Тридцять першого травня 1793 року в Парижі вдарили на сполох. Народ оточив будинок, де засідав Конвент, вимагаючи дозволу на арешт жирондистських депутатів. Однак цей виступ зазнав поразки. Другого червня відбувся новий виступ. На цей раз Конвент був змушений декретувати арешт 29 жирондистів — членів Конвенту.
Політичне панування жирондистів було зламане. Революція рухалася вперед, набуваючи все більш демократичного характеру. Народне повстання 31 травня — 2 червня 1793 року передало владу якобінцям — представникам революційної дрібної буржуазії.
Революція вступила в третій етап свого розвитку: 2 червня 1793 року — 27 липня 1794 року — етап її найвищого піднесення, її кульмінаційний момент. До влади прийшла дрібнобуржуазна партія, яка виступала в союзі з народом, з низами міста й села. Це була найре-волюційніша сила в історії французької революції.
Якобінці взяли владу в умовах смертельної небезпеки, що нависла над революцією. Катастрофічне скорочення виробництва, гостра продовольча криза, небачене зростання спекуляції, голодні бунти і т.д. Доповнювалися заколотами і змовами контрреволюційних сил, натиском інтервентів, які намагалися погасити полум'я революції. Із вісімдесяти трьох департаментів, на які поділялася Франція, шістдесят °Ули захоплені арміями інтервентів або опинилися в руках заколотників. Влада Конвенту зберігалася лише над голодуючим Парижем незначною територією довкола столиці, які були охоплені звідусіль огнем контрреволюції. Республіка була на краю загибелі.
Однак якобінці зуміли проявити невичерпну енергію і волю до РЄМОГИ. Основні і невідкладні завдання, що стояли на той час пе-Д революцією, чітко сформулював Робесп'єр. У такі хвилини, вва-т в Він, потрібна єдина воля, треба, щоб народ об'єднався з Конвен-
«Юції
з Конвент об'єднався з народом. Урятування та зміцнення рево-чеможливі без задоволення основних вимог народу.
169
Частина третя
Історія держави Нового ч
Щоб залучити на свій бік народні маси, якобінці вжили них "І соціально-економічних заходів. Політичні заходи вияв; прагненні дати країні нову політичну основу. За два тижні роблені нова декларація і нова конституція. Двадцять ч вня 1793 року обидва документи були готові.
Декларація прав людини і громадянина 1793 року відрі від попередньої більшим демократизмом і революційністю, закріплені погляди якобінців на суспільство і державу. Д проголошувала непорушні права людини: рівність, свободу» і власність; метою суспільства є загальне щастя; уряд повив печити людині користування цими правами. Але якщо уряд ватиме права народу, то повстання проти уряду є його на» щенним правом і найневідкладнішим обов'язком (ст. 35).
«Суверенітет у народі, — сказано в статті 25, — він подільний, його не можна погасити давністю». Право п зміни конституції належить тільки народу, всі державні ПІ даються лише на певний строк.
Якобінська декларація давала ширший перелік дем< свобод: право на збори, свободу совісті, право подачі петицій та ін. Обов'язком суспільства визнавалася допомога! нездатним до праці. «Суспільство повинно всіма засобами! успіхам народної освіти і зробити освіту надбанням усіх (ст. 22)..
Декларація 1793 року стала одним з найдемократичні: ментів революції. Але виразно проявився в Декларації і її ний характер. Декларація закріплювала непорушність прі ності, розглядала її як природне і невід'ємне право людини-І
У Конституції Франція проголошувалася республікою, на влада належить народу — сукупності всіх французьких передбачався досить своєрідний порядок здійснення з влади. Всі громадяни, які прожили на одному місці не менОК| місяців і досягай двадцяти одного року, щороку обирали ~ чий корпус, який діставав право пропонування законів. Законодавчим корпусом законопроект потребував наступного^ дження народом. З цією метою «законодавче пропон далося в усі департаменти Франції. І коли через сорок днів «в половині департаментів плюс один одна десята частина них зборів кожного з них ... не відхилить проект, він вважа йнятий і стає законом» (ст. 59).
170
оуржуапші дерзкави і права
\
Розділ І
Структура управління Французькою Республікою за Конституцією 1793 року
ЗАКОНОДАВЧИЙ КОРПУС
ВИКОНАВЧА РАДА
• і І: Начальники загального | управління 1 Агенти зовнішніх відносин 1
^^ ї. І-^« Центральне управління 1
ДЕПАРТАМЕНТСЬКІ ЗБОРИ ВИБІРНИКІВ
Кантон
Первинні збори (200-600 виборців)
Проміжне управління
Муніципальне управління
Безпосереднє управління доручалося Виконавчій раді. Порядок її формування був також демократичним. Збори вибірників кожного департаменту висували по одному кандидату. З цих вісімдесяти трьох кандидатів Законодавчий корпус призначав двадцять чотири члени Виконавчої ради (ст. 63). На основі виборів також формувалися місцеві органи державного управління в комунах, дистриктах і департаментах. Особлива роль при цьому відводилася первинним зборам громадян.
