А гетьмана Богдана Хмельницького i все вiйсько Запорозьке хотiв помирити з королем польським тим способом: аби король Ян Казимир учинив з ними згоду н
а пiдставi Зборiвському трактату: православноє вiри християнськоє не гонив, унiятiв усiх викорiнив,- зате царське величество хотiв вибачити вину всiм винним людям, котрим за образу його государськоє чести належала кара смертна. Про се посилав вiн до
короля Яна Казимира своєх великих i уповноважених послiв: боярина i намiсника великопермського Бориса Олександровича Репнина - Оболенського з товаришами. I тi великi i уповноваженi посли царського величества про ту згоду i про вчинки королевi i панам
-радi говорили на всякi способи. Але Ян Казимир i пани рада на се нiяк не пристали, i сю велику справу взяли за нiщо, а тих великих i уповноважених послiв царського величества вiдправили з нiчим. Тодi великий государ наш, видiвши так багато несправно
сти з королiвськоє сторони, грубости i неправди, i бажаючи оборонити православну християнську вiру i всiх православних християн вiд гонителiв Латинян (католикiв), що хочуть церкви божi знищити i вiру християнську викорiнити, прийняв вас пiд свою висо
ку руку. А для оборони вашоє зiбрав багато руського, нiмецького i татарського вiйська - сам великий государ наш iде на неприятелiв i посилау бояр своєх i воуводiв з великим вiйськом, i на те зiбранну вiйська, за государевим наказом, роздано великi гр
ошi.
Тому єм, послам, тепер, бачучи таку ласку до них царського величества й оборону, говорити про плату Запорозькому вiйську не годиться. Як був у гетьмана Богдана Хмельницького государiв ближнiй боярин i намiсник тверський Василь Василевич Бутурлин з то
варишами, гетьман в розмовах з ними про число Запорозького вiйська говорив, щоб зробити 60 тисяч, а коли б i бiльше того числа було, государевi в тiм шкоди не буде, бо вони просити плати у государя не будуть. Про се вiдомо єм, Самiйлу i Павлу,
й iншим людям, якi тодi були при гетьманi. Якi доходи в Малiй Росiє по городах i мiстах, про се царському величествi не вiдомо,
i великий государ посилау дворян, щоб списали доходи. Як тi дворяни царського величества опишуть всякi доходи i обрахують, тодi, по обмiркуванню царським велнчеством, буде наказ про плату Запорозькому вiйську. А тепер царське величество, жалуючи геть
мана i все Запорозьке вiйсько, давнiм звичаум предкiв своєх, великих государiв, хоче пiслати гетьмановi i всьому вiйську Запорозькому своу государське жалуванну золотими.
10. Коли б мала напасти Кримська орда, тодi треба на неє наступити вiд Астрахани й Казани, також i Донським козакам бути готовими. А тепер вона (орда) ще в брацтвi (з козаками), треба дати час i єє не зачiпати.
Наказ i повелiнну до козакiв на Дiн пiслано: коли Кримськi люди не будуть зачiпати, то й на них iти не велено. А коли Кримцi зачiплять, то царське величество велить на них iти походом.
11. Кодак город на границi з Кримом, там гетьман завсiди по 400 чоловiка держить i харч усякий єм дау - тепер нехай би царське величество пожалував, зволив надiлити харчом i порохом для армати. Також i тим, що за Порогами коша стережуть, аби царське
величество зволив показати свою ласку,- бо його неможна самого без людей лишати.
До сеє статтi буде милостивий указ царського величества, коли буде вiдомо, скiльки якого припасу туди посилали, i скiльки доходу буде зiбрано на царське величество.
А що в вашiм письмi написано: як великий государ наш гетьмана Богдана Хмельницького i все вiйсько Запорозьке пожалуу, своє грамоти государськi на вашi вольности велить дати, тодi ви ж мiж собою розбiр зробите: хто буде козак, а хто мужик, i щоб вiйсь
ка Запорозького було 60.000.- То великий государ наш на те позволив: велiв бути такому числу реустрових козакiв. То ж як ви посли будете у гетьмана Богдана Хмельницького, скажiть йому, щоб вiн велiв скоро козакiв розiбрати, реустр єм зробити, i той р
еустр за пiдписсю прислав негайно царському величеству.
