Внутрішній рівень незалежності судової влади гаран-
тується, по-перше, діяльністю власне суду по здійсненню
правосуддя; по-друге, статутними гарантіями незалеж-
ності суддів. Процедура здійснення правосуддя має бути
захищена від будь-якого втручання. Необхідні також на-
лежні умови для дійсно незалежного розгляду справ.
Правозабезпечуючими гарантіями режиму незалеж-
ного правосуддя є насамперед Закон «Про статус суддів»,
чинне цивільне процесуальне, кримінально-процесуаль-
не та інше законодавство, які передбачають відповідаль-
ність за втручання в діяльність суду, таємницю наради суд-
дів та заборону вимагати її розголошення. Судді, крім цво-
го, не зобов'язані давати будь-які пояснення по суті роз-
глянутих справ або справ, які знаходяться в провадженні,
я також подавати їх будь-кому для ознайомлення інакше
як у випадках та порядку, передбачених процесуальним
законом (ст. 12 Закону «Про статус суддів»).
Норми цивільного процесуального, кримінально-про-
цесуального, арбітражного процесуального законодавства,
що належать до загальних положень, а також регулюють
провадження в судових стадіях процесу, тією чи іншою мі-
рою є гарантіями незалежності судців. Ці норми забезпечу-
ють рух справи у визначеному законом напрямку, виклю-
чають ексцеси, передбачають процесуальні санкції за неви^
конання закону і тим самим створюють умови, які дозво-
ляють судцям розглядати та вирішувати справи за внутріш-
нім переконанням, спираючись тільки на досліджені в суді
докази, незалежно від будь-яких впливів.
Що стосується судоустрійних аспектів незалежності су-
дової влади, то Конституція України закріпила принципи
Організація судових та правоохоронних органів
формування судової системи та визначила порядок і строки
призначення та обрання суддів. Цей порядок є оптималь-
ним, забезпечує незалежність суддів і дозволяє виключити
вплив на них з боку місцевих органів влади, особливо з боку
відповідних органів місцевого самоврядування.
Функції судової влади — правосудця і контроль. Функція
правосудця є визначальною, оскільки органи судової вла-
ди переважно розглядають по суті всі правові конфлікти.
Таким чином, сутність правосуддя — це діяльність ор-
ганів судової влади щодо розгляду правових конфліктів.
Потреба в здійсненні функції правосуддя обумовлена на-
самперед наявністю конфліктів у суспільстві та прагнен-
ням держави захистити встановлений правопорядок від
будь-яких посягань. Ці посягання можуть мати різну сту-
пінь небезпеки. Держава визначає коло особливо важли-
вих соціальних цінностей: життя, здоров'я, державна без-
пека, власність тощо, посягання на які має призвести до
застосування заходів кримінального покарання тільки
органами судової влади.
Отже, сутність правосудця з кримінальних справ поля-
гає у розгляді в судових засіданнях таких справ і застосуванні
встановлених законом заходів покарання до осіб, винних у
вчиненні злочину, або у виправданні невинних. Вину обви-
нуваченого у вчиненні кримінального злочину може бути
встановлено лише вироком суду, який набрав чинності.
Зважаючи на серйозність обмеження особистої свобо-
ди громадян, щодо яких застосовуються примусові захо-
ди медичного характеру, законодавець надає право вирі-
шення цих питань тільки суду.
Необхідність прояву судової влади виникає і при ви-
рішенні питань щодо відбування кримінального покаран-
ня (наприклад, дострокове та умовно-дострокове звіль-
нення від відбування покарання та ін.).
Особливого значення держава надає охороні майно-
вих, особистих та інших прав громадян, визначаючи для
цього органи судової влади і наділяючи їх відповідною ком-
петенцією по розгляду цивільних справ. Таким чином, змі-
стом правосудця у цивільних справах буде розгляд і вирі-
Роздія II. Судова влада
шення по суті спорів, пов'язаних із захистом прав і закон-
них інтересів фізичних і юридичних осіб та держави.
Функція правосуддя поширюється також на випадки,
коли слід офіційно посвідчити факти, що мають юридич-
не значення: безвісна відсутність особи' або фактичні
шлюбні відносини тощо.
Тільки суд може позбавити громадянина можливості
розпоряджатися своїми правами внаслідок душевної хво-
роби та ін.
Нарешті, юрисдикції органів судової влади підляга-
ють скарги на неправомірні дії посадових осіб, які обме-
жують права громадян.
Правосудця відрізняється від функцій інших органів
влади своєю специфікою. Суб'єктом, який відправляє
правосуддя, може бути тільки суд (суддя), правосуддя
здійснюється у суворо встановленій законом процесуаль-
ній формі, акти правосуддя з конкретної справи мають
силу закону.
Для з'ясування сутності правосуддя та його характер-
них рис необхідно розкрити зміст таких понять, як пося-
гання, юридична справа, юрисдикція.
Порушення правових норм у формі їх недодержання або
невиконання може мати різний характер, різну міру небез-
пеки. Всі ці порушення охоплюються поняттям «посяган-
ня». Найбільш небезпечним посяганням є злочин, тобто су-
спільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним за-
коном, Інші порушення правових норм поділяються на ци-
вільні (заподіяння шкоди особі, майну громадянина або ор-
ганізації, невиконання покладених законом або взятих за
договором обов'язків тощо) та адміністративні (дрібне хулі-
ганство, порушення правил дорожнього руху та ін.).
Відповідно до видів посягань виникає юридична
справа, тобто конкретний життєвий випадок, до якого
відповідним органом застосовується закон1. У випадку
порушення законів про охорону навколишнього природ-
ного середовища — це органи екологічного і санітарно-
1 Див.: Алексеев С. С. Государство й право. — М., 1994. — С. 148.
Організація судових та правоохоронних органів
епідеміологічного контролю; у випадку недодержання
фінансового законодавства — органи податкової служби.
Коли ж порушуються права та інтереси підприємств, уста-
нов, організацій — суб'єктів господарської діяльності, які
охороняє закон, — це арбітражний суд.
Таким чином, юрисдикція — це діяльність компетент-
них органів, уповноважених на розгляд юридичних справ та
винесення щодо них юридична обоє 'язковихрішень1.
Кількість цих органів достатньо велика. Так, відповідно
до Кодексу України про адміністративні правопорушення
правом притягнення громадян і юридичних осіб до адміні-
стративної відповідальності (адміністративна справа) наді-
лені понад 40 органів і посадових осіб, у тому числі й суд.
Найбільш значущою юрисдикційною діяльністю є
правосуддя. Воно відрізняється від інших видів юрисдик-
ції такими характерними рисами.
1. Як функція однієї з гілок державної влади правосу-
ддя є єдиним видом юрисдикційної діяльності, який здій-
снюється від імені держави. Ні прокуратура, ні міліція,
ніякі інші юрисдикційні органи не виносять своїх рішень
від імені держави.
2. Правосуддя здійснюється лише судом. Будь-який
юрисдикційний орган, розглядаючи конкретну юридичну
справу, застосовує відповідні норми закону до конкретної
події, дії, особи, правовідносин. Ця діяльність може бути
зовнішньо схожа на правосуддя.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72