Іноземні кредити для нашої економіки досягли значного розміру, однак використовуються переважно на поточне споживання. Часто Україна одержує "зв'язані" кредити, надання яких передбачає використання цих коштів на купівлю товарів у країни-кредитора.
Українська економіка потребує саме капіталів для будівництва нових, реконструкції та модернізації діючих підприємств. Така іноземна допомога незначна і складає менше 40 дол. на душу населення. Це значно менше, ніж в інших країнах з перехідною економікою. На жаль, наша держава розглядається зарубіжними аналітиками як регіон з майже 100% ризиком для інвестицій. Можна назвати численні складові цього ризику, серед яких особливе значення має недосконалість вітчизняного законодавства, що регулює цю важливу сферу міжнародної економічної діяльності України.
Глава 15. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ. ФОНДОВА БІРЖА
§ 1. Ринок цінних паперів. Види цінних паперів
Складовою частиною ринкової економіки є ринок пінних 1.38
ііс'.мі'р::!. який виник декілька счоліть юму. В 1592 р. в Антверпені Гпв чік-ршс оприлюднений список цін на пінні папери, що продавалися на місцевій бірж;. В сучасних умовах нормальне Інвестування народного юсподарства будь-якої країни з ринковою економікою неможливе без ефективного функціонування ринку
цінних паперів.
Ринок цінних паперів, як і інші ринки, характеризується наявністю попиту, пропозиції і системою цін. Він тісно пов'язаний з іншими ринками: товарним, природних ресурсів, капіталу, грошовим тощо. Ринок цінних паперів є складовою частиною фінансового ринку і за умов розвиненої ринкової економіки виконує низку важливих макро- і мікроекономічних функцій.
По-перше, ринок цінних паперів регулює інвестування й кредитування різних сфер і галузей народного господарства, забезпечуючи оптимальну для суспільства структуру використання ресурсів. Саме через ринок цінних паперів здійснюється основна частина переливу капіталів у найприбутковіші сфери економіки. По-друге, він с інструментом фінансування й рефінансування дефіциту бюджету країни, перешкоджаючи при цьому надлишковій емісії грошей, стримує розвиток інфляційних процесів. У результаті випуску державних цінних паперів і реалізації їх на відкритому ринку уряд країни одержує грошові кошти, які використовуються на покриття дефіциту державного бюджету. Це одне з головних внутрішніх джерел зменшення дефіциту, що не веде до інфляційних явиш, а лише перерозподіляє вільні фінансові ресурси підприємств, населення, держави. Таким чином ринок цінних паперів забезпечує масовий характер інвестиційного процесу, що дозволяє кожному суб'єкту, який має вільні грошові кошти, здійснювати капіталовкладення у виробничу сферу шляхом купівлі цінних паперів, надаючи підприємцям багатоваріантну можливість вибору джереп фінансування й кредитування.
З допомогою ринку цінних паперів реалізується принцип демократизму в управлінні економічними процесами на мікрорівні, коли рішення приймається шляхом голосування власників цінного паперу. При цьому регулюється сумарний купівельний попит, що забезпечує власникам цінних паперів додаткове надходження
доходів.
Проте ринок цінних паперів відрізняється від інших видів ринку характером обороту товару через специфічність, особливість останнього. Це товар, який, маючи мізерну власну вартість, може бути проданим за дуже високою ринковою ціною. Цінний папір одночасно є і правом ("титулом") власності, і борговим зобов'язан-
139
о;;!-:1;1 > По ''>..• н.Іг.сникові о.ікос Іоне.!):"!* ;іоа;' !лс;:о осіб, як; аіпі\сгч:іи І акин Власник цічняч !:а:.сг»а має
псрелаватм к інн'ІІі особі з дотриманням раніше встачо» 'ен;г\ умоі. Процес вііпуск\ І розподіл цінних паперів між першим;; власниками нашвається емісіпо
1?місія цінних паперів здійснюється промпсловиліи. торговими фірмами, банками, кредитно-фінансовями організаціями центральними і місцевими органами влади. Це акпіУ. облігації. депозитні сертифікати, довгострокові і короткострокові босгові зобов язання. Всі вони с одним із засобів мобілізації капіталу, їх емісія і реалізація здійснюються самим емітентом або через бачки. Розміщення цінних паперів забезпечується шляхом публічної підписки (або серед певної групи інвесторів) на фондовій біржі та інших ринках цінних паперів.
Емісійний курс цінних паперів визначається залежно від фінансового стану емітента, його перспектив і стану на ринку позичкового капіталу, рівня процентних ставок. Національний ринок цінних паперів залежить від багатства країни, від джерел позичкового капіталу та банківських кредитів.
