Тому з нього й почнемо розгляд наступної теми.
ТЕМА 5. ПОНЯТТЯ «ІНТЕРЕСИ»
Інтереси — це одне з глобальними понять різних сфер діяльності людства; воно використовується в економіці, політиці, ідеології, дипломатії, соціології (відомі так звані соціальні інтереси1).
Виключно важливу роль виграють інтереси у теорії та практиці управління і управління конфліктами, зокрема. Воно тісно пов'язано з поняттями потреби та мотиви. Тому щоб глибше зрозуміти поняття «інтереси» проаналізуємо характер, природу понять «потреби», «мотиви», «інтереси» та їх взаємозв'язок.
§ 1. Потреби, мотиви, інтереси. Взаємозв'язок понять.
Як відомо з теорії управління, потреби — це відчуття недостатності чого-небудь2. Вони ще не націлені на якийсь об'єкт свого задоволення; це ще «річ у собі», яка впливає тільки на внутрішнє становище людини.
Мотиви (від франц. то!і{— спонукання) — вже спонукання до дії, діяльності3. Вони вже націлені на зовнішній об'єкт саме для задоволення внутрішніх потреб людини.
Інтереси, у першому приближенні, і є потреби; але на відміну від звичайних потреб, які ще не мають цілі, об'єкту їг задоволення, інтереси — це вже націлені потреби, націлені на об'єкт, джерело їх задоволення; тобто вони ближче по своєї сутності до мотивів.
Інтереси як націлені потреби є водночас мотиви, але мотиви специфічні, особливі — це вже мотиви двох суб'єктів, чи двох сторін
26
(звичайні мотиви — це мотиви однієї сторони, поза зв'язку з мотивами другої сторони). У даному випадку, мотиви двох сторін, тобто інтереси взаємозв'язані таким чином, що мають одну і ту же ціль, один і той же об'єкт уваги, чи задоволення потреб. Такі мотиви мають назву суперечливих, і у даному випадку можливо говорити про суперечність мотивів, а точніше — про суперечність інтересів двох сторін відносно одного і того же джерела (об'єкта) задоволення потреб. Необхідно підкреслити, що інтереси, як і потреби, і мотиви поведінки — це ще не поведінка, не дії, не процеси. Інтереси — це зауваження до об'єкту, це становище суб'єкта. Отже і суперечливі інтереси, або суперечність інтересів — теж не процеси.
• § 2. Суперечність інтересів — основа конфлікту. Поняття «конфлікт»
В основі конфліктів лежать як раз інтереси, а точніше,— суперечність інтересів двох сторін відносно одного об'єкта задоволення потреб.
Але суперечливі інтереси двох сторін, або зауваження їх до одного об'єкта — це ще не конфлікт; це лише необхідна умова його існування, це лише увага кожної із сторін до одного об'єкту. Але сторони ще не мають уваги один до одного, більш того, могуть не підозрівати про існування один одного. Отже нема з ким конфліктувати, нема і конфлікту. (Одразу підкреслимо, що суперечність інтересів — це не процес, але тільки стан, ситуація, в якої опинились дві сторони з привиду задоволення потреб з одного об'єкту.)
Для існування конфлікту, крім суперечності інтересів двох сторін, тобто уваги до одного об'єкту, необхідна ще і увага одного до одного у зв'язку з цим об'єктом, тобто необхідна наявність контакту сторін. Контакт — це проява інтересу, уваги одного до одного, це усвідомлення сторонами того факту, що ключ до об'єкту вже не стільки у самому об'єкті, скільки в іншої людини, в іншої стороні конфлікту.
Контакт теж не процес, тому що хоча — це й взаємодія сторін, але без зовнішнього прояву; тут кожна сторона окремо реалізує хоча й процеси, але процеси внутрішні: оцінку, самооцінку опонента, аналіз зовнішніх властивостей його, і таке інше.
Контакт є друга умова конфлікту.
