її життєвого досвіду, практики виробництва та споживання Н'заріь. Таке мислення, як правило, має суб'єктивний, поверховий.
• лчобічниГІ характер і може супроводжуватися низькою : :-льта7нвністю. Таке мислення особливо недопустиме для к--;чвннків макроекономіки.
Наукове економічне мислення — це мислення людини, яка "•""Нузала набуті суспільством і економічною наукою знання та їх на професійному рівні з використанням понятійного. 5
категоріального апарату. Людина, яка має наукове мислення, пізнає всі ланки розвитку економіки, об'єктивно оцінює економічну дійсність та свідомо користується системою наукових економічних категорій, концепцій і законів.
Економічне мислення дозволяє суб'єктам економіки більш свідомо реалізовувати свої здібності, ціннісні орієнтири, ефективну
економічну поведінку.
Економічна поведінка — це певні вчинки суб'єкта економіки, його діяння стосовно навколишнього середовища, реакція на конкретні цілі, цінності та завдання. Економічна поведінка суб'єктів ринкової економіки має керуватися відкритими економічною наукою принципами обмеженості (рідкісності) ресурсів, необмеженості потреб, альтернативності та свободи
економічного вибору.
Розвиток економіки потребує ресурсів (матеріальних, людських, природних, інвестиційних), які мають властивість бути обмеженими, по-перше, природою або територією країни; по-друге, неможливістю їх відтворення; по-третє, зростанням кількості населення, виробництва товарів та послуг, необмеженим збільшенням різноманітності, кількості та рівнів потреб. Обмеженість ресурсів, постійна потреба в них для виробництва матеріальних благ та послуг зумовлюють необхідність вибору шляхів раціонального, результативного використання цих ресурсів, тобто досягнення ефективності. Економічна ефективність як мета діяльності потребує врахування зв'язку між кількістю рідкісних ресурсів, потрібних для виробництва (витрат), і отриманими результатами (випуском). Ефективність економічної діяльності має місце, коли витрати зменшуються або є незмінними при зростанні обсягу випуску потрібних матеріальних благ. Тому характерною рисою економічної поведінки всіх суб'єктів господарського життя є їх діяльність щодо ефективного використання рідкісних ресурсів
для задоволення потреб.
Обмеженість ресурсів гостро відчувається людиною та суспільством, бо економічні потреби постійно зростають. Економічна теорія вивчає потреби, які виступають рушійним мотивом діяльності людини щодо ліквідації нестатків у чомусь. Поняття потреби означає особливий психологічний стан людини, усвідомлення умов, необхідних для життя. Щоб жити, люди повинні виробляти матеріальні блага, обмінювати їх і задовольняти не тільки свої фізіологічні потреби (в їжі, одязі, житлі, відпочинку тощо), але й потреби, обумовлені їх становищем у даному соціальному оточенні (в освіті, культурі, спорті та ін.).
6
Потреби класифікуються на певні види залежно від критеріїв:
— за суб'єктом: індивідуальні, групові, колективні, суспільні;
— за об'єктом: матеріальні, духовні, культурні тощо;
— за сферою діяльності: у труді, відпочинку та ін.;
— за ступенем реалізації: абсолютні (зумовлені сучасним рівнем розвитку світової економіки), дійдні (які відповідають рівню розвитку економіки певної країни), платоспроможні (які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін);
— за значущістю: первинні (фізіологічні, потреби у безпеці та захищеності) і вторинні (інтелектуальні, соціальні).
Економічні потреби — це частина людських потреб, для задоволення яких необхідні виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ та послуг. Існування людини тісно пов'язано з задоволенням всіх потреб, але насамперед первинних, матеріальних (в їжі, воді, повітрі тощо). Економіка розвинених країн створює економічний потенціал, що дає можливість задовольнити потреби більш високого рівня (інтелектуальні), які є необмеженими.
Необмеженість економічних потреб означає, що їх неможливо повністю задовольнити, вони мають здатність збільшуватися і відтворюватися. Потреби тісно пов'язані з економічним інтересом: останній виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета. Економічні інтереси знаходять своє виявлення в цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб.
Людина (фірма, держава) не може мати все, що забажає, їй треба вибирати з існуючих можливостей та приймати рішення про витрати рідкісних ресурсів з метою задоволення певної потреби. Наприклад, економіка не може збільшити виробництво якогось конкретного блага, якщо не відмовиться від іншого. Тому розвиток економіки пов'язаний з вибором найбільш раціонального використання рідкісних ресурсів та задоволення потреб.
