послуги та транзит продукції
9708,4
-
9708,4
транспортні послуги
6274,3
3068,7
3215,6
Усього
43450,3
62025,9
-18575,6
З країнами далекого зарубіжжя Україна має позитивне
сальдо в розмірі 49,4 млрд крб. Частка експорту в розвинуті
країни складала в 1992 р. 21,1 %, у країни, що розвива-
ються,- 78,9 %. Найбільша частка експорту припадала
196
на Китай - 19,2 % і Болгарію - 9,0 %. Iмпорт розпо-
ділявся так; із роавинутих країн - 39,9 %; із країн, що
роввиваготься,- 60,1 %.
Слід зазначати, що дефіцит торговельного балансу не
тільки виникав під час кризи у країнах із слабо розвинутою
ековомікою, як це має місце в Україні, а й спостерігається
протягам певного часу в роавинутих країнах. Наприклад,
у США дефіцит торговельного балансу зріс з 25 млрд
доларів у 1980 р. до 160 млрд доларів у 1987 р. Погаио
це чи добре, коли виникає зовнішньоторговельний дефіцит?
З одного боку, це небажане явище, оскільки вово виявляє
недостатню ковкурентоспроможність товарів країни на сві-
товому ринку. З другого - для споживачів торговельний
дефіцит не є несприятливим ЯЯШОЮА, адже в країні зяв-
ляється більш імпортних товарів, часто кращої якості і
дешевших.
Коли дефіцит торговельного балансу стає небажаним,
держава вдається до таких заходів, як підвищення тарифів,
імпортних квот, ліцензування Оидавня обмеженого доз-
волу).
Тариф (мито) - це плата в дерзтавну казну, яка
береться на кордоні з власника товару івоземаого вироб-
ництва, який ввозяться в країну для продажу. Iншими
словами, мито < акцваиим податком на імпортні товари.
Ваво може вихористовуваїжсь як джерело доходу держав-
ного бюджету і як засіб захисту вфобнгоив від іноземних
коякурвктів. Коли мито викорастовувться тільки як дже-
рело вадхопжеявя коштів у бюджет держави, то його
ставка невелика і вовю навивається фіскальним (від анг-
лійського йс - стягиеимя). Зокрема, стропвйеькі держави,
що зящкгллап в постачаині кави та цжтрусоиих, встанов-
люють на пі товаре помірне мжто. -Мито, що створює
несприятливі умова для іноземних коакуретгтів з метою
захисту інтересів місцевих фірм, наїнвається протекці-
оністським (від англійського ргоїесі - захист). Сплативши
мжто, власнмк імпортованого товару змушений підвищити
ціну на нього. В результаті товар стає дорожчим і втрачає
відиосму перевагу, яка забезпечувала йому вищу конку-
рвитоспроможжість. Їаоді мито досягає розмірів, що по-
збавляють іяоаеягяі товаре шаясів на успішний продаж.
Так, улітку 1992 р. Майстерство торгівлі США встаяювило
на уранову руду з країн СНД велжчозиий митний айр -
115,82 %.
Дхя аахясту ваутрішого ринку і іищіпидіиьшх яроб-
ияхів уряди <астосовухуо> також імпортні товарні квоти.
197
За допомогою імпортних квот визначаються максимальні
обсяги товарів, які імпортуються у певний період. Часто
імпортні квоти є ефективнішим засобом стримування іно-
земних товарів, ніж митні тарифи. Наприклад, у США
поряд з митом діють імпортні квоти на перелік товарів,
серед яких: мясо-молочні продукти, тютюн, фруктові соки,
мотоцикли, побутова електроніка та ін.
Ліцензування, або нетарифний барєр,- це видача дер-
жавними органами дозволу (ліцензії) на ввезення і виве-
зення товарів. Країна може встановлювати завищені стан-
дарти якості продукції та гарантії або чинити бюрократичні
перешкоди. Обмежуючи видачу ліцензій, можна обмежу-
вати імпорт. Саме так чинила певний час Великобританія,
забороняючи імпорт вугілля. Враховуючи гостру дефіцит-
ність українського ринку, наша держава застосовує систему
квот і ліцензій, які в основному спрямовані на експорт
продукції.
