Вiн то утворив
з Украєни незалежне князiвство i вдоволився титлом гетьмана вiйська Запорозького i син його переняв це по нiм у спадку й Стани названого князiвства по смертi його обирали далi своєх князiв i нiяка держава не присвоювала собi права противитися цьому.
Украєна залежала тiльки пiд деяким оглядом вiд царiв московських.
Не розводитимуся далi про iсторiю Украєни; моя цiль лише показати, що вона
у вiльним князiвством i що Стани єє вiльно обирали гетьманiв по своєй уподобi. Це факт установлений i правда загально вiдома, що козацька нацiя i Украєна були вiльними. Яко така Украєна увiйшла
з своєм гетьманом у договiр вiчного миру, заключеного коло Пруту в Молдавiє, де вона називауться союзницею султана; яко така увiйшла вона в договiр з ханом татарським i в договiр, який заключив гетьман Хмельницький зi шведським королем Карлом X i яки
й можна бачити в архiвах Корони Шведськоє.
Але найсильнiшим i найнепереможнiшим аргументом i доказом суверенности Украєни у урочистий союзний договiр, заключений мiж царем Олексiум Михайловичем з одного боку та гетьманом Хмельницьким i Станами Украєни з другого. Трактат цей уложений в 1654 р.
i пiдписаний уповноваженими представниками. Цей, такий урочистий i докладний трактат, названий вiчним, повинен був, здавалося, назавжди установити спокiй, вольностi
й лад на Украєнi. Це дiйсно так i було б, якби цар так само сумлiнно виконав би його, як у це вiрили козаки. Вони передали московському вiйську своє твердинi i злучили своє вiйська з царськими задля успiху загальноє справи, але царськi генерали, скор
иставши з довiря названоє нацiє, хитрощами захопили велику кiлькiсть iнших укрiплень i потiм почали командувати, мов би господарi,
в цiлiй краєнi.
Одначе козаки залишили тiнь суверенности i навiть по смертi гетьмана Хмельницького цар дав в 1658 р. грамоту Станам Украєни.
Гетьман Брюховецький, удавшися в подорож до Москви пiд покривкою добра для Украєни, вчинив так, що признано царя за протектора козакiв. Це була основа всiх нещасть Украєни. Украєну примушено зректися прав козацького суверенiтету. Громадянство досi не
знау, чи Брюховецького примушено до цього негiдного кроку погрозами чи чемнiшими способами. Але рiч вiдома, що це зречення не касуу нi в чому прав Украєни, бо гетьман не мiг дарувати того, що належало Станам. Дарма скаржилися козаки; на Украєну висл
ано вiйська, якi збройно силою тримали козакiв у неволi i давали єм вiдчувати увесь тягар деспотичного панування.
Те, що я оце щойно сказав, показуу кожнiй неупередженiй людинi безперечне право Станiв Украєни й вопiючу несправедливiсть, учинену єй, поневолюючи козакiв, позбавляючи єх власних прав та вольностей пiд покришкою святого союзу i урочистого договору, к
отрий забезпечив єм уживання цих прав i вольностей. Але якi б великi не були московськi насильства, вони не дають нiякого законного права москалям що до Украєни. Навпаки, козаки мають за собою право людське й природну, один iз головних принципiв котр
ого у: Народ завжди мау право протестувати проти гнiту i привернути уживання своєх стародавнiх прав, коли матиме на це слушний час.
Такий слушний час настав для Украєни, бо шведський король прийшов на помiч пригнiченiй Украєнi; козаки набрали вiдваги й думали тiльки про те, якби використати цю нагоду, щоби визволитися з неволi. Князь Мазепа i Стани Украєни ужили своує влади в 170
8 р., щоби знову заволодiти тим, що єм належало. Аби краще забезпечити собi своє вольностi, вони злучилися з королем шведським i умовилися з ним не трактувати нi
з ким окремо. Ось деякi точки договору, що вiдносяться до мого предмету:
1. Й.[ого] К.[оролiвська] В.[еличнiсть] зобовязууться обороняти Украєну i прилученi до краєни козакiв землi й негайно вислати туди задля цього помiчнi вiйська, коли вимагатиме того потреба i коли помочi цiує проситимуть князь i Стани. Вiйська цi, вс
тупаючи в краєну, будуть пiд командою шведських генералiв, але пiд час операцiй на Украєнi Й. В. довiрить керування ними князевi та його наступникам i це триватиме доти, доки Украєна потребуватиме того вiйська, котрому Й. К. В. видаватиме платню, а к
озаки постачатимуть хлiб i харчi.
