анiзацiй - без огляду на єх дотеперiшнi полiтичнi, чи нацiональнi форми - з про-позiцiую об
уднатися всiм в один <Украєнський Союз Хлiборобiв Державникiв>, в якому кожна партiя, чи органiзацiя мала б повну автономiю при однiм обуднуючiм нас всiх гаслi: лад i порядок
в правовiй, сувереннiй, незалежнiй, нацiональнiй Украєнськiй Державi, збудованiй на пiдставi мiжкласового компромiсу на украєнськiй етно?рафiчнiй територiє.
Дорошенко Дмитро, б. Мiнiстр Закордонних справ Украєнськоє Держави; Липинський Вячеслав, член Головноє Управи Пар-тiє хлiборобiв-демократiв i б. Посол Украєнськоє Держави у Вiд-нi; Скоропис-Йолтуховський Олександер, колишнiй представник Союза Визвол
ення Украєни в Нiмеччинi, б. краувий комiсар i губер-нiяльний староста Холмщини й Пiдляшша; Шемет Сергiй - Голова Головноє Управи партiє хлiборобiв-демократiв.
До украєнських хлiборобiв. Вiдень, 1920
Передмова до третього видання
<Нацiоналiзм>, який вийшов першим виданням: в 1926 роцi, виступив з iдеологiую, яка рвала з цiлим свiтоглядом драгома-нiвського <демократизму> i соцiалiзму Маркса-Ленiна, просякнутого отрутою москвофiльства.я:
Основнi iдеє <Нацiоналiзму> були: передусiм антитези драгоманiвському <малоросiянству>. Трактуванню Украєни як про-вiнцiє Росiє, що претендувала лише на деякi <полегшi> культурного i соцiального характеру, <Нацiоналiзм> противоставляв iдею полiтичноє
нацiє: нацiє,
iдеалом i метою якоє був полiтичний державницький сепаратизм, повний розрив з усякою Росiую, а культурно - повне протиставлення цiлому духовному комплексовi Московщини; пiд оглядом соцiальним - негацiя соцiалiзму. Це була повна антитеза <гермафродитс
ькому> свiтоглядовi тодiшнього демо-соцiалiстичного украєнського провiдництва.
На питання <ЩО?> <Нацiоналiзм> вiд-повiдав: незалежнiсть i повний сепаратизм, пiдкреслення останнього в антиципацiє майбутнiх гасел <федерацiє>, <самостiйностi>, але: в рамках <общего отечества> Росiє. На питання <Як здобувати свою мету?> <Нацiоналiз
м> вiдповiдав: боротьбою, нацiональною революцiую проти Московщини; не шляхом <порозумiння> чи <еволюцiє>.
Цi тези були цiлковитою антитезою драгоманiвства i соцiалiз-му, бо iдеологiя Драгоманова уймалася, ним же самим, в його <гiмнi>: <Гей, украєнець просить не много:> Iдея <Нацiоналiзму> замiсть <немного> - ставляла <все!> Замiсть <просить> - жа-дау i з
добувау. Також дальшу драгоманiвську мудрiсть (з того ж гiмну): постулат <любови> <ко всiм словянам>, а в першу мiру до москалiв, як до <старшого брата>, що мав вести iнших, <Нацiоналiзм> вiдкидав як наєвне i шкiдливе капiтулянство. За питанням <ЩО?>
, <Яка мета нацiє?>, i за питанням <ЯК осягти єє?>, на трету питання - <ХТО мау це довершити?> - <Нацiоналiзм> вiдповiв: людина нового духу. Якого? Духа протилежного западницькому духовi речникiв украєнськоє iнтелiгенцiє ХХ-го вiку
з <рабським мозком> i <рабським серцем> (слова I. Франка): протиставив <Нацiоналiзм> безкомпромiсовий войовничий дух, примат його сили над силою матерiє: Крiм того, в окремiм роздiлi <Нацiоналiзму> протиставлено увнуховському <реалiзмовi> ту мiстику,
без якоє всяка полiтика мертва; мiстику, яка
у джерелом життя нацiє та єє сили.я:
Виносячи свою iдеологiю нацiоналiзму проти банкрутуючих iдей нашоє епохи, проти <модерноє демократiє> (приязноє i до СССР i до комунiзму), проти комунiзму i соцiалiзму, проти надна-цiонального iнтернацiоналiзму, <Нацiоналiзм>, проти єх <розуму без вi
ри основ>, видвигнув вiру; проти єх духа iдеалiзму, вигiдницт-ва i матерiального <щастя> - iдеалiзм, проти духа крутiйства
i <мирноє еволюцiє> - прапор боротьби. Цей прапор мусiв дiстатися до моделей нового духа; не до людей вмираючоє псевдоелiти:; не до рук безiдейних полатайкiв i матерiалiстiв, а до людей новоє елiти, людей з основними прикметами нового лицарства: з му
дрiстю, шляхетнiстю, вiдвагою. Такою була теза <Нацiоналiзму>.я:
ЗАМIСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Наш час у часом сумерку божкiв, до яких молився XIX вiк. Катастрофа 1914 р. не даремно перелетiла через нашi голови: всi <незрушимi> засади i <вiчнi> закони суспiльноє еволюцiє розсипалися в порох, отвираючи безконечнi перспективи перед люд-ською вол
ею.
