Вихідні знання, необхідні для такого підходу, на-
буваються саме при вивченні основ теорії держави і права.
Не ізольована дисципліна, що вивчається, і від кон-
ституційного права. В рамках конституційного права по-
ряд з висвітленням багатьох інших проблем дається зага-
льна картина ролі і місця правоохоронних органів у сис-
темі всіх органів держави, характеризуються взаємозв'я-
зки між ними, визначаються конституційні принципи їх
побудови і діяльності. Робиться це, зокрема, на базі поло-
жень Конституції України, в тому числі й спеціально при-
свячених правам і свободам людини і громадянина, судо^
вій владі, прокуратурі, адвокатурі та ін.
Чимало точок зіткнення має дисципліна, що вивчаєть-
ся, і з адміністративним правом, одним із завдань якого є
вивчення закономірностей організації функціонування
всіх органів виконавчої влади, а також процедури застосу-
вання адміністративної відповідальності за відповідні про-
ступки. Такі органи виконавчої влади, як Міністерство
юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України та
підпорядковані їм органи, здійснюють свої управлінські
(виконавчі) функції одночасно з функціями правоохорон-
ними. Тому аспекти їх організації і здійснення правоохо-
Роздія І. Основні пс
ронних повноважень одержують необхідне висвітлення в
курсі «Організація судових та правоохоронних органів».
Дисципліна, що розглядається, тісно стикається з ци-
вільним процесом і арбітражним процесом. У курсі цивіль-
ного процесу переважно вивчається діяльність суду по
розгляду цивільних справ, а в курсі арбітражного проце-
су — порядок розгляду спорів в арбітражних судах.
Дуже тісно організація судових та правоохоронних ор-
ганів пов'язана з кримінальним процесом, основне призна-
чення якого — глибокий аналіз змісту діяльності всіх пра-
воохоронних органів, що здійснюють провадження по
справах про злочини. Ця дисципліна дає уявлення про те,
як повинні діяти правоохоронні органи при розкритті зло-
чинів, викритті осіб, винних в їх вчиненні, і призначенні
заходів правового впливу до таких осіб, а так само при ре-
абілітації осіб, незаконно притягнутих до кримінальної від-
повідальності. Вона також дає орієнтацію, як мають взає-
модіяти ці органи між собою і з громадянами, інтереси яких
порушені злочином. Організація правоохоронних органів
значною мірою залежить від змісту виконуваної ними діяль-
ності, порядку (процедури) провадження конкретних дій.
І навпаки, зміст їх діяльності істотно залежить від ви-
рішення організаційних питань, тобто від того, як, напри-
клад, повинні будуватися і фактично будуються відносини
між прокурором і слідчим, дрокурором і судом, адво-
катом — захисником обвинуваченого і слідчим. І
На старших курсах юридичних вузів викладається та-
кож «Прокурорський нагляд» — предмет, що дає відомості
про зміст, форму і методи здійснення всіх напрямків
діяльності прокуратури, які істотно розвивають і допов-
нюють матеріал теми дисципліни «Організація судових та
правоохоронних органів», присвячений прокуратурі.
§ 5. Джерела навчальної дисципліни «Організація
судових та правоохоронних органів»
Пізнання основ організації і функцій правоохоронних
органів вимагає вивчення значної кількості джерел інфор-
Організація судових та правоохоронних органів
мації, якими є: праці вітчизняних і зарубіжних учених
(монографічні дослідження, підручники, навчальні посіб-
ники), законодавчі та інші нормативно-правові акти, а
також практика їх застосування.
Учені розробляють теоретичні проблеми правоохо-
ронної діяльності, висловлюють судження щодо загаль-
них і конкретних проблем судової влади, прокурорсько-
го нагляду, досудового слідства, надання правової допо-
моги та з інших питань, що належать до цієї дисципліни.
В наукових дискусіях відхиляються старі і висуваються
нові теоретичні концепції, спрямовані на вдосконалення
правоохоронної діяльності і органів, що її здійснюють.
Осмислення теоретичних питань є найважливішою стаді-
єю наукового пізнання. '
Закони та інші нормативно-правові акті також є важли-
вим джерелом дисципліни «Організація судових та право-
охоронних органів». Кількість досліджуваних нормативно-
правових актів і положень, що містяться в них, значною мі-
рою пояснюється тим, що ця дисципліна стосується багатьох
органів і посадових осіб, покликаних виконувати важливу
для суспільства правоохоронну діяльність. Завдяки цьому
потрібна особливо ретельна правова регламентація побудо-
ви відповідних органів, їх повноважень і статусу посадових
осіб, що працюють в них, щоб звести до мінімуму або цілком
виключити імовірність судових чи слідчих помилок, що зав-
дають непоправної шкоди правамі свободам особи.
