Таковы основные аксиомы власти. И можно сказать с уверенностью, что грядущая судьба государственности связана с их усвоением и осуществлением.я:
Кiнець XIX вiку визначився явищами, що характеризують новий зворот в iсторiє людськостi. Цi явища свiдчать про те, що пятий акт великоє iсторичноє трагедiє, званоє <боротьбою нацiй>, вже почався
i закiнчення наближауться. Цi явища - це збройнi повстання поневолених нацiй проти нацiй гнобителiв. На наших очах вiд-булися кривавi повстання вiрмен, кретян-грекiв, кубанцiв i нарештi боерiв. Коли ще поглянути на цю бiльше чи менше гостру боротьбу
- у єє перших фазах - яку провадять зрабованi народи Австрiє, Росiє та Туреччини проти нацiй-панiв, на той смер-тельний антагонiзм, який iснуу помiж нiм-цями й французами, англичанами й росiянами, коли зважити, яку страшну масу регулярно вiйська утри
мують ворожi помiж себе нацiє, то стане зовсiм очевидним, що всесвiтове нацiональне питання вже зовсiм достигло, хоч i далеко стоєть вiд необхiдного, дiйсного та справедливого розвязання. Проте шлях до розвязки удино можливий, певний i корисний пок
азали нацiє, що вже повстали проти чужого панування, у якiй формi зверхництва воно не виявлялося б, i цей шлях суперечить Гаазькiй конференцiє.
Ми визнаумо, що наш нарiд теж перебувау у становищi зрабованоє нацiє.
Отже, коли справедливо, що кожна нацiя з огляду на мiжнароднi вiдносини хоче виявитись у формi незалежноє, самостiйноє держави; коли справедливо, що тiльки держава одноплемiнного державного змiсту може дати своєм членам нiчим не обмежену змогу всесто
роннього духовного розвитку й осягнення найлiпшого матерiяльного гаразду; коли справедливо, що пишний розцвiт iндивiдуальности можливий тiльки в державi, для якоє плекання iндивiдуальности у метою - тодi стане зовсiм зрозумiлим, що державна самостiйн
iсть у головною передумовою iснування нацiє, а державна незалежнiсть у нацiональним iдеалом у сферi мiжнацiональних вiдносин.
Отже, виникау питання, чи визволення нацiональне можливе для нас?
Пятий акт драми ще не наступив для нашоє нацiє: вона переживау ще й досi довгий i важкий антракт у своєй iсторiє: за коном щось дiуться, йде якась пильна праця, вiд часу до часу грюкотить грiм, але завiса ще не пiднялася. Антракт власне починауться
з 1654 року, коли украєнська республiка злучилась з московською монархiую полiтичною унiую. З того часу украєнська нацiя по-лiтичне й культурно помалу завмирау, старi форми життя зникають, республiканська свобода нiвечиться, нацiя знесилюуться, гине,
але потому знову вiдроджууться, з-пiд попелу старовини виникау iдея новоє Украєни, iдея, що мау перетворитись у плоть
i кров, прибрати конкретнi форми.
Вiд часу Переяславськоє конституцiє минуло сьогоднi 247 ро-кiв, незабаром Росiя справлятиме 250-лiтнiй ювiлей цiує подiє.
Коли доводиться нам йти на своє збори пiд допитливими поглядами цiлоє фаланги державних шпiонiв, коли украєнцевi не вiльно признаватись до своує нацiональности, i коли любити вiтчизну рiвнозначно, що бути державним зрадником, тодi зовсiм до речi вини
кау повне обурення питання, яким правом росiйське царське правительство поводиться з нами на нашiй власнiй територiє, наче з своєми рабами? Яким правом вiдносно нас, тубильцiв своує краєни, видано закон з 17 травня 1876 року, що засуджуу нашу нацiона
льнiсть на смерть? На пiдставi якого права на всiх урядах нашоє краєни урядовцями призначено виключно росiян (москалiв) або змоскалiзованих ренегатiв? На пiдставi якого права з наших дiтей готують по школах заклятих ворогiв i ненависникiв нашому наро
довi? Чому навiть у церквi пануу мова наших гнобителiв? Яким правом правительство росiйське здертi з нас грошi витрачау на користь росiйськоє нацiє, плекаючи й пiдтримуючи єє науку, лiтературу, промисловiсть i т. д.? I, нарештi, найголовнiше, чи мау
право царське правительство взагалi видавати для нас закони, унiверсали та адмiнiстрацiйнi засади?
