Підозрюваний, обвинувачений під-
Розділ III. Принципи правосуддя •
судний має право на захист (ч. 2 ст. 63 Конституції Украї-
ни, ст.ст. 21, 22,43-46,48 КПК).
Цей принцип означає, що на органи (посадові особи)
— слідчого, прокурора, дізнавача, суд — покладено обо-
в'язок реалізувати право обвинуваченого (підозрюваного,
підсудного) на захист.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про
застосування законодавства, що забезпечує підозрювано-
му, обвинуваченому, підсудному право'на захист» увага
судів звертається на те, що забезпечення права на захист
є важливою гарантією об'єктивного розгляду справи та
запобігання притягнення до кримінальної відповідаль-
ності невинуватих.
У змісті розглядуваного принципу можна виділити
окремі блоки. Так, закон передбачає значний обсяг прав,
що дозволяють обвинуваченому (підозрюваному, підсуд-
ному) при їх умілому використанні самостійно захищати-
ся від пред'явленого обвинувачення. Обвинувачений (пі-
дозрюваний, підсудний) має право: 1) знати, у чому він
обвинувачується; 2) давати пояснення по суті пред'явле-
ного обвинувачення або відмовитися від дачі свідчень і
відповідей на питання; 3) подавати докази; 4) заявляти
клопотання; 5) мати захисника та побачення з ним на-
одинці до першого допиту; 6) знайомитися з усіма мате-
ріалами справи; 7) заявляти відводи; 8) подавати скарги на
дії та рішення особи, що проводить дізнання, слідчого,
прокурора, судді та суду; 9) підсудний має право на
останнє слово (ч. 2, 3 ст. 43 КПК).
Другий блок складається з того, що на органи, які
висунули обвинувачення, а також суд покладається обо-
в'язок: 1) до першого допиту обвинуваченого (підозрюва-
ного, підсудного) пояснити йому право мати захисника;
2) надати можливість обвинуваченому (підозрюваному,
підсудному) захищатися встановленими законом спосо-
бами; 3) особа, що проводить дізнання, слідчий, проку-
рор, суддя та суд зобов'язані забезпечити охорону особи-
стих і майнових прав обвинуваченого (підозрюваного,
підсудного) (ст. 21 КПК).
.—-———.—«^—_ —- І
Організація судових та правоохоронних органів '
Таким чином, принцип забезпечення обвинуваченому
(підозрюваному, підсудному) права на захист значною мі-
рою спирається на обов'язок посадових осіб реалізувати ці
права. І, нарешті, свої права обвинувачений (підозрюва-
ний, підсудний) може реалізувати через запрошення захи-
сника (або призначення захисника у випадках, коли його
участь є обов'язковою за законом) (ч. З ст. 46 КПК).
Закон містить норму, яку також можна тлумачити як
реалізацію принципу забезпечення обвинуваченому (пі-
дозрюваному, підсудному) права на захист, а саме: суд,
прокурор, слідчий та особа, що проводить дізнання, по-
винні використовувати всі передбачені законом заходи
для всебічного, повного і об'єктивного дослідження об-
ставин справи, виявити обставини, які не тільки викрива-
ють, але й виправдовують обвинуваченого, а також обста-
вини, що не тільки обтяркують, але й пом'якшують його
відповідальність (ч. 1 ст. 22 КПК).
Контрольні запитання
1. Які принципи складають систему принципів правосудця?
2. У чому значення принципу здійснення правосудця виключно
судом? 1
3. Яка природа принципу змагальності та рівноправності сторін?
Розділ ІП. Принципи правосуддя
Розділ IV
СУДОВА СИСТЕМА
§ 1. Загальна характеристика судової системи
України
Судову систему України донедавна складали лише
загальні суди або, як їх ще іменують, суди загальної юрис-
дикції. Ці суди здійснюють правосуддя з цивільних та
кримінальних справ, а також у передбачених законом ви-
падках розглядають справи про адміністративні правопо-
рушення. Разом з тим розвиток, удосконалення або змі-
на судової системи, особливо в періоди соціальних ре-
форм, є природним процесом, оскільки в суспільстві фор-
муються нові види соціальних відносин, що збільшують
кількість і зміст правових зв'язків між громадянами, гро-
мадянами і державою, юридичними особами. Будова су-
дової системи, функціонування її окремих гілок і ланок
мають бути похідними від тих завдань, які суспільство ста-
вить перед судовою владою як однією з основних гілок
державної влади. Судова влада зобов'язана: а) вирішувати
суперечності, які виникають між законодавчою і виконав-
чою гілками влади; б) реалізовувати невід'ємне право гро-
мадян на судовий захист від будь-яких посягань на честь і
гідність, життя і здоров'я, майно тощо, захист від неправо-
мірних дій чи бездіяльності органів державної влади, орга-
нів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;
в) забезпечувати захист прав та інтересів громадян і юридич-
них осіб незалежним і компетентним судом; г) гарантува-
ти реалізацію прав громадян і юридичних осіб на оскар-
ження судового рішення в поєднанні з його стабільністю як
одного із чинників юридичне визначеного стану.
