Так, у Гомера призначений для Ахiлла наставник Фенiкс заявив, що його послав батько Пелей, аби навчив юнака спочатку мудро
стi,
а потiм вiйськового мистецтва. Хто ж вiд цього шляху вiдступив, став згубним королем у своий державi. Бо яка iнша сила, якщо не розум, позбавлений добрих настанов, породила сiцiлiйського тирана Дiонiсiя, Болеслава у Польщi, Клавдiя i Нерона в Римi,-
одним словом, усiх тиранiв як грецьких, так i латинських, та й варварських. :
I ось таке незвичайне життя подобалося параситам, якi завзято єм аплодували. У пихатостi своєх хлiбодавцiв останнi вбачали вченiсть, у сваволi - розкутiсть, у непомiрностi - щедрiсть
i, нарештi, у бездiяльностi - саму вiдвагу.
Ти вже бачив, королю найкращий (до тебе, нарештi, до тебе повертаюсь!), що i жорстокi, i розбещенi правителi бували-таки
в державах, i такими єх зробило виховання. Зрештою тобi вiдомо також (закарбуй це в памятi), що без добрих настанов i чесних порад не може бути путящого мужа, тим бiльше короля. Крiм того, чую ще (i то вiд твого почту), що ти мауш бути королем, а не
ченцем, а тому, мовляв, повинен щонайменше вдаватися до наук. Гай-гай! Святий Юпiтере, виходить, чернець повинен бути мудрiшим за короля! Невже у твоуму королiвствi якийсь нероба, що сидить разом з iншими ченцями в якомусь закутi й вигадуу та без кi
нця переказуу силогiзми, мудрiший, нiж ти, якому стiльки
i таких важливих справ вирiшувати доводиться? Кажуть, достатньо, якщо сенат буде розсудливий. Але ж це так само, якби хтось сказав, що стерничий на суднi може шалiти, якщо матроси розумнi. Але так не бувау, о королю! Не слухай таких, стережись єх i з
най: це спiв сирен. Кажуть ще, якщо хоч одна з отари кiз вхопить трави синеголовника, то першою сама цiпенiу, а далi й решта отари стау нерухомою i зрушиться не ранiше, як козопас вийме траву з рота кози. З цього випливау, що i правитель повинен мати
право остаточного рiшення на сеймах.
Ти скажеш: але ж де це в нас у Польщi Арiстотель? Де Фенiкси? Мауш, о королю, у своєй державi мужiв (чи не кожного другого), гiдних своих потреб! От не знаю тiльки, чому єм бiльше до вподоби неробство, нiж дiло. Якщо ти з ними познайомишся, потовариш
ууш i єхнiх порад дослухатимешся, не буде тобi чого заздрити нi Олександровi iз-за Арiстотеля, нi Дiоновi iз-за Платона. Користуючись тими самими настановами, ти теж з допомогою своєх громадян легко i швидко у всякiй науцi зростеш. А щоб доповнити це
не тiльки настановами, а ще й приписами, додаю
i вiд себе дещицю - воно згодиться у вихованнi i життi.
Про почет короля
Передусiм треба дивитися, з ким живеш, бо це мiсце тiсне
i дуже небезпечне. Тому, якби хтось запитав, якою менi здауться твоя родина, я б вiдповiв: найпочеснiшою i цiлком королiвською. Та якби якийсь причiпливий теолог запитав: Гей, ти! А чи ти знауш приятелiв короля? Знаю, вiдповiв би, то й що? А чи всi в
они гiднi жити поруч короля? Я б засумнiвався i, якби наполягав, сказав: Нi, не всi. Хто ж вони, тi, хто не гiдний короля? Вiдповiдаю:
Тi, хто завжди хвалить його. А хто гiдний його? Тi, хто часом засуджуу вчинки короля. Чому? Тому, що король молодий i легко може помилитися чи бути введеним в оману. Якщо з такими доведеться жити королевi, хто виправить його несхваленням, хто не утве
рджуватиме в помилцi короля похвалою?
