Народні повір'я.— К., 1994.
3. Івченко Сергій. Зелений світ.— К.: Веселка, 1986.
4. Ковальчук О. В. Українське народознавство. Книга для вчи-
теля.—К.: Освіта, 1992.
5. Кондратюк Андрій. З вишневого саду.— К.: Молодь, 1991.
6. Костомаров М. І. Слов'янська міфологія.— К.: Либідь, 1994.
7. Космос древньої України.— К., 1992.
8. Нащадки святої трійці. Генеза української державної сим-
воліки в дослідженні кандидата філософських наук Олексія Брат-
ка-Кутинського.— К., 1992.
9. Потебня А. А. О некоторнх символах в славянской народной
поззии.— Харьков, 1860.
10. Рубцов Н. Н. Символ в искусстве й жизни.— М.: Наука,
1991.
11. Сергтчук В. І. Національна символіка України.— К.: Весел-
ка, 1992.
12. Скуратівський Василь. Берегиня.—К.: Радянський письмен-
ник, 1987.
13. Скуратівський Василь. Місяцелік.— К.: Мистецтво, 1993.
14. Скуратівський Василь. Покуть.— К.: Довіра, 1992.
Т. М. НІКОЛАЄВА,
Г. К. ДМИТРЕНКО.
УКРАЇНЦІ В ДІАСПОРІ
Бінарний урок-конференція з географії
та української літератури
Девіз: Ми є. Були. І будем МИ!
Й Вітчизна наша з нами!
* ІванБагряний
Завдання: Вивчити географію української діас-
пори, з'ясувати поняття «діаспора», «міграція», «емігра-
ція», «імміграція»; ознайомити учнів з життям і твор-
57
чістю українських письменників в еміграції; формувати
навички самостійної роботи з науковою літературою,
писати реферати з обраної теми, формувати вміння ви-
ступати з усними повідомленнями, складати конспекти
учнівських виступів; виховувати почуття патріотизму.
Обладнання: Політична карта світу з позначен-
ням розселення українців, вислів І. Багряного (девіз),
вишиті рушники, портрети письменників — представни-
ків української діаспори, грамзапис пісні «Чуєш, брате
мій», виставка літератури.
Запис надошці: тема, нові поняття — діаспора,
міграція, еміграція, імміграція; населення України
52 млн. чол. За межами України проживає 15 мли. чол.
ХІД УРОКУ
Лунає грамзапис пісні «Чуєш, брате мій> братів
Лепких.
Читці по черзі декламують вірші українських пое-
тів-емігрантів.
Юрій Клен. Уривок з поеми «Прокляті р о-
к й».
Блажен, хто гордо кинув рідний край
І з посохом в руці пішов шукати
На чужині незнаній дальній рай,
Куди веде його весна крилата.
* Та тричі той блажен, який за чай
І хліб теж не схотів себе продати,
Але, минаючи тропу розлук,
Зостався, щоб зазнати хресних мук...
ОлександрОлесь. «Якпесголодни й....>
Як пес голодний, кинутий і гнаний.
Блукаю я по вулицях чужих...
Сміється з мене жах, глузує, невблаганний,
З думок сполоханих моїх.
Сміється цілий світ... Мовчать спокійно друзі,
Вмира без відгуку мій крик,
Іду кудись в сльозах, в ганьбі, в нарузі.
За роки я до всього звик.
А сни вночі, як яструби прокляті,
На частки душу рвуть... Встаю,
З кутка в куток ходжу у темряві по хаті
І втому, змучений, ловлю.
Впаду, і ніжно тихий, дивний сон злітає:
Далеко все — і сльози, і ганьба,..
58
Мене хтось піснею широкою стріває,
І квіти кидає захоплена юрба.
Олександр Олесь. «О принесіть я й. не
наді ю».
О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її
1 так застигну, так зомлію...
Хоч кухоль з рідною водою!..
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих притулю,
Торкнусь душею вогняною.
Спиридон Черкасенко. «На чужині».
Про Україну ані чутки!
Живе? умерла? міцно спить?.,
У серці гадом в'ються смутки,
Душа завмерла і мовчить;
Холодним болем отупіння
Ущерть налита голова,
І ринуть в пітьму безгоміння
Без сліду мислі і слова...