Лише один закон вийшов неткнутим з катастрофи. Це - закон боротьби, яку Гераклiт називав початком усiх речей, закон вiчного суперництва нацiй, який пануу над свiтом тепер так само, як панував у початках iсторiє народiв i держав.я:
В цiй книзi хочу усталити поняття украєнського нацiоналiзму, так як я його розумiю. А розумiю його не як ту чи iншу програму, не як вiдповiдь на завдання нинiшнього дня: - лише як свiто-гляд. Як певний свiтогляд протиставляю своу поняття нацiоналiзму
дотеперешньому нашому нацiоналiзмовi XIX вiку, нацiоналiзмовi упадку або провансальству. До цього типу його провансальства я зараховую: дивну мiшанину з кирило-мефодiєвства
й драгоманiвщини, легалiстичного украєнофiльства й народництва з єх крайнiми течiями, марксизму й комунiзму з одного боку, <есерiвства> i радикалiзму - з iншого, нарештi - з правих iдеологiй, починаючи вiд Кулiша i кiнчаючи неомонархiзмом.я:
Ч. 2. ЧИННИЙ НАЦIОНАЛIЗМ
II
Воля як закон життя.- ЄЄ форми. - Воля влади. - Воля вiдумного моменту. - Двi першi вимоги волевого нацiоналiзму
На цiй волi (не на розумi), на догмi, аксiомi (не на доведенiй правдi), на самостiйнiм, не на деривативнiм постулятi, на бездоказовiм поривi, мусить бути збудована наша нацiональна iдея, коли ми хочемо утриматися на поверхнi жорстокого життя. Бо воля
нацiє до життя як <пождання неясно вiдчутого другого ладу речей> (Фiхте) у пiдставою всякого, опертого на нiй, свiдомого стремлiння, всякоє iдеє. Бо розум:, iдея, лише тодi стау порушаючою силою, коли сама <дiу як афект> (Йодль), <Воля влади> (Нiцше
), <життувий елян> (Бергсона), <жадоба перемоги> (Джека Лондона), чин до чину, <без мети>, щоб <гнатися в безвiсть> (Лесi Украєнки), <фантазiя> (Шевченка), який вiн жертвував видимий свiт, звеличення <залiзноє сили ентузiазму>, елементи <нерозсудного
> (Гоголя), <правда сильного> i <право сили> (Кулiша),- ось як характеризували цю волю чужi i нашi провiдники.
:В жадобi жити, розростатися змагатися й у суть життя, а не в єє наслiдках; в слiпiм дiнамiзмi, що не мау нi iмя, нi постатi
i який ми усвiдомлюумо лише тодi, як вiн вибухау в нас. :Головним методом наших вчинкiв у власне бажання, афекти, пристрастi, за якими в хвостi йдуть мотиви.
:Цi афекти, емоцiє одиницi стають величезною соцiальною силою, динамiчним двигуном суспiльности, що втримуу єє при життi, спричиняу єє зрiст i розвiй.я:
Всяка отже збiрна фiлософiя гуртованоє одиницi (а в першiй мiрi нацiє) повинна бути збудована не на вiдiрваних засадах логi-ки, лише на цiй волi до житти, без санкцiй, без оправдання, без умотивування, яку: треба плекати i розвивати, бо з нею живе
i вмирау нацiя: Не обгижувати цю - виявлювану в дiяннях одиниць волю нацiє до розросту, пориву наперед єй, лише змiцнювати єє. I це змiцнення мау бути першою i головною засадою тiує нацiональноє iдеє, яку я тут ставлю на мiсце кволого iнтелектуалiсти
чного, безвольного, <кастратного> провансальства.
:В ще бiльш чистiм видi (нiж у насолодi риском i в героєзмi) виявляуться воля до влади в нiчим не прикрашенiм, голiм стремлiннi до неє, в жадобi панування.я:
В так зрозумiлiм життi та його сутi у два моменти, тiсно мiж сполученi: в боротьбi за розрiст i перевагу розрiзняумо експансiю як цiль, боротьбу як засiб.я:
Боротьба взагалi, вiйна як єє форма зокрема. :Змiцнювати волю нацiє до життя, до влади, до експансiє - означив я як першу пiдставу нацiоналiзму, який тут протиставляю драгоманiвщинi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344
уднатися всiм в один <Украєнський Союз Хлiборобiв Державникiв>, в якому кожна партiя, чи органiзацiя мала б повну автономiю при однiм обуднуючiм нас всiх гаслi: лад i порядок
в правовiй, сувереннiй, незалежнiй, нацiональнiй Украєнськiй Державi, збудованiй на пiдставi мiжкласового компромiсу на украєнськiй етно?рафiчнiй територiє.
