Вiдомостi про
умовнi цiнностi та засоби захистiв представленi в монографiє .
Наш багаторiчний досвiд ведення груп АСПН переконуу у
важливостi обуктивування несвiдомого, яка й виражау когнi-
тивну основу базових захистiв. Ця логiка кожного разу iндивi-
дуально неповторна, тому зрозумiло, що класифiкувати
ситуативнi захисти й форми Єх прояву недоцiльно, бо вони у
невичерпними через iндивiдуальну варiативнiсть. Механiзми
захистiв, вiдкритi 3. Фрейдом, можна вiднести до форм прояву
периферiйних захистiв. Що ж до базових захистiв, то вони
взагалi не пiдлягають будь-якiй категоризацiє. Кожний випадок
показуу, що Єм властива неповторнiсть, зумовле-
на логiкою несвiдомого, яка визначау гло-
бальнi захиснi настановлення субукта. Логiка
несвiдомого у дуже чiткою, незмiнною, неповторною й iмпера-
тивною у впливi на поведiнку субукта. Базовi захисти односто-
ронньо здiйснюють бачення ситуацiє "назовнi", залишаючись не-
видимими для свiдомостi. Тому несвiдоме "мудрiше" за свiдоме.
Завдяки цьому логiка несвiдомого зберiгауться недоторка-
ною з боку критики свiдомостi, а ригiднiсть захисних настанов-
лень - нерушимою.
Аналiз емпiричного матерiалу дау пiдстави висловити ще
одне вагоме твердження: логiка несвiдомого удина,
вона у цiлiсною, завершеною, Єй властива по-
слiдовнiсть i чiткiсть i вона виражауться в кожному
поведiнковому актi, хоч i не лежить на його поверхнi. Пiзнання
єє краще проводити на конкретному матерiалi, що розгортауться
в часових параметрах. В одноактнiй поведiнцi свiдоме й несвi-
доме виражаються симультанне. Дискретнiсть у Єх розмежуван-
нi може бути досягнута лише шляхом цiлiсного аналiзу
поведiнкового матерiалу субукта протягом тривалих групових
занять.
2.5.1. ОСОБЛИВОСТi ВИВЧЕННЯ
"ПСИХiЧНИХ ЗАХИСТiВ"
Феномен "психiчних захистiв" став предметом спецiальних дос-
лiджень А. Фрейд. Вона пояснюу обмеженiсть гiпнотичного спо-
собу вивчення несвiдомого, за якого "Я" заважало дослiдниковi,
й тому вiн послаблював його дiувiсть гiпнотичним впливом. "Я"
субукта не брало участi в гiпнотичному процесi. Коли психо-
терапевт уводив у свiдомiсть данi, одержанi шляхом самостiй-
ного вторгнення у "Воно" (несвiдоме), то "Я" починало
"бунтувати" й чинити опiр - вести боротьбу проти навязаного
йому елемента "Воно", й терапевтичний ефект згасав.
Пiдхiд до "Я" як до такого, що може заважати в роботi з
несвiдомим, певною мiрою зберiгауться й при застосуваннi ме-
тоду вiльних асоцiацiй", коли "Я" бiльше не усувауться насиль-
но. Йому "пропонують" не стримуватися вiд потоку плинних
асоцiацiй i не вимагати вiд висловлювань логiчних взаумозвяз-
кiв.
Те, що вимога може бути досягнута лише до певноє межi, й
дау змогу вивчати "психiчнi захисти", бо вони якраз лежать у
площинi опорiв, якi вiдображають складнiсть вiдношень мiж
свiдомим i несвiдомим. Потiк вiльних, асоцiацiй може пору-
шуватися "захисними" механiзмами. Ця ситуацiя, коли
субукт (клiунт, пацiунт) не виконуу основне правило психо-
аналiзу - "говорити все, що приходить у голову", повязана з
обуктуванням "опорiв".
Лiнiя взаумодiє "Я" та "Воно" i у предметом дослiдження
феномена "психiчних захистiв".
А. Фрейд пiдкреслюу, що несвiдоме мау спонтанну тенден-
цiю "досягти поверхнi", тенденцiю "вгору". При аналiзi
захисних операцiй "Я" такоє спiльностi мети. звичайно ж, не-
мау" . З цим положенням важко погодитися, оскiльки емпi-
ричний матерiал груповоє психокорекцiє показуу, що "захисти"
"Я" iнтегруються генеральним "захисним" механiзмом: "вiд
слабкостi до сили.
