Серед переселенців до Австралії
більшість становлять вихідці зі Східної України, пере-
важають змішані родини, але побут і мова українців
збереглися.
Діяльність українських шкільних закладів координує
Українська центральна шкільна рада. Вона об'єднує 40
«рідних» шкіл, 9 «шкіл українознавства». Працюють
українські суботні школи. 1983 року програма українсь-
кої мови та літератури була впроваджена в Мельбурн-
ському університеті. Освітній рівень багатьох австралій-
ських українців досить високий, і вони відіграють деда-
лі активнішу роль в суспільному житті країни. .
Українські науковці об'єднані в Австралійському
відділенні Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Серед
найпомітніших наукових праць товариства — моногра-
фія «Українці в Австралії», «Динаміка українського ко-
зацтва» І. Рибчини. Існують ряд українських культур-
них центрів, при яких діють самодіяльні драматичні,
танцювальні гуртки, хорові, вокально-інструментальні
ансамблі, об'єднання художників, літераторів. Працює
відомий український театр ім. Леся Курбаса в Мель-
бурні, діє відділення письменницької організації на За-
ході «Слово».
Учень: «ДМИТРО НИТЧЕНКО (ЧУБ)».
Поет, прозаїк, літературний критик, журналіст, сус-
пільний діяч Дмитро Иитченко народився 21 лютого
1905 року в заможній родині в Зінькові на Полтавщи-
ні. Студіював у Харкові в педагогічному інституті. Пер-
ші збірки віршів вийшли друком 1931 р. («Поезії
індустрії») та 1933 р. («На прикордонні»). У час війни
служив у радянській армії. З України виїхав 1943 року,
а від 1949 р. проживає в Австралії.
Мабуть, у цілій діаспорі немає іншої людини такої
колосальної праці, творчості і досягнень навіть у своїй
родині, де вже два молодші покоління працюють на
українському літературному полі: дві дочки — Галя
Кошарська й Леся Богуславець (письменниці), внук
Юрій Ткач (перекладач).
Поселившись із родиною в Мельбурні, Дмитро Нит-
ченко почав організовувати українське культурне
80
життя — учителює, очолює Шкільну Раду, видає шкіль-
ні посібники, заохочує талановиту молодь писати твори,
влаштовує конкурси творчості молодих. Згодом друкує
ЇХ в альманахах «Новий обрій». «Ця людина,— згадує
Юрій Тарнавський, учень Д. Нитченка,— випромінюва-
ла любов до літератури». За його ініціативою було за-
сновано літературно-мистецький клуб ім В. Симоненка,
австралійська філія ОУП «Слово». Довгі роки він очо-
лює ці організації. Літературні досягнення Дмитра
Нитченка — це нове, велике надбання в літературному
скарбі України. Ось деякі видання його творів: «Шев-
ченко в житті» (1947), «Стежками пригод» (1975), «Лю-
ди великого серця» (1981), «З новогвінейських вражень»
(1977), «Живий Шевченко» (К.: Веселка, 1994) та ін.
Вчитель географії:— В країнах, що утвори-
лися на терені колишнього СРСР, проживає 10 млн.
українців. Найбільше в Росії та Казахстані. Тільки
тепер ми можемо говорити про українську діаспору в
цих регіонах. На жаль, українська мова, культура, на-
ціональні традиції тут майже не збереглися, не було
створено умов для їх розвитку. Нині тут активізується
життя українців.
Підсумок в ч й т е л я-ф і л о л ог а:
— Як бачимо, українці в діаспорі зробили видатний
внесок у культуру, мистеціво, літературу світу, продов-
жують творити. Вивчення цієї теми надзвичайно важли-
ве з погляду пізнання українського менталітету. Без
знання української діаспори не матимем цілісного уяв-
лення про національну самобутність українства, його
перспектив державотворення. (Декламує вірш українсь-
кого поета з Англії Миколи Вереса «Братам-емігран-
там»).
Ви розбрелись, друзяки, по планеті,
Мов журавлів стривожених ключі,
Що курс до гнізд утратили в полеті;
Так спраглі йдуть в піщаному заметі,
До вод оази втому несучи...
Де не стою, на кожному роздоллі,
Куди не йдуть крізь будні сірих днів,
Зустріну все товариша недолі,
А між товпи, в цілком чужому колі.
Дзвінку почую мову краянів...
І хай один родився у Карпатах,,
З Волині другий, третій — із Черка,.,
Йдучи у рейс, повинні пам'ятати:
67
В нас дім один, одна у ньому мати,
Одна мета єднати мусить нас,
Одні думки, дороги і стремління,
І нас тоді не спинить буревій.
