при мiському i при примiському перевезеннi - протягом 10 днiв
з дня прийняття вантажу, при мiжмiському перевезеннi - ЗО
днiв пiсля закiнчення строку доставки (ст.140 Статуту автомо-
бiльного транспорту).

Нестача мау мiсце тодi, коли перевiзник видау одержувачевi
вантаж у меншiй кiлькостi, нiж його було прийнято вiд вiдправ-
ника по одному транспортному документу. Нестача може бути
наслiдком крадiжок вантажiв пiд час перевезення чи зловжи-

208

вань з боку вiдправника, який недовантажуу перевiзний засiб
тощо.

Псування - це хiмiчнi або бiологiчнi змiни вантажу, а по-
шкодження - механiчнi змiни (поломка, руйнування), що ви-
кликають зниження цiнностi вантажу внаслiдок зменшення ефек-
тивностi використання за призначенням. Причини пошкоджен-
ня, псування вантажiв криються у порушеннi температурного
режиму при перевезеннi вантажiв, якi швидко псуються, в не-
правильному розмiщеннi єх на транспортних засобах тощо.

Вiдповiдно до частини першоє статтi 362 ЦК Украєни пере-
вiзник вiдповiдау за втрату, нестачу i пошкодження прийнятого
до перевезення вантажу i багажу, якщо не доведе, що втрата,
нестача або пошкодження сталися не з його вини. Отже, за за-
гальним правилом, умовою вiдповiдальностi перевiзника за не-
схороннiсть вантажу у його вина, яка презюмууться (припус-
кауться). Перевiзниковi надауться можливiсть спростувати цю
презумпцiю, довести свою невиннiсть, зокрема зiслатись на об-
ставини, якi вiн не мiг би вiдвернути чи усунення яких вiд нього
не залежало. В транспортних статутах i кодексах дауться перелiк
цих обставин, зокрема при залiзничних перевезеннях ними у:

- вина вiдправника або одержувача;

- особливi природнi властивостi вантажу;

- недолiки тари чи упаковки, якi не могли бути помiченими
за зовнiшнiм виглядом пiд час приймання вантажу до переве-
зення, чи застосування тари, що не вiдповiдау властивостям ван-
тажу, встановленим стандартам, при вiдсутностi слiдiв пошкод-
ження тари в дорозi;

- здача до перевезення вантажу без зазначення у накладнiй
його особливих властивостей, якi потребують особливих умов
або запобiжних заходiв для збереження вантажу при перевезеннi;

- здача до перевезення вантажу, вологiсть якого перевищуу
встановлену норму (ст.148 Статуту залiзниць).

Майже аналогiчнi перелiки обставин для звiльнення перевiзника
вiд вiдповiдальностi за втрату, нестачу або пошкодження ванта-
жу даються в статтях 133 Статуту автомобiльного транспорту та
191 Статуту внутрiшнього водного транспорту. Особливостi пе-
ревезення вантажiв морським транспортом повязанi з море-
плавством. Небезпеки i стихiйнi явища обумовили розширення
кола обставин, за яких морський перевiзник звiльняуться вiд
вiдповiдальностi за несхороннiсть вантажу. Зокрема:

- непереборна сила;

- небезпеки та випадковостi на морi;

- рятування людей, суден i вантажiв;

209

- пожежi, що виникли не з вини перевiзника;

- дiє або розпорядження властей (затримання, арешт, каран-
тин тощо);

- вiйськовi дiє та народнi заворушення;

- страйки чи iншi обставини, якi викликали зупинення або
обмеження роботи (ст.176 Кодексу торговельного мореплавства).
Отже, Кодекс торговельного мореплавства розрiзняу неперебор-
ну силу, небезпеки та випадковостi на морi. Якщо непереборна
сила - це надзвичайна i невiдворотна за даних умов подiя (ст.78
ЦК Украєни), то небезпеками та випадковостями на морi в прак-
тицi прийнято вважати обставини, що мають ознаку єх неперед-
баченостi. Водночас невiдворотнiсть шкiдливих наслiдкiв єх впли-
ву визначауться з урахуванням конкретних обставин дiяльностi
добросовiсного перевiзника.