Можливо виділяти й третю умову конфлікту — існування самого загального об'єкту взаємних інтересів, джерела задоволення спільних потреб.
27
Отже після всього сказаного можливо надати таке розгорнуте визначення (дефініцію) конфлікту:
Конфлікт — це така суперечність інтересів двох сторін, при якому вони вступають у контакт для задоволення потреб з одного (загального) об'єкта (джерела).
Таке визначення конфлікту виключно містке та вичерпне. Головна перевага його ще і в тому, що воно опирається на вже відомі поняття теорії та практики управління, якими з'являються потреби, мотиві, інтереси.
З такого визначення конфлікту випливають важливіші послідовності та виводи. По-перше конфлікт обумовлюють три головних елементи, які й визначають його зміст — це суперечність інтересів, контакт сторін і об'єкт, їх роль у виникненні конфлікту неоднакова: суперечність інтересів — причина конфлікту; контакт сторін — його необхідна умова; об'єкт — джерело суперечностей та задоволення інтересіа
По-друге: з такого визначення конфлікту випливають і самі методи його вирішення, знищення. Дійсно, усунення одного з трьох елементів конфлікту (або суперечність інтересів, або контакту сторін, або об'єкту загальних інтересів) веде до зруйнування й самого конфлікту. Отже можливо відразу визначити і три основні методи вирішення конфлікту: вирішення конфлікту шляхом усунення суперечностей інтересів сторін; вирішення конфлікту шляхом усунення контакту сторін і вирішення конфлікту шляхом усунення самого об'єкту загальних інтересів сторін.
По-третє: конфлікт — це не процес, не взаємодія сторін з її зовнішнім проявом; конфлікт — це ситуація, стан, становище, в якому опинились дві сторони.
Отже, після надання такого найбільш глибокого, всебічного та всеосяжного визначення конфлікту можливо приступати до аналізу інших його аспектів.
ТЕМА 6. РОЛЬ КОНФЛІКТІВ У МЕНЕДЖМЕНТІ
Конфлікти — це важливіше поняття теорії та практики управління. Дійсно, як відомо, сутністю управління з'являється узгодження діяльності людей в організації, підприємстві, фірми.
Але узгодження потребує тільки тоді, коли у ньому е необхідність, потреба,— тобто, за умов існування розпогодження.
А саме конфлікти і з'являються додатковими розпогоджувачами діяльності будь-якої організації, тобто, вони зв'язані з самою сутн-
28
істю управління (менеджменту), з його головним аспектом,— узгодженням інтересів людей в організації.
Тому конфліктам, їх ролі у менеджменті необхідно приділяти ниключну увагу.
А щоб глибоко зрозуміти будь-яке явище, предмет об'єктивної реальності необхідно виявити самі його причини, джерела.
Треба також не обмежуватись тільки констатуванням деяких навіть конкретних фактів, але й проаналізувати ці факти в їх взаємозв'язку, у динаміці, у розвитку, тобто,— провести дослідження еволюції конфлікту як поняття.
§ 1. Народження поняття «конфлікт» та його зв'язок з менеджментом •
Як вже підкреслювалося раніше, конфлікт є одне з небагатьох понять, які розглядаються у межах різних галузей знань, наук, сфер діяльності. Більш за те, можливе затвердження, що уся історія людства — це історія конфліктів та пошуку засобів їх вирішення. Вже східні філософи та мислителі приділяли величезну увагу цієї проблемі. Цей факт підкреслюють сучасні теоретики та практики менеджменту. Зокрема, Теруя Нагао у своєї статті «Філософія японського управління», де він торкається впливу ідей дзенського філософа Сойзана Судзуки,— що до сучасної управлінської думки, відзначає, що все «... вчення Судзуки направлено до вирішення конфліктних ситуацій. »4
Народження поняття «конфлікт» на Заході відноситься до меж XIX-XX століть,— воно розроблюється усередині біологічного напрямку у соціології, яке виникле ще раніше,— саме у другої половині XIX століття під впливом дарвіновської теорії біологічної еволюції.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35
ТЕМА 5. ПОНЯТТЯ «ІНТЕРЕСИ»
Інтереси — це одне з глобальними понять різних сфер діяльності людства; воно використовується в економіці, політиці, ідеології, дипломатії, соціології (відомі так звані соціальні інтереси1).