Новою формою торговельних барєрів є добровільні екс-
портні обмеження. Щоб уникнути занадто жорстких тор-
говельних барєрів, іноземні фірми добровільно обмежують
обсяги свого експорту. Така домовленість досягається під
час укладання торговельних угод і відповідно оформлю-
ється. Наприклад, японські автомобілебудівники під загро-
зою введення Сполученими Штатами Америки вищих та-
рифів або нижчих імпортних квот погодились на введення
добровільних обмежень на свій експорт.
Якщо окрема країна у своїй зовнішньоторговельній по-
літиці застосовує торговельні барєри, то такі заходи на-
зивають протекціоністськими. Протекціонізм - економіч-
на політика держави, спрямована на захист вітчизняних
виробників від конкуренції з боку іноземних фірм. Політика
протекціонізму створює для вітчизняних торговців і під-
приємців особливі пільгові умови порівняно з іноземцями.
Вона захищає національних виробників від банкрутства,
заохочує розвиток вітчизняного виробництва, захищає га-
лузі, в яких впроваджуються передові і перспективні тех-
нологи, регулює внутрішню зайнятість, забезпечує одер-
жання державною казрою додаткових грошових надходжень
від митних та інших зборів.
Протекціонізм має не лише позитивні, а й негативні
наслідки. Він може, зокрема, пряавести до підвищення цін
на продукти. Висока ціна на імпортні товари спонукає
окремих споживачів купувати дешеві товари місцевого ви-
робництва. Крім того, ціни на вітчианяні товари можуть
піднятися в звязку з послабленням конкуренції з боку
198
іноземних товарів. Витрати споживачів на захищені митом
товари дуже великі. Так, одне із досліджень у США по-
казало, що загальні щорічні втрати споживачів від про-
текціоністських заходів становлять до 82 млрд доларів.
Вважають, що захисні митні збори необхідні для того,
щоб дати можливість утвердитися новим підприємствам
вітчизняної промисловості, які не можуть конкурувати з
іноземними фірмами. Цей аргумент справедливий в основ-
ному для країн, що розвиваються, але він є досить сум-
нівним як загальний принцип. Це пояснюється тим, що
важко визначити галузь, яка спроможна досягти високих
результатів. Крім того, для підтримки новонароджених
галузей існують кращі способи, ніж мито, такі, наприклад,
як прямі субсидії, пільгове оподаткування.
Досвід країн, що розвиваються, засвідчує: у тих країнах,
які активно використовували торговельні барєри для за-
хисту своїх національних економік, зростання було повіль-
нішим, ніж у тих країнах, які проводили відкриту еконо-
мічну політику.
Крайнім проявом протекціонізму є <торговельні війни>.
<Торговельна війна> - це прийняття урядами країн-парт-
нерів заходів для обмеження доступу на їхні внутрішні
ринки експортних товарів. Досвід <торговельних воєн> пе-
реконав, що програють обидві сторони, тому доводити до
такого стану зовнішньоторговельну політику дуже небез-
печно.
Протилежним підходом до регулювання торгівлі є си-
стема лібералізму, або вільної торгівлі. Лібералізм - це
зовнішньоекономічна політика, за якої митні органи ви-
конують тільки реєстраційні функції, не збирають імпорт-
ного та експортного мита, не визначають ніяких кількісних
або інших обмежень. Таку політику проводять розвинуті
країни, наприклад Канада.
Важливим фактором лібералізації торгівлі є Генеральна
угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ), яку в 1947 р. під-
писали 23 країни. Вона грунтується на таких принципах:
1) рівний, недискримінаційний режим для всіх країн-учас-
ниць;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62