Отакою була Конституція 1793 року, яку якобінці відповідно до своєї ідеї передали на затвердження народу. І вона була схвалена в
льшості Департаментів, навіть у тих, де хазяйнували заколотники. Однак подальший розвиток подій, різке погіршення внутрішньої
зовнішньої обстановки змусили якобінців змінити свої плани дер-*авн°ї перебудови Франції. Щоб підняти французький народ на вій-
У> організувати й озброїти армії, забезпечити їх продовольством,
амати опір контрреволюції, потрібна була єдина воля, тверде цен-РЗДІзоване управління. Все це змусило якобінців відмовитися від
Лення в життя Конституції 1793 року, відкласти її здійснення. Щоб
171
Частина третя
;ія І>І р. т-ини і лраед 11ч.:ого часу
захисшпі себе, революції потрібен оув моїутній, дііювийдер; механізм. Так на практиці виникла ; розвинулася система які кої диктатури —• Реголюцішіий уряд якобінців.
Єдиним центром усього управління стан Національний «Порядок управління Францією буде революційним до самогоз сання миру», — сказано в декреті ьід 10 жовтня 1793 року,!) цесі боротьби Конвент зосередив у своїх руках усю найвищу^ і став єдиним центром управління. V системі якобінської не було розподілу влади: Конвент мав праве видавати за рез систему створених при ньому комітетів І комісій здійсн жавне керівництво країною, провадив у життя власні декр більшого значення надавалося двом комітетам: Комітету кого порятунку і Комітету громадської безпеки.
Комітет громадського порятунку складався з дев'яти чле належали вирішальні повноваження. До компетенції КомітІ віднесено всі справи, пов'язані з обороною країни, він прої кож найважливіші дипломатичні заходи, мав право в разі п< нювати структуру державних органів, здійснював управління! Під його безпосередній контроль підпадали всі власті та
службові особи. Комітет громадського порятунку, роботою я Революційний уряд якобінської диктатури
НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНВЕНТ
і Комітет "І- Г Комітет
І громадської І
І безпеки
Відомства
Паризький і;
ЯКООІНСЬКИЙ і!
І і Адміністрація ' Г Комісар ; І ь————— ~~—— і Конвенту!
! Революційний | І комітет
ДЕПАРТАМЕНТ
І оміса ? [Конвенту
оуржуилюї і права
Розділ І
\ видатні діячі революції М. М. Робесп'єр, Л. А. Сен-Жюст, Дантон, став фактичним урядом революційної Франції.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128
Політичне панування жирондистів було зламане. Революція рухалася вперед, набуваючи все більш демократичного характеру. Народне повстання 31 травня — 2 червня 1793 року передало владу якобінцям — представникам революційної дрібної буржуазії.
Революція вступила в третій етап свого розвитку: 2 червня 1793 року — 27 липня 1794 року — етап її найвищого піднесення, її кульмінаційний момент. До влади прийшла дрібнобуржуазна партія, яка виступала в союзі з народом, з низами міста й села. Це була найре-волюційніша сила в історії французької революції.
Якобінці взяли владу в умовах смертельної небезпеки, що нависла над революцією. Катастрофічне скорочення виробництва, гостра продовольча криза, небачене зростання спекуляції, голодні бунти і т.д. Доповнювалися заколотами і змовами контрреволюційних сил, натиском інтервентів, які намагалися погасити полум'я революції. Із вісімдесяти трьох департаментів, на які поділялася Франція, шістдесят °Ули захоплені арміями інтервентів або опинилися в руках заколотників. Влада Конвенту зберігалася лише над голодуючим Парижем незначною територією довкола столиці, які були охоплені звідусіль огнем контрреволюції. Республіка була на краю загибелі.
Однак якобінці зуміли проявити невичерпну енергію і волю до РЄМОГИ. Основні і невідкладні завдання, що стояли на той час пе-Д революцією, чітко сформулював Робесп'єр. У такі хвилини, вва-т в Він, потрібна єдина воля, треба, щоб народ об'єднався з Конвен-
«Юції
з Конвент об'єднався з народом. Урятування та зміцнення рево-чеможливі без задоволення основних вимог народу.
169
Частина третя
Історія держави Нового ч
Щоб залучити на свій бік народні маси, якобінці вжили них "І соціально-економічних заходів. Політичні заходи вияв; прагненні дати країні нову політичну основу. За два тижні роблені нова декларація і нова конституція. Двадцять ч вня 1793 року обидва документи були готові.
Декларація прав людини і громадянина 1793 року відрі від попередньої більшим демократизмом і революційністю, закріплені погляди якобінців на суспільство і державу. Д проголошувала непорушні права людини: рівність, свободу» і власність; метою суспільства є загальне щастя; уряд повив печити людині користування цими правами. Але якщо уряд ватиме права народу, то повстання проти уряду є його на» щенним правом і найневідкладнішим обов'язком (ст. 35).
