Май-
новий характер прав i обовязкiв, якi входять у змiст зобовязан-
ня, обумовлюють перехiд єх у випадку смертi боржника або кре-
дитора до єхнiх спадкоумцiв, а в силу спадкового правонаступ-
ництва вiдбувауться замiна осiб у зобовязаннi. Разом з тим, у
силу статтi 556 ЦК Украєни спадкоумець, який прийняв спад-
щину, вiдповiдау за борги спадкодавця в межах дiйсноє вартостi
успадкованого ним майна. Тому при недостатностi або вiдсут-
25
ностi майна померлого боржника для погашення його боргу зо-
бовязання припиняуться частково або повнiстю.
Смерть громадянина (або оголошення його померлим) веде до
припинення особистих зобовязань: зобовязання припиняуться
смертю боржника, якщо виконання не може бути проведене без
особистоє участi боржника (частина перша ст.223 ЦК Украєни).
Наприклад, смерть автора, який за договором лiтературного за-
мовлення повинен був створити вiдповiдний твiр, у пiдставою
для припинення зобовязання, що виникло з даного договору.
Зобовязання припиняуться смертю кредитора, якщо виконан-
ня проводиться особисто для кредитора (частина друга ст.223
ЦК Украєни). Так, зобовязання припиняуться у випадку смертi
особи, на користь якоє стягувалось вiдшкодування шкоди, ви-
кликаноє ушкодженням здоровя. Окремi, передбаченi в законi,
особистi (немайновi) права громадян можуть переходити за спад-
щиною. Так, пiсля смертi автора до його спадкоумцiв перехо-
дять: право на опублiкування, вiдтворення i розповсюдження тво-
ру, тобто особистi права, якi необхiднi для реалiзацiє майнового
права - права на одержання винагороди. Аналогiчне положен-
ня у винахiдницькому правi. Спадкоумцi винахiдника успадко-
вують такi особистi права, як право на подання заявки на видачу
патенту, право на одержання патенту, право на одержання ви-
нагороди.
Деякi зобовязання особистого характеру припиняються смер-
тю i боржника, i кредитора. До таких зобовязань належить до-
говiр доручення. Даний договiр припиняуться не тiльки смертю
довiрителя чи повiреного, а й визнанням будь-кого з них не-
дiуздатним, обмежено дiуздатним чи безвiсно вiдсутнiм (пукт З
ст.392 ЦК Украєни).
Вiдповiдно до частини третьоє статтi 223 ЦК Украєни зобовя-
зання припиняуться лiквiдацiую юридичноє особи (боржника або
кредитора). На вiдмiну вiд реорганiзацiє, де завжди у правонас-
тупництво, при лiквiдацiє правонаступництва немау, права i обо-
вязки лiквiдованоє юридичноє особи не переходять до iнших
органiзацiй. З цiує причини зобовязання, учасником якого була
лiквiдована юридична особа, припиняуться.
Наведене правило мау винятки. В силу частини другоє статтi
466 ЦК Украєни при лiквiдацiє юридичноє особи належнi потер-
пiлому платежi у звязку з ушкодженням здоровя або заподiян-
ням смертi повиннi бути капiталiзованi за правилами страхуван-
ня i внесенi його органам для виплати єх у розмiрах i в строки,
зазначенi у вiдповiдному рiшеннi про вiдшкодування шкоди. Час-
тина третя статтi 466 ЦК Украєни передбачау правило, згiдно з
26
яким у разi лiквiдацiє юридичноє особи позови про вiдшкодуван-
ня шкоди, заподiяноє лiквiдованою юридичною особою, повя-
занi з ушкодженням здоровя чи смертю громадянина, предяв-
ляються до вищестоящоє органiзацiє або до органiзацiє, зазначе-
ноє в рiшеннi про лiквiдацiю юридичноє особи.