Вперед, брати! Для Краю — воскресіння!
Ми пропливем ці гавані чужинні,
Щоб стать на рейді в гавані своїй!..
ЛІТЕРАТУРА
1. Андіевська Емма. Роман про людське призначення.— К.:
«Орій», 1992.
2. Атом серця. Українська поезія першої половини XX століття.
Упорядкування, передмова, примітки Юрія Коваліва.— К.: Весел-
ка, 1992.
3. Багряна Галина. «І довго ти будеш плакати за мною...». Спо-
гади дружини Івана Багряного // Дніпро, 1992.— № 10—12.—
С. 176—179.
4. Багряний Іван. Людина біжить над прірвою.— К.: Українсь-
кий письменник, 1992.
5. Багряний Іван. Сад Гетсиманський.— К.: Дніпро, 1992.
6. Буд здрава, землице. Українські народні пісні про емігра-
цію.— К-: Музична Україна, 1991.
7. Барка Василь. Жовтий князь.— К.: Дніпро, 1991.
8. Барка Василь. Спокутний і ключі землі.— К.: «Орій», 1992.
9. Барка Василь. Кавказ.— К.: «Орій», 1993.
10. Верес Микола. Братам-емігрантам // Літ. Україна, 1992,
28.08.
11. Вовк Віра. Орхідеї // Копач Олександра. Хрестоматія з но-
вої української літератури.— Л.: Каменяр, 1993.— С. 46.
12.' Воловець Л. І., Дунаєва О. М. Українська література: Під-
руч. для 11 кл.— Л.: Світ, 1994.
13. Гаврильченко Олег, Коваленко Андрій. Штрихи до літера-
турного портрета Івана Багряного // Багряний Іван. Сад Гетси-
манський.—К.: Дніпро, 1992.—С. 5—18.
14. Державин Володимир. Три роки літературного життя на
еміграції (1945—1947).—Українське слово.—Т. 3.— С. 575—596.
15. Дзюба Іван. Поезія вигнання // Прапор, 1990.—№ 1.—
С. 131—136.
16. Жулинський Микола. Іван Багряний // Слово і час, 1991.—
№ 10.—С. 7-13.
17. Зарубіжні українці. Довідник.— К.: Україна, 1991.
18. Історія української літератури XX століття. У 2 кн.— Кн. 1:
1910—1930-ті роки: Навч. посібник / За ред. В. Г. Дончика.— К.:
Либідь, 1993.
19. Клен Юрій. Вибране / Упоряд., авт. переди, та приміт.
Ю. Ковалів.— К.: Дніпро, 1991.
20. Копач Олександра. Хрестоматія з нової української літера-
тури: Для шкіл і курсів українознавства / Переди. Л. Храпливої-
Щур. 2-ге вид., доп.— Л.: Каменяр, 1993.
21. Костюк Григорій. З літопису літературного життя в діяс-
порі // Маланюк Євген. Земна Мадонна,— Братислава, 1991.—
С. 418—419.
88
22. Костюк І ригорій. Образотворепь «а^емени лютого» // Укра-
їнське слово.— Т. 2.— С. -199—514.
23. Лавріненм Юр:й. ІЗ енциклопедичному підсумку // Україн
ське слово.—Т. 2.—С. 156—158.
24. Лаврінінко Юрій. Плід дозрілости — «Серпень», остання
книжка поета // Українське слово.— Т. 2.— С. 153—156.
25. Лавріненко Юрій. Поет своєї епохи // Українське слово.—
Т. 2.—С. 148—151.
26. Маланюк Євген. Земна Мадонна. Вибране / Переднє слово
про поета, спогади, літературно-критичні праці про поета, примітки,
бібліографія та упорядкування Миколи Неврлого.— Братислава,
1991.
27. Маланюк Євген. Поезії / Упоряд., вступ, ст. і прим.
М. Я. Неврлого.— К.: Укр. письменник, 1992.
28. Маланюк Євген. Поезії / Упоряд. та передмова Т. Салиги,
примітки М. Старовойта.— Л.: Фенікс, 1992.
29. Маланюк Євген. Уривок із життєпису // Українське слово.—
Т. 2.—С. 147—148.
30. Неврлий Микола. Поет боротьби і вселюдських ідеалів //
Маланюк Євген. Земна Мадонна.—Братислава, 1991.—С. 6—34.
