В історичному минулому україн-
ського народу було таке неповторне і легендарне явище,
як Запорізька Січ. Це про неї М. В. Гоголь у своєму
творі «Тарас Бульба» писав: «Так ось вона, Січ! Ось те
гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви!
Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Укра-
їну!»
г, ,'• Ведучий 1: Запорізька Січ... Козаччина... Найле-
гендарніше минуле українського народу, його святиня...
36
Синонім свободи, людської й національної гідності, та-
лановитості...
Читець:
" Було колись в Україні —
Ревіли гармати;
Були колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю...
^
' : ' Ведучий 2: Та хто ж вони — козаки? Давайте
спробуємо на хвилину замислитись над змістом слів
«козак», «козаки». Що вони будять в душі? Мабуть, у
вашій уяві спалахнув образ сильних, мужніх і відданих
рідній землі людей. Мабуть, через віки до вас дійшов
шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї, сто-
гін української землі від копит навальних ординців, бій,
як блискавка, як межа між життям і смертю, між мину-
лим і майбутнім нашого народу.
; Ведучий 1: Живучи у дикому степу чи на дніпров-
ських островах, козаки байдужіли до звичних мирських
радостей. Нехтували і добробутом, глузували з багатст-
ва, здавалося, навіть жіночі чари не мали над ними
влади. Відданий жінці душею і тілом, козак уже не
зміг би беззастережно виконувати свій обов'язок. Для
забезпечення високої боєздатності війська потрібні були
насамперед молоді, неодружені. За свідченням Даніеля
Крмана, який 1709 року із шведською армією побував
на Україні, запорожці свідомо цуралися жінок, аби бути
хоробрішими, повсякчас готовими до війни. Звідси — су-
вора етика неписаних законів Великого Лугу, звідси й
усі історії, пов'язані з цією темою — - серйозні, смішні,
скандальні.
>•• Ведучий 2: До фортеці Запорізької Січі під стра-
хом смерті заборонялося приводити жінок. Крім того,
запорожці вважали не бажаним козаку женитися з мо-
лодих років. В основі цих звичаїв було, по-перше, ба-
жання мати регулярне військо з високою бойовою го-
товністю. Це досягалось за рахунок відречення запо-
рожців від^сімей, жіноцтва взагалі, і концентрації всіх
своїх розумових і фізичних сил на військовій справі,
Вони перебували фактично на казармовому становищі.
По-друге, у козака було дуже небезп.ечне життя, над
ним повсякчасно кружляла смерть, тож мати дружину
37
та дітей за таких обставин означало свідомо прирікати
їх на сирітство.
Ч й т е й ь:
Ой три шляхи широкії
Докупи зійшіиоь,
На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру. А найменший —
Молоду дівчину.
(Т. Шевченко. «В казематі»)
Ведучий 1: Як повідомляє Д. І. Яворницький, на
одному з запорозьких прапорів був зображений козак
, на коні, а під ним — напис: «Козак куди хоче, туди й
скаче, ніхто за ним не заплаче». Але, на жаль, помиля-
лися козаки, бо у кожного була мати, були й сестри, ко-
хані, наречені, були й дружини з дітьми. Вони й пла-
кали, виряджаючи козаків на січ, у похід, чекали рока-
ми їх повернення, а, не дочекавшись, знову чекали...
Вели без чоловіків домашнє господарство, ростили й
виховували синів і знову їх проводжали услід за бать-
ками...
Читець:
.. .'/-••'-« / десь там юрми, натовпи, там люди!
> Там зорі в небі чисті, як ромен.
Ще жінка мужу падає на груди,
І діти тягнуть руки до стремен.
Жінки дорогу слізьми перемили...
(Л. Костенко. «Маруся Чурай»)
Ведучий 2: Проводам козаків, розлученню сина з
матір'ю, хлопця з дівчиною, чоловіка з дружиною при-
свячено багато народних пісень та літературних творів.
Серед найпопулярніших пісень — «Гомін, гом.ін по діб-
рові», «йшли корови із діброви», «їхав козак за Дунай»,
«Засвіт встали козаченьки»...