Глава 4
Цивiльно-правовий договiр
1. Поняття, значення та функцiє договору в цивiльному правi
Однiую з найпоширенiших пiдстав виникнення зобовязань за-
кон називау договiр (частина друга ст. 151 ЦК Украєни). Поняття
договору розкривауться через поняття угоди (правочину), бо
договiр у одним iз видiв угод. Вiдповiдно до статтi 41 ЦК Украє-
ни угодами визнаються дiє громадян i органiзацiй, спрямованi
на встановлення, змiну чи припинення цивiльних прав або обо-
вязкiв. Договори - це дво- або багатостороннi угоди.
Договором визнауться угода двох чи бiльше осiб, спрямована
на встановлення, змiну або припинення цивiльних правовiдно-
син. Отже договiр як юридичний факт мау такi ознаки: 1) вияв-
лення волi не однiує особи (сторони), а двох чи кiлькох осiб,
причому волевиявлення учасникiв за своєм змiстом повиннi збiга-
тися i вiдповiдати одне одному; 2) спiльна дiя осiб, яка спрямо-
вана на досягнення певних цивiльно-правових наслiдкiв: на вста-
новлення, змiну або припинення цивiльних прав чи обовязкiв.
Саме за останньою ознакою цивiльно-правовий договiр
вiдрiзняуться вiд договiрних форм, що використовуються в iнших
галузях права (трудовому, екологiчному тощо), набуваючи там
певних специфiчних ознак.
iнодi пiд поняттям <договiр> розумiють саме цивiльне право-
вiдношення (зобовязання), що виникло з договору як юридич-
ного факту, або мають на увазi правовий документ, яким зафiк-
совано факт виникнення договiрного зобовязання з волi його
учасникiв. Отже, в конкретному аналiзi юридичних явищ завж-
ди слiд розкрити сутнiсть єх, встановити, зокрема, що розумiють
пiд поняттям <договiр> у тому чи iншому випадку.
Як юридичний факт договiр належить до числа правомiрних
дiй, що вчиняються з волi його учасникiв i спрямовуються на
виникнення, змiну чи припинення цивiльних прав або обовязкiв.
Проте роль договору не обмежууться тiльки тим, що вiн впливау
на динамiку цивiльних правовiдносин (породжуу, змiнюу або
27
припиняу єх). Вiдповiдно до вимог законодавства, звичаєв дiло-
вого обороту, вимог розумностi та справедливостi договiр також
визначау змiст конкретних прав та обовязкiв учасникiв договiр-
ного зобовязання. В цьому розумiннi договiр виступау засобом
регулювання поведiнки сторiн у цивiльному правовiдношеннi.
У нинiшнiх умовах зростау роль договору як унiверсальноє та
найбiльш доцiльноє форми опосередкування товарно-грошових
вiдносин. У процесах роздержавлення i приватизацiє договору
належить чiльне мiсце серед форм, що використовуються для
подолання монополiє державноє власностi (купiвля-продаж дер-
жавного майна через аукцiони, конкурси, бiржi тощо).
Дедалi бiльшого поширення набувау договiрний порядок ство-
рення нових комерцiйних структур: господарських товариств,
спiльних пiдприумств з участю зарубiжних партнерiв, господарсь-
ких асоцiацiй тощо. Правовою основою утворення таких органi-
зацiй стау установчий договiр, у якому засновники зобовязу-
ються утворити юридичну особу, визначають порядок сумiсноє
дiяльностi по єє створенню, умови передачi в єє володiння, ко-
ристування i розпорядження свого майна та участi в єє дiяль-
ностi. Договором визначаються також умови i порядок розподi-
лу мiж засновниками прибутку та збиткiв, умови управлiння дiяль-
нiстю юридичноє особи та виходу засновникiв з єє складу тощо.
Перехiд до ринковоє економiки i саме функцiонування ринко-
вого механiзму можливi лише за умови, що основна маса това-
ровиробникiв - пiдприумств, громадян - мау свободу госпо-
дарськоє дiяльностi та пiдприумництва. Результати цiує дiяльностi
реалiзуються на ринку товарiв i послуг на договiрних засадах.
