; орендарі, орендарі-переселенці, орендарі в маєтках і т.д. більшість селян перетворилася на залежних орендарів, так: кеху (зайшлих). За часів Цин землі імператора і спадкової: робляли «довічні орендарі».
У XIII столітті було введено організацію сільського насе системою «ше», яка забезпечувала постійний нагляд за кожнимі селянина і жорстку регламентацію його праці (наприклад, які с рослини, де, коли і скільки). Після маньчжурського завоювання! імператорські укази зобов'язували приписувати селян до якої володіння. Так, указ 1650 року вимагав «саджати» на землю І місцем їх обліку, незалежно від того, з якої місцевості вони пе
Селянство було пов'язане численними заборонами і об ми: зарізати корову, продати м'ясо, купити сіль можна було. дозволу феодальної адміністрації. •
За часів феодалізму в Китаї зберігалося рабство. Раби І ся цзяньмінь (підлий народ). Праця рабів використовувалась ЗЕЇ
130
держава і право ,ипаінах Азії та Африки
\
Розділ II
V ремеслі, в домашньому господарстві. В ІУ-УІ століттях роби-в я спроби розселяти рабів на нових землях.
З розвитком товарно-грошових відносин у китайських містах 'являються цехові організації. Торговельно-ремісничі об'єднання / ан) мали свої статути, обирали главу цех^ (хантоу), встановлюва-. ди ціни на товари.
В Індії з VI століття н.е. феодальні відносини стають провідними в загальній багатоукладній структурі суспільства.
Початок феодалізму в Індії збігається з розпадом єдиної держави на окремі князівства. Для періоду розвинутого феодалізму характер-ним було об'єднання Північної Індії під владою мусульманських династій. В 1206 році тут виникає єдина держава із столицею в Делі — Делійський султанат, який був створений мусульманськими завойовниками. Народні рухи і заколоти феодалів привели на початку XV століття до розпаду султанату.
В 1526 році Бабур—правитель Кабула—здобув перемогу над султаном Делі і став засновником нової могутньої мусульманської імперії Великого Могола. В ХУІ-ХУІІ століттях країна переживала економічний підйом. Але наприкінці XVII століття держава Моголів вступає в смугу кризи і розпаду. Цим скористались англійські колонізатори. Так було покладено початок колоніальному поневоленню Індії.
Суспільно-економічний лад феодальної Індії мав певні особливості, що були властиві й іншим країнам Сходу. Насамперед — це складність і багатоукладність суспільної структури. Рабство .продовжувало існувати і в феодальному суспільстві. Переважною формою експлуатації була натуральна рента. При Моголах великі феодали не вели свого господарства. Ієрархічна структура була слабо розвинута, а в деякі періоди повністю відсутня. Тривале збереження общини, заснованої на поєднанні землеробства з ремеслом, прив'язувало селянина до землі, ставало на перешкоді розподілу праці між містом і селом. У зв'язку з цим в Індії не було кріпацтва. І, нарешті, слід зважати на нерівномірність економічного розвитку окремих областей, тривале збереження в окремих регіонах пережитків первіс-^ в°общИнного ладу.
У ранньофеодальний період махараджа — князь — наділяв зе-^ьними володіннями своїх васалів. Вища феодальна знать мала здкові володіння, інші земельні держання передавалися на умовах служби. Частина земель належала храмам. У Делійському і правляча верхівка феодалів була представлена чужоземця-
5»
131
Частина друга
Історіє дерзісави і права ______Середніх віків
ми, мусульманською військовослужилою знаттю — середньо; кими тюрками, афганцями, персами, її представники отрим султанів земельні пожалування, які з другої половини XIV перетворювалися на спадкові володіння. Великими землевлаї ми ставали і представники мусульманського духовенства. О нагороджували феодальну знать зброєю, кіньми, передавали володіння області, округа, селища, села, сади. Оточенню дарувалися титули: хан, емір, малік.
Невелика група прийшлих воєначальників була правля> ствою і при Моголах. Але тут не було феодальної ієрархії. Усі. ли отримували свої земельні володіння безпосередньо від прі
Феодали у Могольській імперії отримували особисті і ві ранги, нагороджувалися титулами. Найбільші з них — джагі] одержували від падишаха умовні пожалування, які охоплю! райони і навіть області з мільйонами селян. З метою бо] паратизмом джагірдарів переводили з однієї місцевості діри відбирали колишні володіння і давали нові. Акбар (1556-1 вимагав від джагірдарів постійного перебування при дворі^ каючи їх лише на обмежений час у свої володіння.
Значний прошарок середніх та дрібних феодалів ст. індуські князі — заміндари.
Основною масою населення в Індії було феодально-зал< лянство. Зберігалося в цей період рабство.
