Розділ V. Статус суддів
Розділ VI
ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ
Проголошений в Конституції України один з найваж-
ливіших принципів організації державної влади, а саме:
здійснення її на засадах поділу на законодавчу, виконав-
чу та судову, одним із своїх наслідків має посилення гаран-
тій незалежності суддів, у тому числі створення нового
механізму формування суддівського корпусу: добір кадрів
майбутніх суддів, їх призначення на посаду та звільнення
з посади тощо. Загальні риси такого механізму містяться
у низці міжнародних актів, але найбільш чітко вони сфор-
мульовані у Рекомендації № К (94)12 Комітету міністрів
державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суд-
дів, ухваленої Комітетом міністрів 13 жовтня 1994 р.
Цей механізм має відповідати таким вимогам:
- всі рішення щодо професійної кар'єри суддів повин-
ні грунтуватись на об'єктивних критеріях;
- як обрання, так і кар'єра суддів мають базуватись на
заслугах, з урахуванням їх кваліфікації, чесності, здібно-
стей та результатів їх праці;
- орган, уповноважений приймати рішення щодо об-
рання і кар'єри суддів, повинен бути незалежним від уря-
ду та адміністрації;
- для гарантування незалежності цьому органу мають
бути запроваджені, наприклад, такі положення, як при-
значення його членів судовою владою, а також щоб сам
орган самостійно приймав рішення про власні правила і
процедури1.
Керуючись цими загальними положеннями, розроб-
ники Конституції України заклали основи створення і ді-
яльності нового інституту в системі судової влади — Вищої
ради юстиції (ст. 131 Конституції). Загальні положення,
закріплені в Конституції, були деталізовані у спеціально-
му Законі «Про Вищу раду юстиції».
Вісник Верхов. Суду України. - 1997. — № 4 (6). — С. 10.
Організація судових та правоохоронних органів
Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним орга-
ном, головним завданням якого є формування високо-
професійного суддівського корпусу, здатного кваліфіко-
вано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя
на професійній основі, а також прийняття рішень стосов-
но порушень суддями й прокурорами вимог щодо несумі-
сності та у межах своєї компетенції — про їх дисципліна-
рну відповідальність1.
Для забезпечення незалежності Вищої ради юстиції її
склад формується таким чином, щоб, по-перше, не допу-
стити можливостей впливу законодавчої та виконавчої
гілок влади на призначення суддів на посаду або звільнен-
ня їх з посади; а по-друге, притягнути для здійснення цієї
відповідальної роботи кращих фахівців з різних видів
юридичної діяльності.
Вища рада "юстиції складається з двадцяти членів.
Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів
України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юри-
дичних вищих навчальних закладів та наукових установ
призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а все-
українська конференція працівників прокуратури — двох
членів Вищої ради юстиції.
До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Го-
лова Верховного Суду України, Міністр юстиції України,
Генеральний прокурор України.
На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомен-
дований громадянин України, не молодший тридцяти1 п'яти
років і не старший шістдесяти років, який проживає в Укра-
їні не менш як десять останніх років, володіє державною мо-
вою, має вишу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права
не менше десяти років. Ці вимоги не поширюються на осіб,
які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою.
Строк повноважень членів Вищої ради юстиції, крім
тих, хто входить до її складу за посадою, становить шість
років.
1 Вища рада юстиції аналогічно з Вищими радами магістратури в
європейських країнах компетентна не тільки у справах суддів, а й у
справах прокурорів.
Розділ VI. Вища рада юстиції
Відповідно до завдань, покладених на неї, Вища рада
юстиції здійснює такі повноваження:
1) вносить подання Президенту України про призна-
чення суддів на посади або про звільнення їх з посад;
2) розглядає справи і приймає рішення стосовно пору-
шення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;
3) здійснює дисциплінарне провадження стосовно суд-
дів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізова-
них судів;
4) розглядає скарги на рішення про притягнення до
дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та
місцевих судів, а також прокурорів.
У Вищій раді юстиції утворюються дві секції: 1) з пи-
тань підготовки подань для призначення суддів уперше та
звільнення їх з посад; 2) дисциплінарна секція для здійс-
нення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на
рішення про притягнення до дисциплінарної відповідаль-
ності і прийняття рішення про порушення судцями і про-
курорами вимог щодо несумісності.
Координує роботу Вищої ради юстиції Голова Вищої
ради юстиції, який обирається з її членів на першому за-
сіданні Вищої ради юстиції таємним голосуванням на три
роки без права переобрання. Головою Вищої ради юстиції
не може бути обрано тих її членів, які входять до її складу І
за посадою.
Вища рада юстиції обирає заступника Голови Вищої
ради юстиції, який виконує обов'язки Голови в разі його
відсутності, забезпечує підготовку справ до розгляду та
здійснює інші повноваження.
До повноважень Голови Вищої ради юстиції нале-
жить:
- організація роботи Вищої ради юстиції та голову-
вання на її засіданнях;
- координація роботи секції і членів Вищої ради юс-
тиції;
- призначення засідань Вищої ради юстиції;
- надіслання подання про призначення суддів Президен-
тові України і про звільнення їх з посади;
Організація судових та правоохоронних органів
- загальне керівництво апаратом Вищої ради юстиції;
-розпорядження бюджетними асигнуваннями на
[| утримання і забезпечення діяльності Вищої ради юстиції;
- здійснення інших повноважень, передбачених рег-
[•] ламентом Вищої ради юстиції.
Голова Вищої ради юстиції представляє Вищу раду
юстиції у зносинах з іншими органами та організаціями.
Контрольні запитання
1. Що собою становить Вища рада юстиції?
2. Яке головне завдання стоїть перед нею?
3. Назвіть склад Вищої ради юстиції.
Розділ VI. Вища рада юстиції
Розділ VII
ОРГАНИ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ
§1.3 історії прокуратури
Вперше в Європі прокуратура з'явилася у Франції за
часів короля Філіппа IV, Ордонансами якого від 25 берез-
ня 1302 р. засновувалася прокуратура як орган представни-
цтва інтересів монарха. Термін «прокурор» став застосову-
ватися лише на початку XVIII ст., а до цього відповідні по-
садові особи у Франції називалися «людьми короля». При
цьому функції прокуратури з моменту її виникнення аж
ніяк не зводилися до сфери чисто правової. Прокурор, як
стверджував В. Веретенніков, є в точному і повному смислі
очима короля, за допомогою яких король може стежити за
правильністю ходу всього державного механізму.
Під час виконання цих обов'язків генерал-прокурор
«завжди і в усім» захищав інтереси королівської корони,
більш того, він стежив, щоб хто-небудь із вельмож само-
стійно не привласнював собі титули, не втручався в проб-
леми промислів і торгівлі, заснування університетів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72