31. Нитченко Дмитро.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52
більшість становлять вихідці зі Східної України, пере-
важають змішані родини, але побут і мова українців
збереглися.
Діяльність українських шкільних закладів координує
Українська центральна шкільна рада. Вона об'єднує 40
«рідних» шкіл, 9 «шкіл українознавства». Працюють
українські суботні школи. 1983 року програма українсь-
кої мови та літератури була впроваджена в Мельбурн-
ському університеті. Освітній рівень багатьох австралій-
ських українців досить високий, і вони відіграють деда-
лі активнішу роль в суспільному житті країни. .
Українські науковці об'єднані в Австралійському
відділенні Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Серед
найпомітніших наукових праць товариства — моногра-
фія «Українці в Австралії», «Динаміка українського ко-
зацтва» І. Рибчини. Існують ряд українських культур-
них центрів, при яких діють самодіяльні драматичні,
танцювальні гуртки, хорові, вокально-інструментальні
ансамблі, об'єднання художників, літераторів. Працює
відомий український театр ім. Леся Курбаса в Мель-
бурні, діє відділення письменницької організації на За-
ході «Слово».
Учень: «ДМИТРО НИТЧЕНКО (ЧУБ)».
Поет, прозаїк, літературний критик, журналіст, сус-
пільний діяч Дмитро Иитченко народився 21 лютого
1905 року в заможній родині в Зінькові на Полтавщи-
ні. Студіював у Харкові в педагогічному інституті. Пер-
ші збірки віршів вийшли друком 1931 р. («Поезії
індустрії») та 1933 р. («На прикордонні»). У час війни
служив у радянській армії. З України виїхав 1943 року,
а від 1949 р. проживає в Австралії.
Мабуть, у цілій діаспорі немає іншої людини такої
колосальної праці, творчості і досягнень навіть у своїй
родині, де вже два молодші покоління працюють на
українському літературному полі: дві дочки — Галя
Кошарська й Леся Богуславець (письменниці), внук
Юрій Ткач (перекладач).
Поселившись із родиною в Мельбурні, Дмитро Нит-
ченко почав організовувати українське культурне
80
життя — учителює, очолює Шкільну Раду, видає шкіль-
ні посібники, заохочує талановиту молодь писати твори,
влаштовує конкурси творчості молодих. Згодом друкує
ЇХ в альманахах «Новий обрій». «Ця людина,— згадує
Юрій Тарнавський, учень Д. Нитченка,— випромінюва-
ла любов до літератури». За його ініціативою було за-
сновано літературно-мистецький клуб ім В. Симоненка,
австралійська філія ОУП «Слово». Довгі роки він очо-
лює ці організації. Літературні досягнення Дмитра
Нитченка — це нове, велике надбання в літературному
скарбі України. Ось деякі видання його творів: «Шев-
ченко в житті» (1947), «Стежками пригод» (1975), «Лю-
ди великого серця» (1981), «З новогвінейських вражень»
(1977), «Живий Шевченко» (К.: Веселка, 1994) та ін.
Вчитель географії:— В країнах, що утвори-
лися на терені колишнього СРСР, проживає 10 млн.
українців. Найбільше в Росії та Казахстані. Тільки
тепер ми можемо говорити про українську діаспору в
цих регіонах. На жаль, українська мова, культура, на-
ціональні традиції тут майже не збереглися, не було
створено умов для їх розвитку. Нині тут активізується
життя українців.
Підсумок в ч й т е л я-ф і л о л ог а:
— Як бачимо, українці в діаспорі зробили видатний
внесок у культуру, мистеціво, літературу світу, продов-
жують творити. Вивчення цієї теми надзвичайно важли-
ве з погляду пізнання українського менталітету. Без
знання української діаспори не матимем цілісного уяв-
лення про національну самобутність українства, його
перспектив державотворення. (Декламує вірш українсь-
кого поета з Англії Миколи Вереса «Братам-емігран-
там»).
Ви розбрелись, друзяки, по планеті,
Мов журавлів стривожених ключі,
Що курс до гнізд утратили в полеті;
Так спраглі йдуть в піщаному заметі,
До вод оази втому несучи...
Де не стою, на кожному роздоллі,
Куди не йдуть крізь будні сірих днів,
Зустріну все товариша недолі,
А між товпи, в цілком чужому колі.
Дзвінку почую мову краянів...
І хай один родився у Карпатах,,
З Волині другий, третій — із Черка,.,
Йдучи у рейс, повинні пам'ятати:
67
В нас дім один, одна у ньому мати,
Одна мета єднати мусить нас,
Одні думки, дороги і стремління,
І нас тоді не спинить буревій.