Ринок цінних паперів поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку розміщуються нові випуски цінних паперів, емітентами яких є корпорації, уряд країни. муніципальні органи. Фондові коштовності купуються індивідуальними інвесторами і кредитно-фінансови.ми інститутами. які називаються інституціональни.ми інвесторами.
Цінні папери можуть розміщатися шляхом прямого звернення емітента до інвесторів або через посередника. Розміщення цінних паперів за публічною підпискою через посередників називається андеррайтингом. Якщо емітент домовляється безпосередньо з групою інституціональних інвесторів про купівлю всього випуску, має місце так зване приватне розміщення.
Папери, що куплені інвесторами при емісії, можуть бути ними перепродані. Угода купівлі-продажу раніше випущених паперів здійснюється на вторинному ринку, який складається з двох частин: фондових бірж і позабіржових торгів. Головною фігурою на вторинному ринку є професійний посередник у торгівлі цінними паперами — фінансовий брокер.
Важливе місце в обслуговуванні обороту цінних паперів належить позабіржовому ринку Він — конкурент фондових бірж і їх органічний додаток. На цьому ринку функції посередника
140'
ВИКОНУЮСЬ Імвссіншйно-панківські фірми, и та:,ож спеціалізовані компанії. 'Посередник, який називається ділером, виконує функції брокера і спеціаліста
Цінний папір — це фіктивний капітал, і водночас він являє собою певну величину реального капіталу, його паперовий символ. Ринкова ціна фіктивного капіталу визначається, по-перше, співвідношенням попиту і пропозиції щодо капіталу і, по-друге, величиною капіталізованого доходу по цінАих паперах. Різницею між розмірами фіктивного і реального (дійсного) капіталу є прибуток, який одержує насамперед засновник високорентабельних підприємств. Один із способів його отримання — випуск цінних паперів на суму, що значно перевищує реально інвестований у
виробництво капітал.
Джерело доходу по фіктивному капіталу повністю скрито; уявляється, що цінні папери здатні приносити доход самі по собі, особливо облігації державного займу. Ця форма фіктивного капіталу не тільки ке має вартості, а й не представляє собою ніякого реального капіталу, бо проценти з облігацій в основному виплачуються за рахунок податків.
Покупка цінних паперів — це, по суті, передача частини грошового капіталу в позику. Сам цінний папір має форму кредитного документа. Його володар набуває права на певний постійний доход у вигляді процента або дивідендів з відданого в
позику капіталу.
Слід зазначити, що цінні папери не мають самостійної, внутрішньої вартості, а є знаками повноцінних грошей, їх представниками й замінниками в процесі обігу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43
Українська економіка потребує саме капіталів для будівництва нових, реконструкції та модернізації діючих підприємств. Така іноземна допомога незначна і складає менше 40 дол. на душу населення. Це значно менше, ніж в інших країнах з перехідною економікою. На жаль, наша держава розглядається зарубіжними аналітиками як регіон з майже 100% ризиком для інвестицій. Можна назвати численні складові цього ризику, серед яких особливе значення має недосконалість вітчизняного законодавства, що регулює цю важливу сферу міжнародної економічної діяльності України.
Глава 15. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ. ФОНДОВА БІРЖА
§ 1. Ринок цінних паперів. Види цінних паперів
Складовою частиною ринкової економіки є ринок пінних 1.38
ііс'.мі'р::!. який виник декілька счоліть юму. В 1592 р. в Антверпені Гпв чік-ршс оприлюднений список цін на пінні папери, що продавалися на місцевій бірж;. В сучасних умовах нормальне Інвестування народного юсподарства будь-якої країни з ринковою економікою неможливе без ефективного функціонування ринку
цінних паперів.
Ринок цінних паперів, як і інші ринки, характеризується наявністю попиту, пропозиції і системою цін. Він тісно пов'язаний з іншими ринками: товарним, природних ресурсів, капіталу, грошовим тощо. Ринок цінних паперів є складовою частиною фінансового ринку і за умов розвиненої ринкової економіки виконує низку важливих макро- і мікроекономічних функцій.
По-перше, ринок цінних паперів регулює інвестування й кредитування різних сфер і галузей народного господарства, забезпечуючи оптимальну для суспільства структуру використання ресурсів. Саме через ринок цінних паперів здійснюється основна частина переливу капіталів у найприбутковіші сфери економіки. По-друге, він с інструментом фінансування й рефінансування дефіциту бюджету країни, перешкоджаючи при цьому надлишковій емісії грошей, стримує розвиток інфляційних процесів. У результаті випуску державних цінних паперів і реалізації їх на відкритому ринку уряд країни одержує грошові кошти, які використовуються на покриття дефіциту державного бюджету. Це одне з головних внутрішніх джерел зменшення дефіциту, що не веде до інфляційних явиш, а лише перерозподіляє вільні фінансові ресурси підприємств, населення, держави. Таким чином ринок цінних паперів забезпечує масовий характер інвестиційного процесу, що дозволяє кожному суб'єкту, який має вільні грошові кошти, здійснювати капіталовкладення у виробничу сферу шляхом купівлі цінних паперів, надаючи підприємцям багатоваріантну можливість вибору джереп фінансування й кредитування.