Психоаналiтичне бачення захистiв перебувало в полонi
окремих, локальних механiзмiв, як от: рацiоналiзацiя, проек-
цiя, вимiшення, катарсис, iдентифiкацiя й т. п. Названi психо-
аналiзом механiзми "захистiв" ми вiдносимо до форм "захистiв".
єхнiй характер вiдображау уднання свiдомого з несвiдомим у
кожного субукта. Наша позицiя в цьому близька до висловленоє
А. Фрейд думки: "Лише тодi, коли спостереження спрямоване
почергово, то на "Воно", то на "Я", iнтерес роздвоуний унаслiдок
охоплення обох сторiн людини, яка перед нами, ми можемо
говорити про психоаналiз". Це висловлювання долау односто-
роннiсть погляду на психоаналiз як методику роботи з несвiдо-
мим. По-перше, ця робота з несвiдомим проводиться в удностi
зi свiдомiстю, по-друге, вона нiколи не виступау самоцiллю й
не передбачау його вiдторгнення, а, навпаки, його наступне
органiчне входження у свiдомiсть.
Практика груповоє психокорекцiє, в основу якоє покладена
цiннiсть свободи поведiнки, не обмежууться ситуацiую "тут i
тепер", а передбачау як результат гармонiзацiю свiдомого й
несвiдомого в поведiнцi субукта. Шлях до цього пролягау через
процес вивчення системних характеристик "психiчних захистiв"
учасникiв АСПН, котрi функцiйно уднають у собi такi Єхнi
рiзновиди, як базовi та "периферiйнi захисти". Цей шлях веде
до збiльшення сили "Я" через опанування логiки власного не-
свiдомого i зняття тим самим суперечностей зi свiдомiстю. Енер-
гiя, що витрачалася на iррацiональнi явища, набувау здатностi
каналiзацiє в продуктивному рацiональному руслi.
Тому методика АСПН виступау водночас у ролi психокорек-
цiйного та дослiдницького методiв. Наукова спроможнiсть зга-
даного методу виявляуться в тому, що вся його внутрiшня
органiзацiя посилюуться орiунтацiую на пiзнання базових
(особистiсних) проявiв "психiчних захистiв". Для цього в групi
АСПН максимально нiвелюуться зовнiшня стимуляцiя
породження ситуативних захистiв. Останну стау
можливим завдяки введенню таких групових принципiв, якi
створюють атмосферу доброзичливостi, щиростi, взаумностi,
психологiчноє безпеки та пiдтримки гiдностi власного "Я" й iн-
шоє людини. За такого структурування груповоє взаумодiє в
процесi АСПН вiдкриваються можливостi для вивчення харак-
теру внутрiшньоє зумовленостi "захисних" дiй. Звичайно, чим
бiльшою мiрою нiвелюються зовнiшнi детермiнанти "захистiв",
тим ширшi можливостi вивчення особливостей Єхньоє внутрiш-
ньоє зумовленостi. Це здiйснюуться шляхом виявлення логiки
несвiдомого, яка зумовлюу настановлення субукта на тi чи тi
"захиснi" дiє.
Наша психокорекцiйна робота в групi повязана з послiдов-
ними процесами груповоє iнтеграцiє, яка у пiдгрунтям позитив-
ноє дезiнтеграцiє деструктивних утворень психiки учасникiв
АСПН. Ми далекi вiд гадки, нiбито група повинна пройти
етап поляризацiє, конфронтацiє з керiвником, перiод фрустрацiє
тощо. Все цс може спричинити небажану негативну дезiнтегра-
цiю. Початковому етаповi роботи групи властивий дезiнтеграль-
ний емоцiйний фон завдяки необхiднiй (згiдно з груповими
принципами) ситуацiє невизначеностi, вiдсутностi регламента-
цiйних вказiвок i т. п. Проте ситуативна дезiнтеграцiя не по-
винна набути характеристик негативноє, якiй притаманна
конкуренцiя, агресiя та взаумна неприязнь, неприйняття один
одного в стосунках учасникiв (членiв) групи. Якщо ж цього не
трапиться, то ситуативна (емоцiйна) дезiнтеграцiя швидко пе-
реросте в iнтеграцiю групи на платформi глибинного взаумопiз-
нання. Груповi iнтеграцiйнi процеси не у для нас самоцiллю, а
виступають лише передумовою психологiчноє безпеки в глибин-
ному самопiзнаннi, яка передбачау дiю механiзмiв позитивноє
дезiнтеграцiє та вторинноє iнтеграцiє.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68
умовнi цiнностi та засоби захистiв представленi в монографiє .
