Таким чином, як
частка єдиної системи загальних судів України військові
суди являють собою підсистему, що пристосована до ор-
ганізаційної структури Збройних Сил України. Однак таке
становище існувало не завжди, оскільки військова юсти-
ція за часів СРСР ніколи не входила до судової системи
України.
Першим законодавчим актом про суд в Україні була
постанова Секретаріату Української Народної Республіки
від 4 січня 1918р. «Про введення народного суду»1, якою
поряд з дільничними, повітовими та міськими судами
передбачалося створення робочих і селянських револю-
ційних трибуналів. У розвиток постанови Секретаріату
УНР від 23 січня 1918р. було затверджено положення про
революційні трибунали, що регламентувало їх організа-
цію і діяльність. Постанови, які приймалися потім, не
вплинули на найважливішу особливість судової системи
України періоду 1918-1921 рр. — організаційне роздвоєн-
ня, яке проявилося в існуванні двох видів судів — народ-
них судів і революційних трибуналів.
У 1922 р. необхідність окремого функціонування цих
органів відпала, тому було поставлене завдання щодо ство-
рення єдиної системи судів, які розглядали б усі справи, в
тому числі й ті, що розглядалися революційними трибуна-
лами. Це завдання вирішило Положення про судоустрій
УРСР, прийняте ВУЦВК 16 грудня 1922 р. Але після утво-
рення у 1922 р. Союзу РСР, а у 1924 р. — Верховного Суду
СРСР було покладено початок формуванню двох судових
систем: союзної та республіканської. Так, у Положенні про
військові трибунали та військову прокуратуру від 20 серп-
ня 1926 р. передбачалося, що касаційною інстанцією для
військових трибуналів є військова колегія Верховного Суду
1 Вісник Української Народної Республіки. — 1918. — 10 січ.
Організація судових та правоохоронних органів
СРСР. Отже, військові трибунали були повністю перетво-
рені на союзні суди, які ні в організаційному, ні в функці-
ональному, ні в матеріально-технічному відношенні не
були пов'язані з судовою системою України. Такий порядок
існував до кінця 1991 р., коли військові трибунали, що дія-
ли на території України, було включено до загальної судової
системи. Відтоді розпочався процес законодавчого оформ-
лення організації та діяльності військових трибуналів.
Насамперед Верховному Суду України було надано
повноваження суду касаційної інстанції щодо справ, які
розглядаються у першій інстанції військовими трибунала-
ми1. Наступним кроком стало перейменування військових
трибуналів на військові суди з новою назвою і продовжен-
ням повноважень суддів військових судів, оскільки у зако-
нодавстві ще не були врегульовані питання статусу суддів
цих судів і порядку формування суддівського корпусу2.
Так, військовий трибунал Київського військового
округу було перетворено на військовий суд Центрально-
го регіону України, Одеського — на військовий суд Пів-
денного регіону України, Прикарпатського — на військо-
вий суд Західного регіону України, військовий трибунал
Чорноморського флоту — на військовий суд Військово-
Морських Сил України, військові трибунали армій (з'єд-
нань) — на військові суди гарнізонів за місцем їх дисло-
кації. Таким чином, в Україні створено 26 військових су-
дів, у тому числі військових судів регіонів — З, військовий
суд Військово-Морських Сил України — 1, військових
судів гарнізонів — 22, в яких проходять військову службу
179 військових суддів3. Завершальним етапом побудови
підсистеми військових судів стало створення у структурі
Верховного Суду України військової колегії ускладі голо-
ви колегії, його заступника та восьми суддів4. Одночасно
' Указ Президії Верховної Ради від 15.01.1992 р. //Відомості Вер-
хов. Ради України. — 1992. — № 17. — Ст. 219.
2 Указ Президії Верхов. Ради України від 15.01.1992р.//Відомості
Верхов. Ради України. — 1992. — № 17. — Ст. 135.
3 Відомості Верхов. Ради України. — 1993. — № 46. — Ст. 431.
4 Там само. - 1993. - № 26. - Ст. 207.
Розділ IV. Судова система
Закон «Про судоустрій України» був доповнений розділом
З-1 «Військові суди», який детально регламентує порядок
створення, склад, завдання та повноваження військових
судів1. Необхідні зміни і доповнення були внесені у КПК.
і ЦПК. Військові суди, як і всі суди системи загальних
судів, виконують єдині завдання, закріплені в ст. З Зако-
ну «Про судоустрій України». Однак з огляду на те, що вій-
ськові суди діють у Збройних Силах, вони вирішують і
специфічні завдання, виконання яких не притаманне
іншим судам. Діяльність військових судів спрямована на
охорону від будь-яких посягань на безпеку України, боє-
здатність та боєготовність її Збройних Сил та інших вій-
ськових формувань, захист прав і свобод військовослуж-
бовців та інших громадян, а також прав і законних інте-
ресів військових частин, військових установ, організацій
(ч. 2 ст. 38і Закону «Про судоустрій України»).