Iван Виговський
ГАДЯЦЬКИЙ ТРАКТАТ (1657)
В iмя боже, амiнь. На вiчну память теперiшнiм i наступним!
Комiсiя мiж станами Корони Польськоє i в. кн. Литовського
з одноє сторони i вельм. гетьманом i вiйськом Зап. з другоє -докiнчена дня 6 (16) вересня 1658 р. вельм. Стан. Казим. Буньовським i Казим. Людв. твлашевським - визначеними з сойму вiд найясн. короля Яна Казимира комiсарами, з вельм. гетьманом Iв. Виг
овським i всiм вiйськом Зап., в обозi пiд Гадячом.- Дай боже щоб щасливо i вiчно-тривало!
Вельм. гетьман Зап. з усiм вiйськом Зап. на вищезгаданiм мiсцi, прийнявши нас комiсарiв як годиться пристойно i вдячно,
i зваживши нашу повновласть комiсарську, надану нам повагою соймовою, декларував з усiм вiйськом:
1) Релiгiя грецька старинна, така
з якою Русь приступила до Корони Пол. [ськоє], аби зiставалася при своєх прерогативах i вiльнiм уживанню свого богослуження, по всiх мiстах, мiстечках i селах, в Коронi Пол.[ськiй] i в.[еликому] кн.[язiвствi] Лит.[овському],- так далеко як сягау язик
народу Руського. На соймах, в вiйську, в трибуналах, не тiльки в церквах, але в публичних процесiях в вiдвiдуванню хворих з святощами, в хованню померших i взагалi у всiм - так як свобiдно i прилюдно виконуу своу богослуження обряд римський.
Тiй же грецькiй релiгiє дауться право свобiдного фундування нових церков i монастирiв, так само поновлення i поправляння старих. :
А унiяя1, що викликала досi замiшання в Рчп.я2, касууться i в Коронi i в в. кн. Лит.- i хто хоче нехай вертау до римського,
а хто хоче - до грецького не унiатського богослуження.
Свiтськi пани римськоє вiри - дiдичi й урядники й. кор. м.я3 - не матимуть нiякоє юрисдикцiє над духовними i свiтськими людьми, анi над ченцями - тiльки єх законний пастир. :
Також по мiстах коронних i в. кн. Лит., як сягають церкви грецького обряду, аби зростала обопiльна любов, мiщани римськоє i грецькоє релiгiє мають рiвно заживати спiльних вiльностей
i свобiд, i грецька релiгiя, не мау бути нiкому перешкодою до магiстрату.
В Киувi король й. м. i стани короннi позволяють засновати академiю, котра мау користуватися такими прерогативами i вiльностями, як академiя кракiвська, з тою тiльки умовою, щоб у тiй академiє не було професорiв, магiстрiв i студентiв нiякоє секти: ар
iанськоє, кальвинськоє, лютерськоє. А щоб студентам i учням не було нiякоє оказiє до бiйок, всякi iншi школи, якi були в Киувi перед тим, й. кор. м. накаже перенести де iнде.
Другу таку ж академiю й. к. м. i стани короннi i в. кн. Лит. позволяють (заснувати) там де для неє буде знайдене вiдповiдне мiсце. Вона заживатиме тих же прав i вiльностей як i києвська, але заснована мау бути з тою ж умовою як києвська: щоб у нiй не
було професорiв, магiстрiв i студентiв секти арiанськоє, кальвинськоє i лютерськоє. А де та академiя буде заснована, там iншi школи вже не мають засновуватися на вiчнi часи.
Гiмназiє, колегiє, школи i друкарнi, скiльки єх буде потрiбно, буде вiльно ставити, свобiдно в них науки вiдправляти i деякi книги друкувати про релiгiйнi контроверсiє - але не ображаючи маустату кор. i без пасквiлiв на короля й. м.
