38 Стату-
205
ту залiзниць) чи квитанцiя (ст.67 Статуту внутрiшнього водного
транспорту). При морських перевезеннях вiдправник разом з
вантажем подау перевiзниковi завантажувальний документ, на
пiдставi якого перевiзник видау вiдправниковi коносамент (ст. 137
Кодексу торговельного мореплавства).
З метою ефективного використання транспортних засобiв
вiдправник повинен, за загальним правилом, повнiстю i рацiо-
нально завантажувати єх. Зокрема, вагони й контейнери заван-
тажуються не нижче технiчних норм, а якщо єх немау, - до
повного використання мiсткостi вагонiв (контейнерiв), але не
вище єх вантажопiдйомностi (ст.47 Статуту залiзниць). Водночас
на морському транспортi на вимогу вiдправника, якому для пе-
ревезення надано все судно (чартер), перевiзник повинен вiдпра-
вити судно в плавання, хоча б не весь вантаж був завантажений.
Перевiзник у цьому разi зберiгау право на повний фрахт, тобто
плату за перевезення (ст.155 Кодексу торговельного мореплав-
ства).
Вантажовiдправники повиннi своучасно завантажувати поданi
єм транспортнi засоби. На залiзничному транспортi строки на-
вантаження та розвантаження вантажiв залежать вiд способу (ме-
ханiзованого чи немеханiзованого) здiйснення цiує операцiє. За
порушення цих строкiв (простiй вагонiв) з вiдправника чи одер-
жувача стягууться штраф (ст.49, 156 Статуту залiзниць). При
морських перевезеннях строк, протягом якого вантаж повинен
бути завантажений на судно (стадiйний час), визначауться уго-
дою сторiн, а за єє вiдсутностi - строками, прийнятими в порту
завантаження. Угодою сторiн може бути встановлений додатко-
вий по закiнченнi строку завантаження час для очiкування (контр-
сталшний час). Перевiзник мау право по закiнченнi контрста-
лiйного часу вiдправити судно в плавання, якщо навiть увесь
обумовлений вантаж не завантажено на судно з причин, не за-
лежних вiд перевiзника. При цьому вiн зберiгау право на одер-
жання повного фрахту (ст. 148-150 Кодексу торговельного мо-
реплавства).
За договором перевезення вiдправник зобовязаний сплатити
за перевезення вантажу встановлену плату. Розрахунки за пере-
везення вантажiв, а також за виконання перевiзниками операцiй
та послуг, повязаних з цими перевезеннями, проводяться згiдно
з затвердженими у встановленому порядку тарифами. Так, вiдпо-
вiдно до статтi 75 Статуту залiзниць усi належнi залiзницi пла-
тежi за перевезення вантажу вносяться на станцiє вiдправлення
готiвкою, чеками або платiжними дорученнями, акцептованими
банком. У разi невнесення платежiв при здачi вантажу до пере-
206
везення з вiдправника стягууться штраф у розмiрi 1 % суми пла-
тежiв за кожен день прострочення. Вiдправлення вантажу залiз-
ницею може бути затримано до внесення платежiв. Остаточнi
розрахунки за перевезення здiйснюються одержувачем на станцiє
призначення. Пiсля видачi вантажу перебори чи недобори щодо
перевiзноє плати та iнших зборiв вiдправникам i одержувачам
(органiзацiям) та залiзницi не вiдшкодовуються. При прямому
змiшаному сполученнi вiдправник вносить плату за перевезення
тим видом транспорту, який прийняв вантаж, а одержувач -
усiма наступними видами транспорту.
