2. Ціноутворення з орієнтацією на витрать ("витрати плюс прибуток"). Згідно з цим методом розраховується повна собівартість одиниці продукту та додасться прибуток: відповідно до середньої норми для даної галузі виробництва. На рм.чку -мсто! монополії регулюючі органи встановлюють ціни, які забезпеч хнзть
/12
: . праві.'."! /Ііівии іірмо\'ч>к .
і Використання ціноутворення з орієнтацією на витрати чм<
-,,,.,ку переваг По-перше, це найбільш проста та іру.,„а мето ш-я
•і. .IV що визнач,.™ витрати легше, ніж нслит з урахуванням йог,; к-ливакь: по-друге, при Іаксму методі шил однієї гал УЗ і будмь п.-иблиіно однакові, що знижує цінову конкуренцію. Проте "цей .і.ч-.д мас недоліки: він не враховує чинники попиту, і ТОМУ"існчс небезпека зтрдтмти можливий прибуток. "с
3. Ціноутворення за методом "цільового прибутку" Ця уегодика .забезпечує формування ціни з урахуванням цільової
• Іорми прибутку на зроблені витрати а умовах певного обсягу продажу. Розмір цільового прибутку визначається на основі мети
-.ку фірма бажає реалізувати (наприклад, прискорення нагромадження капіталу, повернення боргу кредиторам та ін.). Визначення ціни включає в себе калькуляцію витрат виробництва, розрахунок цільового прибутку, підрахування валової виручки (витрати плюс цільовий прибуток).
4. Визначення ціни на основі беззбитковості. Цей метод забезпечує за допомогою цін покриття валових витрат. Якщо формулою беззбитковості є
Ц х К = (В„ + В,) х К,
де Ц -— ціна одиниці товару; К — кількість товару; В„ — постійні витрати; В3 — змінні витрати, то ціна одиниці товару визначається за такою формулою:
ц =
В,)хК
К
5. Ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію. Цей метод використовується, коли постачальники запрошуються до участі в торгах на поставку певних видів товару або коли фірми борються за підряди під час торгів. Приймаються пропозиції з найменшою ціною. Постачальник при визначенні ціни повинен враховувати власні витрати, а також можливі пропозиції конкурентів.
6. Визначення ціни на основі рівня поточних цін. Даний метод активно використовується на ринку досконалої конкуренції та олігополії. Фірми в цьому-разі більше уваги приділяють не власним витратам чч попиту, а цінам своїх конкурентів або ринковому .;ідеру. Деякі фірми можуть застосовувати невеликі преміальні •іг.цінкм чи надавати знижки. Цей метод досить ефективний за умов епизначе:;ої еластичності попиту.
7. Визначення ціни ті основі цінності питець Основним фактором в цьому разі виступають сприйняття споживача, які пов'язані з його уявленнями про цінність товару. Ц: \явлення можуть формувати такі нсцінові чинники, як додаткові послуги,.' вигоди, ціннісні відмінності товару, місцерозташ\вання та ін.
Усе викладене вище дозволяє з'ясувати порядок розрахунку початкової ціни. Він складається з шести етапів.
На першому етапі визначаються завдання та цілі' ціноутворення; на другому — вивчається попит на товар, що буде) вироблятися: на третьому — розраховуються всі витрати фірми наї виробництво товару; на четвертому — вивчаються ціни на товари; конкурентів та тип конкурентного ринку; на п'ятому — вибираєш* метод ціноутворення і, нарешті, на шостому етапі встановлюєтьс кінцева ціна, на яку впливають психологічні (сприйняття, настрі бажання споживача), політичні, законодавчі фактори.
Глава 12. РИНОК ПРАЦІ. ЗАРОБІТНА ПЛАТА
§ і. Ринок праці. Попит на працю, Пропозиція праці. Економічна природа заробітної плати
Становлення ринку праці почалось у доіндустріальном суспільстві. Його виникненню передували два історичні процес* звільнення трудящих від різних форм особистої залежності відокремлення виробників від засобів виробництва (капіталу) Позбавлені можливості самостійно організовувати виробництво! продавати товари і забезпечувати себе засобами існування"! працівники змушені були найматися на підприємство роботодаві (власника капіталу).
Сукупність економічних відносин, форм і методи погодження і регулювання інтересів безпосередніх виробників роботодавців, пов'язаних з організацією, використанням і оплатон найманої праці, створюють ринок праці.
Основними економічними важелями його механізму попит, пропозиція і ціна (заробітна плата).
Індивідуальний попит на .праціо, тобто попит окремог роботодавця (фірми ), визначають: попит на продукцію фірми, виробництва (особливості технології, розміри і ефективнс капіталу, методи організації виробництва і праш): якість пра< (освіта, професіоналізм, продуктивність тощо). Основним же еко-
114
• :.'лІ:чн',іУ факмором попит, на працю І: фонд заробітної плати фірми, висока іаробітна плата обмежує роботодавця в наймі ::гашвників І навпаки.
Ринковий попит на працю — загальний попит на неї з боку
ь, :.\ фірм, представлених на ринку.
На рисунку 14 взаємозв'язок між .реальною заробітною
• матою, тобто ціною праці (Р;). і кількістю необхідної праці (СЮ
показує крива попиту на працю (О)). , ,
с
О
о., о
Рис. 14
Рис. 15
Рис. 16
Рішення про пропозицію праці приймають самі працівники. .Важливу роль у цьому відіграють: прихильність до професії; престиж праці та фірми-роботодавця; можливість реалізувати творчі здібності; культурні та релігійні інтереси тощо. Основним матеріальним стимулом є реальна заробітна плата: чим вище її рівень, тим більше працівників пропонують свою працю і тим довше вони хочуть працювати.
На рисунку 15 взаємозв'язок між ціною і загальною кількістю праці, що пропонується, зображений кривою пропозиції
праці (5>І).
Пропозиція праці має певну особливість. Індивіди, пропонуючи трудові послуги, порівнюють свій доход (реальну заробітну плату) із затратами вільного часу через необхідність роботи за наймом. Причому спочатку працівники віддають перевагу робочому часу, а не вільному, оскільки можливе збільшення останнього сприймається як втрата частини доходу (ефект субституції). Але далі, коли матеріальна забезпеченість і рівень життя істотно зростають, працівники намагаються якнайбільше використовувати можливості вільного часу (ефект доходу). Пропозиція праці знижується (див. рис. 16). Ця тенденція виявилася ще в минулому столітті в скороченні середнього робочого тижня.
Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією 115
форм \ > 11
-- трчдодсфщігіна. якщо І.чіпіп к,І чраіііо непе пропозицію:
—- трудона.сілицікова. якщо препозиція прані мер..! попит на неї.
Для з'ясування економічної природи заробітної плитк слід визначити специфік} товару, який виступає об'єктом КУПІ^ЛІ-продажу на ринку праці.
У марксистській політекономії робоча сила виробника -вважається товаром. Будучи відчуженим від засобів виробництва,:! власник робочої сили продає як товар свою здатність до праці. Його}: економічний інтерес полягає в реалізації мінової вартості робочої^ сили, а інтерес роботодавця — в привласненні споживної вартості^ робочої сили, її здатності створювати додаткову вартість. Заробітна]! плата при цьому є перетвореною формою ціни робочої сили ї|| формується з урахуванням її вартості, тобто суспільне необхідних^ витрат на її відтворення. а5о обсягу життєвих засобів, необхідних1 для нормальної життєдіяльності людини.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43