2. При лiкуваннi в психiатричному закладi пацiунт мау право в усiх випадках,
коли це можливо, проходити лiкування поблизу вiд свого дому або дому своєх ро-
дичiв чи друзiв i право якомога швидше повернутися до своує общини.
3. Кожний пацiунт мау право на лiкування, що вiдповiдау його культурним
особливостям.
Принцип 8
Стандарти надання допомоги
1. Кожний пацiунт мау право на таку медичну i соцiальну допомогу, яка необ-
хiдна для пiдтримання його здоров'я, i право на догляд i лiкування вiдповiдно до
тих самих стандартiв, що й iншi хворi.
2. Кожний пацiунт користууться захистом вiд нанесення шкоди його здо-
ров'ю, включаючи необгрунтоване використання медикаментiв, зловживання з
боку iнших пацiунтiв, персоналу або iнших осiб та iншi дiє, що заподiюють пси-
хiчнi страждання або фiзичний дискомфорт.
Принцип 9
Лiкування
1. Кожний пацiунт мау право на лiкування в обстановцi, що передбачау най-
меншi обмеження, i за допомогою найменш обмежувальних або iнвазивних мето-
дiв, що вiдповiдають необхiдностi пiдтримання його здоров'я i захисту фiзичноє
безпеки iнших осiб.
2. Догляд за кожним пацiунтом i його лiкування грунтуються на iндивiдуаль-
но розробленому планi, який обговорюуться з пацiунтом, регулярно переглядауть-
ся, мiрою необхiдностi змiнюуться i забезпечууться квалiфiкованим медичним
персоналом.
3. Психiатрична допомога завжди надауться вiдповiдно до застосовних етич-
них норм для фахiвцiв, якi працюють в областi психiатрiє, включаючи мiжнародне
визнанi норми, такi як Принципи медичноє етики, що стосуються ролi працiвникiв
охорони здоров'я, особливо лiкарiв, у захистi ув'язнених або затриманих осiб вiд
катувань та iнших жорстоких, нелюдських або принижуючих гiднiсть видiв пово-
джння i покарання, прийнятi Генеральною Асамблеую Органiзацiє Об'уднаних
Нацiй. Не допускауться зловживання знаннями i навиками в областi психiатрiє.
4. Лiкування кожного пацiунта мау бути спрямоване на збереження i розвиток
автономностi особистостi,
55
Принцип 10
Медикаменти
1. Медикаменти мають щонайкраще вiдповiдати необхiдно-Тi пiдтримання
здоров'я пацiунта, призначатися йому тiльки в терапевтичних або дiагностичних
цiлях i нiколи не повиннi застосовуватися в якостi покарання або для зручностi iн-
ших осiб. За винятком випадкiв, передбачених у положеннях пункту 15 принципу
11, наведеному нижче, фахiвцi, якi працюють в областi психiатрiє, застосовують
тi'iькн "якi медикаменти, ефективнiсть яких вiдома або Пiдтверджена.
2. Всi медикаменти призначаються уповноваженим вiдповiдно до закону
фахiвцем, який працюу в областi психiатрiє, i реуструються в iсторiє хвороби
пацiунта.
Принцип 11
Згода на лiкування
1. Нiяке лiкування не може призначатися пацiунту без його усвiдомленоє зго-
ди, за винятком випадкiв, передбачених у пунктах 6,7,8,13 i 15 даного принципу.
2. Усвiдомлена згода - це згода, одержувана вiльно, без погроз або невиправ-
даного примусу пiсля належного надання пацiунту у формi i на мовi, зрозумiлiй
йому, достатньоє i ясноє iнформацiє про:
а) попереднiй дiагноз;
Ь) цiлi, методи, ймовiрну тривалiсть й очiкуванi результати запропонованого
лiкування;
с) альтернативнi методи лiкування, включаючи менш iнвазивнi;
о) можливi больовi вiдчуття i вiдчуття дискомфорту, можливий ризик i побiч-
нi ефекти запропонованого лiкування.
3. Пiд час процедури надання згоди пацiснт може зажадати присутностi яко-
єсь особи або осiб на свiй вибiр.
4. Пацiунт мау право вiдмовитися вiд лiкування або припинити його, за винят-
ком випадкiв, передбачених у пунктах б, 7, 8, 13 i 15 даного принципу. Пацiунту
мають бути поясненi наслiдки вiдмови вiд лiкування або його припинення.