З допомогою ринку цінних паперів реалізується принцип демократизму в управлінні економічними процесами на мікрорівні, коли рішення приймається шляхом голосування власників цінного паперу. При цьому регулюється сумарний купівельний попит, що забезпечує власникам цінних паперів додаткове надходження
доходів.
Проте ринок цінних паперів відрізняється від інших видів ринку характером обороту товару через специфічність, особливість останнього. Це товар, який, маючи мізерну власну вартість, може бути проданим за дуже високою ринковою ціною. Цінний папір одночасно є і правом ("титулом") власності, і борговим зобов'язан-
139
о;;!-:1;1 > По ''>..• н.Іг.сникові о.ікос Іоне.!):"!* ;іоа;' !лс;:о осіб, як; аіпі\сгч:іи І акин Власник цічняч !:а:.сг»а має
псрелаватм к інн'ІІі особі з дотриманням раніше встачо» 'ен;г\ умоі. Процес вііпуск\ І розподіл цінних паперів між першим;; власниками нашвається емісіпо
1?місія цінних паперів здійснюється промпсловиліи. торговими фірмами, банками, кредитно-фінансовями організаціями центральними і місцевими органами влади. Це акпіУ. облігації. депозитні сертифікати, довгострокові і короткострокові босгові зобов язання. Всі вони с одним із засобів мобілізації капіталу, їх емісія і реалізація здійснюються самим емітентом або через бачки. Розміщення цінних паперів забезпечується шляхом публічної підписки (або серед певної групи інвесторів) на фондовій біржі та інших ринках цінних паперів.
Емісійний курс цінних паперів визначається залежно від фінансового стану емітента, його перспектив і стану на ринку позичкового капіталу, рівня процентних ставок. Національний ринок цінних паперів залежить від багатства країни, від джерел позичкового капіталу та банківських кредитів.
Ринок цінних паперів поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку розміщуються нові випуски цінних паперів, емітентами яких є корпорації, уряд країни. муніципальні органи. Фондові коштовності купуються індивідуальними інвесторами і кредитно-фінансови.ми інститутами. які називаються інституціональни.ми інвесторами.
Цінні папери можуть розміщатися шляхом прямого звернення емітента до інвесторів або через посередника. Розміщення цінних паперів за публічною підпискою через посередників називається андеррайтингом. Якщо емітент домовляється безпосередньо з групою інституціональних інвесторів про купівлю всього випуску, має місце так зване приватне розміщення.
Папери, що куплені інвесторами при емісії, можуть бути ними перепродані. Угода купівлі-продажу раніше випущених паперів здійснюється на вторинному ринку, який складається з двох частин: фондових бірж і позабіржових торгів. Головною фігурою на вторинному ринку є професійний посередник у торгівлі цінними паперами — фінансовий брокер.
Важливе місце в обслуговуванні обороту цінних паперів належить позабіржовому ринку Він — конкурент фондових бірж і їх органічний додаток. На цьому ринку функції посередника
140'
ВИКОНУЮСЬ Імвссіншйно-панківські фірми, и та:,ож спеціалізовані компанії. 'Посередник, який називається ділером, виконує функції брокера і спеціаліста
Цінний папір — це фіктивний капітал, і водночас він являє собою певну величину реального капіталу, його паперовий символ. Ринкова ціна фіктивного капіталу визначається, по-перше, співвідношенням попиту і пропозиції щодо капіталу і, по-друге, величиною капіталізованого доходу по цінАих паперах. Різницею між розмірами фіктивного і реального (дійсного) капіталу є прибуток, який одержує насамперед засновник високорентабельних підприємств. Один із способів його отримання — випуск цінних паперів на суму, що значно перевищує реально інвестований у
виробництво капітал.
Джерело доходу по фіктивному капіталу повністю скрито; уявляється, що цінні папери здатні приносити доход самі по собі, особливо облігації державного займу. Ця форма фіктивного капіталу не тільки ке має вартості, а й не представляє собою ніякого реального капіталу, бо проценти з облігацій в основному виплачуються за рахунок податків.
Покупка цінних паперів — це, по суті, передача частини грошового капіталу в позику. Сам цінний папір має форму кредитного документа. Його володар набуває права на певний постійний доход у вигляді процента або дивідендів з відданого в
позику капіталу.
Слід зазначити, що цінні папери не мають самостійної, внутрішньої вартості, а є знаками повноцінних грошей, їх представниками й замінниками в процесі обігу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43