Де взять його, отрути зілля,
Заворожить гнітючий сум,
Розвіять чорне божевілля,
Розбити долі наглий глум
1 в чарах тихої дрімоти
Згубити дійсності чуття,
Забути болі і гризоти
В міцних обіймах небуття!
О краю мій, моє кохання/
Лани широкі, гір шпилі!
О сльози Рідної Землі!--
Вас не забути до сконання!..
Вчитель географії:
— «Нашого цвіту — по всьому світу». Хвилюючу
глибину цього крилатого вислову можна відчути тоді,
коли знайомишся з дивовижними долями українців за
кордоном, їхньою невтомною подвижницькою діяльністю.
Ще зовсім недавно слово «діаспора» було мало не лай-
ливим. Вважалося — і ця думка насаджувалася офіцій-
ною пропагандою,— що за рубежем живуть ті українці
здебільшого, які проти радянської влади, що інакше, як
зрадництво, не розцінювалося, їх називали «зрадниками
Батьківщини», «космополітами безрідними», «відщепен-
цями». Виявилося ж, що живуть там українці складної
59
долі, яким так само, як і нам, дорога Україна, які так,
як і ми, хочуть їй кращої долі.
В умовах української державності стало можливим
вивчити реалії життя українців за кордоном. (Вчитель
оголошує тему, завдання уроку).
Підготуйте зошити з географії та української літера-
тури, в які у ході уроку будете робити записи (тему, но-
ві поняття і їх визначення, регіони світу з великою
українською діаспорою, прізвища, імена українських
письменників в діаспорі, назви їхніх творів, цікаві факти
життя).
(Напередодні уроку учні підготували доповіді з ос-
новних питань. Учитель-географ надає слово виступаю-
чим з географічних питань, а філолог — учням, які під-
готували доповіді про життя і творчість письменників
діаспори).
Вчитель-географ з'ясовує значення нових по-
нять (за словником іншомовних слів та тлумачним
словником української мови):
Діаспора (з гр.— розсіяння) — розсіяння по
різних країнах народів, вигнаних за межі батьківщини
завойовниками.
Міграція — переселення народів у межах однієї
країни або з однієї країни в іншу.
Імміграція — в'їзд чужоземців до якої-небудь
країни на постійне проживання.
Е м*і г р а ц і я — переселення із своєї батьківщини в
іншу країну, зумовлене соціально-економічними, полі-
тичними або релігійними причинами.
(Учениця виконує пісню «Україночка» — муз. Г. Та-
тарченка, сл. А. Демиденка).
Учень: «ПРИЧИНИ Й ЕТАПИ ІММІГРАЦІЇ».
Протягом XX ст. мільйони українців покинули свої
домівки в пошуках кращого життя на чужині. Що ж
примусило їх в різні часи залишити рідну землю? Го-
ловні причини — соціально-економічні і політичні.
Перша хвиля: імміграція до 1914 року.
Українці, що іммігрували перед першою світовою
війною до Нового Світу, намагалися поліпшити своє не-
задовільне матеріальне становище. Для цього вони оби-
рали один із двох можливих шляхів. Більшість пряму-
вала до США, де влаштовувалася робітниками на шах-
тах і фабриках, розташованих у великих містах або
поблизу них. Ці іммігранти, переважно молоді парубки,
спочатку планували заробити гроші і повернутися додо-
60
му. Але з часом життя в США здавалося більш приваб-
ливим, і вони залишилися. А з приїздом жінок-українок
почали формуватися сім'ї. Так зростала українська гро-
мада у великих містах.
Іншу групу складали ті переселенці, що покидали
домівку, сподіваючись зайнятися сільським господарст-
вом в чужих краях, де земля була доступною і дешевою.
Вони виїжджали цілими сім'ями, розташовувалися в
незаселених районах Канади, Бразилії, США.
Друга хвиля: імміграція в міжвоєнний період.
Імміграція на захід в міжвоєнний період була знач-
но меншою, виїжджали в основному до США і Канади.