Виключно важливу роль виграють інтереси у теорії та практиці управління і управління конфліктами, зокрема. Воно тісно пов'язано з поняттями потреби та мотиви. Тому щоб глибше зрозуміти поняття «інтереси» проаналізуємо характер, природу понять «потреби», «мотиви», «інтереси» та їх взаємозв'язок.
§ 1. Потреби, мотиви, інтереси. Взаємозв'язок понять.
Як відомо з теорії управління, потреби — це відчуття недостатності чого-небудь2. Вони ще не націлені на якийсь об'єкт свого задоволення; це ще «річ у собі», яка впливає тільки на внутрішнє становище людини.
Мотиви (від франц. то!і{— спонукання) — вже спонукання до дії, діяльності3. Вони вже націлені на зовнішній об'єкт саме для задоволення внутрішніх потреб людини.
Інтереси, у першому приближенні, і є потреби; але на відміну від звичайних потреб, які ще не мають цілі, об'єкту їг задоволення, інтереси — це вже націлені потреби, націлені на об'єкт, джерело їх задоволення; тобто вони ближче по своєї сутності до мотивів.
Інтереси як націлені потреби є водночас мотиви, але мотиви специфічні, особливі — це вже мотиви двох суб'єктів, чи двох сторін
26
(звичайні мотиви — це мотиви однієї сторони, поза зв'язку з мотивами другої сторони). У даному випадку, мотиви двох сторін, тобто інтереси взаємозв'язані таким чином, що мають одну і ту же ціль, один і той же об'єкт уваги, чи задоволення потреб. Такі мотиви мають назву суперечливих, і у даному випадку можливо говорити про суперечність мотивів, а точніше — про суперечність інтересів двох сторін відносно одного і того же джерела (об'єкта) задоволення потреб. Необхідно підкреслити, що інтереси, як і потреби, і мотиви поведінки — це ще не поведінка, не дії, не процеси. Інтереси — це зауваження до об'єкту, це становище суб'єкта. Отже і суперечливі інтереси, або суперечність інтересів — теж не процеси.
• § 2. Суперечність інтересів — основа конфлікту. Поняття «конфлікт»
В основі конфліктів лежать як раз інтереси, а точніше,— суперечність інтересів двох сторін відносно одного об'єкта задоволення потреб.
Але суперечливі інтереси двох сторін, або зауваження їх до одного об'єкта — це ще не конфлікт; це лише необхідна умова його існування, це лише увага кожної із сторін до одного об'єкту. Але сторони ще не мають уваги один до одного, більш того, могуть не підозрівати про існування один одного. Отже нема з ким конфліктувати, нема і конфлікту. (Одразу підкреслимо, що суперечність інтересів — це не процес, але тільки стан, ситуація, в якої опинились дві сторони з привиду задоволення потреб з одного об'єкту.)
Для існування конфлікту, крім суперечності інтересів двох сторін, тобто уваги до одного об'єкту, необхідна ще і увага одного до одного у зв'язку з цим об'єктом, тобто необхідна наявність контакту сторін. Контакт — це проява інтересу, уваги одного до одного, це усвідомлення сторонами того факту, що ключ до об'єкту вже не стільки у самому об'єкті, скільки в іншої людини, в іншої стороні конфлікту.
Контакт теж не процес, тому що хоча — це й взаємодія сторін, але без зовнішнього прояву; тут кожна сторона окремо реалізує хоча й процеси, але процеси внутрішні: оцінку, самооцінку опонента, аналіз зовнішніх властивостей його, і таке інше.
Контакт є друга умова конфлікту.
Можливо виділяти й третю умову конфлікту — існування самого загального об'єкту взаємних інтересів, джерела задоволення спільних потреб.
