Ко*
бальчинська Романа. Золотії ключі.— К., 1993; Летіла сорока по
зеленім гаю. Дитячі та молодіжні українські народні ігри.— К.,
155
1990; Мицик Вадим. Свята сонячного циклу.— К., 1991; Скуратівсь-
кий Василь. Місяцелік: Український народний календар.— К., 1993}
Погостини.— К., 1990; Українська минувшина.— К., 1993.
Г. К. ДМИТРЕНК.О.
ВЕСІЛЛЯ: ДАРИЗНА
(Розподіл короваю, дарування)
Мета: Збагатити знання учнів про обрядові пісні —
духовну основу життя українського народу. Виховувати
глибокі почуття любові до пісні, дотепного українського
слова, рідного краю, батьків, свого роду. Сприяти роз-
виткові творчих здібностей учнів і бажання берегти
свою національну культуру, красу і неповторність ве-
сільного обряду, примножувати родинні традиції.
Ведуча. Віддавна весілля — офіційна форма громад-
ського скріплення шлюбу — являло визначну подію не
тільки в житті молодої родини, але й села в цілому.
Особливо урочистим дійством був розподіл короваю і
обдарування молодих.
Весільні побажання молодим були переважно на-
путнього й жартівливого характеру: зичили подружньої
вірності, злагоди, продовження роду людського.
Замість сучасного мовчазного вручення конвертів з
грішми, що знецінює духовний зміст дарунка, на тради-
ційному весіллі лунали щирі пісенні і словесні побажан-
ня, звернені до молодих батьків.
Дійові особи: молодий, молода, батько, мати, брат,
сестра, староста (дружко), розпорядник.
Весільний поїзд: дівчата-дружки, дружби, бояри,
свашки, світилки...
За столом сидять весільні гості. Співають:
Схилилася вишня, (2)
Як матінка вийшла,
Просить нас до хати
Короваю брати.
Старший дружко вносить коровай. Дружко, одчинив-
шії двері, каже:
156
— Панове старости, благословіть коровай унести!
Старости:
— Бог благословить!
Співають:
Ой глянь на поріг, діво, (2)
Та несуть твоє діло:
Коровай з шишками,
Розлука з дружками.
<0й розлука мені з вами,
як із рідними сестрами».
Дружко питає дозволу:
— Панове-старости, благословіть коровай на стіл
поставити!
Староста: — Бог благословить!
Дружко: — Панове старости, дозвольте коровай
розрізати і на мир роздати!
Староста: — Дозволяємо!
Дружко, з благословення старости прочитавши «От-
че наш» і знявши з короваю рушники, один бере собі,
а другий піддружкові, перев'язавшись через плече, розрі-
зає цей коровай на частини. При краянні короваю друж-
ко і всі гості мають весь час співати, як і при випічці
його,— щоб коровай не втратив своєї магічної сили.
Староста:
Співають:
Розбирайся, короваю,
З зеленого розмаю,
З червоної калини,
З зеленого барвінку.
На чисту тарілку.
Староста прибрався, (2)
Рушником підперезався, (2)
До короваю взявся.
Ой у гору, гору до бору
Рубайте сосну до столу,
Рубайте сосну до тріски,
Діліте коровай і шишки.
Світи, боже, з раю к нашому короваю,
Щоб було виднесенько краяти рівнесенько,
Щоб було видніше краяти ще й рівніше.
157
Дрібно, дружбонько, дрібно,
Щоб було усім рівно.
Як пшениця при долині,
Щоб було усій родині.
(2)
Підошви не крайте, (2)
Музиці віддайте,
Бо музика добре грає,
Короваю дожидає.
Наш дружко прибрався, (2)
Сім днів не вмивався,
Перевеслом підперезався,
До короваю взявся.
Дружко коровай крає, (2)
Семеро дітей має,
Ховає в кишеню — Дітям на вечерю.
Дружко пелехатий
Бігає кругом хати
З великою ломакою
За сірою собакою.
(2)
Найбільшу шишку з грошима віддають молодим.
Дружко: — 3 роси і з води вам щастя, здоров'я, ві-
ку довгого, розуму доброго, долі щасливої! Живіть так,
щоб вас люди шанувалиі
Дружко: — Десь тут є у нашої молодої рідні тато
й мама! Просять молодий і молода на цей дар!
Співають:
Ой розступися, чужина,
Нехай приступить родина:
Нехай батько частує,
Щастям, здоров'ям дарує:
Ой із долею із щасливою
Із доброю годиною.