5. Пацiунта не можна просити або спонукати вiдмовитися вiд права на усвi-
домлену згоду. Якщо пацiунт висловлюу бажання вiдмовитися вiд цього права, то
йому мау бути роз'яснено, що лiкування не може здiйснюватися без його усвiдом-
леноє згоди.
6. За винятком випадкiв, передбачених у пунктах 7, 8, 12, 13, 14 i 15 даного
принципу, запропонований курс лiкування може призначатися пацiунту без його
усвiдомленоє згоди за таких умов:
а) у даний момент пацiунта госпiталiзовано у примусовому порядку;
Ь) незалежний повноважний орган, що мас всю вiдповiдну iнформацiю, вклю-
чаючи iнформацiю, зазначену в пунктi 2 даного принципу, пересвiдчився в тому,
що на даний момент пацiунт не в змозi дати або не дати усвiдомлену згоду на за-
пропонований курс лiкування або, якщо це передбачено внутрiшньодержавним
законодавством, у тому, що, з точки зору власноє безпеки пацiунта або безпеки iн-
ших осiб, пацiунт необгрунтоване вiдмовився дати таку згоду;
с) незалежний повноважний орган установив, що. запропонований курс лiку-
вання щонайкраще вiдповiдау iнтересам здоров'я пацiунта.
7. Положення пункту 6, наведеного вище, не застосовуються щодо пацiунта,
який мау особистого представника, уповноваженого вiдповiдно до закону давати
згоду на лiкування за пацiунта; однак, за винятком випадкiв, передбачених у пунк-
тах 12, 13, 14 i 15 даного принципу, лiкування може бути призначено такому па-
цiунту без його усвiдомленоє згоди, якщо особистий представник, отримавши iн-
формацiю, зазначену в пунктi 2 даного принципу, дасть згоду вiд iменi хворого.
8. За винятком випадкiв, передбачених у пунктах 12, 13, 14 i 15 даного прин-
ципу, лiкування може також призначатися будь-якому пацiунту без його усвiдом-
56
i>,ГГ-. -
який працюу в областi iи-ол....^..,
цс .-iкуванкя, щоб iап^бiгти iг.г.аггiнню бопосередньу. аи^ ..-..-.
тенту або iншим особам, Такс лiкування тривау не довше, нiж необхiдно для цiує
мети.
9. У випадках, коли будь-яке лiкування пркєначауться пацiунту без його
усвiдомленоє згоди. :>.аiот~ докладатися вс; зусилля, щоб iнформувати пацiунта
про характер лiк\ ваннi i про будь-як; мотивi альтернативнi методи, а також, на-
скiльки че можливо. залучити хворого до розробки курсу лiкування.
10. Будь-яке лiкування негайно реуструуться в iсторiє хвороби пацiунта iз
зазначенням, чи у лiкування примусовим чи добровiльним.
11. Фiзичне утихомирення або примусова iзоляцiя пацiунта застосовуються
лише вiдповiдно до офiцiйно затверджених процедур психiатричного закладу i
тiльки тодi. коли ць у удиним наявним засобом запобiгти заподiянню бсзпоссред-
кьоi о або неминучого збитку пацiунту або iншим особам. Вони не продовжують-
ся понад термiн, необхiдний для цiує мсти. Всi випадки фiзичного утихомирення
або примусовоє iзоляцiє, пiдстави для єх застосування, єх характер i тривалiсть ма-
ють реуструватися в iсторiє хвороби пацiунта. Пацiунт, до якого застосовуються
утихомирення або iзоляцiя, повинен утримуватися в гуманних умовах, за ним за-
безпечууться догляд, а також ретельний i постiйний нагляд з боку квалiфiкованих
медичних працiвникiв. Особистий представник, якщо такий у i якщо це доречно,
негайно iнформууться про будь-якi випадки фiзичного утихомирення або приму-
совоє iзоляцiє пацiунта.
12. Стерилiзацiя нiколи не застосовууться як лiкування психiчного захворю-
вання.
13. Психiчно хгора особа може бути пiддана серйозному медичному або
хiрургiчному втручанню i iльки у випадках, коли це допускауться внутрiшньодер-
жавним законодавством, коли вважауться, що це щонайкраще вiдповiдау iнтере-
сам здоров'я пацiунта, i коли пацiунт дау усвiдомлену згоду, однак у тих випадках,
коли пацiунт не в змозi дати усвiдомлену згоду, це втручання призначауться лише
пiсля проведення незалежноє оцiнки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137