Найяскравішою рисою міжвоєнного періоду була поява
нового типу українських переселенців — політичного.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52
3. Івченко Сергій. Зелений світ.— К.: Веселка, 1986.
4. Ковальчук О. В. Українське народознавство. Книга для вчи-
теля.—К.: Освіта, 1992.
5. Кондратюк Андрій. З вишневого саду.— К.: Молодь, 1991.
6. Костомаров М. І. Слов'янська міфологія.— К.: Либідь, 1994.
7. Космос древньої України.— К., 1992.
8. Нащадки святої трійці. Генеза української державної сим-
воліки в дослідженні кандидата філософських наук Олексія Брат-
ка-Кутинського.— К., 1992.
9. Потебня А. А. О некоторнх символах в славянской народной
поззии.— Харьков, 1860.
10. Рубцов Н. Н. Символ в искусстве й жизни.— М.: Наука,
1991.
11. Сергтчук В. І. Національна символіка України.— К.: Весел-
ка, 1992.
12. Скуратівський Василь. Берегиня.—К.: Радянський письмен-
ник, 1987.
13. Скуратівський Василь. Місяцелік.— К.: Мистецтво, 1993.
14. Скуратівський Василь. Покуть.— К.: Довіра, 1992.
Т. М. НІКОЛАЄВА,
Г. К. ДМИТРЕНКО.
УКРАЇНЦІ В ДІАСПОРІ
Бінарний урок-конференція з географії
та української літератури
Девіз: Ми є. Були. І будем МИ!
Й Вітчизна наша з нами!
* ІванБагряний
Завдання: Вивчити географію української діас-
пори, з'ясувати поняття «діаспора», «міграція», «емігра-
ція», «імміграція»; ознайомити учнів з життям і твор-
57
чістю українських письменників в еміграції; формувати
навички самостійної роботи з науковою літературою,
писати реферати з обраної теми, формувати вміння ви-
ступати з усними повідомленнями, складати конспекти
учнівських виступів; виховувати почуття патріотизму.
Обладнання: Політична карта світу з позначен-
ням розселення українців, вислів І. Багряного (девіз),
вишиті рушники, портрети письменників — представни-
ків української діаспори, грамзапис пісні «Чуєш, брате
мій», виставка літератури.
Запис надошці: тема, нові поняття — діаспора,
міграція, еміграція, імміграція; населення України
52 млн. чол. За межами України проживає 15 мли. чол.
ХІД УРОКУ
Лунає грамзапис пісні «Чуєш, брате мій> братів
Лепких.
Читці по черзі декламують вірші українських пое-
тів-емігрантів.
Юрій Клен. Уривок з поеми «Прокляті р о-
к й».
Блажен, хто гордо кинув рідний край
І з посохом в руці пішов шукати
На чужині незнаній дальній рай,
Куди веде його весна крилата.
* Та тричі той блажен, який за чай
І хліб теж не схотів себе продати,
Але, минаючи тропу розлук,
Зостався, щоб зазнати хресних мук...
ОлександрОлесь. «Якпесголодни й....>
Як пес голодний, кинутий і гнаний.
Блукаю я по вулицях чужих...
Сміється з мене жах, глузує, невблаганний,
З думок сполоханих моїх.
Сміється цілий світ... Мовчать спокійно друзі,
Вмира без відгуку мій крик,
Іду кудись в сльозах, в ганьбі, в нарузі.
За роки я до всього звик.
А сни вночі, як яструби прокляті,
На частки душу рвуть... Встаю,
З кутка в куток ходжу у темряві по хаті
І втому, змучений, ловлю.
Впаду, і ніжно тихий, дивний сон злітає:
Далеко все — і сльози, і ганьба,..
58
Мене хтось піснею широкою стріває,
І квіти кидає захоплена юрба.
Олександр Олесь. «О принесіть я й. не
наді ю».
О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її
1 так застигну, так зомлію...
Хоч кухоль з рідною водою!..
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих притулю,
Торкнусь душею вогняною.
Спиридон Черкасенко. «На чужині».
Про Україну ані чутки!
Живе? умерла? міцно спить?.,
У серці гадом в'ються смутки,
Душа завмерла і мовчить;
Холодним болем отупіння
Ущерть налита голова,
І ринуть в пітьму безгоміння
Без сліду мислі і слова...