27
Отже після всього сказаного можливо надати таке розгорнуте визначення (дефініцію) конфлікту:
Конфлікт — це така суперечність інтересів двох сторін, при якому вони вступають у контакт для задоволення потреб з одного (загального) об'єкта (джерела).
Таке визначення конфлікту виключно містке та вичерпне. Головна перевага його ще і в тому, що воно опирається на вже відомі поняття теорії та практики управління, якими з'являються потреби, мотиві, інтереси.
З такого визначення конфлікту випливають важливіші послідовності та виводи. По-перше конфлікт обумовлюють три головних елементи, які й визначають його зміст — це суперечність інтересів, контакт сторін і об'єкт, їх роль у виникненні конфлікту неоднакова: суперечність інтересів — причина конфлікту; контакт сторін — його необхідна умова; об'єкт — джерело суперечностей та задоволення інтересіа
По-друге: з такого визначення конфлікту випливають і самі методи його вирішення, знищення. Дійсно, усунення одного з трьох елементів конфлікту (або суперечність інтересів, або контакту сторін, або об'єкту загальних інтересів) веде до зруйнування й самого конфлікту. Отже можливо відразу визначити і три основні методи вирішення конфлікту: вирішення конфлікту шляхом усунення суперечностей інтересів сторін; вирішення конфлікту шляхом усунення контакту сторін і вирішення конфлікту шляхом усунення самого об'єкту загальних інтересів сторін.
По-третє: конфлікт — це не процес, не взаємодія сторін з її зовнішнім проявом; конфлікт — це ситуація, стан, становище, в якому опинились дві сторони.
Отже, після надання такого найбільш глибокого, всебічного та всеосяжного визначення конфлікту можливо приступати до аналізу інших його аспектів.
ТЕМА 6. РОЛЬ КОНФЛІКТІВ У МЕНЕДЖМЕНТІ
Конфлікти — це важливіше поняття теорії та практики управління. Дійсно, як відомо, сутністю управління з'являється узгодження діяльності людей в організації, підприємстві, фірми.
Але узгодження потребує тільки тоді, коли у ньому е необхідність, потреба,— тобто, за умов існування розпогодження.
А саме конфлікти і з'являються додатковими розпогоджувачами діяльності будь-якої організації, тобто, вони зв'язані з самою сутн-
28
істю управління (менеджменту), з його головним аспектом,— узгодженням інтересів людей в організації.
Тому конфліктам, їх ролі у менеджменті необхідно приділяти ниключну увагу.
А щоб глибоко зрозуміти будь-яке явище, предмет об'єктивної реальності необхідно виявити самі його причини, джерела.
Треба також не обмежуватись тільки констатуванням деяких навіть конкретних фактів, але й проаналізувати ці факти в їх взаємозв'язку, у динаміці, у розвитку, тобто,— провести дослідження еволюції конфлікту як поняття.
§ 1. Народження поняття «конфлікт» та його зв'язок з менеджментом •
Як вже підкреслювалося раніше, конфлікт є одне з небагатьох понять, які розглядаються у межах різних галузей знань, наук, сфер діяльності. Більш за те, можливе затвердження, що уся історія людства — це історія конфліктів та пошуку засобів їх вирішення. Вже східні філософи та мислителі приділяли величезну увагу цієї проблемі. Цей факт підкреслюють сучасні теоретики та практики менеджменту. Зокрема, Теруя Нагао у своєї статті «Філософія японського управління», де він торкається впливу ідей дзенського філософа Сойзана Судзуки,— що до сучасної управлінської думки, відзначає, що все «... вчення Судзуки направлено до вирішення конфліктних ситуацій. »4
Народження поняття «конфлікт» на Заході відноситься до меж XIX-XX століть,— воно розроблюється усередині біологічного напрямку у соціології, яке виникле ще раніше,— саме у другої половині XIX століття під впливом дарвіновської теорії біологічної еволюції.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35