Власне цю обставину пiдкреслюу й закон, вживаючи
термiн <при рятуваннi>, а не <в рятуваннi>. Отже, вимога грома-
дянина до органiзацiє грунтууться на фактi виникнення у нього
шкоди, а не на ефективностi дiє щодо вiдвернення небезпеки,
яка загрожувала майну органiзацiє. Органiзацiя не може ухиля-
тися вiд обовязку вiдшкодування шкоди, посилаючись на ту
обставину, що остання значно переважау шкоду, яка була або
могла бути вiдвернена.
Обовязок органiзацiє вiдшкодувати шкоду виникау i в тих ви-
падках, коли дiє громадянина були спрямованi на рятування майна
громадян, що знаходиться у володiннi органiзацiє. Правовою
пiдставою знаходження майна громадянина в органiзацiє можуть
бути вiдповiднi договори, наприклад, комiсiє, схову, побутового
пiдряду тощо. Приймаючи в даному випадку майно громадян,
органiзацiя зобовязана забезпечити його збереження. При нез-
береженнi майна громадян органiзацiя зобовязана вiдшкодува-
ти вартiсть втраченого або пошкодженого майна, що викличе в
органiзацiє збитки. Тому громадянин, який здiйснюу рятування
такого майна, запобiгау шкодi, що могла понести органiзацiя,
тим самим дiу в iнтересах органiзацiє.
Для виникнення вiдносин, що регулюються статтею 467 ЦК
Украєни, необхiдно, щоб дiє громадянина щодо рятування були
367
обумовленi небезпекою, що загрожувала знищенню, втратi або
пошкодженню майна органiзацiє. Небезпека може бути викли-
кана стихiйним лихом (повiнь, землетрус, ураган), злочинним
зазiханням на колективне або державне майно (пограбування,
крадiжка), а також дiями працiвникiв органiзацiє внаслiдок не-
належного виконання ними своєх службових (трудових) обо-
вязкiв.
Небезпека, що загрожуу колективному або державному май-
ну, повинна бути реальною та наявною, обуктивно iснувати i
фактично бути на момент вчинення дiє по рятуванню. Наявнiсть
небезпеки потребуу вчинення дiй раптово, не чекаючи єє погод-
ження з вiдповiдними особами.
Для виникнення обовязку вiдшкодувати шкоду необхiдно, щоб
мiж дiями потерпiлого по рятуванню колективного або держав-
ного майна i шкодою, якоє вiн зазнав, був причинний зв язок.
У цьому зобовязаннi немау заподiювача шкоди. Причиною
шкоди потерпiлого у його дiє, якими вiн рятував майно. Орга-
нiзацiя зобовязана вiдшкодувати шкоду, якщо вона виникла вна-
слiдок дiй потерпiлого щодо рятування єє майна.
Зобовязання, що виникають внаслiдок рятування колектив-
ного i державного майна, зовнi подiбнi до зобовязань, якi вини-
кають iз заподiяння шкоди. i в першому, i в другому випадках
йдеться про вiдшкодування шкоди. Однак мiж вказаними зобо-
вязаннями у iстотна рiзниця. Зобовязання iз заподiяння шкоди
виникають внаслiдок вчинення заподiювачем правопорушення,
тому покладення на нього обовязку вiдшкодування у цивiль-
ною вiдповiдальнiстю. У зобовязаннях, що виникають внаслi-
док рятування колективного i державного майна, причиною шко-
ди у правомiрнi дiє самого потерпiлого, якими вiн свiдомо пiддау
себе небезпецi. Тому вiдшкодування шкоди за правилами статтi
467 ЦК Украєни не може квалiфiкуватись як вiдповiдальнiсть.
За чинним Цивiльним кодексом Украєни рятування майна, що
належить на правi приватноє власностi громадянам, не пород-
жуу обовязку вiдшкодування. Проблема вiдшкодування шкоди,
заподiяноє при рятуваннi життя i здоровя громадян, охоплюуть-
ся етично-моральними вiдносинами. Водночас це торкауться тих
випадкiв, коли небезпека викликана виною третьоє особи (або
незалежно вiд вини при дiє джерела пiдвищеноє небезпеки), тодi
на третiх осiб або володiльцiв джерела пiдвищеноє небезпеки
повинен покладатись обовязок вiдшкодування шкоди, одержа-
ноє при рятуваннi життя i здоровя. В iнших випадках, коли не-
безпека викликана стихiйним лихом (повiнь, землетрус тощо)
чи виною особи, життя i здоровя якоє рятувалося, громадянин-
368
рятiвник, що зазнав шкоди, повинен одержувати вiдшкодування
в повному обсязi за рахунок державного бюджету.
