..»
УКРАЇНСЬКА
НАЦІОНАЛЬНА
СИМВОЛІКА
УСНИЙ ЖУРНАЛ
Девіз:
Прочитайте знову
Тую славу
Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми...
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
Т. Шевченко. І мертвим, і живим...
Мета: Ознайомити учнів із національними символами
України — прапорами, гербами, гімнами, народ-
нопоетичними символами; сприяти формуванню
національної свідомості школярів, вихованню
почуття патріотизму.
Обладнання: Державний і національний ппапо-
ри України, малюнки різних гербів України, прапорів
різних часів, плакати «Козак Мамай», «Наша дума,
наша пісня не вмре, не загине», грамзаписи «Заповіту»
Т. Шевченка, «Вічного революціонера» І. Франка, гімну
«Ще не вмерла Україна», «Козацького маршу»; рушни-
ки, сорочки, кетяги калини; мікрофони, програвач.
% ХІД ЖУРНАЛУ
Звучить «Козацький марш».
Ведучі журналу — учителі української мови та літе-
ратури, історії, музики — сидять на сцені за столом, на
якому вишита скатерка, серветка чи рушник, ваза з
45
чорнобривцями, мальвами, кетягом калини, вербовою
гілкою, барвінком. Всі у національному одязі.
Марш звучить тихіше.
Вступне слово виголошує учитель української
мови та літератури. (Вітається з присутніми — старшо-
класниками, учителями, батьками).
— Сьогоднішня зустріч учителіч та учнів нашої
школи пройде у формі усного журналу, тема яко-
го «Українська національна символіка». Девізом його
є слова генія українського народу Тараса Шевченка,
який через століття шле до нас, своїх нащадків, тоді ще
ненароджених, своє послання-заповіт «І мертвим, і жи-
вим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в
Україні...» (читає напам'ять уривок із послання).
Останнім часом погляди мільйонів людей спрямовані
до своєї історії, словесності, культури. Ми обличчям
повертаємось до замулених криниць своєї духовності.
Такою невивченою цариною нашої історії є символіка —
державна, національна, народна. Нині з'являється бага-
то матеріалів, присвячених цій надзвичайно важливій
проблемі.
Усний журнал має чотири сторінки: перша сторін-
ка — «Герб — тризуб», друга — «Національні прапори
України», третя — «Гімни України», четверта — «На-
роднопоетичні символи України».
Відкриваємо першу сторінку усного журналу —
«Герб -*- тризуб», яку веде учитель історії (представляє
ведучого першої сторінки).
Перша сторінка
Як свідчать історичні джерела, східні слов'яни вико-
ристовували символічні знаки ще в період родоплемін-
ного ладу на території.України. Ними могли бути хрест,
квадрат, ромб, коло, пізніше — зірки, квіти, зброя, зві-
рі, птахи тощо.
Перша згадка про знаки в літописах належить до
X ст. Посли київського князя Ігоря (912—945) при
укладенні договору з візантійцями мали свої печатки,
що служило символом їхніх повноважень.
За Київської Русі тризуб стає висококнязівським
знаком. Його зображення відоме з печатки Святослава
46
Ігоревича (загинув 972 р.), де чітко вирізняється кня-
зівський знак у вигляді «Ш» — тризуб відомий нам
сьогодні як знак Рюриковичів. До речі, вперше його
назвав так відомий російський історик М. Карамзін.
Згодом цей знак карбується і на срібних монетах
великого князя київського Володимира Святославича
(980—1015).
Тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви,
на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинсько-
му. його зображення, як повідомляють зарубіжні ук-
раїнознавці, знайдено також на гербі французької ко-
ролеви Анни (дочки великого князя Ярослава Мудрого),
на нагробнику святого Еріка (Швеція), що породичався
з династією Володимира Святославича (до речі, слово
герб, за тлумачним словником української мови,— від-
мітний символічний знак держави, міста, дворянського
роду або окремої особи тощо, зображений на прапорах,
монетах, печатках, документах; Державний герб —
офіційна емблема держави).
Існує близько сорока версій про походження тризу-
ба: тризуб як первісне обожнювання рибальського зна-
ряддя, згодом як символ влади; це уособлення трьох
природних стихій — повітря, землі і води; зображення
атакуючого сокола і т. д.
Цікаві міркування з приводу пояснення значення
тризуба висловив відомий український історик Михайло
Грушевський: «З різних об'яснень я вважаю найбільш
вірним те, що се вершок булави, чи як то називають
французи «начальницької палиці», знаки власти стар-
шини. Такі палиці річ дуже стара, вершки чи головки
таких палиць встрічаються у знахідках кам'яної доби,
коли люди ще не вживали металів. З таких палиць роз-
винулись потім наші булави, пірначі, чикани — знаки
власті різної старшини. Головку такого пірнача пред-
ставляє Володимирів знак... Головне те, що се оздоба
питоменна, не запозичена, не видумана, а зв'язана з на-
шою тисячолітньою державою, політичною і культурною
історією».
