З укладенням договору дарування фактично припиняуться
юридичний звязок мiж сторонами. Обдарована особа, безпе-
речно, вправi прийняти на себе добровiльно обовязок належно-
го ставлення до дарувальника. Проте такий обовязок мау суто
морально-етичний характер, i вiн не породжуу вiдповiдних юри-
дичних наслiдкiв. Тому за чинним законодавством неуважне став-
лення обдарованоє особи до дарувальника, нанесення останньо-
му образ не можуть бути пiдставою для розiрвання договору да-
рування.
На наш погляд, не може суперечити поняттю i призначенню
договору дарування укладення таких угод, за якими б даруваль-
ник зберiгав певнi права (наприклад, дарууться жилий будинок
iз збереженням за дарувальником права користування певною
частиною жилого примiщення, дарування автомашини iз збере-
женням за дарувальником права перiодичного користування нею).
Бажано, щоб угоди з такими умовами знайшли своу врегулю-
вання в новому цивiльному законодавствi.
Сторонами в договорi дарування можуть бути як громадяни,
так i юридичнi особи, а в певних випадках - i держава. Укла-
дення договорiв дарування громадянами мау здiйснюватися з до-
триманням загальних правил цивiльного законодавства про єх
дiуздатнiсть. Крiм того, Кодексом про шлюб та сiмю Украєни
встановленi додатковi гарантiє захисту осiб, якi перебувають пiд
опiкою або пiклуванням. Так, опiкун не вправi без дозволу органiв
опiки i пiклування укладати угоди, а пiклувальник - давати зго-
ду на єх здiйснення, якщо вони виходять за межi побутових.
Такими угодами, зокрема, у договори, якi пiдлягають нотарiаль-
ному посвiдченню i спецiальнiй реустрацiє, вiдмова вiд належ-
них пiдопiчному майнових прав, подiл майна тощо (ст.145 Ко-
дексу про шлюб та сiмю).
Юридичнi особи виступають сторонами в договорi дарування
в межах своує спецiальноє дiуздатностi. При цьому законодав-
ство не мiстить будь-яких обмежень щодо прийняття юридич-
ними особами дару. Водночас безоплатне вiдчуження майна (у
тому числi й за договором дарування) повинно здiйснюватися
ними вiдповiдно до вимог єхнiх статутiв та законодавчих актiв. У
перiод iснування командно-адмiнiстративних методiв управлiн-
ня економiкою права юридичних осiб на безоплатне вiдчуження
майна значно обмежувалися. Найбiльшого поширення в цей час
набули випадки нагородження працiвникiв за успiхи в роботi
цiнними подарунками, грошовими премiями, не передбаченими
системою оплати працi (ст.143 Кодексу законiв про працю УРСР,
1971 р.).
90
Нове законодавство, як i те, що дiяло ранiше, не мiстить без-
посередньоє вказiвки про право юридичноє особи передавати
майно за договором дарування. У ньому, як правило, застосо-
вууться термiн <безоплатна передача> майна. Так, вiдповiдно до
статтi 10 Закону Украєни <Про пiдприумства в Украєнi> пiдприум-
ству надауться право, якщо iнше не передбачено його статутом,
вчиняти будь-якi угоди щодо належного йому майна. При цьому
безоплатна передача i надання пiдприумствами матерiальних
цiнностей громадянам здiйснюються з дозволу власника або упов-
новаженого ним органу, крiм випадкiв, передбачених законо-
давством Украєни.
7 липня 1992 р. до частини третьоє статтi 10 Закону Украєни
<Про пiдприумства в Украєнi> було внесено змiни щодо поряд-
ку вiдчуження державноє власностi. Вiдповiдно до цих змiн вiдчу-
ження вiд держави засобiв виробництва, що у державною влас-
нiстю i закрiпленi за державним пiдприумством, здiйснюуться
виключно на конкурентних засадах (через бiржi, за конкурсом,
на аукцiонах) у порядку, що визначауться Фондом державного
майна Украєни. Фактично це означау, що зазначене майно не
може вiдчужуватися вiд держави за договором дарування або
iншим безоплатним способом.