За договором морського перевезення всi належнi перевiзни-
ковi платежi сплачуються вiдправником (фрахтувальником). У
випадках, передбачених угодою вiдправника з перевiзником, а
при перевезеннях у каботажi - дiючими на морському транс-
портi правилами, допускауться переведення платежiв на одер-
жувача. Фрахт сплачууться повнiстю за вантаж, що загинув або
пошкоджений з причин, за якi перевiзник не несе вiдповiдаль-
ностi. За вантаж, який загинув внаслiдок аварiє судна чи iншого
нещасного випадку або був насильно захоплений, фрахт не бе-
реться. Проте повертауться у разi його внесення наперед. Якщо
пiсля загибелi судна вантаж було врятовано чи пiсля його захоп-
лення було звiльнено, то перевiзник мау право на фрахт пропор-
цiйно фактично пройденiй судном вiдстанi (ст.170, 174 Кодексу
торговельного мореплавства).
На автомобiльному транспортi до внесення перевiзноє плати
автотранспортнi пiдприумства вантажi до перевезення не прий-
мають (ст.104 Статуту автомобiльного транспорту). Крiм транс-
портних послуг при перевезеннi вантажiв автотранспортнi
пiдприумства за договорами з вiдправниками чи одержувачами
надають за плату додатковi послуги (експедицiйнi операцiє, збе-
рiгання вантажiв тощо). На деяких видах транспорту передба-
чауться винагорода (премiя) за дострокове навантаження або роз-
вантаження транспортних засобiв. Наприклад, за угодою сторiн
в договорi морського перевезення може бути передбачена вина-
города за закiнчення вантаження судна ранiше, нiж це передба-
чено сталiйним часом (ст.149 Кодексу торговельного мореплав-
ства).
4. Вiдповiдальнiсть сторiн за договором перевезення вантажу
Належне виконання сторонами обовязкiв, якi випливають з
договору перевезення або норм транспортного законодавства,
призводить до припинення зобовязання по перевезенню ванта-
207
жу та досягненню учасниками цiлей договору. Та, на жаль, до-
могтися цього не завжди вдауться. Дестабiлiзацiя полiтичноє та
економiчноє обстановки в рядi регiонiв, розпад господарських
звязкiв, зниження загального рiвня виконавчоє дисциплiни не-
гативно позначаються й на ритмi перевiзного процесу, призво-
дять до крадiжок i псування вантажiв на транспортi, простро-
чення доставки єх споживачам та iнших правопорушень. У звязку
з цим важливу роль покликанi вiдiгравати тут заходи майновоє
вiдповiдальностi за порушення договорiв перевезення.
Фактичною пiдставою вiдповiдальностi за порушення зобовя-
зань у склад цивiльного правопорушення. Вiн мiстить такi еле-
менти (умови): а)протиправну поведiнку боржника; б) збитки
як результат цiує поведiнки; в) причинний звязок мiж проти-
правною поведiнкою та збитками; г) вину боржника. Зазначенi
умови необхiднi, за загальним правилом, i для покладення май-
новоє вiдповiдальностi за невиконання або неналежне виконан-
ня сторонами зобовязань по перевезенню вантажiв.
Головнi обовязки перевiзника за договором перевезення по-
лягають у тому, що вiн повинен забезпечити цiлiсть й схороннiсть
вантажу i доставити його одержувачевi в обумовлений строк. Цей
обовязок виникау з моменту прийняття його до перевезення i
до видачi одержувачевi в пунктi призначення. Порушення цього
обовязку призводить до вiдповiдальностi за втрату, нестачу, псу-
вання чи пошкодження вантажу.
Втрата вантажу - це не лише фiзична загибель, крадiжка або
знищення вантажу, прийнятого до перевезення. Втраченим вва-
жауться також вантаж, якщо вiн не виданий на вимогу одержу-
вача на залiзничному i внутрiшньому водному транспортi протя-
гом ЗО днiв, на повiтряному - протягом 10 днiв пiсля закiнчен-
ня строку доставки, а при перевезеннi вантажу в прямому змiша-
ному сполученнi - по закiнченнi 4 мiсяцiв з дня прийняття його
до перевезення початковим транспортним пiдприумством (ст.154
Статуту залiзниць, ст.190 Статуту внутрiшнього водного транс-
порту). На автомобiльному транспортi вантаж вважауться втра-
ченим, якщо вiн не був виданий одержувачевi на його вимогу:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161
205
ту залiзниць) чи квитанцiя (ст.67 Статуту внутрiшнього водного
транспорту). При морських перевезеннях вiдправник разом з
вантажем подау перевiзниковi завантажувальний документ, на
пiдставi якого перевiзник видау вiдправниковi коносамент (ст. 137
Кодексу торговельного мореплавства).
