— Уроки з народознавства
161
Дарую мірку гороху,
Щоб мали сина до року.
Даруємо дзвіночки,
Щоб мали дві дочки.
Даруємо цибулі,
Щоб не давала свекрусі дулі.
Даруємо граблі й внла,
Щоб молода добрий борщ варила.
Даруємо молодому дугу,
Щоб не заглядав на другу,
А молодій коня вороного,
Щоб не заглядала на другого.
Даруємо мішок колосся,
Щоб довіку мирно жилося!
Згода будує, незгода руйнує,
А чому молодий молоду не цілує?
Щоб були здорові, як вода,
Багаті, як земля, щоб міряли гроші мискою,
а дітей колискою.
Вітаємо вас в парі!
Хай на вас добра днина
Та грошей торбина,
а до того ж дітвори
сотні півтори.
Бажаємо молодим, щоб ви мали
в оборі, в коморі, в стіжку і в мішку,
в ложці, в мисці і в колисці.
На щастя! Як буде у вашій хаті єдність і згода
То не буде страшна для вас ніяка негода!
Дарую зелений гай, як не поцілує
молодий молоду,— не візьму коровай!
Дарую ковзало,
Щоб до року повзало.
Дарую рубля,
Щоб купили «Жигуля»,
А як не хвате,
То нехай свекруха доплате.
Дарую березове поліно,
Щоб поцілував зять тещу в коліно.
Дарую вам кусок сала,
Щоб свекруха невістку не кусала.
Ой перепиваю Ганусі перину,
Щоб мала щасливу годину.
Дарую вам кістку,
Щоб свекруха любила невістку.
Дарую вам міді,
Щоб не були бідні,
А серебра, щоб думка була одна.
Дарую вам кілочок,
Щоб був любимий
Тещин зятьочок.
Дарую насіння з огірків,
Щоб невістка не бігала
До чужих парубків.
Дарую пшінки,
Щоб молодий не ходив
До другої жінки.
Даруємо буряк, щоб було все в домі так.
Даруємо капусти, щоб не було в домі пусто.
Даруємо бумажку, щоб Альошка не дивився на чужу
Машку,
Даруємо трьошку, щоб Галя не дивилась на чужого
Альошку.
Даруємо картинку, щоб КУПИЛИ живу Маринку,
Даруємо цибулину, щоб свекруха прийняла за рідну
дитину.
Дружко:
— Десь тут є молодого й молодої веселі музики, що
грають на всякі язики! Просять молодий і молода на
цей дар! Прошу!
Старший музикант, за звичаєм — скрипаль, підхо-
дить до столу, бере підошву з короваю і дякує моло-
дим.
Свашки (примовляли речитативом, вигукували):
Музики хороші,
Заграйте нам веселої без грошей,
Дамо вам пити й їсти,
Тільки нема вам де сісти!
1€2
Скрипка, йдучи на весілля, раденько співала:
— І нап'ємось, і наїмось. (2)
А бас гудів:
— Побачимо, що там буде! (2)
Йшли музики із весілля — скрипка плакала-тужила:
— І не пили, і не їли — животики підводили/
А бас гудів:
163
— А я казав, що так буде,
Що про нас усі забудуть!
Будуть пити, танцювати —
Весіллячко споминати.
Під час обдарування (перепою) співають теж:
Ой роде, роде багатий,
Перепивай товарець рогатий.
А ви, сестриці,— телиці,
А ви, зовиці,— ягниці,
А ви, кумочки,— курочки,
А ви, перепійці — по копійці.
Співають:
Тарілочки не ціновані.
Молодята не ціловані.
Тарілочки поцінуйтеся,
Молодята поцілуйтеся.
(2)
Дружко:
Піднімемо одненьку — за батька й за неньку,
Що зростили доню гарну й лагідненьку.
Свашка:
Вип'ємо по новій.
Щоб молодих вік був довгий.
Пошли їм здоров'я,
Та з неба дощ, та хліб, та всячину!
По цій мові та будьмо здорові:
Пили-гуляли, галушки їли, молоду бачили,
Покажіть тепер, де ваші двері.
Співають:
Ой свату наш, свату!
Рубай сіни й хату!
Рубай ще й солому,
Пускай нас додому.
ЛІТЕРАТУРА
Записи від старожилів Решетилівського р-ну Полтавської обл.
Весілля.—К., 1970.
Весільні пісні.— К., 1988.
•Скуратівський В. Т. Місяцелік.— К., 1993.