Крiм того. Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 26 грудня
1992 р. <Про управлiння майном, що у у загальнодержавнiй влас-
ностi> була встановлена заборона на безоплатну передачу пiдприу-
мствами, що у у загальнодержавнiй власностi, закрiпленого за
ними майна iншим пiдприумствам, органiзацiям i установам, а
також громадянам, i водночас припинено дiю пункту 6 статтi 10
Закону Украєни <Про пiдприумства в Украєнi> в частинi здiйснен-
ня такими пiдприумствами безоплатноє передачi майна грома-
дянам.2
Чинне законодавство не виключау можливостi укладення до-
говору дарування (безоплатного вiдчуження) майна мiж двома
юридичними особами. Як правило, вони укладають мiж собою
сплатнi угоди. Водночас набувають поширення угоди, за якими
юридичнi особи, що займаються пiдприумництвом, передають
безоплатно майно рiзноманiтним громадським обуднанням (то-
вариствам), некомерцiйним органiзацiям на засадах спонсорства,
благодiйництва тощо. Такi угоди за своєм змiстом у близькими
до дарування.
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №38.
2Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1993. - №7. -
- Ст.562.
Ст.52.
91
Предметом договору дарування може бути будь-яке майно, не
вилучене з товарообороту i яке може бути у власностi особи,
якiй воно дарууться. При даруваннi необхiдно також дотримува-
тися спецiальних правил, встановлених для набуття права влас-
ностi громадянами на окремi види майна (наприклад, вогнепальна
зброя).
На вiдмiну вiд договору купiвлi-продажу вiдчужувач майна (да-
рувальник) за договором дарування не зобовязаний дотримува-
тися усiх iснуючих вимог до якостi вiдчужуваного обукта. Безу-
мовно, етичнiше, коли дарувальник повiдомляу обдарованого про
вiдомi йому недолiки дару, оскiльки обдарований мав би мож-
ливiсть утриматися вiд прийняття його. Дарувальник не зобо-
вязаний виправляти недолiки прийнятого дару або нести витра-
ти, повязанi з єх виправленням, або обмiнювати на якiсну рiч
(навiть тодi, коли йому було вiдомо про iснування недолiкiв дару).
Водночас вважаумо, що дарувальник мау нести вiдповiдальнiсть
за шкоду, заподiяну обдарованому рiччю з недолiками, вiдоми-
ми дарувальниковi, але не вiдомими потерпiлому.
Договiр дарування укладауться у формi, яка визначауться за-
гальними правилами цивiльного законодавства про форму угод
(ст.43, 44, 46 ЦК Украєни). Це може бути усна або письмова
форма. Вiдповiдно до частини першоє статтi 244 ЦК Украєни
договiр дарування на суму 500 крб., а при даруваннi валютних
цiнностей - на суму понад 50 крб. повинен бути нотарiально
посвiдчений. Нинi iснування зазначеноє норми втратило будь-
яку доцiльнiсть i практичну значимiсть. По-перше, не вiдповi-
дау реалiям сьогоднiшнього дня вимога про нотарiальне по-
свiдчення договору дарування на суму понад 500 крб, оскiльки
остання у надто низькою порiвняно з цiнами на товари. Фак-
тично втратила свою чиннiсть норма про нотарiальне посвiдчення
зазначених угод з валютними цiнностями у звязку iз змiною
полiтики валютного регулювання i прийняттям у цiй сферi прин-
ципово нового законодавства (наприклад, Декрету Кабiнету
Мiнiстрiв Украєни вiд 10 лютого 1993 р. <Про систему валютного
регулювання i валютного контролю>).