Дорошенко Дмитро, б. Мiнiстр Закордонних справ Украєнськоє Держави; Липинський Вячеслав, член Головноє Управи Пар-тiє хлiборобiв-демократiв i б. Посол Украєнськоє Держави у Вiд-нi; Скоропис-Йолтуховський Олександер, колишнiй представник Союза Визвол
ення Украєни в Нiмеччинi, б. краувий комiсар i губер-нiяльний староста Холмщини й Пiдляшша; Шемет Сергiй - Голова Головноє Управи партiє хлiборобiв-демократiв.
До украєнських хлiборобiв. Вiдень, 1920
Передмова до третього видання
<Нацiоналiзм>, який вийшов першим виданням: в 1926 роцi, виступив з iдеологiую, яка рвала з цiлим свiтоглядом драгома-нiвського <демократизму> i соцiалiзму Маркса-Ленiна, просякнутого отрутою москвофiльства.я:
Основнi iдеє <Нацiоналiзму> були: передусiм антитези драгоманiвському <малоросiянству>. Трактуванню Украєни як про-вiнцiє Росiє, що претендувала лише на деякi <полегшi> культурного i соцiального характеру, <Нацiоналiзм> противоставляв iдею полiтичноє
нацiє: нацiє,
iдеалом i метою якоє був полiтичний державницький сепаратизм, повний розрив з усякою Росiую, а культурно - повне протиставлення цiлому духовному комплексовi Московщини; пiд оглядом соцiальним - негацiя соцiалiзму. Це була повна антитеза <гермафродитс
ькому> свiтоглядовi тодiшнього демо-соцiалiстичного украєнського провiдництва.
На питання <ЩО?> <Нацiоналiзм> вiд-повiдав: незалежнiсть i повний сепаратизм, пiдкреслення останнього в антиципацiє майбутнiх гасел <федерацiє>, <самостiйностi>, але: в рамках <общего отечества> Росiє. На питання <Як здобувати свою мету?> <Нацiоналiз
м> вiдповiдав: боротьбою, нацiональною революцiую проти Московщини; не шляхом <порозумiння> чи <еволюцiє>.
Цi тези були цiлковитою антитезою драгоманiвства i соцiалiз-му, бо iдеологiя Драгоманова уймалася, ним же самим, в його <гiмнi>: <Гей, украєнець просить не много:> Iдея <Нацiоналiзму> замiсть <немного> - ставляла <все!> Замiсть <просить> - жа-дау i з
добувау. Також дальшу драгоманiвську мудрiсть (з того ж гiмну): постулат <любови> <ко всiм словянам>, а в першу мiру до москалiв, як до <старшого брата>, що мав вести iнших, <Нацiоналiзм> вiдкидав як наєвне i шкiдливе капiтулянство. За питанням <ЩО?>
, <Яка мета нацiє?>, i за питанням <ЯК осягти єє?>, на трету питання - <ХТО мау це довершити?> - <Нацiоналiзм> вiдповiв: людина нового духу. Якого? Духа протилежного западницькому духовi речникiв украєнськоє iнтелiгенцiє ХХ-го вiку
з <рабським мозком> i <рабським серцем> (слова I. Франка): протиставив <Нацiоналiзм> безкомпромiсовий войовничий дух, примат його сили над силою матерiє: Крiм того, в окремiм роздiлi <Нацiоналiзму> протиставлено увнуховському <реалiзмовi> ту мiстику,
без якоє всяка полiтика мертва; мiстику, яка
у джерелом життя нацiє та єє сили.я:
Виносячи свою iдеологiю нацiоналiзму проти банкрутуючих iдей нашоє епохи, проти <модерноє демократiє> (приязноє i до СССР i до комунiзму), проти комунiзму i соцiалiзму, проти надна-цiонального iнтернацiоналiзму, <Нацiоналiзм>, проти єх <розуму без вi
ри основ>, видвигнув вiру; проти єх духа iдеалiзму, вигiдницт-ва i матерiального <щастя> - iдеалiзм, проти духа крутiйства
i <мирноє еволюцiє> - прапор боротьби. Цей прапор мусiв дiстатися до моделей нового духа; не до людей вмираючоє псевдоелiти:; не до рук безiдейних полатайкiв i матерiалiстiв, а до людей новоє елiти, людей з основними прикметами нового лицарства: з му
дрiстю, шляхетнiстю, вiдвагою. Такою була теза <Нацiоналiзму>.я:
ЗАМIСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Наш час у часом сумерку божкiв, до яких молився XIX вiк. Катастрофа 1914 р. не даремно перелетiла через нашi голови: всi <незрушимi> засади i <вiчнi> закони суспiльноє еволюцiє розсипалися в порох, отвираючи безконечнi перспективи перед люд-ською вол
ею.
