По-друге, характерним є обмін продуктами всередині родової общини. По-третє, інститут приватної власності — на стадії формування, а повністю створюється в умовах обміну продуктами між сусідніми общинами. По-четверте, система соціально-економічних відносин ще відсутня; формується вона на основі приватної власності. Система суспільного поділу праці тільки завершує своє формування.
Структурне товарне виробництво є характерним для дрібних парцелярних аграрних виробництв. Обсяг товарів, що виробляється для обміну, дуже обмежений.
Розвиток загального товарного виробництва означає перехід до такої економіки, коли немає продукту, який би не набув форми товару. Всім товарам властиві вартісні характеристики. До товарного обміну залучаються матеріальні та нематеріальні блага, які не створюються працею людей. Всі такі блага оцінюються на ринку і значно розширюють-асортимент товарної маси. Загальне товарне виробництво має внутрішню, стабільність і досить широкі можливості для вдосконалення.
У результаті розгляду характеристик різних типів товарного виробництва можна дійти висновку, що структурний тип є лише модифікованою формою примітивного типу товарного виробництва. Системний же тип відображає, але не повною мірою, загальний, найбільш розвинений тип товарного виробництва. Не слід вважати, що зміна типів товарного господарювання здійснювалася за простою схемою від простого до складного, а поступовість розвитку мала лінійний характер. У реальному економічному дросторі все
49
відбувається досить складно і суперечливо. В примітивному типі виявляються паростки, елементи більш розвинених типів товарного виробництва. А за умов панування загального типу товарних зв'язків існують атавістичні частинки віджилих типів. Соціально-економічна природа всіх типів досить суперечлива, деякі важливі елементи різних типів співіснували в минулому і виявляють свою дію сьогодні, при провідній ролі загального типу.
§ 2. Основні категорії товарного виробництва
Товарному виробництву притаманна власна сукупність економічних категорій, які відображають його сутність і сутність характерних для нього відносин. Центральне місце серед цього категоріального ряду належить товару. По суті це матеріальна річ або нематеріальні блага, що потрапляють від виробника до споживача через обмін. Економічна наука оперує декількома визначеннями категорії товару. Товар — це будь-яка річ, що] обмінюється на іншу річ або на гроші і є предметом купівлі-: продажу. Економічний товар — все, що має корисні властивості, перебуває поза індивідуумом, має певну незалежність ві економічному просторі, може бути привласненим людиною або! групою людей, а також те, що має відносну дефіцитність. Да економічних товарів належить більшість товарів та послуг, що| виробляються людством. Нарешті, товар визначається як продукі праці, що виробляється для обміну. Товар має декілька властивостей. Різні наукові школи визначають їх по-різному.
Класична теорія серед властивостей товару виділя* -споживну вартість та мінову вартість. Споживна вартість полягає І здатності товару задовольняти якісь матеріальні, соціальні та духовні потреби людини чи людства в цілому. Мінова вартість — ці здатність товару обмінюватись на інші товари з певних кількісним пропорціях. Вона є формою вияву вартості. Вартість визначу затрати суспільне необхідної праці на виробництво товару.
Маржиналістська неокласична теорія відзначає такі власти вості товару, як корисність і цінність. Корисність товару — це йоп здатність бути корисним людині. Проте ця здатність реалізуєтьс тільки в тому разі, якщо товар буде економічним товаром, тобто ві є в розпорядженні людей в обмеженій кількості. Тоді останн одиниця товару обмеженої кількості буде мати визначенн граничної корисності. Якщо запас товару досить значний і не дефіцитним, гранична корисність останньої одиниці товару буд
50
дорівнювати нулю. Чим менше товару в розпорядженні людей, тим више гранична корисність останньої одиниці товару в конкретному наборі. Цінність товару визначається граничною або найменшою корисністю товару в конкретному його запасі. Отже, цінність товару б>л.е зростати в міру зростання граничної корисності товару і, навпаки, зменшуватись, якщо гранична корисність товару зменшується. Особливістю теорії маржиналізму є те, що кожна людина при обміні визначає для себе Корисність того чи іншого товару. Тому властивості товару з точки зору названої теорії одержали визначення суб'єктивних характеристик товару. Згідно з теорією трудової вартості властивості товару є об'єктивними, тобто не залежать від оцінки окремих індивідуумів.
Споживна вартість і корисність відображають якісну сторону властивостей товару, а мінова вартість та цінність — кількісну сторону. Таким чином, товар — це кількісно-якісна цілісність, в якій закладено діалектичне протиріччя. Воно виявляється в процесі обміну. Кожний товар (якщо його розглядати з позицій маркетингу) має свій життєвий цикл, який складається з чотирьох етапів: 1) виведення товару на ринок; 2) зростання товару; 3) зрілість товару; 4) занепад товару. Як бачимо, ці етапи відображають ступінь значущості товару на момент здійснення його купівлі або продажу.