Традиційна система загальних судів, яка діяла протя-
гом багатьох десятиріч, не могла вирішити ці значною
мірою нові і не властиві їй завдання. Було визнано за до-
цільне створення ще двох самостійних гілок судової сис-
теми: Конституційного Суду та арбітражних судів. Кон-
ституція України передбачає, що судочинство здійсню-
ється Конституційним Судом та судами загальної юрис-
дикції. Одночасно у побудову системи загальних судів
були закладені принципи територіальності і спеціалізації.
Таку систему загальних судів буде відображено у новому
Законі України «Про судоустрій». '
Таким чином, поки що судова система України скла-
дається з трьох гілок:
- Конституційного Суду;
- загальних судів (або судів загальної юрисдикції);
- арбітражних судів.
Для неї є характерним, що кожна гілка судової систе-
ми автономна, тобто на кожну з них у межах реалізації
судової влади покладено вирішення певних, властивих
лише їй питань.
Так, Конституційний Суд України є незалежним ор-
ганом у системі судової влади, покликаним забезпечува-
ти відповідність законів та інших правових актів Консти-
туції України і давати офіційне тлумачення Конституції
України та законів України.
Загальні суди мають своїм завданням охорону від уся-
ких посягань конституційного ладу, гарантованих Кон-
ституцією України соціально-економічних, політичних та
особистих прав і свобод громадян, а також прав і закон-
них інтересів юридичних осіб.
Арбітражні суди покликані захищати права та інтере-
си учасників господарських правовідносин, що охороня-
ються законом, сприяти зміцненню законності в цій сфері.
Одночасно майже всі суди, які входять до судової си-
стеми України, організовуються та діють на основі єдиних
принципів.
Гілки судової системи (крім Конституційного Суду)
складаються з окремих судових установ, кожна з яких,
залежно від місця в цій системі, наділена певними повно-
важеннями.
Будова судової системи базується на принципах: а)
простоти; б) доступності; в) ієрархічності, ступінчастості;
г) єдності.
Розділ IV. Судова система
Судові системи загальних і арбітражних судів побудо-
вано з урахуванням адміністративно-територіального уст-
рою України. В кожній області, АРК, містах Києві та Се-
вастополі є відповідні арбітражні та загальні суди.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72
Розділ III. Принципи правосуддя •
судний має право на захист (ч. 2 ст. 63 Конституції Украї-
ни, ст.ст. 21, 22,43-46,48 КПК).
Цей принцип означає, що на органи (посадові особи)
— слідчого, прокурора, дізнавача, суд — покладено обо-
в'язок реалізувати право обвинуваченого (підозрюваного,
підсудного) на захист.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про
застосування законодавства, що забезпечує підозрювано-
му, обвинуваченому, підсудному право'на захист» увага
судів звертається на те, що забезпечення права на захист
є важливою гарантією об'єктивного розгляду справи та
запобігання притягнення до кримінальної відповідаль-
ності невинуватих.
У змісті розглядуваного принципу можна виділити
окремі блоки. Так, закон передбачає значний обсяг прав,
що дозволяють обвинуваченому (підозрюваному, підсуд-
ному) при їх умілому використанні самостійно захищати-
ся від пред'явленого обвинувачення. Обвинувачений (пі-
дозрюваний, підсудний) має право: 1) знати, у чому він
обвинувачується; 2) давати пояснення по суті пред'явле-
ного обвинувачення або відмовитися від дачі свідчень і
відповідей на питання; 3) подавати докази; 4) заявляти
клопотання; 5) мати захисника та побачення з ним на-
одинці до першого допиту; 6) знайомитися з усіма мате-
ріалами справи; 7) заявляти відводи; 8) подавати скарги на
дії та рішення особи, що проводить дізнання, слідчого,
прокурора, судді та суду; 9) підсудний має право на
останнє слово (ч. 2, 3 ст. 43 КПК).
Другий блок складається з того, що на органи, які
висунули обвинувачення, а також суд покладається обо-
в'язок: 1) до першого допиту обвинуваченого (підозрюва-
ного, підсудного) пояснити йому право мати захисника;
2) надати можливість обвинуваченому (підозрюваному,
підсудному) захищатися встановленими законом спосо-
бами; 3) особа, що проводить дізнання, слідчий, проку-
рор, суддя та суд зобов'язані забезпечити охорону особи-
стих і майнових прав обвинуваченого (підозрюваного,
підсудного) (ст. 21 КПК).