Альтернатива — це вибір одного рішення (варіанта) з двох можливих, що виключають один одного. Альтернативний вибір в економіці повинен супроводжуватись ефективністю виробництва та зростанням рівня задоволення потреб. Так, розвиток економіки можна забезпечити, виробляючи з металу як обмеженого ресурсу гармати чи верстати. Якщо виробляти гармати, бракуватиме металу на виробництво верстатів. Тому уряд повинен зробити правильний альтернативний вибір між цими виробництвами. Оптимальний вибір забезпечить зростання вигоди та зниження витрат.
7
§ 2. Методологія економічної теорії: менші пізнання, категорії, закони і моделі
Методологія економічної теорії --це сукупність мег^ан пізнання економічних явиш і процесів, категорій і закони;.
Метод — система засобів, заходів, підходів та шляхів, :кі допомогою яких здійснюється пізнання категорій, законів та тенденцій господарського життя. Який предмет науки, такий і його метод дослідження: предмет породжує особливості методу, а останній виробляє інструментарій пізнання, за допомогою я кето економісти проникають в сутність економічних явищ і прсц:сІ!з, формулюють поняття, відкривають нові закони, особливості розвитку суспільного виробництва, таким чином формують предмет економічної теорії.
Метод економічної теорії використовує досягнення багатьох наук (формальної логіки, філософії, статистики, істерії. математики) і виробляє свої засоби вивчення господарського життя.
Які характеристики, засоби і способи притаманні метолу економічної теорії?
Метод економічної теорії може мати суб'єктивнії!5 чи об'єктивний характер. Суб'єктивний підхід означає, що вчешім вивчає економічні явища, робить висновки та оцінює їх з позиції своїх інтересів і переконань. За допомогою такого методу, як правило, економіка досліджується однобічно, висновки та теорії робляться викривленими. Застосування об'єктивного методу означає, що вчений використовує наукові засоби та підходи. всебічно, неупереджено досліджує економічні явища та процеси. Економісти повинні вивчати господарське життя за допомогою наукового інструментарію.
В економічній теорії широко застосовується системний метод, який передбачає розгляд кожного економічного явища як системи. Цілісність виступає важливим елементом системного підходу, який потребує досліджувати окремі складові елементи будь-якого явища, вивчення внутрішніх зв'язків між цими елементами та підсистемами, виявлення загальної мети системи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43
• лчобічниГІ характер і може супроводжуватися низькою : :-льта7нвністю. Таке мислення особливо недопустиме для к--;чвннків макроекономіки.
Наукове економічне мислення — це мислення людини, яка "•""Нузала набуті суспільством і економічною наукою знання та їх на професійному рівні з використанням понятійного. 5
категоріального апарату. Людина, яка має наукове мислення, пізнає всі ланки розвитку економіки, об'єктивно оцінює економічну дійсність та свідомо користується системою наукових економічних категорій, концепцій і законів.
Економічне мислення дозволяє суб'єктам економіки більш свідомо реалізовувати свої здібності, ціннісні орієнтири, ефективну
економічну поведінку.
Економічна поведінка — це певні вчинки суб'єкта економіки, його діяння стосовно навколишнього середовища, реакція на конкретні цілі, цінності та завдання. Економічна поведінка суб'єктів ринкової економіки має керуватися відкритими економічною наукою принципами обмеженості (рідкісності) ресурсів, необмеженості потреб, альтернативності та свободи
економічного вибору.
Розвиток економіки потребує ресурсів (матеріальних, людських, природних, інвестиційних), які мають властивість бути обмеженими, по-перше, природою або територією країни; по-друге, неможливістю їх відтворення; по-третє, зростанням кількості населення, виробництва товарів та послуг, необмеженим збільшенням різноманітності, кількості та рівнів потреб. Обмеженість ресурсів, постійна потреба в них для виробництва матеріальних благ та послуг зумовлюють необхідність вибору шляхів раціонального, результативного використання цих ресурсів, тобто досягнення ефективності. Економічна ефективність як мета діяльності потребує врахування зв'язку між кількістю рідкісних ресурсів, потрібних для виробництва (витрат), і отриманими результатами (випуском). Ефективність економічної діяльності має місце, коли витрати зменшуються або є незмінними при зростанні обсягу випуску потрібних матеріальних благ. Тому характерною рисою економічної поведінки всіх суб'єктів господарського життя є їх діяльність щодо ефективного використання рідкісних ресурсів
для задоволення потреб.
