньо від виробника.
Основна маса продукції реалізується через посередників.
На ринку засобів виробництва покупцями є: а)
окремі особи та організації, яким товари та послуги потрібні
для виробництва інших товарів та послуг; б) посередницькі
організації, які стають власниками товарів з метою їх
подальшого перепродажу або надання в оренду; в) пред-
ставники органів влади, які використовують товари для
виконання своїх владних функцій. Продавцями на ринку
засобів виробництва є окремі особи та фірми, які створюють
продукцію виробничого призначення.
Споживчий ринок і ринок засобів виробництва мають
деякі відмінності у функціонуванні. По-перше, вони ро-
зрізняються за характером попиту. Попит на продукцію
споживчого ринку називається природним, оскільки його
причиною є потреба споживача. Попит на засоби вироб-
ництва є похідним від споживчого попиту. Наприклад,
покупцям потрібні меблі, меблевій промисловості - дере-
вина. Попит на деревину є похідним від споживчого попиту
на меблі. По-друге, попит на споживчому ринку гнучкіший,
ніж попит на засоби виробництва, оскільки перший більше
залежить від коливань ціни, а другий не повинен зміню-
ватися різко, тому що це може вплинути на ритм діяльності
підприємства і навіть призвести до його зупинки. По-третє,
на ринку засобів виробництва діє значно вужче коло добре
відомих і добре поінформованих партнерів. Звичайно, сту-
пінь інформованості й обізнаності на споживчому ринку,
де субєктів набагато більше, нижчий.
Відмінність між двома видами товарного ринку полягає
також у способах доведення продукції до споживача. Між
виробником і споживачем у більшості випадків стоять тор-
говельно-посередницькі організації. Їхня діяльність полег-
шує виробнюсам реалізацію товарів і послуг, а спожива-
чам - придбання необхідної продукції. Посередниками
між споживачами та виробниками є роздрібні й оптові
торговці. Всі разом вони утворюють канали розподілу
(див. мал. 21).
На споживчому ринку між виробником і споживачем
стоять оптовий та роздрібний торговці. Виробник продає
великі партії товару оптовому торговцю.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62