.—-———.—«^—_ —- І
Організація судових та правоохоронних органів '
Таким чином, принцип забезпечення обвинуваченому
(підозрюваному, підсудному) права на захист значною мі-
рою спирається на обов'язок посадових осіб реалізувати ці
права. І, нарешті, свої права обвинувачений (підозрюва-
ний, підсудний) може реалізувати через запрошення захи-
сника (або призначення захисника у випадках, коли його
участь є обов'язковою за законом) (ч. З ст. 46 КПК).
Закон містить норму, яку також можна тлумачити як
реалізацію принципу забезпечення обвинуваченому (пі-
дозрюваному, підсудному) права на захист, а саме: суд,
прокурор, слідчий та особа, що проводить дізнання, по-
винні використовувати всі передбачені законом заходи
для всебічного, повного і об'єктивного дослідження об-
ставин справи, виявити обставини, які не тільки викрива-
ють, але й виправдовують обвинуваченого, а також обста-
вини, що не тільки обтяркують, але й пом'якшують його
відповідальність (ч. 1 ст. 22 КПК).
Контрольні запитання
1. Які принципи складають систему принципів правосудця?
2. У чому значення принципу здійснення правосудця виключно
судом? 1
3. Яка природа принципу змагальності та рівноправності сторін?
Розділ ІП. Принципи правосуддя
Розділ IV
СУДОВА СИСТЕМА
§ 1. Загальна характеристика судової системи
України
Судову систему України донедавна складали лише
загальні суди або, як їх ще іменують, суди загальної юрис-
дикції. Ці суди здійснюють правосуддя з цивільних та
кримінальних справ, а також у передбачених законом ви-
падках розглядають справи про адміністративні правопо-
рушення. Разом з тим розвиток, удосконалення або змі-
на судової системи, особливо в періоди соціальних ре-
форм, є природним процесом, оскільки в суспільстві фор-
муються нові види соціальних відносин, що збільшують
кількість і зміст правових зв'язків між громадянами, гро-
мадянами і державою, юридичними особами. Будова су-
дової системи, функціонування її окремих гілок і ланок
мають бути похідними від тих завдань, які суспільство ста-
вить перед судовою владою як однією з основних гілок
державної влади. Судова влада зобов'язана: а) вирішувати
суперечності, які виникають між законодавчою і виконав-
чою гілками влади; б) реалізовувати невід'ємне право гро-
мадян на судовий захист від будь-яких посягань на честь і
гідність, життя і здоров'я, майно тощо, захист від неправо-
мірних дій чи бездіяльності органів державної влади, орга-
нів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;
в) забезпечувати захист прав та інтересів громадян і юридич-
них осіб незалежним і компетентним судом; г) гарантува-
ти реалізацію прав громадян і юридичних осіб на оскар-
ження судового рішення в поєднанні з його стабільністю як
одного із чинників юридичне визначеного стану.
Традиційна система загальних судів, яка діяла протя-
гом багатьох десятиріч, не могла вирішити ці значною
мірою нові і не властиві їй завдання. Було визнано за до-
цільне створення ще двох самостійних гілок судової сис-
теми: Конституційного Суду та арбітражних судів. Кон-
ституція України передбачає, що судочинство здійсню-
ється Конституційним Судом та судами загальної юрис-
дикції. Одночасно у побудову системи загальних судів
були закладені принципи територіальності і спеціалізації.
Таку систему загальних судів буде відображено у новому
Законі України «Про судоустрій». '
Таким чином, поки що судова система України скла-
дається з трьох гілок:
- Конституційного Суду;
- загальних судів (або судів загальної юрисдикції);
- арбітражних судів.
Для неї є характерним, що кожна гілка судової систе-
ми автономна, тобто на кожну з них у межах реалізації
судової влади покладено вирішення певних, властивих
лише їй питань.
Так, Конституційний Суд України є незалежним ор-
ганом у системі судової влади, покликаним забезпечува-
ти відповідність законів та інших правових актів Консти-
туції України і давати офіційне тлумачення Конституції
України та законів України.
Загальні суди мають своїм завданням охорону від уся-
ких посягань конституційного ладу, гарантованих Кон-
ституцією України соціально-економічних, політичних та
особистих прав і свобод громадян, а також прав і закон-
них інтересів юридичних осіб.
Арбітражні суди покликані захищати права та інтере-
си учасників господарських правовідносин, що охороня-
ються законом, сприяти зміцненню законності в цій сфері.
Одночасно майже всі суди, які входять до судової си-
стеми України, організовуються та діють на основі єдиних
принципів.
Гілки судової системи (крім Конституційного Суду)
складаються з окремих судових установ, кожна з яких,
залежно від місця в цій системі, наділена певними повно-
важеннями.
Будова судової системи базується на принципах: а)
простоти; б) доступності; в) ієрархічності, ступінчастості;
г) єдності.
Розділ IV. Судова система
Судові системи загальних і арбітражних судів побудо-
вано з урахуванням адміністративно-територіального уст-
рою України. В кожній області, АРК, містах Києві та Се-
вастополі є відповідні арбітражні та загальні суди.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72