Бiльш ради-
кальнi заходи щодо реформування цiноутворення передбачали-
ся в постановах Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 12 листопада 1990 р.
<Про перехiд до застосування договiрних роздрiбних цiн на ок-
ремi види товарiв народного споживання> i вiд 25 жовтня 1990 р.
57
<Про перехiд на нову систему оптових цiн i тарифiв>, у Поста- i
новi Кабiнету Мiнiстрiв СРСР вiд 19 березня 1991 р. <Про рефор- |
му роздрiбних цiн i соцiальний захист населення>, в постановах д
Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 28 березня 1991 р. <Про новi роздрiбнi <
цiни на товари народного споживання i тарифи на послуги, що
надаються населенню> i <Про соцiальний захист населення у звяз-
ку з реформою роздрiбних цiн>. Нормативними актами передба-
чалися кiлька категорiй товарiв народного споживання для регу-
лювання цiн, а саме: товари, щодо яких не пiдвищуються дiючi
державнi роздрiбнi цiни; товари, щодо яких встановлюються новi
(пiдвищенi) державнi фiксованi роздрiбнi цiни; товари, щодо яких
дiють договiрнi (вiльнi) роздрiбнi цiни; товари, що реалiзуються
населенню за регульованими роздрiбними цiнами, якi мали ви-
значатися введенням граничних рiвнiв чи розмiрiв у порядку, вста-
новленому органами цiноутворення. Перелiченi та iншi заходи
щодо реформування цiноутворення не призвели та й не могли
призвести до стабiлiзацiє товарообiгу, стабiлiзацiє споживчого рин-
ку, оскiльки з економiко-правовоє точки зору вони далеко не пов-г
ною мiрою вiдповiдали законам суспiльних ринкових вiдносин,
мiцно зберiгаючи принципи соцiалiстичного цiноутворення. При
цьому подiбне <реформування> зводилося переважно до чергово-
го адмiнiстративного пiдвищення цiн.
Згiдно з Декларацiую про державний суверенiтет Украєни та
Законом <Про економiчну самостiйнiсть Украєни> 3 грудня 1990
р. був прийнятий Закон Украєни <Про цiни i цiноутворення>,
який фактично започаткував основи самостiйноє украєнськоє цiно-
воє полiтики. За цим Законом у народному господарствi засто-
совуються вiльнi цiни i тарифи, державнi фiксованi та регульо-
ванi цiни i тарифи, створюються необхiднi економiчнi гарантiє
для виробникiв; цiни внутрiшнього ринку мають бути орiунто-
ванi на рiвень свiтового ринку. Однак втiлення цих правильних
у принципi положень проходило iз значними труднощами навiть
пiсля проголошення Украєною незалежностi. Невпинно розви-
валися iнфляцiйнi процеси в народному господарствi, неконт-
рольовано зростали цiни, падала платоспроможнiсть населення.
З метою подолання цих та iнших кризових явищ 23 грудня 1992
р. Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни було прийнято Постанову <Про
регулювання цiн> (iз змiнами вiд 3 червня 1993 р.). Одночасно
цiую самою постановою було затверджено Тимчасове положен-
ня про державне регулювання цiн i тарифiв. Вiдповiдно до зга-
даноє постанови встановлювалися граничнi розмiри пiдвищення
цiн i тарифiв на окремi види продукцiє, товарiв i послуг, що
мають важливе соцiальне значення (наприклад, енергоносiє,
58
лiкарськi засоби i вироби медичного призначення), визначалися
повноваження органiв державноє виконавчоє влади щодо вста-
новлення цiн i тарифiв на окремi види продукцiє, товарiв i по-
слуг. У додатках №1 i №2 до вищезгаданого Тимчасового поло-
ження визначено вiдповiдно перелiк продукцiє, товарiв i послуг,
на якi може запроваджуватися державне регулювання цiн i та-
рифiв, i перелiк продукцiє, товарiв i послуг, за якими пiдприум-
ства-виготовлювачi здiйснюють декларування змiни цiн i тарифiв.