Нотарiального посвiдчення вiдповiдно до частини третьоє статтi
244 ЦК Украєни (в редакцiє Закону вiд 16 грудня 1993 р.)2 та
Змiст цiує норми базувався на вiдповiдних положеннях Указу
Президiє Верховноє Ради СРСР вiд ЗО листопада 1976 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161
юридичний звязок мiж сторонами. Обдарована особа, безпе-
речно, вправi прийняти на себе добровiльно обовязок належно-
го ставлення до дарувальника. Проте такий обовязок мау суто
морально-етичний характер, i вiн не породжуу вiдповiдних юри-
дичних наслiдкiв. Тому за чинним законодавством неуважне став-
лення обдарованоє особи до дарувальника, нанесення останньо-
му образ не можуть бути пiдставою для розiрвання договору да-
рування.
На наш погляд, не може суперечити поняттю i призначенню
договору дарування укладення таких угод, за якими б даруваль-
ник зберiгав певнi права (наприклад, дарууться жилий будинок
iз збереженням за дарувальником права користування певною
частиною жилого примiщення, дарування автомашини iз збере-
женням за дарувальником права перiодичного користування нею).
Бажано, щоб угоди з такими умовами знайшли своу врегулю-
вання в новому цивiльному законодавствi.
Сторонами в договорi дарування можуть бути як громадяни,
так i юридичнi особи, а в певних випадках - i держава. Укла-
дення договорiв дарування громадянами мау здiйснюватися з до-
триманням загальних правил цивiльного законодавства про єх
дiуздатнiсть. Крiм того, Кодексом про шлюб та сiмю Украєни
встановленi додатковi гарантiє захисту осiб, якi перебувають пiд
опiкою або пiклуванням. Так, опiкун не вправi без дозволу органiв
опiки i пiклування укладати угоди, а пiклувальник - давати зго-
ду на єх здiйснення, якщо вони виходять за межi побутових.
Такими угодами, зокрема, у договори, якi пiдлягають нотарiаль-
ному посвiдченню i спецiальнiй реустрацiє, вiдмова вiд належ-
них пiдопiчному майнових прав, подiл майна тощо (ст.145 Ко-
дексу про шлюб та сiмю).
Юридичнi особи виступають сторонами в договорi дарування
в межах своує спецiальноє дiуздатностi. При цьому законодав-
ство не мiстить будь-яких обмежень щодо прийняття юридич-
ними особами дару. Водночас безоплатне вiдчуження майна (у
тому числi й за договором дарування) повинно здiйснюватися
ними вiдповiдно до вимог єхнiх статутiв та законодавчих актiв. У
перiод iснування командно-адмiнiстративних методiв управлiн-
ня економiкою права юридичних осiб на безоплатне вiдчуження
майна значно обмежувалися. Найбiльшого поширення в цей час
набули випадки нагородження працiвникiв за успiхи в роботi
цiнними подарунками, грошовими премiями, не передбаченими
системою оплати працi (ст.143 Кодексу законiв про працю УРСР,
1971 р.).
90
Нове законодавство, як i те, що дiяло ранiше, не мiстить без-
посередньоє вказiвки про право юридичноє особи передавати
майно за договором дарування. У ньому, як правило, застосо-
вууться термiн <безоплатна передача> майна. Так, вiдповiдно до
статтi 10 Закону Украєни <Про пiдприумства в Украєнi> пiдприум-
ству надауться право, якщо iнше не передбачено його статутом,
вчиняти будь-якi угоди щодо належного йому майна. При цьому
безоплатна передача i надання пiдприумствами матерiальних
цiнностей громадянам здiйснюються з дозволу власника або упов-
новаженого ним органу, крiм випадкiв, передбачених законо-
давством Украєни.
7 липня 1992 р. до частини третьоє статтi 10 Закону Украєни
<Про пiдприумства в Украєнi> було внесено змiни щодо поряд-
ку вiдчуження державноє власностi. Вiдповiдно до цих змiн вiдчу-
ження вiд держави засобiв виробництва, що у державною влас-
нiстю i закрiпленi за державним пiдприумством, здiйснюуться
виключно на конкурентних засадах (через бiржi, за конкурсом,
на аукцiонах) у порядку, що визначауться Фондом державного
майна Украєни. Фактично це означау, що зазначене майно не
може вiдчужуватися вiд держави за договором дарування або
iншим безоплатним способом.