Категорія обміну має не менш важливе значення, ніж товар. Якщо товарний обмін не відбувається, немає сенсу і виробляти товари. Розрізняються обмін бартерний, коли товар обмінюється на товар, і обмін за допомогою грошей. Ще С. Бем-Баверк сформулював три суттєві правила обміну. По-перше, обмін повинен приносити користь (прибуток), тобто товар, одержаний в результаті обміну, повинен мати більшу корисність, ніж товар, що був обмінений; по-друге, кожен учасник обміну повинен намагатись одержати товар з найбільшим для себе прибутком; по-третє, краще здійснити обмін з меншим для себе прибутком, ніж зовсім не вступати у відносини обміну.
Гроші як категорія товарного виробництва зробили товарний обмін більш зручним, стабільним і зрозумілим економічним явищем. Однак винайдення грошей ускладнило товарні зв'язки, виявило їх суперечливість, поділило сферу товарних відносин на світ грошей і світ товарів. По суті, гроші є особливим товаром, який виконує роль загального еквівалента. Гроші мають багато властивостей, що характеризують їх як особливий товар. Це загальна стабільність, сталість до зносу, портативність, подільність, прийнятність, взаємозамінність, здат-
51
нктьло
і-
р„„ш„а„н;.
™ СУСПШЬІ( ос»
гранспор,.6е„ьшсть
грошей
цьому функції грошей трансформуються деяк -Д.ють або відмирають, натоміть з'явля^ІГя нові І я*3""""' ™ економічною наукою. «*к»Іься нові, мало вивчені
Первинною функцією грошей є вона притаманна грошам історично. Гроші, вимфюють вартість інших товарів. Категорія вартив товар, тшьки за умови дії даної функції грошей яка !" Дійсно виконується лише в тому разі якщо ' Ю шна. Кожен власник товару тіль^ТодумТуям товару, що має стати його власністю в^ резулС, об' іи фОШРВОГО грош,. Тому, щоб реально ця функцУ Гонуві'7 ™**Р?™ встановлювати масштаб цін. МасГтвб цін ~Тїїг' ; "°ТР "° грошового металу (золота або срібла) що встанови? К1лькість за національну грошову одиницю До серГдТни XX сТм ^Г" ^виокремлювався від ^посереднього^^^
н
(золото).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43
Структурне товарне виробництво є характерним для дрібних парцелярних аграрних виробництв. Обсяг товарів, що виробляється для обміну, дуже обмежений.
Розвиток загального товарного виробництва означає перехід до такої економіки, коли немає продукту, який би не набув форми товару. Всім товарам властиві вартісні характеристики. До товарного обміну залучаються матеріальні та нематеріальні блага, які не створюються працею людей. Всі такі блага оцінюються на ринку і значно розширюють-асортимент товарної маси. Загальне товарне виробництво має внутрішню, стабільність і досить широкі можливості для вдосконалення.
У результаті розгляду характеристик різних типів товарного виробництва можна дійти висновку, що структурний тип є лише модифікованою формою примітивного типу товарного виробництва. Системний же тип відображає, але не повною мірою, загальний, найбільш розвинений тип товарного виробництва. Не слід вважати, що зміна типів товарного господарювання здійснювалася за простою схемою від простого до складного, а поступовість розвитку мала лінійний характер. У реальному економічному дросторі все
49
відбувається досить складно і суперечливо. В примітивному типі виявляються паростки, елементи більш розвинених типів товарного виробництва. А за умов панування загального типу товарних зв'язків існують атавістичні частинки віджилих типів. Соціально-економічна природа всіх типів досить суперечлива, деякі важливі елементи різних типів співіснували в минулому і виявляють свою дію сьогодні, при провідній ролі загального типу.
§ 2. Основні категорії товарного виробництва
Товарному виробництву притаманна власна сукупність економічних категорій, які відображають його сутність і сутність характерних для нього відносин. Центральне місце серед цього категоріального ряду належить товару. По суті це матеріальна річ або нематеріальні блага, що потрапляють від виробника до споживача через обмін. Економічна наука оперує декількома визначеннями категорії товару. Товар — це будь-яка річ, що] обмінюється на іншу річ або на гроші і є предметом купівлі-: продажу. Економічний товар — все, що має корисні властивості, перебуває поза індивідуумом, має певну незалежність ві економічному просторі, може бути привласненим людиною або! групою людей, а також те, що має відносну дефіцитність. Да економічних товарів належить більшість товарів та послуг, що| виробляються людством. Нарешті, товар визначається як продукі праці, що виробляється для обміну. Товар має декілька властивостей. Різні наукові школи визначають їх по-різному.