iстотний вплив на формування розмiру цiн мало введення спе-
цiальних торговельних надбавок (нацiнок). Так, Постановою Ка-
бiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 28 червня 1993 р. <Про обмеження
торговельних i постачальницько-збутових надбавок (нацiнок)>
для всiх субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi незалежно вiд форм
власностi, що займаються торговельною i постачальницько-збу-
товою дiяльнiстю, встановлено граничний рiвень надбавки (на-
цiнки) реалiзацiє товару (продукцiє) кiнцевому споживачевi не-
залежно вiд кiлькостi його перепродажу в розмiрi 50 вiдсоткiв
цiни вiтчизняного виготовлювача. Вiдповiдно до Указу Прези-
дента Украєни вiд 3 листопада 1993 р. <Про заходи щодо стриму-
вання темпiв зростання цiн> цей граничний рiвень надбавки (на-
цiнки) пiдвищено на 55 вiдсоткiв, а єє розмiр у межах граничного
рiвня надано право визначити кожному продавцю з урахуван-
ням пятивiдсоткового граничного нормативу рентабельностi до
товарообороту. Цим самим Указом пiдприумствам i органiзацi-
ям усiх форм власностi дозволялося змiнювати оптовi цiни (та-
рифи) на продукцiю (товари, послуги), як правило, тiльки у разi
зростання витрат на виробництво, яке не залежить вiд єхньоє
господарськоє дiяльностi.
Полiтика цiноутворення перiоду 1991-1993 рр. була спрямо-
вана на поступовий перехiд вiд тотального державного регулю-
вання цiн до максимально вiльного цiноутворення. У цей перiод
вводилися граничнi (фiксованi) цiни, обмеження рiвня рента-
бельностi, розмiру торговельних i постачальницько-збутових
надбавок та обовязкове декларування цiн. Однак перелiченi та
iншi заходи щодо становлення системи цiноутворення не вiдзна-
чалися послiдовнiстю i стабiльнiстю, зберiгали практику держав-
них дотацiй на широкий перелiк товарiв i послуг, а вiдтак не
сприяли подоланню кризових явищ у краєнi.
21 жовтня 1994 р. Кабiнет Мiнiстрiв Украєни прийняв Поста-
нову <Про цiноутворення в умовах реформування економiки>,
яка фактично ознаменувала зародження нового етапу державноє
полiтики цiн. Постановою, зокрема, передбачено скоротити об-
сяги державного регулювання цiн i тарифiв, обмеживши єх тiльки
59
природними та окремими штучними монопольними утворення-
ми. Започатковане поетапне скорочення державних дотацiй на
паливо, енергоносiє, житлово-комунальнi послуги тощо. Все це
сприятиме наближенню роздрiбних цiн i тарифiв до реальноє
вартостi. У звязку з прийняттям зазначеноє Постанови значну
частину ранiше прийнятих нормативних актiв щодо формуван-
ня цiн було визнано такими, що втратили чиннiсть. В умовах
прискорення ринкових економiчнихреформ, приватизацiє дер-
жавноє власностi тривау процес вдосконалення механiзму цiно-
утворення, який мау бути адекватним змiсту здiйснюваних ре-
форм. Однак з певнiстю можна передбачити, що домiнуючими
будуть методи вiльного цiноутворення.
Отже, за чинним законодавством сторони в договорi купiвлi-
продажу, якi займаються пiдприумницькою дiяльнiстю, вправi
вiльно визначити цiну предмета угоди, а в передбачених зако-
ном випадках повиннi керуватися державними фiксованими чи
регульованими цiнами. Абсолютно вiльно визначають цiну гро-
мадяни, якi укладають разовi угоди купiвлi-продажу, наприклад,
на речових ринках.
Особливий порядок визначення цiн передбачений для зов-
нiшньоекономiчних угод. Субукти зовнiшньоекономiчноє дiяль-
ностi Украєни усiх форм власностi при здiйсненнi експортно-
iмпортних операцiй (у тому числi купiвлi-продажу) повиннi вра-
ховувати так званi iндикативнi цiни, якi встановлюються з ме-
тою збiльшення надходжень валютних коштiв, зменшення ва-
лютних витрат на закупiвлю товарiв за iмпортом, запобiгання
демпiнгу.
Залежно вiд органiзацiйно-правовоє форми торгiвлi цiни на то-
вари (продукцiю) можуть бути оптовими або роздрiбними.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161
кальнi заходи щодо реформування цiноутворення передбачали-
ся в постановах Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 12 листопада 1990 р.