За часів феодалізму існував поділ усього вільного насі чотири варни: брахманів, кшатріїв, вайшіїв та шудр. Новш рівнянні з рабовласницьким періодом, було остаточне офо] кастового ладу. В середині варн і поряд з ними утворю: нені суспільні групи, об'єднані економічними інтересами та професією, так звані касти — джаті. Правове становище кас? різним, бо вони виникали в умовах вже Існуючої суспільв рівності, в середині системи варн. Через те в Індії склалася;] хія каст.
Суспільний лад .Яиошї відбивав численні моменти, що буї стивими як Китаю, так і Індії.
В ранньофеодальний період реформа Тайка (VII ст.) за; ла в Японії надільну систему землекористування (ханден). Зем оголошена власністю держави, яка давала селянам земельні І Однак дуже скоро формою земельної власності переважно містя, яке руйнує надільну систему.
132
фелда:Іьна дерзісави І прано
\
Розділ II
З XII століття в Японії вже панує помісна система. Феодали набувають сили, і зрештою на північному сході країни утворюється великий феодальний дім Мінамото.
Перемога Мінамото свідчила про появу поряд з імператорською ще однієї системи влади. В 1192 році Мінамото оголосив себе сегуном (верховним воєначальником) і главою уряду бакуфу (військової ставки).
Мінамото почав передавати конфісковані у феодалів землі на праві умовного держання дворянам — самураям, що викликало зміни в аграрномУ ладі Японії. Самурайське землеволодіння виявилося нетривалим. Династійні війни ХІУ-ХУ століть закінчилися посиленням великих феодалів—дайме. Боротьба між дайме привела до розпаду країни. І лише сегунат династії Токутави (1603-1867 рр.) підкорив своїй владі всю країну. Почалася консервація феодального ладу. Японія була закрита для європейців.
Ще у виданому в 604 році «Законі із 17 статей» був чітко закріплений принцип розподілу населення Японії на вищі та нижчі верстви. В ранньофеодальний період соціальна верхівка розподілялася на три групи. У XI столітті їх залишилося тільки дві: столична аристократія і місцева феодальна знать. Пізніше оформився військово-феодальний дворянський стан — самураї, бусі. Самураї були пов'язані між собою системою васалітету, їх привілеї були закріплені Князівським кодексом 1615 року і Дворянським кодексом 1636 року.
Найчисленнішим станом феодальної Японії було селянство. Основною формою його експлуатації був оброк рисом у межах 40-60 відсотків урожаю. Селянство разом з ремісниками і купецтвом входило до стану бонге (простий народ). До IX століття у Японії існувало рабство.
Створений шляхом завоювань Арабський халіфат був досить строкатим за своїм етнічним і соціальним складом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128
У XIII столітті було введено організацію сільського насе системою «ше», яка забезпечувала постійний нагляд за кожнимі селянина і жорстку регламентацію його праці (наприклад, які с рослини, де, коли і скільки). Після маньчжурського завоювання! імператорські укази зобов'язували приписувати селян до якої володіння. Так, указ 1650 року вимагав «саджати» на землю І місцем їх обліку, незалежно від того, з якої місцевості вони пе
Селянство було пов'язане численними заборонами і об ми: зарізати корову, продати м'ясо, купити сіль можна було. дозволу феодальної адміністрації. •
За часів феодалізму в Китаї зберігалося рабство. Раби І ся цзяньмінь (підлий народ). Праця рабів використовувалась ЗЕЇ
130
держава і право ,ипаінах Азії та Африки
\
Розділ II
V ремеслі, в домашньому господарстві. В ІУ-УІ століттях роби-в я спроби розселяти рабів на нових землях.
З розвитком товарно-грошових відносин у китайських містах 'являються цехові організації. Торговельно-ремісничі об'єднання / ан) мали свої статути, обирали главу цех^ (хантоу), встановлюва-. ди ціни на товари.
В Індії з VI століття н.е. феодальні відносини стають провідними в загальній багатоукладній структурі суспільства.
Початок феодалізму в Індії збігається з розпадом єдиної держави на окремі князівства. Для періоду розвинутого феодалізму характер-ним було об'єднання Північної Індії під владою мусульманських династій. В 1206 році тут виникає єдина держава із столицею в Делі — Делійський султанат, який був створений мусульманськими завойовниками. Народні рухи і заколоти феодалів привели на початку XV століття до розпаду султанату.
В 1526 році Бабур—правитель Кабула—здобув перемогу над султаном Делі і став засновником нової могутньої мусульманської імперії Великого Могола. В ХУІ-ХУІІ століттях країна переживала економічний підйом. Але наприкінці XVII століття держава Моголів вступає в смугу кризи і розпаду. Цим скористались англійські колонізатори. Так було покладено початок колоніальному поневоленню Індії.
