П.: Це вгорi чоловiк, дитина. Чому себе ставите нижче по
вiдношенню до чоловiкаi
А.: Вiн повинен бути вище.
П.: i Ви нахилилися над надломленим листком, начебто у
242
Вчс щось V Вас самоє надломлено. А там, де дитина, листок -
як опора. Вона буде рости, i листочок...
А.: Цс може говорити: що сталося - не змiниш.
П.: Тут у Вас у надломчик. Але Ви його все ж iдеалiзууте.
Хочете бачити його й там, в iдеальнiй сiмє.
Мал. 100 - "Радiсний день у сiмє"
А.: Народження дочки.
Мал. 108 - "Я йду назустрiч бiдi"
А.: Я говорила, що назустрiч бiдi треба йти сконцентровано,
таким ривком, як стрiла, щоб зразу подолати цю бiду... Раз i
назавжди.
П.: Привертау увагу те, що на цьому малюнку самоє бiди-то
немау. Коли у Вас вiдчуття бiди, можливо, Ви єє не бачитеi
Вiдбувауться диференцiювання, тому що у Вас все сконцентро-
вано на собi. Й може бути гiперболiзацiя власних сил. Можливо,
бiда там не така велика, але вiдбувауться така витрата й пере-
витрата енергiє на єє подолання. Адже "бiди" немау, а стрiлка
мiцна! Стрiлка начебто вiдломлена вiд чогось.
Мал. 103 - "Криза и вихiд iз неє""
А.: Тут я хотiла показати, що в кризовiй ситуацiє я намага-
юся схопитися за ниточку (допомоги).
П.: А що це за ниточкаi Вона в самiй собi чи зовнii Ваша
дитина чи щось iншеi
А.: Можливо... не знаю. Можливо, й кризи такоє не було.
Очевидно, все це надумане.
П.: Ви начебто нiчого тут не бачите, не диференцiюуте.
А.: Все абстрактно.
П.: Це вiдчуття кризи мовби туманом закривау Вам дифе-
ренцiацiю, розумiння ситуацiє, все вкрите мороком.
А.: Може, криза буде. Наприклад, сама собi вигадую.
Мал. 102 - "Сiмя в мою вiдсутнiсть"
А.: Я хотiла сказати, що я вiдiграю таку роль... Ми живемо
з батьками, сестра з чоловiком. i я у сiмє несу на собi значну
частину турбот.
П.: Де тут Виi А "нiжки" пiшлиi А звязуючий ланцюг
залишивсяi
А.: Так.
П.: Оригiнальне намальовано. Звязок тiсний, нiщо не пору-
шууться. Лише Єм доводиться щось нести на своєх ногах, а
звязок не порушууться.
1б
243
Мал. 82 - "Сприймання минулого, яке не можна випра-
вити"
А.: Я хотiла показати, що минуле, справдi, неможливо по-
вернути. Як пташку, що вилетiла з клiтки. Вона вже нiколи
не повернеться в це мiсце, тому що тут вона жила в неволi. Так
i минуле, якого вже не повернеш, не прокрутиш, наче кiно,
назад.
П.: Але тут у Вас видне бажання, щоб усе те, чого не можна
виправити, вiдiйшло геть, щоб це не турбувало Вас. i клiтка
залишауться вiдкритою, й залишауться пiря птаха.
А.: Неможливо пройти вiдповiдну частину життувого шляху,
не залишивши слiду. Звичайно, ти залишауш пiсля себе якийсь
слiд.
П.: Якби Ви так вiдобразили, що це минуле зi знаком "+" i
"-" одночасно. Вашi розповiдi про вiдєзд чоловiка вiдiграли тут
якусь рольi
А.: Його немау вже 5 мiсяцiв.
П.: Ви вiдчувауте себе мовби тс пiрячко, за яким мають
повернутися. Й чого це Вам здасться, що там десь краще, ос-
кiльки вiн вiдлетiвi Себе ж почувауте, наче в клiтцi.
А.: Може, в клiтцi тих правил, якi склалися вдома чи на
роботi.
П.: А звiдки клiткаi Що фiгурально вона означау. Начебто
вiдкрита, щоб можна було увiйти. Але те пiрячко не
може вiдлетiти саме. А це схоже на хвiстi (Праворуч пiд
клiткою).
А.: Нi, малюнок такий.
Мал. 96 - "Я - реальна. Я - iдеальна"
А.: Я першим зробила цей малюнок.
П.: Уявляю, бо iнтуєтивно вiдчула, що тут клiтка, а насправ-
дi ми бачимо, що клiтка на мал. 82.
А.: Можливо, я хотiла показати себе як бiлку в колесi, котра
безперервно перебувау в русi, дiу, кипить, як напружена.