Наш багаторiчний досвiд ведення груп АСПН переконуу у
важливостi обуктивування несвiдомого, яка й виражау когнi-
тивну основу базових захистiв. Ця логiка кожного разу iндивi-
дуально неповторна, тому зрозумiло, що класифiкувати
ситуативнi захисти й форми Єх прояву недоцiльно, бо вони у
невичерпними через iндивiдуальну варiативнiсть. Механiзми
захистiв, вiдкритi 3. Фрейдом, можна вiднести до форм прояву
периферiйних захистiв. Що ж до базових захистiв, то вони
взагалi не пiдлягають будь-якiй категоризацiє. Кожний випадок
показуу, що Єм властива неповторнiсть, зумовле-
на логiкою несвiдомого, яка визначау гло-
бальнi захиснi настановлення субукта. Логiка
несвiдомого у дуже чiткою, незмiнною, неповторною й iмпера-
тивною у впливi на поведiнку субукта. Базовi захисти односто-
ронньо здiйснюють бачення ситуацiє "назовнi", залишаючись не-
видимими для свiдомостi. Тому несвiдоме "мудрiше" за свiдоме.
Завдяки цьому логiка несвiдомого зберiгауться недоторка-
ною з боку критики свiдомостi, а ригiднiсть захисних настанов-
лень - нерушимою.
Аналiз емпiричного матерiалу дау пiдстави висловити ще
одне вагоме твердження: логiка несвiдомого удина,
вона у цiлiсною, завершеною, Єй властива по-
слiдовнiсть i чiткiсть i вона виражауться в кожному
поведiнковому актi, хоч i не лежить на його поверхнi. Пiзнання
єє краще проводити на конкретному матерiалi, що розгортауться
в часових параметрах. В одноактнiй поведiнцi свiдоме й несвi-
доме виражаються симультанне. Дискретнiсть у Єх розмежуван-
нi може бути досягнута лише шляхом цiлiсного аналiзу
поведiнкового матерiалу субукта протягом тривалих групових
занять.
2.5.1. ОСОБЛИВОСТi ВИВЧЕННЯ
"ПСИХiЧНИХ ЗАХИСТiВ"
Феномен "психiчних захистiв" став предметом спецiальних дос-
лiджень А. Фрейд. Вона пояснюу обмеженiсть гiпнотичного спо-
собу вивчення несвiдомого, за якого "Я" заважало дослiдниковi,
й тому вiн послаблював його дiувiсть гiпнотичним впливом. "Я"
субукта не брало участi в гiпнотичному процесi. Коли психо-
терапевт уводив у свiдомiсть данi, одержанi шляхом самостiй-
ного вторгнення у "Воно" (несвiдоме), то "Я" починало
"бунтувати" й чинити опiр - вести боротьбу проти навязаного
йому елемента "Воно", й терапевтичний ефект згасав.
Пiдхiд до "Я" як до такого, що може заважати в роботi з
несвiдомим, певною мiрою зберiгауться й при застосуваннi ме-
тоду вiльних асоцiацiй", коли "Я" бiльше не усувауться насиль-
но. Йому "пропонують" не стримуватися вiд потоку плинних
асоцiацiй i не вимагати вiд висловлювань логiчних взаумозвяз-
кiв.
Те, що вимога може бути досягнута лише до певноє межi, й
дау змогу вивчати "психiчнi захисти", бо вони якраз лежать у
площинi опорiв, якi вiдображають складнiсть вiдношень мiж
свiдомим i несвiдомим. Потiк вiльних, асоцiацiй може пору-
шуватися "захисними" механiзмами. Ця ситуацiя, коли
субукт (клiунт, пацiунт) не виконуу основне правило психо-
аналiзу - "говорити все, що приходить у голову", повязана з
обуктуванням "опорiв".
Лiнiя взаумодiє "Я" та "Воно" i у предметом дослiдження
феномена "психiчних захистiв".
А. Фрейд пiдкреслюу, що несвiдоме мау спонтанну тенден-
цiю "досягти поверхнi", тенденцiю "вгору". При аналiзi
захисних операцiй "Я" такоє спiльностi мети. звичайно ж, не-
мау" . З цим положенням важко погодитися, оскiльки емпi-
ричний матерiал груповоє психокорекцiє показуу, що "захисти"
"Я" iнтегруються генеральним "захисним" механiзмом: "вiд
слабкостi до сили.