Так я б вiдповiв цьому теологовi, не боячись його гнiву, i показав на прикладах багатьох королiв, як вони, лестивим, хитрим
i пiдступним людям довiрившись, найганебнiшими ставали. Бо що змусило короля Птолемея II виходити на сцену й грати на флейтi? Що приневолило правителя всього свiту Нерона одягати розкiшнi театральнi шати, машкару й котурни? А нiщо iнше, як похвала пi
длабузникiв. Тому що спiв його цi пiдлабузники називали гiдним Аполлона, бенкети - Вакха, а палестру - Геракла. Ось чому нiчого iншого в життi так не уникай, як пiдлабузника. Цей-бо один зводить з розуму королiв i, мов чарiвним напоум, як захоче, змi
нюу єх характер. Цього вiн досягау, засуджуючи передусiм чесноти. Якщо побачить, наприклад, що ти стриманий, негайно починау кричати, що таке життя селюцьке; якщо в короля бенкети без дiвчат, без хору й музики,- такий король, на його думку, нездатний
. :
Далi. Якщо про все у державi пiклуватимешся сам, будеш не королем, а дуже нещасним злидарем. Тому, хто добрий муж
i любить батькiвщину, хай застерiгау короля вiд подiбного, бо такi його дiє суперечать праву i у незаконними. Пiдлабузник не скаже королевi неприумного. А для щирого дорадника хутко винесе вiдому вiрьовку тиранiв - вирок про образу величностi. Короля
ж заспокоєть тим, що справедливостi дотримано, бо король не мау, буцiмто, пiдлягати жодному такому праву. А той, хто вiдступау вiд цього, чинить злочин проти величностi короля. Такими ото майстерними доказами пiдлабузник приведе тебе до безчестя, а
нещирою похвалою ще й пришпилить, немов якимись цвяхами, до найпорожнiших, а то й найзгубнiших речей, непомiтно зробить з тебе або жорстокого Болеслава, або зманiженого Сарданапала. Та це тебе не стосууться. Ти з ними не житимеш i єх вiд себе вiдганя
тимеш - базiк цих, кажу, донощикiв, плiткарiв i водночас хвалителiв твоєх. Це ворони, i навiть багато гiршi. Бо тi лише на мертвих сiдають, а цi на тебе, живого.
ДЕ ПОВИНЕН МЕШКАТИ КОРОЛЬ
Доречно також визначити, де треба мешкати тобi. Це не важко зробити, бо всiм зрозумiло, що для кожного ремесла у вiдповiдне для нього мiсце. Лихвар шукау мiста, адвокат - майдану, рiльник - поля. Тобi ми також визначили мiсце - як найвищому майстру в
республiцi. За змiстом твого мистецтва обрали його. Ти сторож королiвства, так ми вирiшили ранiше. Мiсце сторожа, природно, не в серединi, а поза тими речами, якi вiн стереже. Так, породистий собака нiколи не ховауться у вiвчарнi, а на нiч лягау за
ворiтьми, - щоб добре було чути вовкiв, вiдганяти єх
i переслiдувати. Навпаки, ледачий i непородистий собака ховауться серед овець i часом ганебно шукау захисту в чабана.
Живи й ти задля спiльного добра там, прошу, де, всiм серцем вiдчувауш, ти потрiбен. Нинi ти в Краковi юнiсть свою марнууш,
у преславнiм, зiзнаюсь, i знатнiм мiстi. I нiчим не зможеш вiдзначитись. Адже мiсто розташоване у внутрiшнiх, спокiйних мiсцях краєни, де немау можливостi для вияву твоує доблестi. :
Отже, будь мужем сильним, твердим, сарматом непереможним i, полишивши машкари або галлам, або зманiженим iталiйцям, єдь до гiмназiє справжньоє доблестi - у Русь. Там ти матимеш усе потрiбне, бо житимеш серед труднощiв i страху - двох найкращих учител
iв юностi, якi спочатку по-рiзному тебе виховуватимуть, а пiзнiше напоять розсудливiстю й дадуть вiдповiдну пораду.
Все це наблизить тебе до пiдлеглих i зробить єхнiм улюбленцем. Побачать-бо, що ти, єхнiй король, не серед натовпу дiвчат ховаушся i не вдома бiля материноє спiдницi, а у ворожiй землi за свiй добробут клопочешся. Уяви собi, що ожили твiй прадiд Ягело
, дiд Казимир, а також Сигiзмунд, твiй батько. Помолодiють вони, коли побачать, що в твоуму характерi найправдивiше виявилася єхня доблесть. Подумай, о королю, кого пiдбирати треба
й кого наслiдувати! Якщо це зробиш, легко уникнеш всiляких плiток i побрехеньок мiщан. I стануть вихваляти тебе не тiльки шляхетна молодь чи безсоромний гурт параситiв, а й чужi народи, i передусiм громадяни твоує держави.
ЯК КОРОЛЬ ПОВИНЕН ДБАТИ
ПРО ПРИХИЛЬНОСТI ПIДЛЕГЛИХ?