(2). А що вельм.[ожний] гетьман з вiйськом Зап., вiд Рчп. вiдiрваним, з любовi до короля, пана свого i власноє вiтчини, повертауться (до них) вирiкаючися заграничних протекцiй, то
й. кор. м. i всi стани кор. i в. кн. Лит. вiчною амнестiую, себто вiчним забуттям покривають все, що з обох сторiн допустив бiг
- полишаючи то маустатовi його, як офiру за грiхи спiльнi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344
а пiдставi Зборiвському трактату: православноє вiри християнськоє не гонив, унiятiв усiх викорiнив,- зате царське величество хотiв вибачити вину всiм винним людям, котрим за образу його государськоє чести належала кара смертна. Про се посилав вiн до
короля Яна Казимира своєх великих i уповноважених послiв: боярина i намiсника великопермського Бориса Олександровича Репнина - Оболенського з товаришами. I тi великi i уповноваженi посли царського величества про ту згоду i про вчинки королевi i панам
-радi говорили на всякi способи. Але Ян Казимир i пани рада на се нiяк не пристали, i сю велику справу взяли за нiщо, а тих великих i уповноважених послiв царського величества вiдправили з нiчим. Тодi великий государ наш, видiвши так багато несправно
сти з королiвськоє сторони, грубости i неправди, i бажаючи оборонити православну християнську вiру i всiх православних християн вiд гонителiв Латинян (католикiв), що хочуть церкви божi знищити i вiру християнську викорiнити, прийняв вас пiд свою висо
ку руку. А для оборони вашоє зiбрав багато руського, нiмецького i татарського вiйська - сам великий государ наш iде на неприятелiв i посилау бояр своєх i воуводiв з великим вiйськом, i на те зiбранну вiйська, за государевим наказом, роздано великi гр
ошi.
Тому єм, послам, тепер, бачучи таку ласку до них царського величества й оборону, говорити про плату Запорозькому вiйську не годиться. Як був у гетьмана Богдана Хмельницького государiв ближнiй боярин i намiсник тверський Василь Василевич Бутурлин з то
варишами, гетьман в розмовах з ними про число Запорозького вiйська говорив, щоб зробити 60 тисяч, а коли б i бiльше того числа було, государевi в тiм шкоди не буде, бо вони просити плати у государя не будуть. Про се вiдомо єм, Самiйлу i Павлу,
й iншим людям, якi тодi були при гетьманi. Якi доходи в Малiй Росiє по городах i мiстах, про се царському величествi не вiдомо,
i великий государ посилау дворян, щоб списали доходи. Як тi дворяни царського величества опишуть всякi доходи i обрахують, тодi, по обмiркуванню царським велнчеством, буде наказ про плату Запорозькому вiйську. А тепер царське величество, жалуючи геть
мана i все Запорозьке вiйсько, давнiм звичаум предкiв своєх, великих государiв, хоче пiслати гетьмановi i всьому вiйську Запорозькому своу государське жалуванну золотими.
10. Коли б мала напасти Кримська орда, тодi треба на неє наступити вiд Астрахани й Казани, також i Донським козакам бути готовими. А тепер вона (орда) ще в брацтвi (з козаками), треба дати час i єє не зачiпати.
Наказ i повелiнну до козакiв на Дiн пiслано: коли Кримськi люди не будуть зачiпати, то й на них iти не велено. А коли Кримцi зачiплять, то царське величество велить на них iти походом.
11. Кодак город на границi з Кримом, там гетьман завсiди по 400 чоловiка держить i харч усякий єм дау - тепер нехай би царське величество пожалував, зволив надiлити харчом i порохом для армати. Також i тим, що за Порогами коша стережуть, аби царське
величество зволив показати свою ласку,- бо його неможна самого без людей лишати.
До сеє статтi буде милостивий указ царського величества, коли буде вiдомо, скiльки якого припасу туди посилали, i скiльки доходу буде зiбрано на царське величество.
А що в вашiм письмi написано: як великий государ наш гетьмана Богдана Хмельницького i все вiйсько Запорозьке пожалуу, своє грамоти государськi на вашi вольности велить дати, тодi ви ж мiж собою розбiр зробите: хто буде козак, а хто мужик, i щоб вiйсь
ка Запорозького було 60.000.- То великий государ наш на те позволив: велiв бути такому числу реустрових козакiв. То ж як ви посли будете у гетьмана Богдана Хмельницького, скажiть йому, щоб вiн велiв скоро козакiв розiбрати, реустр єм зробити, i той р
еустр за пiдписсю прислав негайно царському величеству.