3. Обсяг шкоди i порядок єє вiдшкодування
Обсяг шкоди, якоє зазнав громадянин у звязку з рятуванням
колективного або державного майна, а також порядок єє вiдшко-
дування визначаються вiдповiдно до частини другоє статтi 468, за
.правилами частини першоє статтi 440, статей 451, 453, 455, частин
другоє, третьоє статтi 456, статей 457, 461-466 ЦК Украєни. Ос-
кiльки вказанi норми застосовуються за аналогiую, то єх тлума-
чення необхiдно проводити з урахуванням специфiки зобовязань,
що виникають в звязку з рятуванням зазначеного майна.
При пошкодженнi або знищеннi майна потерпiлого органiза-
цiя зобовязана вiдшкодувати рiч у натурi або вiдшкодувати пов-
нiстю збитки (ст.453 ЦК Украєни). При одержаннi потерпiлим
калiцтва або iншого ушкодження здоровя, у випадку його смертi
шкода в повному обсязi вiдшкодовууться згiдно з статтею 455,
частинами першоє, другоє, третьоє статтi 456, статтями 457, 461-
466 ЦК Украєни.
Вiдшкодування шкоди, заподiяноє громадянином при рятуваннi
колективного або державного майна, проводиться у безспiрних
випадках за рiшенням органiзацiє, майно якоє рятував потерпi-
лий, а при наявностi спору - за рiшенням суду (частина перша
ст.468 ЦК Украєни).
Глава 20
Зобовязання, що виникають з безпiдставного
придбання або збереження майна
Зобовязання iз безпiдставного придбання або збереження май-
на - це один з видiв позадоговiрних зобовязань. На пiдставi
цього зобовязання особа, яка одержала чи зберегла майно за
рахунок iншоє особи без достатньоє пiдстави, встановленоє зако-
ном або договором, зобовязана повернути безпiдставно прид-
бане чи збережене майно цiй особi, а остання вправi вимагати
вiд зобовязаноє особи виконання єє обовязку. У цьому визна-
ченнi привертають увагу особливi юридичнi факти, що пород-
жують даний вид позадоговiрних зобовязань. До них належать:
а) збiльшення (частина перша ст.469 ЦК Украєни) або збере-
ження (частина пята ст.469 ЦК Украєни) майна однiує особи за
рахунок iншоє особи. Вираз <за рахунок iншоє особи> означау, ;
369
що водночас вiдбуваються два процеси: придбання або збере-
ження майна однiую особою (набувачем) i втрата (витрачення)
майна iншою особою (потерпiлим). Одержання майна може по-
лягати не лише в придбаннi предметiв матерiального свiту, айв
набуттi речових i зобовязальних прав (наприклад, права влас-
ностi на речi та грошi, в набуттi права вимоги, в прийняттi по-
слуг). Збереження майна мау мiсце, коли одна особа виконала
зобовязання iншоє, прийняла на себе зобовязання замiсть iншоє,
понесла видатки, якi при нормальному станi речей повинна була
б понести особа, що зберегла майно;
б) збiльшення або збереження майна повинно бути безпiдстав-
ним. Безпiдставнiсть полягау в тому, що придбання чи збере-
ження майна мау мiсце <без достатньоє пiдстави, встановленоє
законом або договором> (частина перша ст.469 ЦК Украєни) або
за пiдставою, яка згодом вiдпала (частина друга ст.469 ЦК Ук-
раєни). Правило <без достатньоє правовоє пiдстави, встановленоє
законом або договором> пiдлягау поширеному тлумаченню, а
саме: без достатньоє правовоє пiдстави, передбаченоє не тiльки
законом чи договором, а й адмiнiстративним актом та односто-
ронньою угодою.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161
термiн <при рятуваннi>, а не <в рятуваннi>. Отже, вимога грома-
дянина до органiзацiє грунтууться на фактi виникнення у нього
шкоди, а не на ефективностi дiє щодо вiдвернення небезпеки,
яка загрожувала майну органiзацiє. Органiзацiя не може ухиля-
тися вiд обовязку вiдшкодування шкоди, посилаючись на ту
обставину, що остання значно переважау шкоду, яка була або
могла бути вiдвернена.