Для масиву нормативно-правових актів щодо право-
охоронних органів характерним є співіснування актів різ-
нсї юридичної сили. Це Конституція України і Конститу-
ція Автономної Республіки Крим (АРК), закони України і
акти Верховної Ради АРК, укази Президента України, по-
станови Кабінету Міністрів України, положення міжнарод-
них договорів, відомчих нормативних актів і т.ін. Ця обста-
вина істотно ускладнює вивчення юридичної бази, на якій
грунтується система правоохоронних органів:
Подоланню цих труднощів покликана сприяти класи-
фікація сукупності нормативно-правових актів. Здійсню-
вати її доцільно, спираючись на дві підстави: перша —
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
класифікація нормативно-правових актів за їх змістом
незалежно від їх юридичної сили; друга — класифікація
нормативно-правових актів за їх юридичною силою.
Всі нормативно-правові акти залежно від їх змісту
(предмета) можна поділити на такі групи актів:
- загального характеру;
- про судову владу, правосуддя, суди і суддів;
- про прокурорський нагляд і органи прокуратури;
- про органи розслідування злочинів;
- про організацію правової допомоги;
- про організаційне забезпечення діяльності судів і
органи, що його здійснюють;
До нормативно-правових актів загального характеру
належать Конституція України, Загальна декларація прав
людини, Міжнародний пакт про громадські і політичні
права, Конвенція про захист прав людини і основних сво-
бод, Основні принципи незалежності судових органів,
закони України «Про державний захист працівників суду
і правоохоронних органів», «Про організаційно-правові
основи боротьби з організованою злочинністю».
Особливе місце в групі нормативно-правових актів,
зрозуміло, посідає Конституція України, в якій вирішені
найбільш принципові питання державного і громадсько-
го життя.
Для навчальної дисципліни «Організація судових та
правоохоронних органів» першорядне значення має роз-
діл II Конституції «Права, свободи та обов'язки людини і
громадянина». У ньому містяться положення про рівно-
правність громадян, про забезпечення прав і свобод лій"
дини і громадянина шляхом здійснення доступного дяя
всіх правосуддя, про право кожного захищати свої права
і свободи будь-якими не забороненими законом способа-
ми, про право на правову допомогу, про право на оскар-
ження в суд рішень, дій чи бездіяльності всіх державних
органів і посадових осіб, у тому числі про право звертатися
за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнарод-
них судових установ чи до відповідних міжнародних орга-
нізацій, про презумпцію невинності, про заборону приму-
Організація судових та правоохоронних органі*
шувати громадян давати показання або пояснення щодо
себе, про обов'язок держави відшкодовувати матеріальну
та моральну шкоду, завдану злочином чи іншою незакон-
ною дією, про судовий контроль за законністю затриман-
ня і арешту особи, таємницею листування, телефонних
розмов, поштової, телеграфної та іншої кореспонденції.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72
буваються саме при вивченні основ теорії держави і права.
Не ізольована дисципліна, що вивчається, і від кон-
ституційного права. В рамках конституційного права по-
ряд з висвітленням багатьох інших проблем дається зага-
льна картина ролі і місця правоохоронних органів у сис-
темі всіх органів держави, характеризуються взаємозв'я-
зки між ними, визначаються конституційні принципи їх
побудови і діяльності. Робиться це, зокрема, на базі поло-
жень Конституції України, в тому числі й спеціально при-
свячених правам і свободам людини і громадянина, судо^
вій владі, прокуратурі, адвокатурі та ін.
Чимало точок зіткнення має дисципліна, що вивчаєть-
ся, і з адміністративним правом, одним із завдань якого є
вивчення закономірностей організації функціонування
всіх органів виконавчої влади, а також процедури застосу-
вання адміністративної відповідальності за відповідні про-
ступки. Такі органи виконавчої влади, як Міністерство
юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України та
підпорядковані їм органи, здійснюють свої управлінські
(виконавчі) функції одночасно з функціями правоохорон-
ними. Тому аспекти їх організації і здійснення правоохо-
Роздія І. Основні пс
ронних повноважень одержують необхідне висвітлення в
курсі «Організація судових та правоохоронних органів».
Дисципліна, що розглядається, тісно стикається з ци-
вільним процесом і арбітражним процесом. У курсі цивіль-
ного процесу переважно вивчається діяльність суду по
розгляду цивільних справ, а в курсі арбітражного проце-
су — порядок розгляду спорів в арбітражних судах.
Дуже тісно організація судових та правоохоронних ор-
ганів пов'язана з кримінальним процесом, основне призна-
чення якого — глибокий аналіз змісту діяльності всіх пра-
воохоронних органів, що здійснюють провадження по
справах про злочини. Ця дисципліна дає уявлення про те,
як повинні діяти правоохоронні органи при розкритті зло-
чинів, викритті осіб, винних в їх вчиненні, і призначенні
заходів правового впливу до таких осіб, а так само при ре-
абілітації осіб, незаконно притягнутих до кримінальної від-
повідальності. Вона також дає орієнтацію, як мають взає-
модіяти ці органи між собою і з громадянами, інтереси яких
порушені злочином. Організація правоохоронних органів
значною мірою залежить від змісту виконуваної ними діяль-
ності, порядку (процедури) провадження конкретних дій.