П.: Але це Вам подобауться, тому що в iдеалi Ви намалювали
те ж саме. Фонтан - угору - вниз. Це теж процес, циркульо-
ваний. i знову таким камiнням обкладений, подiбно як на мал.
102. i знову падiння вниз. Тут у Ваше бажання, щоб те, що
вилетiло, повернулося. Тому це пiрячко теж падау вниз.
А.: Звичайно, якщо чоловiк звик до чогось, i з цим прожив
ЗО рокiв, то неможливо враз вiдмовитися вiд усього.
П.: Але менi здасться, що Вам хотiлось би цього птаха "при-
колоти" Цей хвiст начебто пiд клiтку потрапив i ненароком
намальований. Можливо, Ви не можете собi зiзнатися в тому,
244
шо хотiли б зупинити такi "вiдльоти"... Але боєтеся, що птах
тодi втратить (якщо залишатиметься) тi барви, якi зображенi
на тлi сонця.
А.: Не можу дати нiякоє реакцiє.
Мал. 91 - "Мiй звичайний день"
А.: Я не змогла нiчого кращого придумати, як таку дiаграму.
Показати, як до кiнця дня заряджаюсь, а потiм несвiдомо по-
ринаю в сон.
П.: Знову внизi
А.: Вниз. Справдi, мене щось туди тягне.
П.: Тодi зрозумiло, що тут постау: в минулому у позитивне
й негативне ("+" i "-"). Справдi, не виключено, що Ваш вибiр
упав на чоловiка, який то вiдлiтау, то прилiтау. Бо ця модель
у Вас закладена; тобто ця модель у спрощеному виглядi iлю-
струу життя або смерть. Тому вiдєзд коханого чоловiка - цс
такс падiння вниз. Потiм - приєзд, повернення, тобто знову
пiдйом. Цс як фонтан.
А.: Можливо, якби вiдєзди чоловiка вiдiгравали не таку для
мене роль, то навiщо б я вiдпускала його! Вiн же не перший рiк
вiдєжджау.
П.: Для Вас, можливо, важливий саме цей процес: вiдходу-
приходу. На малюнку вiн у центрi, в iдеалi. Малюнки показу-
ють: якщо Ви будете разом, то у небезпека, що вiн станс таким
птохом, який, потрапивши в клiтку, може втратити своє барви.
Ось вiд чого практична психологiя мау застерегти Вас. Тому що,
з одного боку, може бути прагнення, щоб вiн був тут, а коли
вiн буде - станс занадто важко.
А.: Щоб був i нi. Тут, зi мною, з дитиною. Але щоб батьки -
я не згодна. Як мiж двома вогнищами. У мене вдома - три
сiмє. 1 вашим, i нашим. Можливо, цс й вiдбилося на малюнках.
iще залежить i вiд чоловiка: який у нього характер, чи пiдда-
уться спiлкуванню... А в нас удома всi з характерами, в усiх
своу "Я", тому дуже важко.
П.: Чому цi кружальця поступово теплiшають, стають при-
умнимиi
А.: Можна сказати, що я до кiнця дня стаю такою. На межi...
Тiльки б до подушки...
Мал. 80 - "Чоловiк, жiнка i я"
А.: Спочатку я не знала, що малювати, але потiм зрозумiла.
Не знала, як пiдписати малюнок, що вгорi.
П.: Ви майстерно намалювали. Ноги й волосся одночасно.
i помiтно - хвостик, i клiтка була на хвостику. А тут - i
жiнка своєми ногами неначебто топче. Хоча за iншими малюн-
245
ками цього не скажеш. Примiром; кульбаба намальована мен-
шою.
А.: Я хотiла показати, що в менi бiльше жiночого, вiдчуваю
себе жiнкою. Це - вiд природи, верховенство жiночого над
чоловiчим... Я тут подовжила чоловiчу сЬiгуру.
П.: Ви вийшли iз надр батькаi..
А.: Хоча вiн мене й дуже любить, але стосунки прохолоднi.
Вiн - наче камяна брила, не може висловити свого тепла.
П.: Але тут чоловiк теж намальований без рук, без дiй,
неактивний, як брила.
А.: Може, повторюуться маскаi
П.: Це як Ваша маска. Ви закривауте той бiк, де у сльозинка,
а iншим людям демонструуться ця сторона. Якщо дiагностика
правильна, то далi в малюнках ми цс побачимо.
Мал. 105, 106 - "Моу майбутну". "Моу минуле"
А.: Я обуднала цi малюнки.
П.: Минуле складне. Тут лабiринт. Але лабiринт неначебто
не для Вас. Десь Ви його спростили, бо Ваша перевага в тому,
що й у найскладнiшому лабiринтi Ви знаходите спрощений ви-
хiд. 1 Ви не можете вiдмовитися вiд цього лабiринту. Але май-
бутну для Вас бiльш ясне. Ви зможете його самi зрозумiти.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68