Перехiд до ринку супроводжууться звуженням планово-адмiнiст-
ративного впливу держави на майновi вiдносини i, отже, розши-
рюуться свобода вибору партнерiв у господарських звязках i
визначення змiсту договiрних зобовязань.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161
новий характер прав i обовязкiв, якi входять у змiст зобовязан-
ня, обумовлюють перехiд єх у випадку смертi боржника або кре-
дитора до єхнiх спадкоумцiв, а в силу спадкового правонаступ-
ництва вiдбувауться замiна осiб у зобовязаннi. Разом з тим, у
силу статтi 556 ЦК Украєни спадкоумець, який прийняв спад-
щину, вiдповiдау за борги спадкодавця в межах дiйсноє вартостi
успадкованого ним майна. Тому при недостатностi або вiдсут-
25
ностi майна померлого боржника для погашення його боргу зо-
бовязання припиняуться частково або повнiстю.
Смерть громадянина (або оголошення його померлим) веде до
припинення особистих зобовязань: зобовязання припиняуться
смертю боржника, якщо виконання не може бути проведене без
особистоє участi боржника (частина перша ст.223 ЦК Украєни).
Наприклад, смерть автора, який за договором лiтературного за-
мовлення повинен був створити вiдповiдний твiр, у пiдставою
для припинення зобовязання, що виникло з даного договору.
Зобовязання припиняуться смертю кредитора, якщо виконан-
ня проводиться особисто для кредитора (частина друга ст.223
ЦК Украєни). Так, зобовязання припиняуться у випадку смертi
особи, на користь якоє стягувалось вiдшкодування шкоди, ви-
кликаноє ушкодженням здоровя. Окремi, передбаченi в законi,
особистi (немайновi) права громадян можуть переходити за спад-
щиною. Так, пiсля смертi автора до його спадкоумцiв перехо-
дять: право на опублiкування, вiдтворення i розповсюдження тво-
ру, тобто особистi права, якi необхiднi для реалiзацiє майнового
права - права на одержання винагороди. Аналогiчне положен-
ня у винахiдницькому правi. Спадкоумцi винахiдника успадко-
вують такi особистi права, як право на подання заявки на видачу
патенту, право на одержання патенту, право на одержання ви-
нагороди.
Деякi зобовязання особистого характеру припиняються смер-
тю i боржника, i кредитора. До таких зобовязань належить до-
говiр доручення. Даний договiр припиняуться не тiльки смертю
довiрителя чи повiреного, а й визнанням будь-кого з них не-
дiуздатним, обмежено дiуздатним чи безвiсно вiдсутнiм (пукт З
ст.392 ЦК Украєни).
Вiдповiдно до частини третьоє статтi 223 ЦК Украєни зобовя-
зання припиняуться лiквiдацiую юридичноє особи (боржника або
кредитора). На вiдмiну вiд реорганiзацiє, де завжди у правонас-
тупництво, при лiквiдацiє правонаступництва немау, права i обо-
вязки лiквiдованоє юридичноє особи не переходять до iнших
органiзацiй. З цiує причини зобовязання, учасником якого була
лiквiдована юридична особа, припиняуться.
Наведене правило мау винятки. В силу частини другоє статтi
466 ЦК Украєни при лiквiдацiє юридичноє особи належнi потер-
пiлому платежi у звязку з ушкодженням здоровя або заподiян-
ням смертi повиннi бути капiталiзованi за правилами страхуван-
ня i внесенi його органам для виплати єх у розмiрах i в строки,
зазначенi у вiдповiдному рiшеннi про вiдшкодування шкоди. Час-
тина третя статтi 466 ЦК Украєни передбачау правило, згiдно з
26
яким у разi лiквiдацiє юридичноє особи позови про вiдшкодуван-
ня шкоди, заподiяноє лiквiдованою юридичною особою, повя-
занi з ушкодженням здоровя чи смертю громадянина, предяв-
ляються до вищестоящоє органiзацiє або до органiзацiє, зазначе-
ноє в рiшеннi про лiквiдацiю юридичноє особи.