Після смерті Володимира Святославича знаки три-
зуба ще довгий час зберігалися на монетах великого
князя Святополка (1015—1019 рр.), Ярослава Мудрого
(1019—1054). Цікаво, що пізінше як знак влади вико-
ристовувався двозуб.
Великий князь київський Володимир Мономах
(1113—1125) перейняв собі знак тризуба Володимира
Святославовича.
У період феодального роздроблення Русі тризуб по-
ступово витісняється з ужитку: на Київській землі ви-
користовують зображення святого архистратига Миха-
їла, а на західноукраїнських — лева, що дереться на
скелю.
Із запровадженням козацького реєстрового війська
на Україні з'являється нова гербова символіка — лицар-
козак з самопалом. Його ми бачимо на печатках, почи-
наючи з 1596 р., у часи гетьманування Петра Сагайдач-
ного, Михайла Дорошенка, Богдана Хмельницького,
Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері,
Петра Дорошенка, Івана Скоропадського (учитель де-
монструє портрети князів, гетьманів)
Відзнаку у формі тризуба використовували українсь-
кі частини в складі австрійської армії — Українські
січові стрільці — під час першої світової війни.
Як державний герб УНР тризуб на синьому тлі був
схвалений 12 лютого 1918 р. Малою радою в Коростені,
зображення опубліковано 1 березня в Києві та затвер-
джено Центральною Радою 22 березня 1918 р. у формі
великого герба з відповідним орнаментальним обляму-
ванням. Автором проектів був В. Кричевський. Як герб
тризуб залишився і в часи гетьманату (1918), і за Ди-
ректорТї (1918—1920 рр.). Від часу об'єднання УНР та
ЗУНР (акт Соборності України, проголошений у Києві
22 січня 1919 р.) державним гербом став золотий тризуб
на синьому тлі.
Символіку із зображенням тризуба в 20—40 рр.
XX ст. використовували різні політичні, релігійні угру-
пування Західної України.
Ведучий надає слово другому учителю історії.
Друга сторінка
Національні прапори України
Прапор як символ чи засіб сигналізації виник за
античних часів і поширився в Європі в добу середньо-
віччя. Найдавніші прапорні полотнища були трикутно-
клинові. На зламі XIII і XIV ст. з'являються чотири-
кутні прапори з клиновими полотнищами. Найвживані-
48
шим кольором був червоний. Вживали також білий, бла-
китний, жовтий кольори.
Прапор Руської землі був переважно червоним із
золотим тризубом-двозубом, а корогва Галицько-Волин-
ського князівства — блакитна із золотим левом (з таки-
ми стягами галицькі полки брали участь у Грюнвальд-
ській битві 1410 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52
УКРАЇНСЬКА
НАЦІОНАЛЬНА
СИМВОЛІКА
УСНИЙ ЖУРНАЛ
Девіз:
Прочитайте знову
Тую славу
Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми...
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
Т. Шевченко. І мертвим, і живим...
Мета: Ознайомити учнів із національними символами
України — прапорами, гербами, гімнами, народ-
нопоетичними символами; сприяти формуванню
національної свідомості школярів, вихованню
почуття патріотизму.
Обладнання: Державний і національний ппапо-
ри України, малюнки різних гербів України, прапорів
різних часів, плакати «Козак Мамай», «Наша дума,
наша пісня не вмре, не загине», грамзаписи «Заповіту»
Т. Шевченка, «Вічного революціонера» І. Франка, гімну
«Ще не вмерла Україна», «Козацького маршу»; рушни-
ки, сорочки, кетяги калини; мікрофони, програвач.
% ХІД ЖУРНАЛУ
Звучить «Козацький марш».
Ведучі журналу — учителі української мови та літе-
ратури, історії, музики — сидять на сцені за столом, на
якому вишита скатерка, серветка чи рушник, ваза з
45
чорнобривцями, мальвами, кетягом калини, вербовою
гілкою, барвінком. Всі у національному одязі.
Марш звучить тихіше.
Вступне слово виголошує учитель української
мови та літератури. (Вітається з присутніми — старшо-
класниками, учителями, батьками).
— Сьогоднішня зустріч учителіч та учнів нашої
школи пройде у формі усного журналу, тема яко-
го «Українська національна символіка». Девізом його
є слова генія українського народу Тараса Шевченка,
який через століття шле до нас, своїх нащадків, тоді ще
ненароджених, своє послання-заповіт «І мертвим, і жи-
вим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в
Україні...» (читає напам'ять уривок із послання).
Останнім часом погляди мільйонів людей спрямовані
до своєї історії, словесності, культури. Ми обличчям
повертаємось до замулених криниць своєї духовності.
Такою невивченою цариною нашої історії є символіка —
державна, національна, народна. Нині з'являється бага-
то матеріалів, присвячених цій надзвичайно важливій
проблемі.
Усний журнал має чотири сторінки: перша сторін-
ка — «Герб — тризуб», друга — «Національні прапори
України», третя — «Гімни України», четверта — «На-
роднопоетичні символи України».
Відкриваємо першу сторінку усного журналу —
«Герб -*- тризуб», яку веде учитель історії (представляє
ведучого першої сторінки).