Лише один закон вийшов неткнутим з катастрофи. Це - закон боротьби, яку Гераклiт називав початком усiх речей, закон вiчного суперництва нацiй, який пануу над свiтом тепер так само, як панував у початках iсторiє народiв i держав.я:
В цiй книзi хочу усталити поняття украєнського нацiоналiзму, так як я його розумiю. А розумiю його не як ту чи iншу програму, не як вiдповiдь на завдання нинiшнього дня: - лише як свiто-гляд. Як певний свiтогляд протиставляю своу поняття нацiоналiзму
дотеперешньому нашому нацiоналiзмовi XIX вiку, нацiоналiзмовi упадку або провансальству. До цього типу його провансальства я зараховую: дивну мiшанину з кирило-мефодiєвства
й драгоманiвщини, легалiстичного украєнофiльства й народництва з єх крайнiми течiями, марксизму й комунiзму з одного боку, <есерiвства> i радикалiзму - з iншого, нарештi - з правих iдеологiй, починаючи вiд Кулiша i кiнчаючи неомонархiзмом.я:
Ч. 2. ЧИННИЙ НАЦIОНАЛIЗМ
II
Воля як закон життя.- ЄЄ форми. - Воля влади. - Воля вiдумного моменту. - Двi першi вимоги волевого нацiоналiзму
На цiй волi (не на розумi), на догмi, аксiомi (не на доведенiй правдi), на самостiйнiм, не на деривативнiм постулятi, на бездоказовiм поривi, мусить бути збудована наша нацiональна iдея, коли ми хочемо утриматися на поверхнi жорстокого життя. Бо воля
нацiє до життя як <пождання неясно вiдчутого другого ладу речей> (Фiхте) у пiдставою всякого, опертого на нiй, свiдомого стремлiння, всякоє iдеє. Бо розум:, iдея, лише тодi стау порушаючою силою, коли сама <дiу як афект> (Йодль), <Воля влади> (Нiцше
), <життувий елян> (Бергсона), <жадоба перемоги> (Джека Лондона), чин до чину, <без мети>, щоб <гнатися в безвiсть> (Лесi Украєнки), <фантазiя> (Шевченка), який вiн жертвував видимий свiт, звеличення <залiзноє сили ентузiазму>, елементи <нерозсудного
> (Гоголя), <правда сильного> i <право сили> (Кулiша),- ось як характеризували цю волю чужi i нашi провiдники.
:В жадобi жити, розростатися змагатися й у суть життя, а не в єє наслiдках; в слiпiм дiнамiзмi, що не мау нi iмя, нi постатi
i який ми усвiдомлюумо лише тодi, як вiн вибухау в нас. :Головним методом наших вчинкiв у власне бажання, афекти, пристрастi, за якими в хвостi йдуть мотиви.
:Цi афекти, емоцiє одиницi стають величезною соцiальною силою, динамiчним двигуном суспiльности, що втримуу єє при життi, спричиняу єє зрiст i розвiй.я:
Всяка отже збiрна фiлософiя гуртованоє одиницi (а в першiй мiрi нацiє) повинна бути збудована не на вiдiрваних засадах логi-ки, лише на цiй волi до житти, без санкцiй, без оправдання, без умотивування, яку: треба плекати i розвивати, бо з нею живе
i вмирау нацiя: Не обгижувати цю - виявлювану в дiяннях одиниць волю нацiє до розросту, пориву наперед єй, лише змiцнювати єє. I це змiцнення мау бути першою i головною засадою тiує нацiональноє iдеє, яку я тут ставлю на мiсце кволого iнтелектуалiсти
чного, безвольного, <кастратного> провансальства.
:В ще бiльш чистiм видi (нiж у насолодi риском i в героєзмi) виявляуться воля до влади в нiчим не прикрашенiм, голiм стремлiннi до неє, в жадобi панування.я:
В так зрозумiлiм життi та його сутi у два моменти, тiсно мiж сполученi: в боротьбi за розрiст i перевагу розрiзняумо експансiю як цiль, боротьбу як засiб.я:
Боротьба взагалi, вiйна як єє форма зокрема. :Змiцнювати волю нацiє до життя, до влади, до експансiє - означив я як першу пiдставу нацiоналiзму, який тут протиставляю драгоманiвщинi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344