Наукові ж дослідження у галузі невербаліки взагалі почалися дуже пізно, саме,— лише наприкінці XIX століття. Найбільш значною роботою у цьому напрямку була робота Ч. Дарвина «Вьіра-жение змоций у людей й у животньїх», яка була опублікована у 1872 році. (Не слід однак змішувати дослідження у галузі невербаліки — мови тіла, яка обов'язково розглядається у зв'язку з передачею та прийомом інформації, тобто спілкуванням з дослідженнями у галузі психоаналізу Юнга, Фрейда та інших психоана-літиків зовсім іншого аспекту, частково, теж пов'язаного з людьми, їх зовнішнім проявленням; хоча дані дослідження мають й точки перекресленая)'-10.
Однак згадана вище робота Ч. Дарвина так й залишалася самим значним дослідженням у сфері невербаліки протягом майже ста років, аж до кінця XX століття.
Однак проблемами комунікацій (зокрема, й невербальними її аспектами) також займалися й представники бихевіорізму, фрейдизму, а також необіхевіорізму, Так, Б. Ф. Скинер, американський психолог, професор психології Гарвардського університету, представник бихевіорізму стверджував, що « поведінок індивідуума обумовлюється та контролюється соціальним середовищем через мову»".
16
Вибух інтересу до проблем невербаліки виникає особливо в останні роки нашого століття, приблизне ЗО років тому, наприкінці ьО-х років. Можливе ствердження того,-що у цей час невербальні аспекти комунікацій перетворились в окремий предмет досліджень, предмет вивчення нової науки; й з'являється новий тип вченого — соціолога -- спеціаліста у галузі невербаліки. Алан Пиз, автор книги «Язьік телодвижений», згадує й таких вчених, які зробили значний внесок у розвиток даної науки,— це: Юлій Фаст (який опублікував свою книгу вже у 1970 році; він фактично зробив узагальнення досліджень невербальних аспектів комунікацій, які виконували вчені біхевіористи до 1970 року); Альберт Мейерабіан, та інші.
У зв'язку з цім встає питання,— чому власне появилася необхідність у виникненні поряд з невербальними засобами спілкування вербальних? Запитання у певному значенні риторичне,— ясно що з ускладненням життя людини, з появою трудової діяльності, з'явилася мова,— вербаліка,— як найбільш ефективний засіб комунікацій. Невербальне спілкування вже не справлялося з передачею значно ускладненої інформації, не змогло передавати усіх її нюансіа Але це не означає, що вербаліка здатна повністю замінити невербаліку, яка й на сучасному етапі розвитку людини виконує значну роль у спілкуванні Спеціалісти у галузі ділового спілкування затверджують, що «без жестикуляції ... не обійтися, якщо ви захочете... чогось крму-небудь яскраво пояснити»12. Передбачаючи зауваження опонентів вони використовують такий аргумент: « Спробуйте... пояснити, що таке гвинтові сходи за допомогою лише самих слів»13. Тому, проблема зовсім не у протиставленні цих двох засобів, а в їх співвідношенні, у органічному син-Іезі, в їх ролі та місці у діловому спілкуванні. Зрозуміння даних аспектів ділового спілкування допоможе у вирішальній мірі підвищити його ефективність, а отже й всього управління у цілому.
Дослідження останніх років встановили, що вербальний (словесний) канал комунікацій використовується для передавання в основному логічної, безпочуттєвої, безпристрасної інформації, в той час як невербальний — для обговорення міжособистих відносин, а у будь-яких випадках — замість слів.
Була також проведена і кількісна оцінка співвідношення вербальних та невербальних засобів; внаслідок чого були одержані такі результати: частка інформації, яка передається тільки за рахунок слів (вербальна інформація) складає лише 7%; за рахунок звукових за-.обів (включаючи.тон голосу, інтонацію звуку) -- 38%; а за рахунок гК'нербальних засобів — 55% н. Це приводить до висновку, що чисто
17
,
невербальні засоби передають понад половини усієї інформації. З другого боку, самі слова несуть лише незначну частку інформації.
