заказал в магазине Душевой.ру 

 

Розвивається судова система. Вищими судами стали Суд королівської лави, де вирішувалися кримінальні справи, Суд загальних позовів, де розглядалися цивільні справи, і Суд скарбниці (казначейства), який розглядав цивільні справи, де однією із сторін виступала корона. Потім із загальної системи вищих королівських судів відокремився Суд лорда-канцлера, який вирішував справи за принципом справедливості.
Спроби створення загальних імперських установ робилися і в Німеччині. Одним з таких органів повинен був стати заснований у XV столітті Імперський верховний суд у справах імперських підданих окремих князівств. Але вся його діяльність обмежувалася вирішенням спорів між імперськими «чинами», причому без значного успіху.
Феодальна держава і право ______в країнах Європи___ _
\
Розділ І
Відповідні зміни відбувалися і в Польщі. Король обирався магнатами і шляхтою. При ньому існувала Рада^із шістнадцяти великих феодалів. Це був дорадчий орган, але без його згоди король не міг зробити жодного призначення посадових осіб у державі. Центральним органом управління залишався королівЬький двір, але королівські посадові особи були обмежені у своїх правах. Так, маршалок був лише управляючим двором, а канцлер з королівського міністра перетворився на агента сойма. На чолі війська стояв не король, а великий гетьман, коронні підскарбії відали фінансами. Основними адміністративно-територіальними одиницями були воєводства. Місцеву адміністрацію очолювали воєводи і каштеляни.
В Чехії главою держави вважався виборний або спадковий король. З 1436 року постійним органом стає Королівська рада, до якої спочатку входили пани і лицарі. Але дуже скоро вона перетворилася на орган вищої аристократії — Раду панів. В областях, на які розподілялася Чехія, влада повністю належала місцевим панам і лицарству. Місцева шляхта збиралася на обласні з'їзди. Головним дворянським судом був земський суд у Празі, який засідав чотири рази на рік. До його складу входили король або призначений ним замісник, вищі посадові особи і дворянські засідателі.
§ 4. Абсолютна монархія
т -••••- • • -А
1 ретш І останній період в Історії феодальної держави і права починається з кінця XVI століття. Це був час розкладу феодальних відносин — період зародження елементів буржуазного суспільства.
Причини та передумови виникнення абсолютизму. Передумови абсолютизму коренилися в соціально-економічних змінах, які були викликані розвитком продуктивних сил. Відбувається бурхливе зростання промисловості, настає епоха її технічного переозброєння, на зміну дрібному виробництву приходять великі підприємства, здійснюється технічний розподіл праці.
В міру нагромадження капіталів верхівка міст стає основою для розвитку буржуазії.
Розвиваються банки, з'являються загальнонаціональні ярмарки. Виникають перші зародки робітничого класу в особі найманців, які вийшли з міських низів. Поступово утворюються два основних еле-
100
101
Частина друга
Історія держави і права _______Середніх віків_____
менти буржуазного виробництва: вільна робоча сила і вільний капі- | тал. Завдяки практиці купівлі посад, що існувала в Англії, Франції та інших державах, буржуазія проникає в державний апарат, де займає посади в фінансовому і судовому відомствах.
Одночасно занепадає дворянство. Старі феодальні стани розкладаються. У Франції, наприклад, дворянство розподіляється на дві групи: дворянство шпаги — спадкові дворяни, які намагаються, як і раніше, експлуатувати селян феодальними методами, і дворянство 1 мантії, що формується в основному з буржуазних елементів шляхом купівлі службових посад, які давали право на отримання особистого дворянства. В Англії поряд із старим феодальним дворянством, духовними і світськими феодалами з'являється так зване нове дворян- | ство — джентрі, інтереси якого були тісно пов'язані з інтересами буржуазії. Джентрі, хоч і були за своїм походженням дворянами, вели своє господарство на основі капіталістичних методів, займалися промислами, вели торгівлю і.т.ін., їх власність була вже фактично буржуазною власністю.
Постійно потребуючи грошей, феодальне дворянство вже не за- І доврльняється грошовим чиншем і винагороджує себе іншими побо- І рами, які були основані на феодальному праві. Воно відбирає в селян общинні землі, відновлює колись існуючі повинності, заохочує державу до збільшення податків і т.д. Посилення експлуатації викликало опір селянства, спричиняло до загострення боротьби між феодалами і селянами. З появою буржуазії виникли суперечності— між буржуа і дворянством.
Все це веде до змін у державному ладі. Монархія залишається дворянською, але вже не може існувати без підтримки буржуазії, від якої вона отримує гроші у вигляді податків і мита від промисловості і торгівлі.
На якийсь час встановлюється своєрідна рівновага двох сил — феодального дворянства і буржуазії. Використовуючи цю рівновагу, лавіруючи між цими силами, поступаючись то дворянству, то буржуазії, державна влада отримує певну самостійність щодо обох супро- І тивників, набуваючи таким чином особливої сили.
Французький абсолютизм. Класична форма абсолютизму виникає у Франції. Влада короля поширюється на всю країну, повністю зникають залишки васальних відносин. Державна влада з усіма її атрибутами зосереджується в руках короля. В 1614 році французька
Феодальна дерзісава і право _____в країнах Європи______
\
Розділ І
монархія була оголошена божественною, а влада короля стала розглядатися як священна.
З'являється новий офіціальний титул — «король Божою милістю». Все частіше держава починає ототожнюватися з особою короля, що знайшло свій класичний вираз у висловлюванні Людовика XIV, яке він зробив у,судовому паризькому парламенті: «Держава — це я!»
Юридичне король визнавався джерелом усякої влади, яка не підлягала ніякому контролю. Генеральні штати більше не скликалися, міста поступово втрачають самоврядування. Королю належить право законодавства, він призначає людей на державні і церковні посади, приймає найважливіші зовнішньополітичні рішення. Від його імені здійснювалася судова влада. За Болонським конкордатом 1516 року і Нантським едиктом 1598 року король повністю підкорив собі Католицьку Церкву. Король віднині — джерело влади, воля короля — закон. Обмежений контроль за королівською владою здійснював лише один орган — паризький парламент, судова установа, яка мала право реєстрації королівських ордонансів. Однак Людовик XIV у 1673 році позбавив парламент такого права.
У період абсолютизму у Франції був створений бюрократичний централізований апарат управління. Дворянство займає в ньому основні адміністративні посади, підкорює собі церковний апарат. Певні вакансії дворянству надавала і служба мушкетерів.
Значно розрослися і ускладнилися в цей час центральні органи влади. Людовик XIV 1661 року створив Велику раду, до якої входили герцоги, міністри, державні секретарі, канцлер і різного роду державні радники. Для обговорення зовнішньополітичних питань скликалася більш вузька за складом Верховна рада, питання внутрішнього управління обговорювались у Раді депеш. Існувала ще Рада з фінансових питань.
З XVI століття у Франції з'явилися дуже впливові посади державних секретарів, один з яких виконував фактично функції першого міністра.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128
 https://sdvk.ru/Firmi/Ideal_Standard/ 

 Керамо Россо Petra