З метою ефективного використання транспортних засобiв
вiдправник повинен, за загальним правилом, повнiстю i рацiо-
нально завантажувати єх. Зокрема, вагони й контейнери заван-
тажуються не нижче технiчних норм, а якщо єх немау, - до
повного використання мiсткостi вагонiв (контейнерiв), але не
вище єх вантажопiдйомностi (ст.47 Статуту залiзниць). Водночас
на морському транспортi на вимогу вiдправника, якому для пе-
ревезення надано все судно (чартер), перевiзник повинен вiдпра-
вити судно в плавання, хоча б не весь вантаж був завантажений.
Перевiзник у цьому разi зберiгау право на повний фрахт, тобто
плату за перевезення (ст.155 Кодексу торговельного мореплав-
ства).
Вантажовiдправники повиннi своучасно завантажувати поданi
єм транспортнi засоби. На залiзничному транспортi строки на-
вантаження та розвантаження вантажiв залежать вiд способу (ме-
ханiзованого чи немеханiзованого) здiйснення цiує операцiє. За
порушення цих строкiв (простiй вагонiв) з вiдправника чи одер-
жувача стягууться штраф (ст.49, 156 Статуту залiзниць). При
морських перевезеннях строк, протягом якого вантаж повинен
бути завантажений на судно (стадiйний час), визначауться уго-
дою сторiн, а за єє вiдсутностi - строками, прийнятими в порту
завантаження. Угодою сторiн може бути встановлений додатко-
вий по закiнченнi строку завантаження час для очiкування (контр-
сталшний час). Перевiзник мау право по закiнченнi контрста-
лiйного часу вiдправити судно в плавання, якщо навiть увесь
обумовлений вантаж не завантажено на судно з причин, не за-
лежних вiд перевiзника. При цьому вiн зберiгау право на одер-
жання повного фрахту (ст. 148-150 Кодексу торговельного мо-
реплавства).
За договором перевезення вiдправник зобовязаний сплатити
за перевезення вантажу встановлену плату. Розрахунки за пере-
везення вантажiв, а також за виконання перевiзниками операцiй
та послуг, повязаних з цими перевезеннями, проводяться згiдно
з затвердженими у встановленому порядку тарифами. Так, вiдпо-
вiдно до статтi 75 Статуту залiзниць усi належнi залiзницi пла-
тежi за перевезення вантажу вносяться на станцiє вiдправлення
готiвкою, чеками або платiжними дорученнями, акцептованими
банком. У разi невнесення платежiв при здачi вантажу до пере-
206
везення з вiдправника стягууться штраф у розмiрi 1 % суми пла-
тежiв за кожен день прострочення. Вiдправлення вантажу залiз-
ницею може бути затримано до внесення платежiв. Остаточнi
розрахунки за перевезення здiйснюються одержувачем на станцiє
призначення. Пiсля видачi вантажу перебори чи недобори щодо
перевiзноє плати та iнших зборiв вiдправникам i одержувачам
(органiзацiям) та залiзницi не вiдшкодовуються. При прямому
змiшаному сполученнi вiдправник вносить плату за перевезення
тим видом транспорту, який прийняв вантаж, а одержувач -
усiма наступними видами транспорту.