2. Все, що завоюуться з бувшоє територiє Московщини, належатиме на пiдставi воунного права тому, хто цим заволодiу, але все те, що - як виявиться, належало колись народовi украєнському, передасться й задержиться при украєнськiм князiвствi.
3. Князь i Стани Украєни, згiдно з правом, яким досi користувалися, будуть захованi i вдержанi на всiм просторi князiвства
i частин прилучених до нього.
4. Iван Мазепа, законний князь Украєни, жадним способом не може бути нарушений у володiннi цим князiвством; до його смерти, яка - треба сподiватися - не наступить ще довго. Стани Украєни заховають всi вольностi згiдно з своєми правами та стародавнiми
законами.
5. Нiчого не змiниться в тому, що досi зазначено щодо герба й титулу князя Украєни. Й. К. В. не могтиме нiколи присвоєти цей титул i герб.
6. Для бiльшого забезпечення як цього договору, так i самоє Украєни, князь i Стани передадуть Й. К. В. на ввесь час, поки тягтиметься ця вiйна, а з нею й небезпека, деякi з своєх городiв,
а саме Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву, Гадяч.
Уповноваженi Його Величества Царя зазначають:
1. Що Украєна нiколи не була незалежною, що з-пiд ярма невiрних визволила єє побiдна зброя Його Царського Величества.
2. Що коли б змiнити щось, то тим би порушилося умови Карловицького договору.я1
Що до першого пункту, то що з того, що Украєна була колись польською провiнцiую, коли зважимо, що вiд 1649 р.я1 до наших днiв єє визнала як князiвство цiла Европа i навiть сам Цiсар.
В iмя якого принципу релiгiє i побожности Московський Двiр, визволивши козакiв з-пiд так мовити польськоє опiки, накинув єм - як показав це досвiд - ярмо безконечно жорстокiше нiж те, яке невiрнi накидають завойованим народам?
Вкiнцi, коли, як то дехто твердить - хоч таке твердження зовсiм фальшиве,- що Його Царське Величество придбав вiд полякiв якесь право на Украєну, то це право не може бути нiчим iншим, як правом опiки, бо поляки нiколи не мали iншого, тож
i не могли передати бiльших прав, нiж самi мали, i - бiльше навiть - на якi нiколи не претендували. Ось чому Й. Ц. В. не мау жадноє пiдстави вiдбирати Украєнi єє вольностi та привiлеє.
Отже з цього зовсiм законно й природно виходить, що Карловицького трактату нi в чому не порушиться, коли оголоситься
Украєну вiльною, якою вона була колись, з тими границями й межами, якi мала вона перед тим, як була пiдступом поневолена. :
Отже з повною рацiую можна вивести з усього цього, що Московський Двiр належить уважати за узурпатора Украєни i що
у причина покладатися на зрозумiння права природного й людського тими, що читатимуть це писання, що вони переконаються
в безперечнiм правi Станiв Украєни обрати п. Пилипа Орлика за свого гетьмана i що цей гетьман може допоминатися посiдання цеє краєни i сподiватися привернення цього посiдання вiд справедливости европейських держав, якi у в силi наказати, щоб єє йому
звернено назад.
Це ж бо iнтерес усiх европейських держав так зробити, щоб Украєну звернено гетьмановi Орликовi, котрого вiльно обрали
й проголосили Стани Украєни. Єх бо власний iнтерес - кажу я - обовязуу єх не санкцiонувати i не давати спричиняти небезпечних для себе ж самих наслiдкiв вiд узурпацiє, що єє якась сильнiша держава могла би вчинити над слабшою пiд удиною прикривкою в
игоди.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344
з Украєни незалежне князiвство i вдоволився титлом гетьмана вiйська Запорозького i син його переняв це по нiм у спадку й Стани названого князiвства по смертi його обирали далi своєх князiв i нiяка держава не присвоювала собi права противитися цьому.