Обмчаи, поверья я напитки малоросиян.— К., 1991.
Н. А. БІДА.
164
ПОХОРОННІ ОБРЯДИ
В УКРАЇНІ
Мета: ознайомити з похоронними обрядами, вихо-
вувати повагу до старших у родині.
ХІД УРОКУ
Учитель.
На сьогоднішньому уроці піде мова про похороннї
обряди.
Летіла зозуля
З гори та в долину,
Та й стала кувати
Коло мого тину.
— Зозуле, зозуле,
Чого в саду куєш?
Чи ти, зозуленько,
Моє горе чуєш?
Зозуля кувала,
Правдоньку сказала,
Що моєї мами
На світі не стало.
Забігла до хати,
Стала на порозі,
Забилось серденько,
Покотились сльози.
Ой Матінко моя,
Де ж тебе узяти:
Чи з воску зліпити,
Чи намалювати?
Наїхали маляра
З далекого краю,
Змалювали неньку
На білій оселі.
Змалювали очі,
Змалювали брови,
% Та не змалювали
Щирої розмови.
Кажуть, коли помирає людина, то на небі меншає на
одну зірку. Коли помирає хороша людина, то на землі
меншає на одну добру душу.
165

Смерть людини — велике горе для тих, хто її втра-
чає, і насамперед для її сім'ї, її роду. І вдячність за ті
добрі справи, які вона творила на землі, втілюється в
похоронному обряді. Як важливо гідно провести дорогу
людину в останню путь — у вічність, у пам'ять... Про-
вести так, щоб чистою була совість живих...
Чи вміємо ми, чи не забули?
Отже, сьогодні у нас урок про обряд пам'яті — похо-
ронний обряд.
Народження і смерть. Два найважливіших моменти
людського життя: початок і кінець. Людина надавала
завжди їм особливого значення.
Чому людина вмирає? Що відбувається з померлим?
Цього пояснити людина не могла. От і .придумала міфи
про потойбічний світ. Що це за світ?
— Це світ, в якому живуть душі померлих, підзем-
ний світ, де живуть різні темні сили, хвороби, і т. п.
— А як ви гадаєте, добру і злу людину чекало одна-
кове життя? — Після смерті, вважається, добру людину
чекає вічне життя, а злу — вічні муки!
— От бачите, мораль застерігала від нечесних, злих
вчинків, від скупості, ненависті, підлості — за все злий
знайде розплату після смерті. Про це розповідається і
в казках, і в повір'ях, і в літературі, зокрема в «Енеїді»
І. Котляревського.
—• А як людина уявляла саму смерть? Адже, не
вміючи пояснити, древні одухотворювали не лише при-
роду, а й інші явища: долю, злидні, хвороби і саму
смерть. Це була своєрідна міфічна істота в українському
фольклорі, особливо в казках, та й досі в уявленні на-
роду вона незмінна. Що це за істота?
— Смерть уявлялася сухою бабою, старою, страш-
ною, зубастою, в білій одежі, яка йде з косою і тою ко-
сою косить усіх людей.
— А може, хтось із вас розкаже якусь легенду чи
казку про смерть?
Дівчина і смерть
Одна дівчина ходила просити па весілля. І от зустрічає вона
по дорозі Смерть. Дівчина спочатку злякалась, а потім і її запро-
сила на весілля. А Смерть і каже:
— Завтра в себе на весіллі ти помреш, як тільки сядеш за
стіл. Але ти можеш і не вмерти. Є у вашому селі баба, якій 95
років, їй судилося прожити ще 5 років. Піди й попроси її, якщо
вона погодиться вмерти за тебе, то ти ще проживеш 5 років.
166
Пішла дівчина до тої баби, а баба не погодилася...
— Прожила я 95 років, то й проживу ще 5, коли судилося.
Скільки не живи, а все жити хочеться!
На другий день та молода тільки сіла на весіллі за стіл,—
так зразу й померла.
— Людина, яка гідно жила, намагається гідно зуст-
ріти смерть і з честю піти «на той світ». В похоронному
обряді, як ні в якому іншому, збереглися давні тради-
ції. Нині люди заздалегідь готуються до смерті. Нама-
гаються помиритися з усіма, з ким сварилися,— це на-
зивається «попрощатись», висповідати всі «гріхи», щоб
жодної плями нечесності, нещирості не лишилось на її
совісті. Люди хочуть іти «на той світ» чистими.
А ще заздалегідь готують собі на смерть одяг. Який
це одяг, які з ним пов'язані повір'я у вашому селі?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52