За договором морського перевезення всi належнi перевiзни-
ковi платежi сплачуються вiдправником (фрахтувальником). У
випадках, передбачених угодою вiдправника з перевiзником, а
при перевезеннях у каботажi - дiючими на морському транс-
портi правилами, допускауться переведення платежiв на одер-
жувача. Фрахт сплачууться повнiстю за вантаж, що загинув або
пошкоджений з причин, за якi перевiзник не несе вiдповiдаль-
ностi. За вантаж, який загинув внаслiдок аварiє судна чи iншого
нещасного випадку або був насильно захоплений, фрахт не бе-
реться. Проте повертауться у разi його внесення наперед. Якщо
пiсля загибелi судна вантаж було врятовано чи пiсля його захоп-
лення було звiльнено, то перевiзник мау право на фрахт пропор-
цiйно фактично пройденiй судном вiдстанi (ст.170, 174 Кодексу
торговельного мореплавства).
На автомобiльному транспортi до внесення перевiзноє плати
автотранспортнi пiдприумства вантажi до перевезення не прий-
мають (ст.104 Статуту автомобiльного транспорту). Крiм транс-
портних послуг при перевезеннi вантажiв автотранспортнi
пiдприумства за договорами з вiдправниками чи одержувачами
надають за плату додатковi послуги (експедицiйнi операцiє, збе-
рiгання вантажiв тощо). На деяких видах транспорту передба-
чауться винагорода (премiя) за дострокове навантаження або роз-
вантаження транспортних засобiв. Наприклад, за угодою сторiн
в договорi морського перевезення може бути передбачена вина-
города за закiнчення вантаження судна ранiше, нiж це передба-
чено сталiйним часом (ст.149 Кодексу торговельного мореплав-
ства).
4. Вiдповiдальнiсть сторiн за договором перевезення вантажу
Належне виконання сторонами обовязкiв, якi випливають з
договору перевезення або норм транспортного законодавства,
призводить до припинення зобовязання по перевезенню ванта-
207
жу та досягненню учасниками цiлей договору. Та, на жаль, до-
могтися цього не завжди вдауться. Дестабiлiзацiя полiтичноє та
економiчноє обстановки в рядi регiонiв, розпад господарських
звязкiв, зниження загального рiвня виконавчоє дисциплiни не-
гативно позначаються й на ритмi перевiзного процесу, призво-
дять до крадiжок i псування вантажiв на транспортi, простро-
чення доставки єх споживачам та iнших правопорушень. У звязку
з цим важливу роль покликанi вiдiгравати тут заходи майновоє
вiдповiдальностi за порушення договорiв перевезення.
Фактичною пiдставою вiдповiдальностi за порушення зобовя-
зань у склад цивiльного правопорушення. Вiн мiстить такi еле-
менти (умови): а)протиправну поведiнку боржника; б) збитки
як результат цiує поведiнки; в) причинний звязок мiж проти-
правною поведiнкою та збитками; г) вину боржника. Зазначенi
умови необхiднi, за загальним правилом, i для покладення май-
новоє вiдповiдальностi за невиконання або неналежне виконан-
ня сторонами зобовязань по перевезенню вантажiв.
Головнi обовязки перевiзника за договором перевезення по-
лягають у тому, що вiн повинен забезпечити цiлiсть й схороннiсть
вантажу i доставити його одержувачевi в обумовлений строк. Цей
обовязок виникау з моменту прийняття його до перевезення i
до видачi одержувачевi в пунктi призначення. Порушення цього
обовязку призводить до вiдповiдальностi за втрату, нестачу, псу-
вання чи пошкодження вантажу.
Втрата вантажу - це не лише фiзична загибель, крадiжка або
знищення вантажу, прийнятого до перевезення. Втраченим вва-
жауться також вантаж, якщо вiн не виданий на вимогу одержу-
вача на залiзничному i внутрiшньому водному транспортi протя-
гом ЗО днiв, на повiтряному - протягом 10 днiв пiсля закiнчен-
ня строку доставки, а при перевезеннi вантажу в прямому змiша-
ному сполученнi - по закiнченнi 4 мiсяцiв з дня прийняття його
до перевезення початковим транспортним пiдприумством (ст.154
Статуту залiзниць, ст.190 Статуту внутрiшнього водного транс-
порту). На автомобiльному транспортi вантаж вважауться втра-
ченим, якщо вiн не був виданий одержувачевi на його вимогу:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161