Украєна залежала тiльки пiд деяким оглядом вiд царiв московських.
Не розводитимуся далi про iсторiю Украєни; моя цiль лише показати, що вона
у вiльним князiвством i що Стани єє вiльно обирали гетьманiв по своєй уподобi. Це факт установлений i правда загально вiдома, що козацька нацiя i Украєна були вiльними. Яко така Украєна увiйшла
з своєм гетьманом у договiр вiчного миру, заключеного коло Пруту в Молдавiє, де вона називауться союзницею султана; яко така увiйшла вона в договiр з ханом татарським i в договiр, який заключив гетьман Хмельницький зi шведським королем Карлом X i яки
й можна бачити в архiвах Корони Шведськоє.
Але найсильнiшим i найнепереможнiшим аргументом i доказом суверенности Украєни у урочистий союзний договiр, заключений мiж царем Олексiум Михайловичем з одного боку та гетьманом Хмельницьким i Станами Украєни з другого. Трактат цей уложений в 1654 р.
i пiдписаний уповноваженими представниками. Цей, такий урочистий i докладний трактат, названий вiчним, повинен був, здавалося, назавжди установити спокiй, вольностi
й лад на Украєнi. Це дiйсно так i було б, якби цар так само сумлiнно виконав би його, як у це вiрили козаки. Вони передали московському вiйську своє твердинi i злучили своє вiйська з царськими задля успiху загальноє справи, але царськi генерали, скор
иставши з довiря названоє нацiє, хитрощами захопили велику кiлькiсть iнших укрiплень i потiм почали командувати, мов би господарi,
в цiлiй краєнi.
Одначе козаки залишили тiнь суверенности i навiть по смертi гетьмана Хмельницького цар дав в 1658 р. грамоту Станам Украєни.
Гетьман Брюховецький, удавшися в подорож до Москви пiд покривкою добра для Украєни, вчинив так, що признано царя за протектора козакiв. Це була основа всiх нещасть Украєни. Украєну примушено зректися прав козацького суверенiтету. Громадянство досi не
знау, чи Брюховецького примушено до цього негiдного кроку погрозами чи чемнiшими способами. Але рiч вiдома, що це зречення не касуу нi в чому прав Украєни, бо гетьман не мiг дарувати того, що належало Станам. Дарма скаржилися козаки; на Украєну висл
ано вiйська, якi збройно силою тримали козакiв у неволi i давали єм вiдчувати увесь тягар деспотичного панування.
Те, що я оце щойно сказав, показуу кожнiй неупередженiй людинi безперечне право Станiв Украєни й вопiючу несправедливiсть, учинену єй, поневолюючи козакiв, позбавляючи єх власних прав та вольностей пiд покришкою святого союзу i урочистого договору, к
отрий забезпечив єм уживання цих прав i вольностей. Але якi б великi не були московськi насильства, вони не дають нiякого законного права москалям що до Украєни. Навпаки, козаки мають за собою право людське й природну, один iз головних принципiв котр
ого у: Народ завжди мау право протестувати проти гнiту i привернути уживання своєх стародавнiх прав, коли матиме на це слушний час.
Такий слушний час настав для Украєни, бо шведський король прийшов на помiч пригнiченiй Украєнi; козаки набрали вiдваги й думали тiльки про те, якби використати цю нагоду, щоби визволитися з неволi. Князь Мазепа i Стани Украєни ужили своує влади в 170
8 р., щоби знову заволодiти тим, що єм належало. Аби краще забезпечити собi своє вольностi, вони злучилися з королем шведським i умовилися з ним не трактувати нi
з ким окремо. Ось деякi точки договору, що вiдносяться до мого предмету:
1. Й.[ого] К.[оролiвська] В.[еличнiсть] зобовязууться обороняти Украєну i прилученi до краєни козакiв землi й негайно вислати туди задля цього помiчнi вiйська, коли вимагатиме того потреба i коли помочi цiує проситимуть князь i Стани. Вiйська цi, вс
тупаючи в краєну, будуть пiд командою шведських генералiв, але пiд час операцiй на Украєнi Й. В. довiрить керування ними князевi та його наступникам i це триватиме доти, доки Украєна потребуватиме того вiйська, котрому Й. К. В. видаватиме платню, а к
озаки постачатимуть хлiб i харчi.