Соціологічні дослідження співвідношень вербаліки та невербаліки показали ще один цікавий результат,— виявилося, що у спілкуванні двох людей слова (з часу) займають лише 35%, а увесь остаточний час інформація передається тільки невербальними засобами ".
Приведені дані дозволяють зробити висновок, що дійсно невербальні засоби усного ділового спілкування виграють вирішальну роль у передаванні інформації.
Як відоме, процес усного ділового спілкування не обмежується тільки передачею інформації,— не менш важливим є також її прийом (та розуміння). Й у даному аспекті невербальні засоби, або невербальні сигнали вносять значний внесок. •
Але у даному випадку стає проблема вміння розуміти, «читати» невербальні сигнали, тобто — освоєння мови жестів, міміки, рухів тіла. Це тісно пов'язане з таким явищем, або властивістю, як інтуїція.
Інтуїція (у перекладі з латинського іпіиеог — пильно придивляюсь) — це якесь шосте почуття; воно як раз й зв'язане з проблемою, що аналізується, але не зводиться до неї; інтуїція більш широке поняття, яке пов'язане з діяльністю підсвідомості ".
У свою чергу: «Підсвідомість діє крізь свідомість»17. Про те у даному випадку інтуїція проливає світло на проблему взаємозв'язку вербаліки та невербаліки. Виявилося, що людина яка має інтуїцію (тобто, вміння уважно сприймати усі аспекти дійсності), володіє й здатністю «читати» й невербальні сигнали іншої людини; більш за те, він може зрівнювати їх з вербальними сигналами.
Отже інтуїція, тобто,— передчуття, або шосте почуття,— може підказати розбіжність, суперечність між мовою жестів, міміки, рухів тіла та словами, тобто саме інтуїція через порівняння вербальних та невербальних засобів спілкування може виявити, говорить людина правду, або ні
Вважається, що жінки володіють інтуїцією у більшій мірі; це чуття природжене; більш за те, воно значно з'являється у процесі розвитку жінок, у процесі спілкування за допомогою невербальних засобів при догляданні за дитиною.
У наслідку більшої інтуїції жінок, вони й більше підходять до тих сфер діяльності, які пов'язані з діловим спілкуванням. Тому, переговори будуть проходити більш ефективно, якщо у складі делегації значну кількість створюють жінки. Однак в управлінській теорії та практиці даний аспект взагалі не розглядається, не аналізується й залишається поза увагою при підготовці до переговорів та формуванні делегації.
18
Правда, припускається, що у делегацію зобов'язані бути введені й жінки, але це робиться зовсім з іншої причини (даний аспект буде розглянутій далі, у відповідній темі, присвяченій переговорам).
Отже, з проведеного аналізу слідує, що невербальні засоби усного ділового спілкування мають виключно важливе значення не тільки для його теорії, але особливо — для практики.
Треба також відмітити таку деталь у відношенні невербальних засобів усного ділового спілкування,— вони (окремі жесті) з'являються як би теж своєрідними «словами», які знаходяться в оточенні інших жестів («слів»), тобто як й звичайні слова, створюють певний контекст. Тільки у такому контексті вони й мають своє істинне значення (сенс).
Отже, відносно жестів, як і слів, можливе й таке твердження, що вони ніколи не з'являються поодинці, що завжди існує одночасно цілий набір жестів,— своєрідних невербальних фраз, які треба вміти «читати»,
Необхідно відмітити й таке,— контекст жестів (та інших невербальних засобів) ще більш широке поняття, ніж звичайній контекст слів, це не тільки оточення одного жесту іншими, але й взагалі усі зовнішні обставини,— погодні умови, психологічна атмосфера й таке інше, тобто, усе може робити вплив на характер сукупності невербальних сигналів (тобто їх контекст).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35