Суддями військових судів можуть бути громадяни
України, які відповідають тим же вимогам, що й судді за-
гальних судів, перебувають на військовій службі і мають
військове звання офіцерського складу. Народними засі-
дателями військових судів можуть бути громадяни Укра-
їни, які перебувають на військовій службі та досягли 25-
річного віку. Вони обираються відкритим голосуванням
на зборах військовослужбовців військових частин стро-
ком на п'ять років. При здійсненні правосуддя народні
засідателі військових судів користуються всіма правами
судді. Ті, що не виправдали висловленої їм довіри, мо-
жуть бути відкликані зборами військовослужбовців, що
їх обрали.
Військовослужбовці військових судів перебувають на
військовій службі та входять до штатної чисельності
Збройних Сил України. На них поширюються права, піль-
ги та привілеї, встановлені законодавством України для
військовослужбовців.
Кількісний склад суддів у військових судах гарнізонів,
регіонів та Військово-Морських Сил України встановлю-
1 Відомості Верхов. Ради України. — 1994. — № 26. — Ст. 204.
Організація судових та правоохоронних органів
ється Президентом України за поданням Міністра юстиції
України та Голови Верховного Суду України.
Перелік штатних посад суддів військових судів, війсь-
кової колегії Верховного Суду України та відповідних цим
посадам військових звань також затверджується Президен-
том України.
Під час створення системи військових судів всі наве-
дені повноваження по формуванню військових судів на-
лежали Верховній Раді України або її Президії. Саме тоді
Верховна Рада постановила, що військова колегія Верхов-
ного Суду діє у складі голови колегії, його заступників та
восьми суддів, а Президія Верховної Ради у цьому зв'яз-
ку прийняла постанову такого змісту: «Відповідно до штат-
ного розкладу встановити суддям військової колегії Вер-
ховного Суду України такі військові звання: голова колегії
— генерал-полковник; заступник голови колегії — гене-
рал-лейтенант; суддя колегії — генерал-майор»1.
Повноваження військових судів закріплені у ст. 38і
Закону «Про судоустрій України». Відповідно до неї вій-
ськові суди розглядають:
1) справи про всі злочини, вчинені військовослужбовця-
ми Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки
України та інших військових формувань, що створюються
Верховною Радою України і Президентом України, а також
військовозобов'язаними під час проходження ними зборів;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72
частка єдиної системи загальних судів України військові
суди являють собою підсистему, що пристосована до ор-
ганізаційної структури Збройних Сил України. Однак таке
становище існувало не завжди, оскільки військова юсти-
ція за часів СРСР ніколи не входила до судової системи
України.
Першим законодавчим актом про суд в Україні була
постанова Секретаріату Української Народної Республіки
від 4 січня 1918р. «Про введення народного суду»1, якою
поряд з дільничними, повітовими та міськими судами
передбачалося створення робочих і селянських револю-
ційних трибуналів. У розвиток постанови Секретаріату
УНР від 23 січня 1918р. було затверджено положення про
революційні трибунали, що регламентувало їх організа-
цію і діяльність. Постанови, які приймалися потім, не
вплинули на найважливішу особливість судової системи
України періоду 1918-1921 рр. — організаційне роздвоєн-
ня, яке проявилося в існуванні двох видів судів — народ-
них судів і революційних трибуналів.
У 1922 р. необхідність окремого функціонування цих
органів відпала, тому було поставлене завдання щодо ство-
рення єдиної системи судів, які розглядали б усі справи, в
тому числі й ті, що розглядалися революційними трибуна-
лами. Це завдання вирішило Положення про судоустрій
УРСР, прийняте ВУЦВК 16 грудня 1922 р. Але після утво-
рення у 1922 р. Союзу РСР, а у 1924 р. — Верховного Суду
СРСР було покладено початок формуванню двох судових
систем: союзної та республіканської. Так, у Положенні про
військові трибунали та військову прокуратуру від 20 серп-
ня 1926 р. передбачалося, що касаційною інстанцією для
військових трибуналів є військова колегія Верховного Суду
1 Вісник Української Народної Республіки. — 1918. — 10 січ.
Організація судових та правоохоронних органів
СРСР. Отже, військові трибунали були повністю перетво-
рені на союзні суди, які ні в організаційному, ні в функці-
ональному, ні в матеріально-технічному відношенні не
були пов'язані з судовою системою України. Такий порядок
існував до кінця 1991 р., коли військові трибунали, що дія-
ли на території України, було включено до загальної судової
системи. Відтоді розпочався процес законодавчого оформ-
лення організації та діяльності військових трибуналів.