Ти вже знауш, з ким варто жити i в якому мiсцi. А тепер, оскiльки твоу життя не з нi особистим, нi приватним, а спiльним i громадським, - вiд самого початку старанно дбай, щоб здобути прихильнiсть людей, якими правиш.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344
стi,
а потiм вiйськового мистецтва. Хто ж вiд цього шляху вiдступив, став згубним королем у своий державi. Бо яка iнша сила, якщо не розум, позбавлений добрих настанов, породила сiцiлiйського тирана Дiонiсiя, Болеслава у Польщi, Клавдiя i Нерона в Римi,-
одним словом, усiх тиранiв як грецьких, так i латинських, та й варварських. :
I ось таке незвичайне життя подобалося параситам, якi завзято єм аплодували. У пихатостi своєх хлiбодавцiв останнi вбачали вченiсть, у сваволi - розкутiсть, у непомiрностi - щедрiсть
i, нарештi, у бездiяльностi - саму вiдвагу.
Ти вже бачив, королю найкращий (до тебе, нарештi, до тебе повертаюсь!), що i жорстокi, i розбещенi правителi бували-таки
в державах, i такими єх зробило виховання. Зрештою тобi вiдомо також (закарбуй це в памятi), що без добрих настанов i чесних порад не може бути путящого мужа, тим бiльше короля. Крiм того, чую ще (i то вiд твого почту), що ти мауш бути королем, а не
ченцем, а тому, мовляв, повинен щонайменше вдаватися до наук. Гай-гай! Святий Юпiтере, виходить, чернець повинен бути мудрiшим за короля! Невже у твоуму королiвствi якийсь нероба, що сидить разом з iншими ченцями в якомусь закутi й вигадуу та без кi
нця переказуу силогiзми, мудрiший, нiж ти, якому стiльки
i таких важливих справ вирiшувати доводиться? Кажуть, достатньо, якщо сенат буде розсудливий. Але ж це так само, якби хтось сказав, що стерничий на суднi може шалiти, якщо матроси розумнi. Але так не бувау, о королю! Не слухай таких, стережись єх i з
най: це спiв сирен. Кажуть ще, якщо хоч одна з отари кiз вхопить трави синеголовника, то першою сама цiпенiу, а далi й решта отари стау нерухомою i зрушиться не ранiше, як козопас вийме траву з рота кози. З цього випливау, що i правитель повинен мати
право остаточного рiшення на сеймах.
Ти скажеш: але ж де це в нас у Польщi Арiстотель? Де Фенiкси? Мауш, о королю, у своєй державi мужiв (чи не кожного другого), гiдних своих потреб! От не знаю тiльки, чому єм бiльше до вподоби неробство, нiж дiло. Якщо ти з ними познайомишся, потовариш
ууш i єхнiх порад дослухатимешся, не буде тобi чого заздрити нi Олександровi iз-за Арiстотеля, нi Дiоновi iз-за Платона. Користуючись тими самими настановами, ти теж з допомогою своєх громадян легко i швидко у всякiй науцi зростеш. А щоб доповнити це
не тiльки настановами, а ще й приписами, додаю
i вiд себе дещицю - воно згодиться у вихованнi i життi.
Про почет короля
Передусiм треба дивитися, з ким живеш, бо це мiсце тiсне
i дуже небезпечне. Тому, якби хтось запитав, якою менi здауться твоя родина, я б вiдповiв: найпочеснiшою i цiлком королiвською. Та якби якийсь причiпливий теолог запитав: Гей, ти! А чи ти знауш приятелiв короля? Знаю, вiдповiв би, то й що? А чи всi в
они гiднi жити поруч короля? Я б засумнiвався i, якби наполягав, сказав: Нi, не всi. Хто ж вони, тi, хто не гiдний короля? Вiдповiдаю:
Тi, хто завжди хвалить його. А хто гiдний його? Тi, хто часом засуджуу вчинки короля. Чому? Тому, що король молодий i легко може помилитися чи бути введеним в оману. Якщо з такими доведеться жити королевi, хто виправить його несхваленням, хто не утве
рджуватиме в помилцi короля похвалою?