Чи становище царського правительства вiдносно нас у становищем права чи тiльки сили, насилля? Вiдомо гаразд, що ми власновiльно прийшли до полiтичноє унiє з московською державою
i заступником єє - царським правительством. Ця власновiль-нiсть, на думку наших неприхильникiв, забороняу нам нарiкати на несправедливiсть того, що нам дiуться, бо ми нiби самi того хотiли, самi обрали собi те правительство. Це твердження примушуу на
с розглянути природу й характер угоди з 1654 року.
Держава наших предкiв злучилася з московською державою <як рiвний з рiвним> i як <вiльний з вiльним>, каже тогочасна формула, себто, двi окремi держави, цiлком незалежнi одна вiд одноє щодо свого внутрiшнього устрою, схотiли зуднатися для осягнення
певних мiжнародних цiлей.
Виникау питання, чи по злуцi цих двох держав обидвi вони зникли, а намiсть єх почала iснувати третя держава, наступниця цих двох? Чи, навпаки, не дивлячись на злуку, обидвi держави iснують поруч себе? I коли так, то який вплив мала злука на обидвi де
ржави з погляду мiжнародного права? Сучасна наука мiжнародного права вчить, що держава може бути як простою, так i складною. Вона каже, що двi або кiлька держав можуть стати мiж собою до злуки i сформувати <спiлку держав> (Staatenbund). Спiлка держав
- це така форма злуки, при якiй шанування i пiдпорядкування спiльним iнституцiям не тiльки не виключау внутрiшньоє
i зовнiшньоє самостiйности злучених держав, але, навпаки, зберiгання цiує самостiйности стау метою злучених держав. Держави - чле-ни спiлки зберiгають право мiжнародних взаумин поруч iз заступництвом цiлоє спiлки. Усi вони мають право поокремо завяз
увати конвенцiє та посилати послiв, аби тiльки єх мiжнароднi
взаумини не мали на метi шкодити iнтересам цiлоє спiлки або окремих членiв. Така спiлка цiлком можлива не тiльки помiж державами, що мають однаковий полiтичний устрiй, але й iз рiзними формами державного устрою, i не перестау iснувати навiть тодi, ко
ли в однiй з держав змiняуться форма правлiння, або вимирау пануюча династiя. Цим особливо <спiлка держав>, вiдрiзняуться вiд так званоє <реальноє унiє держав>, яка може iснувати тiльки помiж монархiчними державами i завжди може припинити своу iснува
ння, аби вимерла династiя. Спiлка держав виникау iз взаумноє згоди держав, що стають до спiлки. Зразком <спiлки держав> можуть бути: Пiвнiчно-американськi Злученi Держави, Швайцарська спiлка i найбiльше Германська Спiлка.
Якже злучилася держава московська з державою украєнською? Шляхом погодження, а погодження те виявилося у формi
т. зв. <переяславських статтей>.
Переяславський контракт так формулював взаумнi й обо-пiльнi вiдносини держав (наводимо головнiшi пункти, надаючи єм характер сучасних висловiв):
1. Власть законодатна й адмiнiстрацiйна належиться гетьманському правительству без участи i втручання царського правительства.
2. Украєнська держава мау своу окреме самостiйне вiйсько.
4. Субукт не украєнськоє нацiональности не може бути
в урядi в державi украєнськiй. Виємок становлять контрольнi урядники, що доглядають певнiсть збирання данини на користь московського царя.
6. Украєнська держава мау право обирати свою голову держави по власнiй уподобi, повiдомляючи лише царське правительство про своу обрання.
13. Незламнiсть стародавнiх прав, як свiтських так i духовних осiб, i невтручання царського правительства у внутрiшну життя украєнськоє республiки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344