Дружко:
Слухайте, люди,
Що батько дарувать будеї
Чи бичка, чи телицю,
Чи грошей копицю,
158
Співають:
Не даруй мене ані волами,
Ні тими коровами,
А даруй мене щастям-здоров'ям,
Доброю долечкою.
Батько дочку частує, (2)
Щастя й долю дарує:
«Вставай, доню раненько,
вмивай личко біленька».
Батько: Дарую тобі, сину, дочку...
Молодий: Спасибі за добреє слово, за добрії речі.
Батько:
Дарую тобі, сину, до дочки
Да й корову з телям.
Щоб дочка рано вставала.
Дарую й два рубчики,
Щоб жили, як голубчики.
Щоб ви були щасливі, як весна,
Багаті, як земля.
Співають:
Ой ніхто так не кує,
Як сива зозуля,
Ой ніхто так не вітає,
Як рідна матуся.
Ой ніхто так не воркує,
Як голуб сивенький.
Ой ніхто так не вітає,
Як батько рідненький.
Мати: Передаваємо вам, діточки, що маємо, а далі
самі трудіться.
— Поздоровляю й я вас
з законним браком,
Щоб у вас були калачі з маком,
Щоб ви були веселі, як весна.
Швидкі, як вода,
Багаті, як земля.
Щоб у вас було стільки донечок,
Як у стелі досочок,
Щоб у вас було стільки синів,
Як у лісі дубків.
% Щоб з толком, до пуття
Ви прожили все життя!
Староста:
— Десь є брат молодої, хай дається чути, просять
молодий, молода і я прошу на цей дар почесний!
ІЕО
Співають:
Брат:
Співають:
Сестра:
Ой розкотись, виноград,
Нехай приступить рідний брат.
Нехай брат частує,
Щастям, здоров'ям дарує.
Ой із долею із щасливою,
Із доброю годиною.
Дарую сад-виноград,
А в саду ягоди,
Щоб жили у злагоді.
Ой розкотіться, кислиці,
Нехай приступлять сестриці.
Нехай сестриці частують,
Щастям, здоров'ям дарують.
Ой із долею із щасливою,
Із доброю годиною.
Дарую коробку гнилиць,
Щоб не ходив до чужих молодиць.
Дарую повен мішок горобців,
Щоб не дивилась на чужих молодців.
Співають:
Сестра сестру частує,
Щастя й здоров'я дарує,
Дарує щастя й долю
Молодому з молодою.
Молодий і молода вгощають короваєм ї чаркою, а
на тарілці, на якій підносять молоді частування, кожен
гість лишає свій дарунок.
Даруємо щастя, здоров'я, хліба,
солі і всього доволі.
Щоб молодая Ганнусенька не лягала без вечері,
Щоб не були вікном двері.
Щоб води не носила,
Дрова не рубала,
Щоб гарно виглядала.
Заміж іти, треба знати:
Пізно лягати, рано вставати,
Не дівувати, а хазяйнувати,
Треба ложки, треба миски,
Ще й дитячої колиски,
100
Дарую грудку глини,
Щоб до року були хрестини.
Ой перепиваю мірку жита,
Щоб не була ніколи бита.
Щоб і хліб, і сіль,
Щоб усе було,
Щоб життя, як хміль,
Мило розцвіло.
Даруємо вінок часнику,
Щоб любилися до смаку.
Щоб ви мали стільки синів,
Як у лісі ясенів.
Ой перепиваю Ганусі рушничок,
Щоб до року мала двох дочок.
Дарую обценьки,
Щоб не ходив до Ксеньки.
Побажаємо молодим щасливо прожити
Та й діждати тої днини,
Щоб дітей женити.
Дарую курочку рябеньку,
Щоб весело сокор і ла,
Молодим господарям
Яєчка носила!
Перепиваю сороку білобоку
І ще й хлопця до року.
Перепиваю пуд проса,
Щоб наша молода не ходила по морозі боса І
Дарую мішок суниць,
Щоб не ходив до чужих молодиць.
Дарую мішок пуху,
Щоб невістка не обіжала свекруху.
Перепиваю гроші,
Щоб родилися діти хороші.
Даруємо чисту воду,
Щоб були обоє гарні на вроду.
Даруємо щастям і здоров'ям і віком довгим,
І розумам добрим.
Дарую молодим сад, а в саду ягоди;
Щоб жили в мирі й злагоді.
Даруємо корінець гречки,
Щоб не було між молодими суперечк».