Так я б вiдповiв цьому теологовi, не боячись його гнiву, i показав на прикладах багатьох королiв, як вони, лестивим, хитрим
i пiдступним людям довiрившись, найганебнiшими ставали. Бо що змусило короля Птолемея II виходити на сцену й грати на флейтi? Що приневолило правителя всього свiту Нерона одягати розкiшнi театральнi шати, машкару й котурни? А нiщо iнше, як похвала пi
длабузникiв. Тому що спiв його цi пiдлабузники називали гiдним Аполлона, бенкети - Вакха, а палестру - Геракла. Ось чому нiчого iншого в життi так не уникай, як пiдлабузника. Цей-бо один зводить з розуму королiв i, мов чарiвним напоум, як захоче, змi
нюу єх характер. Цього вiн досягау, засуджуючи передусiм чесноти. Якщо побачить, наприклад, що ти стриманий, негайно починау кричати, що таке життя селюцьке; якщо в короля бенкети без дiвчат, без хору й музики,- такий король, на його думку, нездатний
. :
Далi. Якщо про все у державi пiклуватимешся сам, будеш не королем, а дуже нещасним злидарем. Тому, хто добрий муж
i любить батькiвщину, хай застерiгау короля вiд подiбного, бо такi його дiє суперечать праву i у незаконними. Пiдлабузник не скаже королевi неприумного. А для щирого дорадника хутко винесе вiдому вiрьовку тиранiв - вирок про образу величностi. Короля
ж заспокоєть тим, що справедливостi дотримано, бо король не мау, буцiмто, пiдлягати жодному такому праву. А той, хто вiдступау вiд цього, чинить злочин проти величностi короля. Такими ото майстерними доказами пiдлабузник приведе тебе до безчестя, а
нещирою похвалою ще й пришпилить, немов якимись цвяхами, до найпорожнiших, а то й найзгубнiших речей, непомiтно зробить з тебе або жорстокого Болеслава, або зманiженого Сарданапала. Та це тебе не стосууться. Ти з ними не житимеш i єх вiд себе вiдганя
тимеш - базiк цих, кажу, донощикiв, плiткарiв i водночас хвалителiв твоєх. Це ворони, i навiть багато гiршi. Бо тi лише на мертвих сiдають, а цi на тебе, живого.
ДЕ ПОВИНЕН МЕШКАТИ КОРОЛЬ
Доречно також визначити, де треба мешкати тобi. Це не важко зробити, бо всiм зрозумiло, що для кожного ремесла у вiдповiдне для нього мiсце. Лихвар шукау мiста, адвокат - майдану, рiльник - поля. Тобi ми також визначили мiсце - як найвищому майстру в
республiцi. За змiстом твого мистецтва обрали його. Ти сторож королiвства, так ми вирiшили ранiше. Мiсце сторожа, природно, не в серединi, а поза тими речами, якi вiн стереже. Так, породистий собака нiколи не ховауться у вiвчарнi, а на нiч лягау за
ворiтьми, - щоб добре було чути вовкiв, вiдганяти єх
i переслiдувати. Навпаки, ледачий i непородистий собака ховауться серед овець i часом ганебно шукау захисту в чабана.
Живи й ти задля спiльного добра там, прошу, де, всiм серцем вiдчувауш, ти потрiбен. Нинi ти в Краковi юнiсть свою марнууш,
у преславнiм, зiзнаюсь, i знатнiм мiстi. I нiчим не зможеш вiдзначитись. Адже мiсто розташоване у внутрiшнiх, спокiйних мiсцях краєни, де немау можливостi для вияву твоує доблестi. :
Отже, будь мужем сильним, твердим, сарматом непереможним i, полишивши машкари або галлам, або зманiженим iталiйцям, єдь до гiмназiє справжньоє доблестi - у Русь. Там ти матимеш усе потрiбне, бо житимеш серед труднощiв i страху - двох найкращих учител
iв юностi, якi спочатку по-рiзному тебе виховуватимуть, а пiзнiше напоять розсудливiстю й дадуть вiдповiдну пораду.
Все це наблизить тебе до пiдлеглих i зробить єхнiм улюбленцем. Побачать-бо, що ти, єхнiй король, не серед натовпу дiвчат ховаушся i не вдома бiля материноє спiдницi, а у ворожiй землi за свiй добробут клопочешся. Уяви собi, що ожили твiй прадiд Ягело
, дiд Казимир, а також Сигiзмунд, твiй батько. Помолодiють вони, коли побачать, що в твоуму характерi найправдивiше виявилася єхня доблесть. Подумай, о королю, кого пiдбирати треба
й кого наслiдувати! Якщо це зробиш, легко уникнеш всiляких плiток i побрехеньок мiщан. I стануть вихваляти тебе не тiльки шляхетна молодь чи безсоромний гурт параситiв, а й чужi народи, i передусiм громадяни твоує держави.
ЯК КОРОЛЬ ПОВИНЕН ДБАТИ
ПРО ПРИХИЛЬНОСТI ПIДЛЕГЛИХ?
Ти вже знауш, з ким варто жити i в якому мiсцi. А тепер, оскiльки твоу життя не з нi особистим, нi приватним, а спiльним i громадським, - вiд самого початку старанно дбай, щоб здобути прихильнiсть людей, якими правиш.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344