В Індії були злочини, спрямовані проти самої системи варн. Жорстокого покарання зазнавав шудра, який видавав себе за брахмана, — людина нижчої варни, яка насмілювалася зайняти місце поряд з представником вищої варни.
У Єгипті суворо каралися порушення правил релігійних культів, чародійство. Тяжкими злочинами вважали чаклунство, виготовлення
29
Частина перша
Історія держави і права Стародавнього світу
різного зілля і напоїв для чарів, навмисне вбивство священних тварин —ібіса, кішки та інших, вживання в їжу заборонених продуктів, пошуки місця поховання священного бика Апіса. До тяжких злочинів відносили і порушення традиційних правил лікування, створення нових танців.
Існували в країнах Стародавнього Сходу і злочини проти сім'ї. До них належали, наприклад, подружня зрада дружини, статеві зносини з близькими родичами.
Покаранню надавалось особливого значення. В Індії воно розглядалось як основний засіб управління. Тільки покаранням, сказано в Законах Ману, увесь світ віддається властивим йому заняттям. «Якби цар не карав безупинно тих, кого слід покарати, сильніші засмажили б слабких, як рибу на вертелі», всі касти були б зруйновані, всі закони були б порушені, і не стало б ні в кого власності, «і нижчі зайняли б місце вищих».
Для покарань була характерною жорстокість, їх основною метою ставало залякування. Широко застосовувалася, наприклад, кара на смерть. У Законах царя Хаммурапі вона згадується більш ніж у тридцяти випадках. В Індії, Китаї, Вавилоні злочинців спалювали, топили, саджали на палю, розрізали на частини і т.д. Часто зустрічалися такі покарання, як відрубування ноги, руки, відрізування носа, язика і т.ін. В Індії від такого покарання можна було відкупитися, сплативши певну суму грошей. У Китаї навіть дозволялося відкупатися від кари на смерть. Практикувалося таврування злочинців. В Індії на лоб убивці розпеченим залізом ставили тавро у вигляді безголового тіла, тому, хто вчинив крадіжку, — у вигляді собаки. Покаранням також було обернення в рабство, конфіскація майна, заслання, виключення з варни. В Китаї засуджених відправляли на важкі роботи в рудники, на будівництво різних споруд. Часто карали не тільки винного, але і його родичів.
Поширеним видом покарання були грошові штрафи. Дуже часто вдавалися до відшкодування збитків. За Законами Хаммурапі у разі крадіжки храмового або палацового майна злодій повинен був повернути вартість краденого в тридцятикратному розмірі, «а коли злодієві нічим віддати, то його слід убити». В Єгипті крадіжка храмового майна каралася штрафом у розмірі сторазової вартості краденого. В Індії кшатрій, вайшія і шудра, які не мали можливості відразу сплатити увесь накладений судом штраф, повинні були його відробити. Брахман мав право виплачувати штраф поступово.
Тривалий час у давньосхідному праві зберігалися пережитки родового ладу. Так, у Законах царя Хаммурапі передбачена можливість самосуду. Злодія, який крав під час пожежі, наказувалося кинути'-
Держава І право Стародавнього Сходу
\
Розділ І
V вогонь. Зберігався принцип колективної відповідальності общини. Якщо на її території траплявся грабіж і грабіжника не було встановлено, то відповідальність покладалася на общину в цілому, яка повинна була відшкодувати пограбованому все, що в нього пропало. Багато статей Законів Хаммурапі засновано на принципі таліону — «око за око, зуб за зуб»: якщо авілум ушкодить око авілуму — слід ушкодити його око, якщо він зламає кістку авілуму — слід зламати його кістку, якщо він виб'є зуб «рівному собі» — слід вибити його зуб. Зберігалося ще й об'єктивне ставлення. Так, якщо будівник збудує чоловікові дім і зробить свою роботу погано, так, що збудований ним дім завалиться і заподіє смерть хазяїну будинку, — цього будівника, наказує Хаммурапі, слід убити. «Якщо він заподіє смерть синові хазяїна будинку, — слід убити сина будівника».
І водночас у всіх правових збірниках виразно помітний класовий характер покарання. В Індії покарання залежало від варни. За недо-зволені зносини з брахманкою кшатрій, наприклад, карався штрафом, вайшія — конфіскацією майна, а шудру чекала кара на смерть. У Законах царя Хаммурапі покарання визначалося кастовою належністю сторін. Якщо авілум виколе око авілуму, то вступав у дію принцип таліону. Коли таке ушкодження заподіювалося мушкенуму, винний сплачував штраф. У Китаї значні пільги були надані чиновництву. За невелику провину чиновника понижували в ранзі, за більш серйозну — позбавляли посади, і тільки за такі злочини, як зрада, заколот, ' його чекало суворе покарання.
Судовий процес. У всіх країнах Стародавнього Сходу застосовувався обвинувально-змагальний процес. Починався він за ініціативою потерпілого. Сторони особисто з'являлися на судовий розгляд. Поширеним видом доказів були показання свідків. З цією метою використовувалася клятва. У Вавилоні важливу роль відігравали письмові документи. Був відомий ордалій. Так, у вавилонському та індійському праві неодноразово згадується випробування підозрюваного водою (в річці). В Індії, оцінюючи показання свідків, суддя повинен був стежити за їх голосом, рухами, жестами. Крім цього враховувалась і належність свідків до певної варни.
Згодом з'являються елементи розшукового процесу. В Китаї та Індії держава починає відігравати все активнішу роль у виявленні та затриманні злочинців, використовуючи з цією метою спеціальних агентів, систему кругової поруки тощо. Основним доказом стає визнання обвинуваченого, а для цього застосовуються тортури.
ЗО
31
Розділ II
ДЕРЖАВА І ПРАВО АНТИЧНОГО СВІТУ
§ 1. Утворення античної держави
етичні держави представляють другу гру:
країн Стародавнього світу. До них можна віднести давньогрецьі Спарту і Афіни, а також Стародавній Рим.
Спарта. Першою серед античних держав виникає Спарта. рація племен на'Балканському півострові, що розпочалась у столітті до н.е., супроводжувалася військовими сутичками мі ними. У ХІІ-ХІ століттях до н.е. невеличку область на півострої Пелопонес Лаконіку поступово завойовують дорійські племена. Дві надцять ахейських общин, які вже жили тут, чинили певний час опі] Після жорстокої боротьби переможці і переможені уклали союз, у ривши одну спартанську общину. Таким,чином, Спарта виникла вн; - лідок злиття двох общин (племен): дорійської та ахейської. Отже одн з правлячих династій вела свій родовід від дорійської, а друга — вЦ ахейської общини. І
Маленька Лаконіка була тісною для об'єднаної спартансько| общини. Починаються війни за загарбання сусідньої Мессенії. ВонІ| тривали майже ціле століття і закінчились у VIII столітті до н.е. ремогою Спарти, Землі Мессенії стали спільною власністю пере-?! можців, а її населення було перетворено на державних рабів — ілотіщ;
Завоювання поставило перед Спартою нові завдання. Слід булі передусім створювати нові органи влади, бо стара організація упра: ління у вигляді військової демократії — народні збори воїнів, ра, старійшин, військові вожді — не була вже достатньою для панува» ня над підкореним населенням, кількість якого значно перевищуваї ла число завойовників. Але первіснообщинний лад на цей час ще н був повністю зруйнований у межах спартанської общини.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128