<Про перехiд до застосування договiрних роздрiбних цiн на ок-
ремi види товарiв народного споживання> i вiд 25 жовтня 1990 р.
57
<Про перехiд на нову систему оптових цiн i тарифiв>, у Поста- i
новi Кабiнету Мiнiстрiв СРСР вiд 19 березня 1991 р. <Про рефор- |
му роздрiбних цiн i соцiальний захист населення>, в постановах д
Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 28 березня 1991 р. <Про новi роздрiбнi <
цiни на товари народного споживання i тарифи на послуги, що
надаються населенню> i <Про соцiальний захист населення у звяз-
ку з реформою роздрiбних цiн>. Нормативними актами передба-
чалися кiлька категорiй товарiв народного споживання для регу-
лювання цiн, а саме: товари, щодо яких не пiдвищуються дiючi
державнi роздрiбнi цiни; товари, щодо яких встановлюються новi
(пiдвищенi) державнi фiксованi роздрiбнi цiни; товари, щодо яких
дiють договiрнi (вiльнi) роздрiбнi цiни; товари, що реалiзуються
населенню за регульованими роздрiбними цiнами, якi мали ви-
значатися введенням граничних рiвнiв чи розмiрiв у порядку, вста-
новленому органами цiноутворення. Перелiченi та iншi заходи
щодо реформування цiноутворення не призвели та й не могли
призвести до стабiлiзацiє товарообiгу, стабiлiзацiє споживчого рин-
ку, оскiльки з економiко-правовоє точки зору вони далеко не пов-г
ною мiрою вiдповiдали законам суспiльних ринкових вiдносин,
мiцно зберiгаючи принципи соцiалiстичного цiноутворення. При
цьому подiбне <реформування> зводилося переважно до чергово-
го адмiнiстративного пiдвищення цiн.
Згiдно з Декларацiую про державний суверенiтет Украєни та
Законом <Про економiчну самостiйнiсть Украєни> 3 грудня 1990
р. був прийнятий Закон Украєни <Про цiни i цiноутворення>,
який фактично започаткував основи самостiйноє украєнськоє цiно-
воє полiтики. За цим Законом у народному господарствi засто-
совуються вiльнi цiни i тарифи, державнi фiксованi та регульо-
ванi цiни i тарифи, створюються необхiднi економiчнi гарантiє
для виробникiв; цiни внутрiшнього ринку мають бути орiунто-
ванi на рiвень свiтового ринку. Однак втiлення цих правильних
у принципi положень проходило iз значними труднощами навiть
пiсля проголошення Украєною незалежностi. Невпинно розви-
валися iнфляцiйнi процеси в народному господарствi, неконт-
рольовано зростали цiни, падала платоспроможнiсть населення.
З метою подолання цих та iнших кризових явищ 23 грудня 1992
р. Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни було прийнято Постанову <Про
регулювання цiн> (iз змiнами вiд 3 червня 1993 р.). Одночасно
цiую самою постановою було затверджено Тимчасове положен-
ня про державне регулювання цiн i тарифiв. Вiдповiдно до зга-
даноє постанови встановлювалися граничнi розмiри пiдвищення
цiн i тарифiв на окремi види продукцiє, товарiв i послуг, що
мають важливе соцiальне значення (наприклад, енергоносiє,
58
лiкарськi засоби i вироби медичного призначення), визначалися
повноваження органiв державноє виконавчоє влади щодо вста-
новлення цiн i тарифiв на окремi види продукцiє, товарiв i по-
слуг. У додатках №1 i №2 до вищезгаданого Тимчасового поло-
ження визначено вiдповiдно перелiк продукцiє, товарiв i послуг,
на якi може запроваджуватися державне регулювання цiн i та-
рифiв, i перелiк продукцiє, товарiв i послуг, за якими пiдприум-
ства-виготовлювачi здiйснюють декларування змiни цiн i тарифiв.