Читець:
'' Ой на горі жито — тоненькі покоси,
А хто буде розплітати дівчиноньці коси?
Козак буде розплітати, козак буде плести,
Козак буде дівчиноньку до шлюбоньку вести...
Ведучий 1: Мабуть, неможливо знайти людину,
38
яка б не чула пісні «Реве та стогне Дніпр широкий...»,
але не всі знають, що це тільки початок балади
Т. Г. Шевченка «Причинна», де на фоні бентежної при-
роди відчувається страшна трагедія. Втративши надію
дочекатися повернення козака, дівчина гине, а козак,
повернувшись, від горя кінчає життя самогубством. Ми
захоплюємося коханням Ромео і Джульєтти і не знає-
мо, що маємо про кохання козака і дівчини неперевер-
шені шедеври вияву цього почуття в українському
фольклорі, творах письменників, зокрема Т. Г. Шевчен-
ка. Вірш «Тополя». В дівчині, що перетворилася від
марного чекання свого коханого в тополю,—доля укра-
їнської жінки.
Читець:
г:^Г'
- Полюбила чорнобрива
Козака дівчина,
Полюбила — не спинила:
Пішов — та й загинув...
Якби знала, що покине,—
Була б не любила:
Якби знала, що загине,—
Була б не пустила...
Таку пісню чорнобрива
В степу заспівала.
Зілля диаа наробило —
Тополею стала.
Не вернулася додому,
Не діждала пари;
Тонка-тонка та висока —
До самої хмари.
,л " (Т. Шевченко. «Тополя»).
'Ведучий 2: Звичай заборони появи жінки на Січі
та пропагування безшлюбності серед запорожців був
викликаний не зневагою до жінки, а, навпаки,— висо-
кою пошаною до неї та відповідальністю козака за свої
чоловічі обов'язки перед дівчиною, дружиною, матір'ю^
Та це й закономірно — сильні духом люди, маємо на
увазі перш за все чоловіків, ніколи не образять жінку,
не виявлять до неї зневаги. Там, де лицарство,— там
мужність і%ніжність ідуть поряд. Атмосфера лицарської
доблесті, честі, людської гідності та порядності, що існу-
вала серед козацтва, а також лицарське ставлення ко-
зака до дівчини та дружини створювали високу мораль-
ну чистоту дошлюбіїих та шлюбних взаємин.
39
Читець:
Вранці
Ярему вінчали;
А ввечері мій Ярема
, ., • (От хлопець звичайний'),
•''.','' Щоб не сердить отамана,
Покинув Оксану:
Ляхів кінча; з Залігняком
Весілля справляє
В Уманщині, на пожарах.
Вона виглядає,—
Виглядає, чи не їде...
(Т. Шевченко. «Лебедин»)
Ведучий 1: Особливо ганебним злочином вважа-
лась зрада кохання, зрада дружині чи чоловікові або
другові. Народний суд цього явища був викликаний тим,
що людина, непорядна в особистому житті, не може
прислужитися своїй землі, вітчизні. Якщо хтось здатний
зрадити близьку людину, то він зрадить і батьківщину.
На цьому тлі і сформувався неповторний за своєю жі-
ночою красою образ Марусі Чурай, в якому з особли-
вою силою проявилися вже згадувані прекрасні риси
характеру української жінки.
Читець:
Ця дівчина не просто так, Маруся,
' Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.
Коли в похід виходила батава,—
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
(Л. Костенко. «Маруся Чурай»)
Ведучий 2. Пошана до матері, до бабусі, до сест-
ри, що мала місце і пропагувалася в сімейному вихо-
ванні, у хлопця — майбутнього козака — поступово пе-
реростала в пошану до дівчини, до майбутньої дружи-
ни. 'Це лицарство закоханого юнака з великою силою
передано в українських ліричних піснях, в яких юнак,
поряд із звертанням до коханої з найніжнішими і най-
пестливішими словами, заявляє про свою готовність
завжди піклуватись про неї, бути захисником і опорою:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52
ського народу було таке неповторне і легендарне явище,
як Запорізька Січ. Це про неї М. В. Гоголь у своєму
творі «Тарас Бульба» писав: «Так ось вона, Січ! Ось те
гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви!
Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Укра-
їну!»
г, ,'• Ведучий 1: Запорізька Січ... Козаччина... Найле-
гендарніше минуле українського народу, його святиня...
36
Синонім свободи, людської й національної гідності, та-
лановитості...
Читець:
" Було колись в Україні —
Ревіли гармати;
Були колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю...
^
' : ' Ведучий 2: Та хто ж вони — козаки? Давайте
спробуємо на хвилину замислитись над змістом слів
«козак», «козаки». Що вони будять в душі? Мабуть, у
вашій уяві спалахнув образ сильних, мужніх і відданих
рідній землі людей. Мабуть, через віки до вас дійшов
шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї, сто-
гін української землі від копит навальних ординців, бій,
як блискавка, як межа між життям і смертю, між мину-
лим і майбутнім нашого народу.
; Ведучий 1: Живучи у дикому степу чи на дніпров-
ських островах, козаки байдужіли до звичних мирських
радостей. Нехтували і добробутом, глузували з багатст-
ва, здавалося, навіть жіночі чари не мали над ними
влади. Відданий жінці душею і тілом, козак уже не
зміг би беззастережно виконувати свій обов'язок. Для
забезпечення високої боєздатності війська потрібні були
насамперед молоді, неодружені. За свідченням Даніеля
Крмана, який 1709 року із шведською армією побував
на Україні, запорожці свідомо цуралися жінок, аби бути
хоробрішими, повсякчас готовими до війни. Звідси — су-
вора етика неписаних законів Великого Лугу, звідси й
усі історії, пов'язані з цією темою — - серйозні, смішні,
скандальні.
>•• Ведучий 2: До фортеці Запорізької Січі під стра-
хом смерті заборонялося приводити жінок. Крім того,
запорожці вважали не бажаним козаку женитися з мо-
лодих років. В основі цих звичаїв було, по-перше, ба-
жання мати регулярне військо з високою бойовою го-
товністю. Це досягалось за рахунок відречення запо-
рожців від^сімей, жіноцтва взагалі, і концентрації всіх
своїх розумових і фізичних сил на військовій справі,
Вони перебували фактично на казармовому становищі.
По-друге, у козака було дуже небезп.ечне життя, над
ним повсякчасно кружляла смерть, тож мати дружину
37
та дітей за таких обставин означало свідомо прирікати
їх на сирітство.
Ч й т е й ь:
Ой три шляхи широкії
Докупи зійшіиоь,
На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру. А найменший —
Молоду дівчину.
(Т. Шевченко. «В казематі»)
Ведучий 1: Як повідомляє Д. І. Яворницький, на
одному з запорозьких прапорів був зображений козак
, на коні, а під ним — напис: «Козак куди хоче, туди й
скаче, ніхто за ним не заплаче». Але, на жаль, помиля-
лися козаки, бо у кожного була мати, були й сестри, ко-
хані, наречені, були й дружини з дітьми. Вони й пла-
кали, виряджаючи козаків на січ, у похід, чекали рока-
ми їх повернення, а, не дочекавшись, знову чекали...
Вели без чоловіків домашнє господарство, ростили й
виховували синів і знову їх проводжали услід за бать-
ками...
Читець:
.. .'/-••'-« / десь там юрми, натовпи, там люди!
> Там зорі в небі чисті, як ромен.
Ще жінка мужу падає на груди,
І діти тягнуть руки до стремен.
Жінки дорогу слізьми перемили...
(Л. Костенко. «Маруся Чурай»)
Ведучий 2: Проводам козаків, розлученню сина з
матір'ю, хлопця з дівчиною, чоловіка з дружиною при-
свячено багато народних пісень та літературних творів.
Серед найпопулярніших пісень — «Гомін, гом.ін по діб-
рові», «йшли корови із діброви», «їхав козак за Дунай»,
«Засвіт встали козаченьки»...