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52
бальчинська Романа. Золотії ключі.— К., 1993; Летіла сорока по
зеленім гаю. Дитячі та молодіжні українські народні ігри.— К.,
155
1990; Мицик Вадим. Свята сонячного циклу.— К., 1991; Скуратівсь-
кий Василь. Місяцелік: Український народний календар.— К., 1993}
Погостини.— К., 1990; Українська минувшина.— К., 1993.
Г. К. ДМИТРЕНК.О.
ВЕСІЛЛЯ: ДАРИЗНА
(Розподіл короваю, дарування)
Мета: Збагатити знання учнів про обрядові пісні —
духовну основу життя українського народу. Виховувати
глибокі почуття любові до пісні, дотепного українського
слова, рідного краю, батьків, свого роду. Сприяти роз-
виткові творчих здібностей учнів і бажання берегти
свою національну культуру, красу і неповторність ве-
сільного обряду, примножувати родинні традиції.
Ведуча. Віддавна весілля — офіційна форма громад-
ського скріплення шлюбу — являло визначну подію не
тільки в житті молодої родини, але й села в цілому.
Особливо урочистим дійством був розподіл короваю і
обдарування молодих.
Весільні побажання молодим були переважно на-
путнього й жартівливого характеру: зичили подружньої
вірності, злагоди, продовження роду людського.
Замість сучасного мовчазного вручення конвертів з
грішми, що знецінює духовний зміст дарунка, на тради-
ційному весіллі лунали щирі пісенні і словесні побажан-
ня, звернені до молодих батьків.
Дійові особи: молодий, молода, батько, мати, брат,
сестра, староста (дружко), розпорядник.
Весільний поїзд: дівчата-дружки, дружби, бояри,
свашки, світилки...
За столом сидять весільні гості. Співають:
Схилилася вишня, (2)
Як матінка вийшла,
Просить нас до хати
Короваю брати.
Старший дружко вносить коровай. Дружко, одчинив-
шії двері, каже:
156
— Панове старости, благословіть коровай унести!
Старости:
— Бог благословить!
Співають:
Ой глянь на поріг, діво, (2)
Та несуть твоє діло:
Коровай з шишками,
Розлука з дружками.
<0й розлука мені з вами,
як із рідними сестрами».
Дружко питає дозволу:
— Панове-старости, благословіть коровай на стіл
поставити!
Староста: — Бог благословить!
Дружко: — Панове старости, дозвольте коровай
розрізати і на мир роздати!
Староста: — Дозволяємо!
Дружко, з благословення старости прочитавши «От-
че наш» і знявши з короваю рушники, один бере собі,
а другий піддружкові, перев'язавшись через плече, розрі-
зає цей коровай на частини. При краянні короваю друж-
ко і всі гості мають весь час співати, як і при випічці
його,— щоб коровай не втратив своєї магічної сили.
Староста:
Співають:
Розбирайся, короваю,
З зеленого розмаю,
З червоної калини,
З зеленого барвінку.
На чисту тарілку.
Староста прибрався, (2)
Рушником підперезався, (2)
До короваю взявся.
Ой у гору, гору до бору
Рубайте сосну до столу,
Рубайте сосну до тріски,
Діліте коровай і шишки.
Світи, боже, з раю к нашому короваю,
Щоб було виднесенько краяти рівнесенько,
Щоб було видніше краяти ще й рівніше.
157
Дрібно, дружбонько, дрібно,
Щоб було усім рівно.
Як пшениця при долині,
Щоб було усій родині.
(2)
Підошви не крайте, (2)
Музиці віддайте,
Бо музика добре грає,
Короваю дожидає.
Наш дружко прибрався, (2)
Сім днів не вмивався,
Перевеслом підперезався,
До короваю взявся.
Дружко коровай крає, (2)
Семеро дітей має,
Ховає в кишеню — Дітям на вечерю.
Дружко пелехатий
Бігає кругом хати
З великою ломакою
За сірою собакою.
(2)
Найбільшу шишку з грошима віддають молодим.
Дружко: — 3 роси і з води вам щастя, здоров'я, ві-
ку довгого, розуму доброго, долі щасливої! Живіть так,
щоб вас люди шанувалиі
Дружко: — Десь тут є у нашої молодої рідні тато
й мама! Просять молодий і молода на цей дар!
Співають:
Ой розступися, чужина,
Нехай приступить родина:
Нехай батько частує,
Щастям, здоров'ям дарує:
Ой із долею із щасливою
Із доброю годиною.