Де взять його, отрути зілля,
Заворожить гнітючий сум,
Розвіять чорне божевілля,
Розбити долі наглий глум
1 в чарах тихої дрімоти
Згубити дійсності чуття,
Забути болі і гризоти
В міцних обіймах небуття!
О краю мій, моє кохання/
Лани широкі, гір шпилі!
О сльози Рідної Землі!--
Вас не забути до сконання!..
Вчитель географії:
— «Нашого цвіту — по всьому світу». Хвилюючу
глибину цього крилатого вислову можна відчути тоді,
коли знайомишся з дивовижними долями українців за
кордоном, їхньою невтомною подвижницькою діяльністю.
Ще зовсім недавно слово «діаспора» було мало не лай-
ливим. Вважалося — і ця думка насаджувалася офіцій-
ною пропагандою,— що за рубежем живуть ті українці
здебільшого, які проти радянської влади, що інакше, як
зрадництво, не розцінювалося, їх називали «зрадниками
Батьківщини», «космополітами безрідними», «відщепен-
цями». Виявилося ж, що живуть там українці складної
59
долі, яким так само, як і нам, дорога Україна, які так,
як і ми, хочуть їй кращої долі.
В умовах української державності стало можливим
вивчити реалії життя українців за кордоном. (Вчитель
оголошує тему, завдання уроку).
Підготуйте зошити з географії та української літера-
тури, в які у ході уроку будете робити записи (тему, но-
ві поняття і їх визначення, регіони світу з великою
українською діаспорою, прізвища, імена українських
письменників в діаспорі, назви їхніх творів, цікаві факти
життя).
(Напередодні уроку учні підготували доповіді з ос-
новних питань. Учитель-географ надає слово виступаю-
чим з географічних питань, а філолог — учням, які під-
готували доповіді про життя і творчість письменників
діаспори).
Вчитель-географ з'ясовує значення нових по-
нять (за словником іншомовних слів та тлумачним
словником української мови):
Діаспора (з гр.— розсіяння) — розсіяння по
різних країнах народів, вигнаних за межі батьківщини
завойовниками.
Міграція — переселення народів у межах однієї
країни або з однієї країни в іншу.
Імміграція — в'їзд чужоземців до якої-небудь
країни на постійне проживання.
Е м*і г р а ц і я — переселення із своєї батьківщини в
іншу країну, зумовлене соціально-економічними, полі-
тичними або релігійними причинами.
(Учениця виконує пісню «Україночка» — муз. Г. Та-
тарченка, сл. А. Демиденка).
Учень: «ПРИЧИНИ Й ЕТАПИ ІММІГРАЦІЇ».
Протягом XX ст. мільйони українців покинули свої
домівки в пошуках кращого життя на чужині. Що ж
примусило їх в різні часи залишити рідну землю? Го-
ловні причини — соціально-економічні і політичні.
Перша хвиля: імміграція до 1914 року.
Українці, що іммігрували перед першою світовою
війною до Нового Світу, намагалися поліпшити своє не-
задовільне матеріальне становище. Для цього вони оби-
рали один із двох можливих шляхів. Більшість пряму-
вала до США, де влаштовувалася робітниками на шах-
тах і фабриках, розташованих у великих містах або
поблизу них. Ці іммігранти, переважно молоді парубки,
спочатку планували заробити гроші і повернутися додо-
60
му. Але з часом життя в США здавалося більш приваб-
ливим, і вони залишилися. А з приїздом жінок-українок
почали формуватися сім'ї. Так зростала українська гро-
мада у великих містах.
Іншу групу складали ті переселенці, що покидали
домівку, сподіваючись зайнятися сільським господарст-
вом в чужих краях, де земля була доступною і дешевою.
Вони виїжджали цілими сім'ями, розташовувалися в
незаселених районах Канади, Бразилії, США.
Друга хвиля: імміграція в міжвоєнний період.
Імміграція на захід в міжвоєнний період була знач-
но меншою, виїжджали в основному до США і Канади.
Найяскравішою рисою міжвоєнного періоду була поява
нового типу українських переселенців — політичного.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52