iстотний вплив на формування розмiру цiн мало введення спе-
цiальних торговельних надбавок (нацiнок). Так, Постановою Ка-
бiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 28 червня 1993 р. <Про обмеження
торговельних i постачальницько-збутових надбавок (нацiнок)>
для всiх субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi незалежно вiд форм
власностi, що займаються торговельною i постачальницько-збу-
товою дiяльнiстю, встановлено граничний рiвень надбавки (на-
цiнки) реалiзацiє товару (продукцiє) кiнцевому споживачевi не-
залежно вiд кiлькостi його перепродажу в розмiрi 50 вiдсоткiв
цiни вiтчизняного виготовлювача. Вiдповiдно до Указу Прези-
дента Украєни вiд 3 листопада 1993 р. <Про заходи щодо стриму-
вання темпiв зростання цiн> цей граничний рiвень надбавки (на-
цiнки) пiдвищено на 55 вiдсоткiв, а єє розмiр у межах граничного
рiвня надано право визначити кожному продавцю з урахуван-
ням пятивiдсоткового граничного нормативу рентабельностi до
товарообороту. Цим самим Указом пiдприумствам i органiзацi-
ям усiх форм власностi дозволялося змiнювати оптовi цiни (та-
рифи) на продукцiю (товари, послуги), як правило, тiльки у разi
зростання витрат на виробництво, яке не залежить вiд єхньоє
господарськоє дiяльностi.
Полiтика цiноутворення перiоду 1991-1993 рр. була спрямо-
вана на поступовий перехiд вiд тотального державного регулю-
вання цiн до максимально вiльного цiноутворення. У цей перiод
вводилися граничнi (фiксованi) цiни, обмеження рiвня рента-
бельностi, розмiру торговельних i постачальницько-збутових
надбавок та обовязкове декларування цiн. Однак перелiченi та
iншi заходи щодо становлення системи цiноутворення не вiдзна-
чалися послiдовнiстю i стабiльнiстю, зберiгали практику держав-
них дотацiй на широкий перелiк товарiв i послуг, а вiдтак не
сприяли подоланню кризових явищ у краєнi.
21 жовтня 1994 р. Кабiнет Мiнiстрiв Украєни прийняв Поста-
нову <Про цiноутворення в умовах реформування економiки>,
яка фактично ознаменувала зародження нового етапу державноє
полiтики цiн. Постановою, зокрема, передбачено скоротити об-
сяги державного регулювання цiн i тарифiв, обмеживши єх тiльки
59
природними та окремими штучними монопольними утворення-
ми. Започатковане поетапне скорочення державних дотацiй на
паливо, енергоносiє, житлово-комунальнi послуги тощо. Все це
сприятиме наближенню роздрiбних цiн i тарифiв до реальноє
вартостi. У звязку з прийняттям зазначеноє Постанови значну
частину ранiше прийнятих нормативних актiв щодо формуван-
ня цiн було визнано такими, що втратили чиннiсть. В умовах
прискорення ринкових економiчнихреформ, приватизацiє дер-
жавноє власностi тривау процес вдосконалення механiзму цiно-
утворення, який мау бути адекватним змiсту здiйснюваних ре-
форм. Однак з певнiстю можна передбачити, що домiнуючими
будуть методи вiльного цiноутворення.
Отже, за чинним законодавством сторони в договорi купiвлi-
продажу, якi займаються пiдприумницькою дiяльнiстю, вправi
вiльно визначити цiну предмета угоди, а в передбачених зако-
ном випадках повиннi керуватися державними фiксованими чи
регульованими цiнами. Абсолютно вiльно визначають цiну гро-
мадяни, якi укладають разовi угоди купiвлi-продажу, наприклад,
на речових ринках.
Особливий порядок визначення цiн передбачений для зов-
нiшньоекономiчних угод. Субукти зовнiшньоекономiчноє дiяль-
ностi Украєни усiх форм власностi при здiйсненнi експортно-
iмпортних операцiй (у тому числi купiвлi-продажу) повиннi вра-
ховувати так званi iндикативнi цiни, якi встановлюються з ме-
тою збiльшення надходжень валютних коштiв, зменшення ва-
лютних витрат на закупiвлю товарiв за iмпортом, запобiгання
демпiнгу.
Залежно вiд органiзацiйно-правовоє форми торгiвлi цiни на то-
вари (продукцiю) можуть бути оптовими або роздрiбними.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161