Читець:
'' Ой на горі жито — тоненькі покоси,
А хто буде розплітати дівчиноньці коси?
Козак буде розплітати, козак буде плести,
Козак буде дівчиноньку до шлюбоньку вести...
Ведучий 1: Мабуть, неможливо знайти людину,
38
яка б не чула пісні «Реве та стогне Дніпр широкий...»,
але не всі знають, що це тільки початок балади
Т. Г. Шевченка «Причинна», де на фоні бентежної при-
роди відчувається страшна трагедія. Втративши надію
дочекатися повернення козака, дівчина гине, а козак,
повернувшись, від горя кінчає життя самогубством. Ми
захоплюємося коханням Ромео і Джульєтти і не знає-
мо, що маємо про кохання козака і дівчини неперевер-
шені шедеври вияву цього почуття в українському
фольклорі, творах письменників, зокрема Т. Г. Шевчен-
ка. Вірш «Тополя». В дівчині, що перетворилася від
марного чекання свого коханого в тополю,—доля укра-
їнської жінки.
Читець:
г:^Г'
- Полюбила чорнобрива
Козака дівчина,
Полюбила — не спинила:
Пішов — та й загинув...
Якби знала, що покине,—
Була б не любила:
Якби знала, що загине,—
Була б не пустила...
Таку пісню чорнобрива
В степу заспівала.
Зілля диаа наробило —
Тополею стала.
Не вернулася додому,
Не діждала пари;
Тонка-тонка та висока —
До самої хмари.
,л " (Т. Шевченко. «Тополя»).
'Ведучий 2: Звичай заборони появи жінки на Січі
та пропагування безшлюбності серед запорожців був
викликаний не зневагою до жінки, а, навпаки,— висо-
кою пошаною до неї та відповідальністю козака за свої
чоловічі обов'язки перед дівчиною, дружиною, матір'ю^
Та це й закономірно — сильні духом люди, маємо на
увазі перш за все чоловіків, ніколи не образять жінку,
не виявлять до неї зневаги. Там, де лицарство,— там
мужність і%ніжність ідуть поряд. Атмосфера лицарської
доблесті, честі, людської гідності та порядності, що існу-
вала серед козацтва, а також лицарське ставлення ко-
зака до дівчини та дружини створювали високу мораль-
ну чистоту дошлюбіїих та шлюбних взаємин.
39
Читець:
Вранці
Ярему вінчали;
А ввечері мій Ярема
, ., • (От хлопець звичайний'),
•''.','' Щоб не сердить отамана,
Покинув Оксану:
Ляхів кінча; з Залігняком
Весілля справляє
В Уманщині, на пожарах.
Вона виглядає,—
Виглядає, чи не їде...
(Т. Шевченко. «Лебедин»)
Ведучий 1: Особливо ганебним злочином вважа-
лась зрада кохання, зрада дружині чи чоловікові або
другові. Народний суд цього явища був викликаний тим,
що людина, непорядна в особистому житті, не може
прислужитися своїй землі, вітчизні. Якщо хтось здатний
зрадити близьку людину, то він зрадить і батьківщину.
На цьому тлі і сформувався неповторний за своєю жі-
ночою красою образ Марусі Чурай, в якому з особли-
вою силою проявилися вже згадувані прекрасні риси
характеру української жінки.
Читець:
Ця дівчина не просто так, Маруся,
' Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.
Коли в похід виходила батава,—
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
(Л. Костенко. «Маруся Чурай»)
Ведучий 2. Пошана до матері, до бабусі, до сест-
ри, що мала місце і пропагувалася в сімейному вихо-
ванні, у хлопця — майбутнього козака — поступово пе-
реростала в пошану до дівчини, до майбутньої дружи-
ни. 'Це лицарство закоханого юнака з великою силою
передано в українських ліричних піснях, в яких юнак,
поряд із звертанням до коханої з найніжнішими і най-
пестливішими словами, заявляє про свою готовність
завжди піклуватись про неї, бути захисником і опорою:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52