Насамперед Верховному Суду України було надано
повноваження суду касаційної інстанції щодо справ, які
розглядаються у першій інстанції військовими трибунала-
ми1. Наступним кроком стало перейменування військових
трибуналів на військові суди з новою назвою і продовжен-
ням повноважень суддів військових судів, оскільки у зако-
нодавстві ще не були врегульовані питання статусу суддів
цих судів і порядку формування суддівського корпусу2.
Так, військовий трибунал Київського військового
округу було перетворено на військовий суд Центрально-
го регіону України, Одеського — на військовий суд Пів-
денного регіону України, Прикарпатського — на військо-
вий суд Західного регіону України, військовий трибунал
Чорноморського флоту — на військовий суд Військово-
Морських Сил України, військові трибунали армій (з'єд-
нань) — на військові суди гарнізонів за місцем їх дисло-
кації. Таким чином, в Україні створено 26 військових су-
дів, у тому числі військових судів регіонів — З, військовий
суд Військово-Морських Сил України — 1, військових
судів гарнізонів — 22, в яких проходять військову службу
179 військових суддів3. Завершальним етапом побудови
підсистеми військових судів стало створення у структурі
Верховного Суду України військової колегії ускладі голо-
ви колегії, його заступника та восьми суддів4. Одночасно
' Указ Президії Верховної Ради від 15.01.1992 р. //Відомості Вер-
хов. Ради України. — 1992. — № 17. — Ст. 219.
2 Указ Президії Верхов. Ради України від 15.01.1992р.//Відомості
Верхов. Ради України. — 1992. — № 17. — Ст. 135.
3 Відомості Верхов. Ради України. — 1993. — № 46. — Ст. 431.
4 Там само. - 1993. - № 26. - Ст. 207.
Розділ IV. Судова система
Закон «Про судоустрій України» був доповнений розділом
З-1 «Військові суди», який детально регламентує порядок
створення, склад, завдання та повноваження військових
судів1. Необхідні зміни і доповнення були внесені у КПК.
і ЦПК. Військові суди, як і всі суди системи загальних
судів, виконують єдині завдання, закріплені в ст. З Зако-
ну «Про судоустрій України». Однак з огляду на те, що вій-
ськові суди діють у Збройних Силах, вони вирішують і
специфічні завдання, виконання яких не притаманне
іншим судам. Діяльність військових судів спрямована на
охорону від будь-яких посягань на безпеку України, боє-
здатність та боєготовність її Збройних Сил та інших вій-
ськових формувань, захист прав і свобод військовослуж-
бовців та інших громадян, а також прав і законних інте-
ресів військових частин, військових установ, організацій
(ч. 2 ст. 38і Закону «Про судоустрій України»).
Суддями військових судів можуть бути громадяни
України, які відповідають тим же вимогам, що й судді за-
гальних судів, перебувають на військовій службі і мають
військове звання офіцерського складу. Народними засі-
дателями військових судів можуть бути громадяни Укра-
їни, які перебувають на військовій службі та досягли 25-
річного віку. Вони обираються відкритим голосуванням
на зборах військовослужбовців військових частин стро-
ком на п'ять років. При здійсненні правосуддя народні
засідателі військових судів користуються всіма правами
судді. Ті, що не виправдали висловленої їм довіри, мо-
жуть бути відкликані зборами військовослужбовців, що
їх обрали.
Військовослужбовці військових судів перебувають на
військовій службі та входять до штатної чисельності
Збройних Сил України. На них поширюються права, піль-
ги та привілеї, встановлені законодавством України для
військовослужбовців.
Кількісний склад суддів у військових судах гарнізонів,
регіонів та Військово-Морських Сил України встановлю-
1 Відомості Верхов. Ради України. — 1994. — № 26. — Ст. 204.
Організація судових та правоохоронних органів
ється Президентом України за поданням Міністра юстиції
України та Голови Верховного Суду України.
Перелік штатних посад суддів військових судів, війсь-
кової колегії Верховного Суду України та відповідних цим
посадам військових звань також затверджується Президен-
том України.
Під час створення системи військових судів всі наве-
дені повноваження по формуванню військових судів на-
лежали Верховній Раді України або її Президії. Саме тоді
Верховна Рада постановила, що військова колегія Верхов-
ного Суду діє у складі голови колегії, його заступників та
восьми суддів, а Президія Верховної Ради у цьому зв'яз-
ку прийняла постанову такого змісту: «Відповідно до штат-
ного розкладу встановити суддям військової колегії Вер-
ховного Суду України такі військові звання: голова колегії
— генерал-полковник; заступник голови колегії — гене-
рал-лейтенант; суддя колегії — генерал-майор»1.
Повноваження військових судів закріплені у ст. 38і
Закону «Про судоустрій України». Відповідно до неї вій-
ськові суди розглядають:
1) справи про всі злочини, вчинені військовослужбовця-
ми Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки
України та інших військових формувань, що створюються
Верховною Радою України і Президентом України, а також
військовозобов'язаними під час проходження ними зборів;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72