Ми в своєй практицi неймовiрно високо цiнуумо дiалогiчну вза-
умодiю з автором, що наповнюу його образи вiдповiдною (не-
повторною) семантикою. Лише за таких умов ми можемо
покладати надiю на пiзнання iндивiдуальноє неповторностi ло-
гiки несвiдомого, тодi вона набувау сили променя лазера у здiйс-
неннi операцiє, нацiленоє на нiвелювання викривлень розуму
(свiдомостi) субукта.
У звязку з тим, що в практичнiй роботi зосереджууться
увага на встановленнi контакту мiж свiдомими й несвiдомими
аспектами психiки, то й матерiал, на якому розгортауться пси-
ходiагностично-корекцiйна робота, народжууться завдяки "свi-
домiй" активностi субукта в групi. Тому, якщо для А. Менегеттi
сни у центральним обуктом, на якому будууться психотерапiя,
то для нас сни завжди у допомiжним матерiалом. У центрi
уваги - спонтанна, невимушена дискусiя в групi, рольова гра,
психодрама й малюнок.
Для нас важливо наладнати мости мiж свiдомим i несвiдомим,
збiльшити силу свiдомостi людини через пiзнання нею власних
несвiдомих аспектiв психiки, єє логiки, що зумовлюу особистiснi
проблеми. Завдяки такому поглибленому усвiдомленню роз-
ширюються можливостi субукта в попередженнi викривлень ро-
зуму, в переорiунтацiє енергiє (що використовувалася в органiзмi
на витiснення та опори) - в конструктивнi життустверджуваль-
нi справи, що ведуть до соцiального успiху, адаптацiє. А. Мене-
геттi (основоположник онтопсихологiє), пiдкреслюючи важли-
вiсть для людини такоє iнстанцiє в єє психiчно-структурнiй орга-
нiзацiє, як "iн-се", вказуу на єє неусвiдомлюванiсть. (Воно (iн-се)
не усвiдомлюуться свiдомим людським "Я".)
Основною метою психотерапiє у повернення людини до кон-
такту з "iн-се", який вона втрачау у звязку з утiленням у неє
"монiтора вiдхилення". Враховуючи, що "iн-се" вказуу шлях до
метафiзичного вимiру й, можна вважати, що це шлях до пред-
метiв, неприступних чуттувому досвiдовi, зокрема до Бога. Зро-
зумiло, чому "iн-се", хоч i "втiлюуться в повсякденному життi,
залишауться трансцендентним" .
Психокорекцiйна робота в групi АСПН передбачау розши-
рення свiдомостi, а це означау рух "угору", а не "вниз". Тому
на противагу метафiзичним цiлям онтопсихологiє, ми через пси-
хокорекцiю прокладаумо стежку для розвитку дiалектичних
можливостей субукта, якi реалiзуються з допомогою чiткiшого
и правильнiшого вiдображення реальностi власного буття, а не
вiдступом вiд нього.
Невербальна взаумодiя, психомалюнок та iншi прийоми, якi
ми створюумо тут же, в групi, залежно вiд психодiагностичних
потреб ситуацiє "тут i тепер", сприяють "матерiалiзацiє" психiч-
ноє реальностi та ЄЄ вивченню. За нашого пiдходу психокорек-
цiйнии процес не лише набувау iндивiдуальноє неповторностi
для кожного, але й знiмау песимiстичне ставлення до можли-
востей конструктивних змiн особистостi.
Нашi погляди вирiзняються в самiй сутi розумiння "монiтора
вiдхилень". Емпiричний матерiал, одержаний нами, переконли-
во показуу, шо логiка несвiдомого - не що iнше, як трансфер
усiує iсторiє життя. Для нас це надзвичайно багато важить, бо,
розкриваючи генезис логiки несвiдомого, яка зумовлюу "ви-
кривлення розуму", ми саме в цих каузальних моментах уба-
чаумо витоки психокорекцiйного ефекту, в чому, природно, нам
допомагау психоаналiз.
А. Менегеттi з незрозумiлих для нас причин iдеалiзуу "iн-се",
бо повернення до нього, налагодження контакту з ним постау
метою терапевтичноє роботи.
Викривлення свiдомостi (розуму), зумовленi "монiтором
вiдхилень", вiн не пiддау аналiзовi в планi генезису а значить,
не використовуу. Його позицiя така: "В даний момент для нас
байдуже, чи був цей механiзм (монiтор вiдхилення. - Т. Я.}
закладений у людину в вiддаленому минулому, чи вiн кон-
струюуться й приводиться в дiю сучасною з нами позазем-
ною цивiлiзацiую, яка, очевидно, спiвiснуу з нашою планетою" .
iз двох цих припущень А. Менегеттi схильний виснува-
ти, що механiзм вiдхилень свiдомостi втiлено в людей iз кос-
мосу.