«Суверенітет у народі, — сказано в статті 25, — він подільний, його не можна погасити давністю». Право п зміни конституції належить тільки народу, всі державні ПІ даються лише на певний строк.
Якобінська декларація давала ширший перелік дем< свобод: право на збори, свободу совісті, право подачі петицій та ін. Обов'язком суспільства визнавалася допомога! нездатним до праці. «Суспільство повинно всіма засобами! успіхам народної освіти і зробити освіту надбанням усіх (ст. 22)..
Декларація 1793 року стала одним з найдемократичні: ментів революції. Але виразно проявився в Декларації і її ний характер. Декларація закріплювала непорушність прі ності, розглядала її як природне і невід'ємне право людини-І
У Конституції Франція проголошувалася республікою, на влада належить народу — сукупності всіх французьких передбачався досить своєрідний порядок здійснення з влади. Всі громадяни, які прожили на одному місці не менОК| місяців і досягай двадцяти одного року, щороку обирали ~ чий корпус, який діставав право пропонування законів. Законодавчим корпусом законопроект потребував наступного^ дження народом. З цією метою «законодавче пропон далося в усі департаменти Франції. І коли через сорок днів «в половині департаментів плюс один одна десята частина них зборів кожного з них ... не відхилить проект, він вважа йнятий і стає законом» (ст. 59).
170
оуржуапші дерзкави і права
\
Розділ І
Структура управління Французькою Республікою за Конституцією 1793 року
ЗАКОНОДАВЧИЙ КОРПУС
ВИКОНАВЧА РАДА
• і І: Начальники загального | управління 1 Агенти зовнішніх відносин 1
^^ ї. І-^« Центральне управління 1
ДЕПАРТАМЕНТСЬКІ ЗБОРИ ВИБІРНИКІВ
Кантон
Первинні збори (200-600 виборців)
Проміжне управління
Муніципальне управління
Безпосереднє управління доручалося Виконавчій раді. Порядок її формування був також демократичним. Збори вибірників кожного департаменту висували по одному кандидату. З цих вісімдесяти трьох кандидатів Законодавчий корпус призначав двадцять чотири члени Виконавчої ради (ст. 63). На основі виборів також формувалися місцеві органи державного управління в комунах, дистриктах і департаментах. Особлива роль при цьому відводилася первинним зборам громадян.
Отакою була Конституція 1793 року, яку якобінці відповідно до своєї ідеї передали на затвердження народу. І вона була схвалена в
льшості Департаментів, навіть у тих, де хазяйнували заколотники. Однак подальший розвиток подій, різке погіршення внутрішньої
зовнішньої обстановки змусили якобінців змінити свої плани дер-*авн°ї перебудови Франції. Щоб підняти французький народ на вій-
У> організувати й озброїти армії, забезпечити їх продовольством,
амати опір контрреволюції, потрібна була єдина воля, тверде цен-РЗДІзоване управління. Все це змусило якобінців відмовитися від
Лення в життя Конституції 1793 року, відкласти її здійснення. Щоб
171
Частина третя
;ія І>І р. т-ини і лраед 11ч.:ого часу
захисшпі себе, революції потрібен оув моїутній, дііювийдер; механізм. Так на практиці виникла ; розвинулася система які кої диктатури —• Реголюцішіий уряд якобінців.
Єдиним центром усього управління стан Національний «Порядок управління Францією буде революційним до самогоз сання миру», — сказано в декреті ьід 10 жовтня 1793 року,!) цесі боротьби Конвент зосередив у своїх руках усю найвищу^ і став єдиним центром управління. V системі якобінської не було розподілу влади: Конвент мав праве видавати за рез систему створених при ньому комітетів І комісій здійсн жавне керівництво країною, провадив у життя власні декр більшого значення надавалося двом комітетам: Комітету кого порятунку і Комітету громадської безпеки.
Комітет громадського порятунку складався з дев'яти чле належали вирішальні повноваження. До компетенції КомітІ віднесено всі справи, пов'язані з обороною країни, він прої кож найважливіші дипломатичні заходи, мав право в разі п< нювати структуру державних органів, здійснював управління! Під його безпосередній контроль підпадали всі власті та
службові особи. Комітет громадського порятунку, роботою я Революційний уряд якобінської диктатури
НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНВЕНТ
і Комітет "І- Г Комітет
І громадської І
І безпеки
Відомства
Паризький і;
ЯКООІНСЬКИЙ і!
І і Адміністрація ' Г Комісар ; І ь————— ~~—— і Конвенту!
! Революційний | І комітет
ДЕПАРТАМЕНТ
І оміса ? [Конвенту
оуржуилюї і права
Розділ І
\ видатні діячі революції М. М. Робесп'єр, Л. А. Сен-Жюст, Дантон, став фактичним урядом революційної Франції.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128