2. Все, що завоюуться з бувшоє територiє Московщини, належатиме на пiдставi воунного права тому, хто цим заволодiу, але все те, що - як виявиться, належало колись народовi украєнському, передасться й задержиться при украєнськiм князiвствi.
3. Князь i Стани Украєни, згiдно з правом, яким досi користувалися, будуть захованi i вдержанi на всiм просторi князiвства
i частин прилучених до нього.
4. Iван Мазепа, законний князь Украєни, жадним способом не може бути нарушений у володiннi цим князiвством; до його смерти, яка - треба сподiватися - не наступить ще довго. Стани Украєни заховають всi вольностi згiдно з своєми правами та стародавнiми
законами.
5. Нiчого не змiниться в тому, що досi зазначено щодо герба й титулу князя Украєни. Й. К. В. не могтиме нiколи присвоєти цей титул i герб.
6. Для бiльшого забезпечення як цього договору, так i самоє Украєни, князь i Стани передадуть Й. К. В. на ввесь час, поки тягтиметься ця вiйна, а з нею й небезпека, деякi з своєх городiв,
а саме Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву, Гадяч.
Уповноваженi Його Величества Царя зазначають:
1. Що Украєна нiколи не була незалежною, що з-пiд ярма невiрних визволила єє побiдна зброя Його Царського Величества.
2. Що коли б змiнити щось, то тим би порушилося умови Карловицького договору.я1
Що до першого пункту, то що з того, що Украєна була колись польською провiнцiую, коли зважимо, що вiд 1649 р.я1 до наших днiв єє визнала як князiвство цiла Европа i навiть сам Цiсар.
В iмя якого принципу релiгiє i побожности Московський Двiр, визволивши козакiв з-пiд так мовити польськоє опiки, накинув єм - як показав це досвiд - ярмо безконечно жорстокiше нiж те, яке невiрнi накидають завойованим народам?
Вкiнцi, коли, як то дехто твердить - хоч таке твердження зовсiм фальшиве,- що Його Царське Величество придбав вiд полякiв якесь право на Украєну, то це право не може бути нiчим iншим, як правом опiки, бо поляки нiколи не мали iншого, тож
i не могли передати бiльших прав, нiж самi мали, i - бiльше навiть - на якi нiколи не претендували. Ось чому Й. Ц. В. не мау жадноє пiдстави вiдбирати Украєнi єє вольностi та привiлеє.
Отже з цього зовсiм законно й природно виходить, що Карловицького трактату нi в чому не порушиться, коли оголоситься
Украєну вiльною, якою вона була колись, з тими границями й межами, якi мала вона перед тим, як була пiдступом поневолена. :
Отже з повною рацiую можна вивести з усього цього, що Московський Двiр належить уважати за узурпатора Украєни i що
у причина покладатися на зрозумiння права природного й людського тими, що читатимуть це писання, що вони переконаються
в безперечнiм правi Станiв Украєни обрати п. Пилипа Орлика за свого гетьмана i що цей гетьман може допоминатися посiдання цеє краєни i сподiватися привернення цього посiдання вiд справедливости европейських держав, якi у в силi наказати, щоб єє йому
звернено назад.
Це ж бо iнтерес усiх европейських держав так зробити, щоб Украєну звернено гетьмановi Орликовi, котрого вiльно обрали
й проголосили Стани Украєни. Єх бо власний iнтерес - кажу я - обовязуу єх не санкцiонувати i не давати спричиняти небезпечних для себе ж самих наслiдкiв вiд узурпацiє, що єє якась сильнiша держава могла би вчинити над слабшою пiд удиною прикривкою в
игоди.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344