Суспільно-економічний лад феодальної Індії мав певні особливості, що були властиві й іншим країнам Сходу. Насамперед — це складність і багатоукладність суспільної структури. Рабство .продовжувало існувати і в феодальному суспільстві. Переважною формою експлуатації була натуральна рента. При Моголах великі феодали не вели свого господарства. Ієрархічна структура була слабо розвинута, а в деякі періоди повністю відсутня. Тривале збереження общини, заснованої на поєднанні землеробства з ремеслом, прив'язувало селянина до землі, ставало на перешкоді розподілу праці між містом і селом. У зв'язку з цим в Індії не було кріпацтва. І, нарешті, слід зважати на нерівномірність економічного розвитку окремих областей, тривале збереження в окремих регіонах пережитків первіс-^ в°общИнного ладу.
У ранньофеодальний період махараджа — князь — наділяв зе-^ьними володіннями своїх васалів. Вища феодальна знать мала здкові володіння, інші земельні держання передавалися на умовах служби. Частина земель належала храмам. У Делійському і правляча верхівка феодалів була представлена чужоземця-
5»
131
Частина друга
Історіє дерзісави і права ______Середніх віків
ми, мусульманською військовослужилою знаттю — середньо; кими тюрками, афганцями, персами, її представники отрим султанів земельні пожалування, які з другої половини XIV перетворювалися на спадкові володіння. Великими землевлаї ми ставали і представники мусульманського духовенства. О нагороджували феодальну знать зброєю, кіньми, передавали володіння області, округа, селища, села, сади. Оточенню дарувалися титули: хан, емір, малік.
Невелика група прийшлих воєначальників була правля> ствою і при Моголах. Але тут не було феодальної ієрархії. Усі. ли отримували свої земельні володіння безпосередньо від прі
Феодали у Могольській імперії отримували особисті і ві ранги, нагороджувалися титулами. Найбільші з них — джагі] одержували від падишаха умовні пожалування, які охоплю! райони і навіть області з мільйонами селян. З метою бо] паратизмом джагірдарів переводили з однієї місцевості діри відбирали колишні володіння і давали нові. Акбар (1556-1 вимагав від джагірдарів постійного перебування при дворі^ каючи їх лише на обмежений час у свої володіння.
Значний прошарок середніх та дрібних феодалів ст. індуські князі — заміндари.
Основною масою населення в Індії було феодально-зал< лянство. Зберігалося в цей період рабство.
За часів феодалізму існував поділ усього вільного насі чотири варни: брахманів, кшатріїв, вайшіїв та шудр. Новш рівнянні з рабовласницьким періодом, було остаточне офо] кастового ладу. В середині варн і поряд з ними утворю: нені суспільні групи, об'єднані економічними інтересами та професією, так звані касти — джаті. Правове становище кас? різним, бо вони виникали в умовах вже Існуючої суспільв рівності, в середині системи варн. Через те в Індії склалася;] хія каст.
Суспільний лад .Яиошї відбивав численні моменти, що буї стивими як Китаю, так і Індії.
В ранньофеодальний період реформа Тайка (VII ст.) за; ла в Японії надільну систему землекористування (ханден). Зем оголошена власністю держави, яка давала селянам земельні І Однак дуже скоро формою земельної власності переважно містя, яке руйнує надільну систему.
132
фелда:Іьна дерзісави І прано
\
Розділ II
З XII століття в Японії вже панує помісна система. Феодали набувають сили, і зрештою на північному сході країни утворюється великий феодальний дім Мінамото.
Перемога Мінамото свідчила про появу поряд з імператорською ще однієї системи влади. В 1192 році Мінамото оголосив себе сегуном (верховним воєначальником) і главою уряду бакуфу (військової ставки).
Мінамото почав передавати конфісковані у феодалів землі на праві умовного держання дворянам — самураям, що викликало зміни в аграрномУ ладі Японії. Самурайське землеволодіння виявилося нетривалим. Династійні війни ХІУ-ХУ століть закінчилися посиленням великих феодалів—дайме. Боротьба між дайме привела до розпаду країни. І лише сегунат династії Токутави (1603-1867 рр.) підкорив своїй владі всю країну. Почалася консервація феодального ладу. Японія була закрита для європейців.
Ще у виданому в 604 році «Законі із 17 статей» був чітко закріплений принцип розподілу населення Японії на вищі та нижчі верстви. В ранньофеодальний період соціальна верхівка розподілялася на три групи. У XI столітті їх залишилося тільки дві: столична аристократія і місцева феодальна знать. Пізніше оформився військово-феодальний дворянський стан — самураї, бусі. Самураї були пов'язані між собою системою васалітету, їх привілеї були закріплені Князівським кодексом 1615 року і Дворянським кодексом 1636 року.
Найчисленнішим станом феодальної Японії було селянство. Основною формою його експлуатації був оброк рисом у межах 40-60 відсотків урожаю. Селянство разом з ремісниками і купецтвом входило до стану бонге (простий народ). До IX століття у Японії існувало рабство.
Створений шляхом завоювань Арабський халіфат був досить строкатим за своїм етнічним і соціальним складом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128