Дружко:
Слухайте, люди,
Що батько дарувать будеї
Чи бичка, чи телицю,
Чи грошей копицю,
158
Співають:
Не даруй мене ані волами,
Ні тими коровами,
А даруй мене щастям-здоров'ям,
Доброю долечкою.
Батько дочку частує, (2)
Щастя й долю дарує:
«Вставай, доню раненько,
вмивай личко біленька».
Батько: Дарую тобі, сину, дочку...
Молодий: Спасибі за добреє слово, за добрії речі.
Батько:
Дарую тобі, сину, до дочки
Да й корову з телям.
Щоб дочка рано вставала.
Дарую й два рубчики,
Щоб жили, як голубчики.
Щоб ви були щасливі, як весна,
Багаті, як земля.
Співають:
Ой ніхто так не кує,
Як сива зозуля,
Ой ніхто так не вітає,
Як рідна матуся.
Ой ніхто так не воркує,
Як голуб сивенький.
Ой ніхто так не вітає,
Як батько рідненький.
Мати: Передаваємо вам, діточки, що маємо, а далі
самі трудіться.
— Поздоровляю й я вас
з законним браком,
Щоб у вас були калачі з маком,
Щоб ви були веселі, як весна.
Швидкі, як вода,
Багаті, як земля.
Щоб у вас було стільки донечок,
Як у стелі досочок,
Щоб у вас було стільки синів,
Як у лісі дубків.
% Щоб з толком, до пуття
Ви прожили все життя!
Староста:
— Десь є брат молодої, хай дається чути, просять
молодий, молода і я прошу на цей дар почесний!
ІЕО
Співають:
Брат:
Співають:
Сестра:
Ой розкотись, виноград,
Нехай приступить рідний брат.
Нехай брат частує,
Щастям, здоров'ям дарує.
Ой із долею із щасливою,
Із доброю годиною.
Дарую сад-виноград,
А в саду ягоди,
Щоб жили у злагоді.
Ой розкотіться, кислиці,
Нехай приступлять сестриці.
Нехай сестриці частують,
Щастям, здоров'ям дарують.
Ой із долею із щасливою,
Із доброю годиною.
Дарую коробку гнилиць,
Щоб не ходив до чужих молодиць.
Дарую повен мішок горобців,
Щоб не дивилась на чужих молодців.
Співають:
Сестра сестру частує,
Щастя й здоров'я дарує,
Дарує щастя й долю
Молодому з молодою.
Молодий і молода вгощають короваєм ї чаркою, а
на тарілці, на якій підносять молоді частування, кожен
гість лишає свій дарунок.
Даруємо щастя, здоров'я, хліба,
солі і всього доволі.
Щоб молодая Ганнусенька не лягала без вечері,
Щоб не були вікном двері.
Щоб води не носила,
Дрова не рубала,
Щоб гарно виглядала.
Заміж іти, треба знати:
Пізно лягати, рано вставати,
Не дівувати, а хазяйнувати,
Треба ложки, треба миски,
Ще й дитячої колиски,
100
Дарую грудку глини,
Щоб до року були хрестини.
Ой перепиваю мірку жита,
Щоб не була ніколи бита.
Щоб і хліб, і сіль,
Щоб усе було,
Щоб життя, як хміль,
Мило розцвіло.
Даруємо вінок часнику,
Щоб любилися до смаку.
Щоб ви мали стільки синів,
Як у лісі ясенів.
Ой перепиваю Ганусі рушничок,
Щоб до року мала двох дочок.
Дарую обценьки,
Щоб не ходив до Ксеньки.
Побажаємо молодим щасливо прожити
Та й діждати тої днини,
Щоб дітей женити.
Дарую курочку рябеньку,
Щоб весело сокор і ла,
Молодим господарям
Яєчка носила!
Перепиваю сороку білобоку
І ще й хлопця до року.
Перепиваю пуд проса,
Щоб наша молода не ходила по морозі боса І
Дарую мішок суниць,
Щоб не ходив до чужих молодиць.
Дарую мішок пуху,
Щоб невістка не обіжала свекруху.
Перепиваю гроші,
Щоб родилися діти хороші.
Даруємо чисту воду,
Щоб були обоє гарні на вроду.
Даруємо щастям і здоров'ям і віком довгим,
І розумам добрим.
Дарую молодим сад, а в саду ягоди;
Щоб жили в мирі й злагоді.
Даруємо корінець гречки,
Щоб не було між молодими суперечк».
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52