Вперед, брати! Для Краю — воскресіння!
Ми пропливем ці гавані чужинні,
Щоб стать на рейді в гавані своїй!..
ЛІТЕРАТУРА
1. Андіевська Емма. Роман про людське призначення.— К.:
«Орій», 1992.
2. Атом серця. Українська поезія першої половини XX століття.
Упорядкування, передмова, примітки Юрія Коваліва.— К.: Весел-
ка, 1992.
3. Багряна Галина. «І довго ти будеш плакати за мною...». Спо-
гади дружини Івана Багряного // Дніпро, 1992.— № 10—12.—
С. 176—179.
4. Багряний Іван. Людина біжить над прірвою.— К.: Українсь-
кий письменник, 1992.
5. Багряний Іван. Сад Гетсиманський.— К.: Дніпро, 1992.
6. Буд здрава, землице. Українські народні пісні про емігра-
цію.— К-: Музична Україна, 1991.
7. Барка Василь. Жовтий князь.— К.: Дніпро, 1991.
8. Барка Василь. Спокутний і ключі землі.— К.: «Орій», 1992.
9. Барка Василь. Кавказ.— К.: «Орій», 1993.
10. Верес Микола. Братам-емігрантам // Літ. Україна, 1992,
28.08.
11. Вовк Віра. Орхідеї // Копач Олександра. Хрестоматія з но-
вої української літератури.— Л.: Каменяр, 1993.— С. 46.
12.' Воловець Л. І., Дунаєва О. М. Українська література: Під-
руч. для 11 кл.— Л.: Світ, 1994.
13. Гаврильченко Олег, Коваленко Андрій. Штрихи до літера-
турного портрета Івана Багряного // Багряний Іван. Сад Гетси-
манський.—К.: Дніпро, 1992.—С. 5—18.
14. Державин Володимир. Три роки літературного життя на
еміграції (1945—1947).—Українське слово.—Т. 3.— С. 575—596.
15. Дзюба Іван. Поезія вигнання // Прапор, 1990.—№ 1.—
С. 131—136.
16. Жулинський Микола. Іван Багряний // Слово і час, 1991.—
№ 10.—С. 7-13.
17. Зарубіжні українці. Довідник.— К.: Україна, 1991.
18. Історія української літератури XX століття. У 2 кн.— Кн. 1:
1910—1930-ті роки: Навч. посібник / За ред. В. Г. Дончика.— К.:
Либідь, 1993.
19. Клен Юрій. Вибране / Упоряд., авт. переди, та приміт.
Ю. Ковалів.— К.: Дніпро, 1991.
20. Копач Олександра. Хрестоматія з нової української літера-
тури: Для шкіл і курсів українознавства / Переди. Л. Храпливої-
Щур. 2-ге вид., доп.— Л.: Каменяр, 1993.
21. Костюк Григорій. З літопису літературного життя в діяс-
порі // Маланюк Євген. Земна Мадонна,— Братислава, 1991.—
С. 418—419.
88
22. Костюк І ригорій. Образотворепь «а^емени лютого» // Укра-
їнське слово.— Т. 2.— С. -199—514.
23. Лавріненм Юр:й. ІЗ енциклопедичному підсумку // Україн
ське слово.—Т. 2.—С. 156—158.
24. Лаврінінко Юрій. Плід дозрілости — «Серпень», остання
книжка поета // Українське слово.— Т. 2.— С. 153—156.
25. Лавріненко Юрій. Поет своєї епохи // Українське слово.—
Т. 2.—С. 148—151.
26. Маланюк Євген. Земна Мадонна. Вибране / Переднє слово
про поета, спогади, літературно-критичні праці про поета, примітки,
бібліографія та упорядкування Миколи Неврлого.— Братислава,
1991.
27. Маланюк Євген. Поезії / Упоряд., вступ, ст. і прим.
М. Я. Неврлого.— К.: Укр. письменник, 1992.
28. Маланюк Євген. Поезії / Упоряд. та передмова Т. Салиги,
примітки М. Старовойта.— Л.: Фенікс, 1992.
29. Маланюк Євген. Уривок із життєпису // Українське слово.—
Т. 2.—С. 147—148.
30. Неврлий Микола. Поет боротьби і вселюдських ідеалів //
Маланюк Євген. Земна Мадонна.—Братислава, 1991.—С. 6—34.
31. Нитченко Дмитро.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52