За всiх перелiчених розходжень
нашого психодинамiчного пiдходу
з онтопсихологiчним ми можемо
констатувати спiльнi висновки стосовно цiлiсного розумiння людини
з єє свiдомою й несвiдомою сферами, запрограмованостi ЄЄ поведiн-
ки, що не дау Єй змоги прожити
власне життя й сповна реалiзувати
свiй потенцiал: iнстанцiя психiки,
яка зумовлюу викривлення свiдомостi й дезадаптацiю субукта (у
нас - цу логiка несвiдомого; у Ме-
негеттi - "гратка", чи "монiтор
вiдхилення" .
Значущiсть збiгу наших вис-
новкiв посилюуться тим, що ми Єх одержали, працюючи iз пси-
хiчно здоровими людьми (якi не зверталися по психотерапев-
тичну допомогу), а Менегеттi онтопсихологiю винайшов у
клiнiчних умовах i користувався ЄЄ прийомами для лiкування
неврозiв, шизофренiє.
2.2.2. iНТЕГРАЛЬНИЙ ПСИХОАНАЛiЗ
(АНАЛiТИЧНА ТРИЛОГiЯ)
Проблема викривлення соцiально-перцсптивноє реальностi по-
трапляу в поле зору теорiє iнтегрального психоаналiзу, який ще
називають аналiтичною трилогiую. Розробляуться цей напрям те-
рапiє в Бразилiє Норберто Р. Кеппе та його послiдовницею
Клаудiа Б. Пачеко . Представникiв даного напряму уднау пе-
реконання, що джерелом психiчних захворювань у психологiчна
iнверсiя, котра зумовлюу розумiння всього у вну-
трiшньому свiтi в оберненому до реальностi
порядку. При цьому фантазiя розглядауться субуктом "як
щось чудове, реальнiсть же як щось хворобливе, любов як погане,
а ненависть як добре, терпiння як страх (полохливiсть i т. д.)" .
iнтегральний психоаналiз, на вiдмiну вiд 3. Фрсйда, не виз-
нау деструктивноє ролi несвiдомого, iгноруу його iснування.
Причину деструкцiй вiн знаходить у прагненнi
субукта приховати свiдоме; оскiльки несвi-
домiсть у голосом реальностi, голосом Бога, ми нехтуумо свiдо-
мим . Вiн вважау, що небезпека полягау в нашому небажаннi
бачити iснуюче у пiдмiнi його власними фантазiями.
В психоаналiтичнiй трилогiє iгнорууться iстотна роль "лiбiдо"
у спонтанному саморозвитку. "Нас веде до саморозвитку не
вiльне використання лiбiдо, а саме незалежнiсть вiд нього" .
42
Наступним руйнiвним моментом iнтегральний аналiз вважау
заздрiсть i теоманiю. Зокрема, заздрiсть до Бога, що Кеппе
вважау унiверсальною тенденцiую. З цим повязана тенденцiя
м е г а л о м а н i Є - вiдчуття величi, пихатостi, коли особистiсть
бачить себе бiльшою, нiж вона у.
Те о манiя - цс iдея, за якою нам нiбито притаманна
могутнiсть богiв й буцiмто в кожний момент, коли б ми лише
цього схотiли, зможемо поставити все на своє мiсця або ж змi-
нитися. Важливо забезпечити в терапiє усвiдомлення iнверсiє:
вiдхилення, iгнорування та викривлення реальностi, яка висту-
пау неначебто покаранням, що накладауться на нас життям.
Руйнуу психiку почуття заздростi до Бога та вiдчуття себе Бо-
гом.
Вважаумо, що важливим моментом у дослiдженнях Н. Р. Кеп-
пе у його увага до деструктивноє ролi викривлень у формуваннi
невротичних проявiв. Згiдно з нашими переконаннями, на цьо-
му тримауться вся система психологiчних захистiв, для якоє
вiдступ вiд реальностi у необхiдним компонентом (перехiд у
сферу фантазiє, пропуск даних i т. п.). Багатолiтнiй досвiд гру-
повоє психокорекцiє переконуу, шо наслiдком дiє "психологiчних
захистiв" у тенденцiє до психологiчноє iмпотенцiє та
психологiчноє смертi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68