Обмеженість ресурсів гостро відчувається людиною та суспільством, бо економічні потреби постійно зростають. Економічна теорія вивчає потреби, які виступають рушійним мотивом діяльності людини щодо ліквідації нестатків у чомусь. Поняття потреби означає особливий психологічний стан людини, усвідомлення умов, необхідних для життя. Щоб жити, люди повинні виробляти матеріальні блага, обмінювати їх і задовольняти не тільки свої фізіологічні потреби (в їжі, одязі, житлі, відпочинку тощо), але й потреби, обумовлені їх становищем у даному соціальному оточенні (в освіті, культурі, спорті та ін.).
6
Потреби класифікуються на певні види залежно від критеріїв:
— за суб'єктом: індивідуальні, групові, колективні, суспільні;
— за об'єктом: матеріальні, духовні, культурні тощо;
— за сферою діяльності: у труді, відпочинку та ін.;
— за ступенем реалізації: абсолютні (зумовлені сучасним рівнем розвитку світової економіки), дійдні (які відповідають рівню розвитку економіки певної країни), платоспроможні (які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін);
— за значущістю: первинні (фізіологічні, потреби у безпеці та захищеності) і вторинні (інтелектуальні, соціальні).
Економічні потреби — це частина людських потреб, для задоволення яких необхідні виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ та послуг. Існування людини тісно пов'язано з задоволенням всіх потреб, але насамперед первинних, матеріальних (в їжі, воді, повітрі тощо). Економіка розвинених країн створює економічний потенціал, що дає можливість задовольнити потреби більш високого рівня (інтелектуальні), які є необмеженими.
Необмеженість економічних потреб означає, що їх неможливо повністю задовольнити, вони мають здатність збільшуватися і відтворюватися. Потреби тісно пов'язані з економічним інтересом: останній виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета. Економічні інтереси знаходять своє виявлення в цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб.
Людина (фірма, держава) не може мати все, що забажає, їй треба вибирати з існуючих можливостей та приймати рішення про витрати рідкісних ресурсів з метою задоволення певної потреби. Наприклад, економіка не може збільшити виробництво якогось конкретного блага, якщо не відмовиться від іншого. Тому розвиток економіки пов'язаний з вибором найбільш раціонального використання рідкісних ресурсів та задоволення потреб.
Альтернатива — це вибір одного рішення (варіанта) з двох можливих, що виключають один одного. Альтернативний вибір в економіці повинен супроводжуватись ефективністю виробництва та зростанням рівня задоволення потреб. Так, розвиток економіки можна забезпечити, виробляючи з металу як обмеженого ресурсу гармати чи верстати. Якщо виробляти гармати, бракуватиме металу на виробництво верстатів. Тому уряд повинен зробити правильний альтернативний вибір між цими виробництвами. Оптимальний вибір забезпечить зростання вигоди та зниження витрат.
7
§ 2. Методологія економічної теорії: менші пізнання, категорії, закони і моделі
Методологія економічної теорії --це сукупність мег^ан пізнання економічних явиш і процесів, категорій і закони;.
Метод — система засобів, заходів, підходів та шляхів, :кі допомогою яких здійснюється пізнання категорій, законів та тенденцій господарського життя. Який предмет науки, такий і його метод дослідження: предмет породжує особливості методу, а останній виробляє інструментарій пізнання, за допомогою я кето економісти проникають в сутність економічних явищ і прсц:сІ!з, формулюють поняття, відкривають нові закони, особливості розвитку суспільного виробництва, таким чином формують предмет економічної теорії.
Метод економічної теорії використовує досягнення багатьох наук (формальної логіки, філософії, статистики, істерії. математики) і виробляє свої засоби вивчення господарського життя.
Які характеристики, засоби і способи притаманні метолу економічної теорії?
Метод економічної теорії може мати суб'єктивнії!5 чи об'єктивний характер. Суб'єктивний підхід означає, що вчешім вивчає економічні явища, робить висновки та оцінює їх з позиції своїх інтересів і переконань. За допомогою такого методу, як правило, економіка досліджується однобічно, висновки та теорії робляться викривленими. Застосування об'єктивного методу означає, що вчений використовує наукові засоби та підходи. всебічно, неупереджено досліджує економічні явища та процеси. Економісти повинні вивчати господарське життя за допомогою наукового інструментарію.
В економічній теорії широко застосовується системний метод, який передбачає розгляд кожного економічного явища як системи. Цілісність виступає важливим елементом системного підходу, який потребує досліджувати окремі складові елементи будь-якого явища, вивчення внутрішніх зв'язків між цими елементами та підсистемами, виявлення загальної мети системи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43