І навпаки, зміст їх діяльності істотно залежить від ви-
рішення організаційних питань, тобто від того, як, напри-
клад, повинні будуватися і фактично будуються відносини
між прокурором і слідчим, дрокурором і судом, адво-
катом — захисником обвинуваченого і слідчим. І
На старших курсах юридичних вузів викладається та-
кож «Прокурорський нагляд» — предмет, що дає відомості
про зміст, форму і методи здійснення всіх напрямків
діяльності прокуратури, які істотно розвивають і допов-
нюють матеріал теми дисципліни «Організація судових та
правоохоронних органів», присвячений прокуратурі.
§ 5. Джерела навчальної дисципліни «Організація
судових та правоохоронних органів»
Пізнання основ організації і функцій правоохоронних
органів вимагає вивчення значної кількості джерел інфор-
Організація судових та правоохоронних органів
мації, якими є: праці вітчизняних і зарубіжних учених
(монографічні дослідження, підручники, навчальні посіб-
ники), законодавчі та інші нормативно-правові акти, а
також практика їх застосування.
Учені розробляють теоретичні проблеми правоохо-
ронної діяльності, висловлюють судження щодо загаль-
них і конкретних проблем судової влади, прокурорсько-
го нагляду, досудового слідства, надання правової допо-
моги та з інших питань, що належать до цієї дисципліни.
В наукових дискусіях відхиляються старі і висуваються
нові теоретичні концепції, спрямовані на вдосконалення
правоохоронної діяльності і органів, що її здійснюють.
Осмислення теоретичних питань є найважливішою стаді-
єю наукового пізнання. '
Закони та інші нормативно-правові акті також є важли-
вим джерелом дисципліни «Організація судових та право-
охоронних органів». Кількість досліджуваних нормативно-
правових актів і положень, що містяться в них, значною мі-
рою пояснюється тим, що ця дисципліна стосується багатьох
органів і посадових осіб, покликаних виконувати важливу
для суспільства правоохоронну діяльність. Завдяки цьому
потрібна особливо ретельна правова регламентація побудо-
ви відповідних органів, їх повноважень і статусу посадових
осіб, що працюють в них, щоб звести до мінімуму або цілком
виключити імовірність судових чи слідчих помилок, що зав-
дають непоправної шкоди правамі свободам особи.
Для масиву нормативно-правових актів щодо право-
охоронних органів характерним є співіснування актів різ-
нсї юридичної сили. Це Конституція України і Конститу-
ція Автономної Республіки Крим (АРК), закони України і
акти Верховної Ради АРК, укази Президента України, по-
станови Кабінету Міністрів України, положення міжнарод-
них договорів, відомчих нормативних актів і т.ін. Ця обста-
вина істотно ускладнює вивчення юридичної бази, на якій
грунтується система правоохоронних органів:
Подоланню цих труднощів покликана сприяти класи-
фікація сукупності нормативно-правових актів. Здійсню-
вати її доцільно, спираючись на дві підстави: перша —
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
класифікація нормативно-правових актів за їх змістом
незалежно від їх юридичної сили; друга — класифікація
нормативно-правових актів за їх юридичною силою.
Всі нормативно-правові акти залежно від їх змісту
(предмета) можна поділити на такі групи актів:
- загального характеру;
- про судову владу, правосуддя, суди і суддів;
- про прокурорський нагляд і органи прокуратури;
- про органи розслідування злочинів;
- про організацію правової допомоги;
- про організаційне забезпечення діяльності судів і
органи, що його здійснюють;
До нормативно-правових актів загального характеру
належать Конституція України, Загальна декларація прав
людини, Міжнародний пакт про громадські і політичні
права, Конвенція про захист прав людини і основних сво-
бод, Основні принципи незалежності судових органів,
закони України «Про державний захист працівників суду
і правоохоронних органів», «Про організаційно-правові
основи боротьби з організованою злочинністю».
Особливе місце в групі нормативно-правових актів,
зрозуміло, посідає Конституція України, в якій вирішені
найбільш принципові питання державного і громадсько-
го життя.
Для навчальної дисципліни «Організація судових та
правоохоронних органів» першорядне значення має роз-
діл II Конституції «Права, свободи та обов'язки людини і
громадянина». У ньому містяться положення про рівно-
правність громадян, про забезпечення прав і свобод лій"
дини і громадянина шляхом здійснення доступного дяя
всіх правосуддя, про право кожного захищати свої права
і свободи будь-якими не забороненими законом способа-
ми, про право на правову допомогу, про право на оскар-
ження в суд рішень, дій чи бездіяльності всіх державних
органів і посадових осіб, у тому числі про право звертатися
за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнарод-
них судових установ чи до відповідних міжнародних орга-
нізацій, про презумпцію невинності, про заборону приму-
Організація судових та правоохоронних органі*
шувати громадян давати показання або пояснення щодо
себе, про обов'язок держави відшкодовувати матеріальну
та моральну шкоду, завдану злочином чи іншою незакон-
ною дією, про судовий контроль за законністю затриман-
ня і арешту особи, таємницею листування, телефонних
розмов, поштової, телеграфної та іншої кореспонденції.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72