Глава 4
Цивiльно-правовий договiр
1. Поняття, значення та функцiє договору в цивiльному правi
Однiую з найпоширенiших пiдстав виникнення зобовязань за-
кон називау договiр (частина друга ст. 151 ЦК Украєни). Поняття
договору розкривауться через поняття угоди (правочину), бо
договiр у одним iз видiв угод. Вiдповiдно до статтi 41 ЦК Украє-
ни угодами визнаються дiє громадян i органiзацiй, спрямованi
на встановлення, змiну чи припинення цивiльних прав або обо-
вязкiв. Договори - це дво- або багатостороннi угоди.
Договором визнауться угода двох чи бiльше осiб, спрямована
на встановлення, змiну або припинення цивiльних правовiдно-
син. Отже договiр як юридичний факт мау такi ознаки: 1) вияв-
лення волi не однiує особи (сторони), а двох чи кiлькох осiб,
причому волевиявлення учасникiв за своєм змiстом повиннi збiга-
тися i вiдповiдати одне одному; 2) спiльна дiя осiб, яка спрямо-
вана на досягнення певних цивiльно-правових наслiдкiв: на вста-
новлення, змiну або припинення цивiльних прав чи обовязкiв.
Саме за останньою ознакою цивiльно-правовий договiр
вiдрiзняуться вiд договiрних форм, що використовуються в iнших
галузях права (трудовому, екологiчному тощо), набуваючи там
певних специфiчних ознак.
iнодi пiд поняттям <договiр> розумiють саме цивiльне право-
вiдношення (зобовязання), що виникло з договору як юридич-
ного факту, або мають на увазi правовий документ, яким зафiк-
совано факт виникнення договiрного зобовязання з волi його
учасникiв. Отже, в конкретному аналiзi юридичних явищ завж-
ди слiд розкрити сутнiсть єх, встановити, зокрема, що розумiють
пiд поняттям <договiр> у тому чи iншому випадку.
Як юридичний факт договiр належить до числа правомiрних
дiй, що вчиняються з волi його учасникiв i спрямовуються на
виникнення, змiну чи припинення цивiльних прав або обовязкiв.
Проте роль договору не обмежууться тiльки тим, що вiн впливау
на динамiку цивiльних правовiдносин (породжуу, змiнюу або
27
припиняу єх). Вiдповiдно до вимог законодавства, звичаєв дiло-
вого обороту, вимог розумностi та справедливостi договiр також
визначау змiст конкретних прав та обовязкiв учасникiв договiр-
ного зобовязання. В цьому розумiннi договiр виступау засобом
регулювання поведiнки сторiн у цивiльному правовiдношеннi.
У нинiшнiх умовах зростау роль договору як унiверсальноє та
найбiльш доцiльноє форми опосередкування товарно-грошових
вiдносин. У процесах роздержавлення i приватизацiє договору
належить чiльне мiсце серед форм, що використовуються для
подолання монополiє державноє власностi (купiвля-продаж дер-
жавного майна через аукцiони, конкурси, бiржi тощо).
Дедалi бiльшого поширення набувау договiрний порядок ство-
рення нових комерцiйних структур: господарських товариств,
спiльних пiдприумств з участю зарубiжних партнерiв, господарсь-
ких асоцiацiй тощо. Правовою основою утворення таких органi-
зацiй стау установчий договiр, у якому засновники зобовязу-
ються утворити юридичну особу, визначають порядок сумiсноє
дiяльностi по єє створенню, умови передачi в єє володiння, ко-
ристування i розпорядження свого майна та участi в єє дiяль-
ностi. Договором визначаються також умови i порядок розподi-
лу мiж засновниками прибутку та збиткiв, умови управлiння дiяль-
нiстю юридичноє особи та виходу засновникiв з єє складу тощо.
Перехiд до ринковоє економiки i саме функцiонування ринко-
вого механiзму можливi лише за умови, що основна маса това-
ровиробникiв - пiдприумств, громадян - мау свободу госпо-
дарськоє дiяльностi та пiдприумництва. Результати цiує дiяльностi
реалiзуються на ринку товарiв i послуг на договiрних засадах.
Перехiд до ринку супроводжууться звуженням планово-адмiнiст-
ративного впливу держави на майновi вiдносини i, отже, розши-
рюуться свобода вибору партнерiв у господарських звязках i
визначення змiсту договiрних зобовязань.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161