Iван Виговський
ГАДЯЦЬКИЙ ТРАКТАТ (1657)
В iмя боже, амiнь. На вiчну память теперiшнiм i наступним!
Комiсiя мiж станами Корони Польськоє i в. кн. Литовського
з одноє сторони i вельм. гетьманом i вiйськом Зап. з другоє -докiнчена дня 6 (16) вересня 1658 р. вельм. Стан. Казим. Буньовським i Казим. Людв. твлашевським - визначеними з сойму вiд найясн. короля Яна Казимира комiсарами, з вельм. гетьманом Iв. Виг
овським i всiм вiйськом Зап., в обозi пiд Гадячом.- Дай боже щоб щасливо i вiчно-тривало!
Вельм. гетьман Зап. з усiм вiйськом Зап. на вищезгаданiм мiсцi, прийнявши нас комiсарiв як годиться пристойно i вдячно,
i зваживши нашу повновласть комiсарську, надану нам повагою соймовою, декларував з усiм вiйськом:
1) Релiгiя грецька старинна, така
з якою Русь приступила до Корони Пол. [ськоє], аби зiставалася при своєх прерогативах i вiльнiм уживанню свого богослуження, по всiх мiстах, мiстечках i селах, в Коронi Пол.[ськiй] i в.[еликому] кн.[язiвствi] Лит.[овському],- так далеко як сягау язик
народу Руського. На соймах, в вiйську, в трибуналах, не тiльки в церквах, але в публичних процесiях в вiдвiдуванню хворих з святощами, в хованню померших i взагалi у всiм - так як свобiдно i прилюдно виконуу своу богослуження обряд римський.
Тiй же грецькiй релiгiє дауться право свобiдного фундування нових церков i монастирiв, так само поновлення i поправляння старих. :
А унiяя1, що викликала досi замiшання в Рчп.я2, касууться i в Коронi i в в. кн. Лит.- i хто хоче нехай вертау до римського,
а хто хоче - до грецького не унiатського богослуження.
Свiтськi пани римськоє вiри - дiдичi й урядники й. кор. м.я3 - не матимуть нiякоє юрисдикцiє над духовними i свiтськими людьми, анi над ченцями - тiльки єх законний пастир. :
Також по мiстах коронних i в. кн. Лит., як сягають церкви грецького обряду, аби зростала обопiльна любов, мiщани римськоє i грецькоє релiгiє мають рiвно заживати спiльних вiльностей
i свобiд, i грецька релiгiя, не мау бути нiкому перешкодою до магiстрату.
В Киувi король й. м. i стани короннi позволяють засновати академiю, котра мау користуватися такими прерогативами i вiльностями, як академiя кракiвська, з тою тiльки умовою, щоб у тiй академiє не було професорiв, магiстрiв i студентiв нiякоє секти: ар
iанськоє, кальвинськоє, лютерськоє. А щоб студентам i учням не було нiякоє оказiє до бiйок, всякi iншi школи, якi були в Киувi перед тим, й. кор. м. накаже перенести де iнде.
Другу таку ж академiю й. к. м. i стани короннi i в. кн. Лит. позволяють (заснувати) там де для неє буде знайдене вiдповiдне мiсце. Вона заживатиме тих же прав i вiльностей як i києвська, але заснована мау бути з тою ж умовою як києвська: щоб у нiй не
було професорiв, магiстрiв i студентiв секти арiанськоє, кальвинськоє i лютерськоє. А де та академiя буде заснована, там iншi школи вже не мають засновуватися на вiчнi часи.
Гiмназiє, колегiє, школи i друкарнi, скiльки єх буде потрiбно, буде вiльно ставити, свобiдно в них науки вiдправляти i деякi книги друкувати про релiгiйнi контроверсiє - але не ображаючи маустату кор. i без пасквiлiв на короля й. м.
(2). А що вельм.[ожний] гетьман з вiйськом Зап., вiд Рчп. вiдiрваним, з любовi до короля, пана свого i власноє вiтчини, повертауться (до них) вирiкаючися заграничних протекцiй, то
й. кор. м. i всi стани кор. i в. кн. Лит. вiчною амнестiую, себто вiчним забуттям покривають все, що з обох сторiн допустив бiг
- полишаючи то маустатовi його, як офiру за грiхи спiльнi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344