Обовязок органiзацiє вiдшкодувати шкоду виникау i в тих ви-
падках, коли дiє громадянина були спрямованi на рятування майна
громадян, що знаходиться у володiннi органiзацiє. Правовою
пiдставою знаходження майна громадянина в органiзацiє можуть
бути вiдповiднi договори, наприклад, комiсiє, схову, побутового
пiдряду тощо. Приймаючи в даному випадку майно громадян,
органiзацiя зобовязана забезпечити його збереження. При нез-
береженнi майна громадян органiзацiя зобовязана вiдшкодува-
ти вартiсть втраченого або пошкодженого майна, що викличе в
органiзацiє збитки. Тому громадянин, який здiйснюу рятування
такого майна, запобiгау шкодi, що могла понести органiзацiя,
тим самим дiу в iнтересах органiзацiє.
Для виникнення вiдносин, що регулюються статтею 467 ЦК
Украєни, необхiдно, щоб дiє громадянина щодо рятування були
367
обумовленi небезпекою, що загрожувала знищенню, втратi або
пошкодженню майна органiзацiє. Небезпека може бути викли-
кана стихiйним лихом (повiнь, землетрус, ураган), злочинним
зазiханням на колективне або державне майно (пограбування,
крадiжка), а також дiями працiвникiв органiзацiє внаслiдок не-
належного виконання ними своєх службових (трудових) обо-
вязкiв.
Небезпека, що загрожуу колективному або державному май-
ну, повинна бути реальною та наявною, обуктивно iснувати i
фактично бути на момент вчинення дiє по рятуванню. Наявнiсть
небезпеки потребуу вчинення дiй раптово, не чекаючи єє погод-
ження з вiдповiдними особами.
Для виникнення обовязку вiдшкодувати шкоду необхiдно, щоб
мiж дiями потерпiлого по рятуванню колективного або держав-
ного майна i шкодою, якоє вiн зазнав, був причинний зв язок.
У цьому зобовязаннi немау заподiювача шкоди. Причиною
шкоди потерпiлого у його дiє, якими вiн рятував майно. Орга-
нiзацiя зобовязана вiдшкодувати шкоду, якщо вона виникла вна-
слiдок дiй потерпiлого щодо рятування єє майна.
Зобовязання, що виникають внаслiдок рятування колектив-
ного i державного майна, зовнi подiбнi до зобовязань, якi вини-
кають iз заподiяння шкоди. i в першому, i в другому випадках
йдеться про вiдшкодування шкоди. Однак мiж вказаними зобо-
вязаннями у iстотна рiзниця. Зобовязання iз заподiяння шкоди
виникають внаслiдок вчинення заподiювачем правопорушення,
тому покладення на нього обовязку вiдшкодування у цивiль-
ною вiдповiдальнiстю. У зобовязаннях, що виникають внаслi-
док рятування колективного i державного майна, причиною шко-
ди у правомiрнi дiє самого потерпiлого, якими вiн свiдомо пiддау
себе небезпецi. Тому вiдшкодування шкоди за правилами статтi
467 ЦК Украєни не може квалiфiкуватись як вiдповiдальнiсть.
За чинним Цивiльним кодексом Украєни рятування майна, що
належить на правi приватноє власностi громадянам, не пород-
жуу обовязку вiдшкодування. Проблема вiдшкодування шкоди,
заподiяноє при рятуваннi життя i здоровя громадян, охоплюуть-
ся етично-моральними вiдносинами. Водночас це торкауться тих
випадкiв, коли небезпека викликана виною третьоє особи (або
незалежно вiд вини при дiє джерела пiдвищеноє небезпеки), тодi
на третiх осiб або володiльцiв джерела пiдвищеноє небезпеки
повинен покладатись обовязок вiдшкодування шкоди, одержа-
ноє при рятуваннi життя i здоровя. В iнших випадках, коли не-
безпека викликана стихiйним лихом (повiнь, землетрус тощо)
чи виною особи, життя i здоровя якоє рятувалося, громадянин-
368
рятiвник, що зазнав шкоди, повинен одержувати вiдшкодування
в повному обсязi за рахунок державного бюджету.