Перша сторінка
Як свідчать історичні джерела, східні слов'яни вико-
ристовували символічні знаки ще в період родоплемін-
ного ладу на території.України. Ними могли бути хрест,
квадрат, ромб, коло, пізніше — зірки, квіти, зброя, зві-
рі, птахи тощо.
Перша згадка про знаки в літописах належить до
X ст. Посли київського князя Ігоря (912—945) при
укладенні договору з візантійцями мали свої печатки,
що служило символом їхніх повноважень.
За Київської Русі тризуб стає висококнязівським
знаком. Його зображення відоме з печатки Святослава
46
Ігоревича (загинув 972 р.), де чітко вирізняється кня-
зівський знак у вигляді «Ш» — тризуб відомий нам
сьогодні як знак Рюриковичів. До речі, вперше його
назвав так відомий російський історик М. Карамзін.
Згодом цей знак карбується і на срібних монетах
великого князя київського Володимира Святославича
(980—1015).
Тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви,
на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинсько-
му. його зображення, як повідомляють зарубіжні ук-
раїнознавці, знайдено також на гербі французької ко-
ролеви Анни (дочки великого князя Ярослава Мудрого),
на нагробнику святого Еріка (Швеція), що породичався
з династією Володимира Святославича (до речі, слово
герб, за тлумачним словником української мови,— від-
мітний символічний знак держави, міста, дворянського
роду або окремої особи тощо, зображений на прапорах,
монетах, печатках, документах; Державний герб —
офіційна емблема держави).
Існує близько сорока версій про походження тризу-
ба: тризуб як первісне обожнювання рибальського зна-
ряддя, згодом як символ влади; це уособлення трьох
природних стихій — повітря, землі і води; зображення
атакуючого сокола і т. д.
Цікаві міркування з приводу пояснення значення
тризуба висловив відомий український історик Михайло
Грушевський: «З різних об'яснень я вважаю найбільш
вірним те, що се вершок булави, чи як то називають
французи «начальницької палиці», знаки власти стар-
шини. Такі палиці річ дуже стара, вершки чи головки
таких палиць встрічаються у знахідках кам'яної доби,
коли люди ще не вживали металів. З таких палиць роз-
винулись потім наші булави, пірначі, чикани — знаки
власті різної старшини. Головку такого пірнача пред-
ставляє Володимирів знак... Головне те, що се оздоба
питоменна, не запозичена, не видумана, а зв'язана з на-
шою тисячолітньою державою, політичною і культурною
історією».
Після смерті Володимира Святославича знаки три-
зуба ще довгий час зберігалися на монетах великого
князя Святополка (1015—1019 рр.), Ярослава Мудрого
(1019—1054). Цікаво, що пізінше як знак влади вико-
ристовувався двозуб.
Великий князь київський Володимир Мономах
(1113—1125) перейняв собі знак тризуба Володимира
Святославовича.
У період феодального роздроблення Русі тризуб по-
ступово витісняється з ужитку: на Київській землі ви-
користовують зображення святого архистратига Миха-
їла, а на західноукраїнських — лева, що дереться на
скелю.
Із запровадженням козацького реєстрового війська
на Україні з'являється нова гербова символіка — лицар-
козак з самопалом. Його ми бачимо на печатках, почи-
наючи з 1596 р., у часи гетьманування Петра Сагайдач-
ного, Михайла Дорошенка, Богдана Хмельницького,
Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері,
Петра Дорошенка, Івана Скоропадського (учитель де-
монструє портрети князів, гетьманів)
Відзнаку у формі тризуба використовували українсь-
кі частини в складі австрійської армії — Українські
січові стрільці — під час першої світової війни.
Як державний герб УНР тризуб на синьому тлі був
схвалений 12 лютого 1918 р. Малою радою в Коростені,
зображення опубліковано 1 березня в Києві та затвер-
джено Центральною Радою 22 березня 1918 р. у формі
великого герба з відповідним орнаментальним обляму-
ванням. Автором проектів був В. Кричевський. Як герб
тризуб залишився і в часи гетьманату (1918), і за Ди-
ректорТї (1918—1920 рр.). Від часу об'єднання УНР та
ЗУНР (акт Соборності України, проголошений у Києві
22 січня 1919 р.) державним гербом став золотий тризуб
на синьому тлі.
Символіку із зображенням тризуба в 20—40 рр.
XX ст. використовували різні політичні, релігійні угру-
пування Західної України.
Ведучий надає слово другому учителю історії.
Друга сторінка
Національні прапори України
Прапор як символ чи засіб сигналізації виник за
античних часів і поширився в Європі в добу середньо-
віччя. Найдавніші прапорні полотнища були трикутно-
клинові. На зламі XIII і XIV ст. з'являються чотири-
кутні прапори з клиновими полотнищами. Найвживані-
48
шим кольором був червоний. Вживали також білий, бла-
китний, жовтий кольори.
Прапор Руської землі був переважно червоним із
золотим тризубом-двозубом, а корогва Галицько-Волин-
ського князівства — блакитна із золотим левом (з таки-
ми стягами галицькі полки брали участь у Грюнвальд-
ській битві 1410 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52