В транспортних статутах (кодексах) можуть бути передбаченi
випадки, коли доказування вини перевiзника у втратi, нестачi
або пошкодженнi вантажу покладауться на одержувача чи вiдправ-
ника. Так, залiзниця звiльняуться вiд вiдповiдальностi, якщо:

- вантаж прибув у справному вагонi (контейнерi) i зi справ-
ними пломбами вiдправника або на справному вiдкритому рухо-
мому складi без перевантаження в дорозi, зi справною захисною
маркiровкою або справною звязкою чи за наявностi iнших оз-
нак, якi свiдчать про схороннiсть вантажу;

- нестача, псування та пошкодження сталися внаслiдок при-
родних причин, повязаних з перевезенням вантажу на вiдкри-
тому рухомому складi;

- вантаж перевозився в супроводi провiдника вантажопровiд-
ника або вантажоодержувача;

- нестача не перевищуу норм природноє втрати.
У зазначених випадках на залiзницю можна покласти вiдповi-
дальнiсть за несхороннiсть вантажу, якщо предявник претензiє
доведе, що втрата, нестача, псування чи пошкодження вантажу
сталися з вини перевiзника (ст.149 Статуту залiзниць). Отже, у
цих випадках дiу презумпцiя вiдсутностi вини перевiзника, що не
позбавляу предявника претензiє доводити протилежне. Так, при
перевезеннi вантажу в супроводi провiдника всi заходи щодо за-,
безпечення схоронностi вантажу, крiм перевiзника, повинен вжи-
вати й провiдник, але i в цьому разi пошкодження вантажу може
статись внаслiдок сильного поштовху вагона локомотивом, тобто
з вини перевiзника, проте це слiд документально довести.

Випадки, коли вину перевiзника в несхоронностi вантажу по-
винен доводити вiдправник або одержувач, не завжди однотипнi,
в них проявляуться й специфiка окремих видiв перевезення

210

(ст.192, 193 Статуту внутрiшнього водного транспорту, ст.178 Ко-
дексу торговельного мореплавства, ст.134 Статуту автомобiль-
ного транспорту). Не виключена можливiсть, що, наприклад, у
псуваннi вантажу винними у частково i вiдправник, i перевiзник,
i одержувач. Тодi збитки вiд псування розподiляються мiж ними
пропорцiйно ступеню єх вини за принципом змiшаноє вiдповi-
дальностi (ст.211 ЦК Украєни).

При морських перевезеннях вантажу перевiзник не вiдповiдау
за втрату, нестачу чи його пошкодження, якщо доведе, що вони
сталися внаслiдок дiй або упущень капiтана, iнших осiб судно-
вого екiпажу i лоцмана у судноводiннi або управлiннi судном
(навiгацiйнi помилки). Морським правом бiльшостi зарубiжних
краєн також передбачено правило про звiльнення перевiзника
вiд вiдповiдальностi за навiгацiйнi помилки, тобто виннi дiє. Однак
воно не стосууться наших внутрiшнiх (каботажних) перевезень.
За втрату, нестачу i пошкодження вантажу, викликанi дiями та
упущеннями вже зазначених осiб при прийомнi, завантаженнi,
розмiщеннi, зберiганнi, вивантаженнi або здачi вантажу (ко-
мерцiйнi помилки), перевiзник несе вiдповiдальнiсть на загаль-
них засадах, тобто за наявностi вини (ст.176, 177 Кодексу торго-
вельного мореплавства).

Розмiри вiдповiдальностi перевiзника за втрату, нестачу, псу-
вання чи пошкодження вантажу визначенi транспортними ста-
тутами (кодексами), а щодо автомобiльних перевезень також стат-
тею 363 ЦК Украєни. Зокрема, автотранспортна органiзацiя вiдпо-
вiдау: 1) в разi втрати або нестачi вантажу i багажу - в розмiрi
вартостi вантажу i багажу, який втрачено чи якого не вистачау;

2) в разi пошкодження вантажу або багажу - в розмiрi суми, на
яку зменшилась його вартiсть; 3) в разi втрати вантажу або бага-
жу, зданого до перевезення з оголошенням його цiнностi,- в
розмiрi оголошеноє цiнностi вантажу або багажу, якщо не буде
доведено, що вона нижче дiйсноє його вартостi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161