3. Обсяг шкоди i порядок єє вiдшкодування
Обсяг шкоди, якоє зазнав громадянин у звязку з рятуванням
колективного або державного майна, а також порядок єє вiдшко-
дування визначаються вiдповiдно до частини другоє статтi 468, за
.правилами частини першоє статтi 440, статей 451, 453, 455, частин
другоє, третьоє статтi 456, статей 457, 461-466 ЦК Украєни. Ос-
кiльки вказанi норми застосовуються за аналогiую, то єх тлума-
чення необхiдно проводити з урахуванням специфiки зобовязань,
що виникають в звязку з рятуванням зазначеного майна.
При пошкодженнi або знищеннi майна потерпiлого органiза-
цiя зобовязана вiдшкодувати рiч у натурi або вiдшкодувати пов-
нiстю збитки (ст.453 ЦК Украєни). При одержаннi потерпiлим
калiцтва або iншого ушкодження здоровя, у випадку його смертi
шкода в повному обсязi вiдшкодовууться згiдно з статтею 455,
частинами першоє, другоє, третьоє статтi 456, статтями 457, 461-
466 ЦК Украєни.
Вiдшкодування шкоди, заподiяноє громадянином при рятуваннi
колективного або державного майна, проводиться у безспiрних
випадках за рiшенням органiзацiє, майно якоє рятував потерпi-
лий, а при наявностi спору - за рiшенням суду (частина перша
ст.468 ЦК Украєни).
Глава 20
Зобовязання, що виникають з безпiдставного
придбання або збереження майна
Зобовязання iз безпiдставного придбання або збереження май-
на - це один з видiв позадоговiрних зобовязань. На пiдставi
цього зобовязання особа, яка одержала чи зберегла майно за
рахунок iншоє особи без достатньоє пiдстави, встановленоє зако-
ном або договором, зобовязана повернути безпiдставно прид-
бане чи збережене майно цiй особi, а остання вправi вимагати
вiд зобовязаноє особи виконання єє обовязку. У цьому визна-
ченнi привертають увагу особливi юридичнi факти, що пород-
жують даний вид позадоговiрних зобовязань. До них належать:
а) збiльшення (частина перша ст.469 ЦК Украєни) або збере-
ження (частина пята ст.469 ЦК Украєни) майна однiує особи за
рахунок iншоє особи. Вираз <за рахунок iншоє особи> означау, ;
369
що водночас вiдбуваються два процеси: придбання або збере-
ження майна однiую особою (набувачем) i втрата (витрачення)
майна iншою особою (потерпiлим). Одержання майна може по-
лягати не лише в придбаннi предметiв матерiального свiту, айв
набуттi речових i зобовязальних прав (наприклад, права влас-
ностi на речi та грошi, в набуттi права вимоги, в прийняттi по-
слуг). Збереження майна мау мiсце, коли одна особа виконала
зобовязання iншоє, прийняла на себе зобовязання замiсть iншоє,
понесла видатки, якi при нормальному станi речей повинна була
б понести особа, що зберегла майно;
б) збiльшення або збереження майна повинно бути безпiдстав-
ним. Безпiдставнiсть полягау в тому, що придбання чи збере-
ження майна мау мiсце <без достатньоє пiдстави, встановленоє
законом або договором> (частина перша ст.469 ЦК Украєни) або
за пiдставою, яка згодом вiдпала (частина друга ст.469 ЦК Ук-
раєни). Правило <без достатньоє правовоє пiдстави, встановленоє
законом або договором> пiдлягау поширеному тлумаченню, а
саме: без достатньоє правовоє пiдстави, передбаченоє не тiльки
законом чи договором, а й адмiнiстративним актом та односто-
ронньою угодою.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161