Психоаналiтичне бачення захистiв перебувало в полонi
окремих, локальних механiзмiв, як от: рацiоналiзацiя, проек-
цiя, вимiшення, катарсис, iдентифiкацiя й т. п. Названi психо-
аналiзом механiзми "захистiв" ми вiдносимо до форм "захистiв".
єхнiй характер вiдображау уднання свiдомого з несвiдомим у
кожного субукта. Наша позицiя в цьому близька до висловленоє
А. Фрейд думки: "Лише тодi, коли спостереження спрямоване
почергово, то на "Воно", то на "Я", iнтерес роздвоуний унаслiдок
охоплення обох сторiн людини, яка перед нами, ми можемо
говорити про психоаналiз". Це висловлювання долау односто-
роннiсть погляду на психоаналiз як методику роботи з несвiдо-
мим. По-перше, ця робота з несвiдомим проводиться в удностi
зi свiдомiстю, по-друге, вона нiколи не виступау самоцiллю й
не передбачау його вiдторгнення, а, навпаки, його наступне
органiчне входження у свiдомiсть.
Практика груповоє психокорекцiє, в основу якоє покладена
цiннiсть свободи поведiнки, не обмежууться ситуацiую "тут i
тепер", а передбачау як результат гармонiзацiю свiдомого й
несвiдомого в поведiнцi субукта. Шлях до цього пролягау через
процес вивчення системних характеристик "психiчних захистiв"
учасникiв АСПН, котрi функцiйно уднають у собi такi Єхнi
рiзновиди, як базовi та "периферiйнi захисти". Цей шлях веде
до збiльшення сили "Я" через опанування логiки власного не-
свiдомого i зняття тим самим суперечностей зi свiдомiстю. Енер-
гiя, що витрачалася на iррацiональнi явища, набувау здатностi
каналiзацiє в продуктивному рацiональному руслi.
Тому методика АСПН виступау водночас у ролi психокорек-
цiйного та дослiдницького методiв. Наукова спроможнiсть зга-
даного методу виявляуться в тому, що вся його внутрiшня
органiзацiя посилюуться орiунтацiую на пiзнання базових
(особистiсних) проявiв "психiчних захистiв". Для цього в групi
АСПН максимально нiвелюуться зовнiшня стимуляцiя
породження ситуативних захистiв. Останну стау
можливим завдяки введенню таких групових принципiв, якi
створюють атмосферу доброзичливостi, щиростi, взаумностi,
психологiчноє безпеки та пiдтримки гiдностi власного "Я" й iн-
шоє людини. За такого структурування груповоє взаумодiє в
процесi АСПН вiдкриваються можливостi для вивчення харак-
теру внутрiшньоє зумовленостi "захисних" дiй. Звичайно, чим
бiльшою мiрою нiвелюються зовнiшнi детермiнанти "захистiв",
тим ширшi можливостi вивчення особливостей Єхньоє внутрiш-
ньоє зумовленостi. Це здiйснюуться шляхом виявлення логiки
несвiдомого, яка зумовлюу настановлення субукта на тi чи тi
"захиснi" дiє.
Наша психокорекцiйна робота в групi повязана з послiдов-
ними процесами груповоє iнтеграцiє, яка у пiдгрунтям позитив-
ноє дезiнтеграцiє деструктивних утворень психiки учасникiв
АСПН. Ми далекi вiд гадки, нiбито група повинна пройти
етап поляризацiє, конфронтацiє з керiвником, перiод фрустрацiє
тощо. Все цс може спричинити небажану негативну дезiнтегра-
цiю. Початковому етаповi роботи групи властивий дезiнтеграль-
ний емоцiйний фон завдяки необхiднiй (згiдно з груповими
принципами) ситуацiє невизначеностi, вiдсутностi регламента-
цiйних вказiвок i т. п. Проте ситуативна дезiнтеграцiя не по-
винна набути характеристик негативноє, якiй притаманна
конкуренцiя, агресiя та взаумна неприязнь, неприйняття один
одного в стосунках учасникiв (членiв) групи. Якщо ж цього не
трапиться, то ситуативна (емоцiйна) дезiнтеграцiя швидко пе-
реросте в iнтеграцiю групи на платформi глибинного взаумопiз-
нання. Груповi iнтеграцiйнi процеси не у для нас самоцiллю, а
виступають лише передумовою психологiчноє безпеки в глибин-
ному самопiзнаннi, яка передбачау дiю механiзмiв позитивноє
дезiнтеграцiє та вторинноє iнтеграцiє.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68