Крiм того. Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 26 грудня
1992 р. <Про управлiння майном, що у у загальнодержавнiй влас-
ностi> була встановлена заборона на безоплатну передачу пiдприу-
мствами, що у у загальнодержавнiй власностi, закрiпленого за
ними майна iншим пiдприумствам, органiзацiям i установам, а
також громадянам, i водночас припинено дiю пункту 6 статтi 10
Закону Украєни <Про пiдприумства в Украєнi> в частинi здiйснен-
ня такими пiдприумствами безоплатноє передачi майна грома-
дянам.2
Чинне законодавство не виключау можливостi укладення до-
говору дарування (безоплатного вiдчуження) майна мiж двома
юридичними особами. Як правило, вони укладають мiж собою
сплатнi угоди. Водночас набувають поширення угоди, за якими
юридичнi особи, що займаються пiдприумництвом, передають
безоплатно майно рiзноманiтним громадським обуднанням (то-
вариствам), некомерцiйним органiзацiям на засадах спонсорства,
благодiйництва тощо. Такi угоди за своєм змiстом у близькими
до дарування.
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №38.
2Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1993. - №7. -
- Ст.562.
Ст.52.
91
Предметом договору дарування може бути будь-яке майно, не
вилучене з товарообороту i яке може бути у власностi особи,
якiй воно дарууться. При даруваннi необхiдно також дотримува-
тися спецiальних правил, встановлених для набуття права влас-
ностi громадянами на окремi види майна (наприклад, вогнепальна
зброя).
На вiдмiну вiд договору купiвлi-продажу вiдчужувач майна (да-
рувальник) за договором дарування не зобовязаний дотримува-
тися усiх iснуючих вимог до якостi вiдчужуваного обукта. Безу-
мовно, етичнiше, коли дарувальник повiдомляу обдарованого про
вiдомi йому недолiки дару, оскiльки обдарований мав би мож-
ливiсть утриматися вiд прийняття його. Дарувальник не зобо-
вязаний виправляти недолiки прийнятого дару або нести витра-
ти, повязанi з єх виправленням, або обмiнювати на якiсну рiч
(навiть тодi, коли йому було вiдомо про iснування недолiкiв дару).
Водночас вважаумо, що дарувальник мау нести вiдповiдальнiсть
за шкоду, заподiяну обдарованому рiччю з недолiками, вiдоми-
ми дарувальниковi, але не вiдомими потерпiлому.
Договiр дарування укладауться у формi, яка визначауться за-
гальними правилами цивiльного законодавства про форму угод
(ст.43, 44, 46 ЦК Украєни). Це може бути усна або письмова
форма. Вiдповiдно до частини першоє статтi 244 ЦК Украєни
договiр дарування на суму 500 крб., а при даруваннi валютних
цiнностей - на суму понад 50 крб. повинен бути нотарiально
посвiдчений. Нинi iснування зазначеноє норми втратило будь-
яку доцiльнiсть i практичну значимiсть. По-перше, не вiдповi-
дау реалiям сьогоднiшнього дня вимога про нотарiальне по-
свiдчення договору дарування на суму понад 500 крб, оскiльки
остання у надто низькою порiвняно з цiнами на товари. Фак-
тично втратила свою чиннiсть норма про нотарiальне посвiдчення
зазначених угод з валютними цiнностями у звязку iз змiною
полiтики валютного регулювання i прийняттям у цiй сферi прин-
ципово нового законодавства (наприклад, Декрету Кабiнету
Мiнiстрiв Украєни вiд 10 лютого 1993 р. <Про систему валютного
регулювання i валютного контролю>).
Нотарiального посвiдчення вiдповiдно до частини третьоє статтi
244 ЦК Украєни (в редакцiє Закону вiд 16 грудня 1993 р.)2 та
Змiст цiує норми базувався на вiдповiдних положеннях Указу
Президiє Верховноє Ради СРСР вiд ЗО листопада 1976 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161