Класична теорія серед властивостей товару виділя* -споживну вартість та мінову вартість. Споживна вартість полягає І здатності товару задовольняти якісь матеріальні, соціальні та духовні потреби людини чи людства в цілому. Мінова вартість — ці здатність товару обмінюватись на інші товари з певних кількісним пропорціях. Вона є формою вияву вартості. Вартість визначу затрати суспільне необхідної праці на виробництво товару.
Маржиналістська неокласична теорія відзначає такі власти вості товару, як корисність і цінність. Корисність товару — це йоп здатність бути корисним людині. Проте ця здатність реалізуєтьс тільки в тому разі, якщо товар буде економічним товаром, тобто ві є в розпорядженні людей в обмеженій кількості. Тоді останн одиниця товару обмеженої кількості буде мати визначенн граничної корисності. Якщо запас товару досить значний і не дефіцитним, гранична корисність останньої одиниці товару буд
50
дорівнювати нулю. Чим менше товару в розпорядженні людей, тим више гранична корисність останньої одиниці товару в конкретному наборі. Цінність товару визначається граничною або найменшою корисністю товару в конкретному його запасі. Отже, цінність товару б>л.е зростати в міру зростання граничної корисності товару і, навпаки, зменшуватись, якщо гранична корисність товару зменшується. Особливістю теорії маржиналізму є те, що кожна людина при обміні визначає для себе Корисність того чи іншого товару. Тому властивості товару з точки зору названої теорії одержали визначення суб'єктивних характеристик товару. Згідно з теорією трудової вартості властивості товару є об'єктивними, тобто не залежать від оцінки окремих індивідуумів.
Споживна вартість і корисність відображають якісну сторону властивостей товару, а мінова вартість та цінність — кількісну сторону. Таким чином, товар — це кількісно-якісна цілісність, в якій закладено діалектичне протиріччя. Воно виявляється в процесі обміну. Кожний товар (якщо його розглядати з позицій маркетингу) має свій життєвий цикл, який складається з чотирьох етапів: 1) виведення товару на ринок; 2) зростання товару; 3) зрілість товару; 4) занепад товару. Як бачимо, ці етапи відображають ступінь значущості товару на момент здійснення його купівлі або продажу.
Категорія обміну має не менш важливе значення, ніж товар. Якщо товарний обмін не відбувається, немає сенсу і виробляти товари. Розрізняються обмін бартерний, коли товар обмінюється на товар, і обмін за допомогою грошей. Ще С. Бем-Баверк сформулював три суттєві правила обміну. По-перше, обмін повинен приносити користь (прибуток), тобто товар, одержаний в результаті обміну, повинен мати більшу корисність, ніж товар, що був обмінений; по-друге, кожен учасник обміну повинен намагатись одержати товар з найбільшим для себе прибутком; по-третє, краще здійснити обмін з меншим для себе прибутком, ніж зовсім не вступати у відносини обміну.
Гроші як категорія товарного виробництва зробили товарний обмін більш зручним, стабільним і зрозумілим економічним явищем. Однак винайдення грошей ускладнило товарні зв'язки, виявило їх суперечливість, поділило сферу товарних відносин на світ грошей і світ товарів. По суті, гроші є особливим товаром, який виконує роль загального еквівалента. Гроші мають багато властивостей, що характеризують їх як особливий товар. Це загальна стабільність, сталість до зносу, портативність, подільність, прийнятність, взаємозамінність, здат-
51
нктьло
і-
р„„ш„а„н;.
™ СУСПШЬІ( ос»
гранспор,.6е„ьшсть
грошей
цьому функції грошей трансформуються деяк -Д.ють або відмирають, натоміть з'явля^ІГя нові І я*3""""' ™ економічною наукою. «*к»Іься нові, мало вивчені
Первинною функцією грошей є вона притаманна грошам історично. Гроші, вимфюють вартість інших товарів. Категорія вартив товар, тшьки за умови дії даної функції грошей яка !" Дійсно виконується лише в тому разі якщо ' Ю шна. Кожен власник товару тіль^ТодумТуям товару, що має стати його власністю в^ резулС, об' іи фОШРВОГО грош,. Тому, щоб реально ця функцУ Гонуві'7 ™**Р?™ встановлювати масштаб цін. МасГтвб цін ~Тїїг' ; "°ТР "° грошового металу (золота або срібла) що встанови? К1лькість за національну грошову одиницю До серГдТни XX сТм ^Г" ^виокремлювався від ^посереднього^^^
н
(золото).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43