Важливо пiдкреслити, що при аналiзi малюнка можна виклю-
чати "iнтелектуалiзацiю" зображуваного, натомiсть треба пред-
ставляти своу чуттуве, емоцiйне сприйняття. При цьому не
береться до уваги рiвень художньоє технiки зображення, бо
психомалюнок - цс не перевiрка художнiх здiбностей.
Крiм описаних, у багато iнших методичних прийомiв, на-
приклад:
а) малювання на вiльну тему;
б) розмовне малювання: члени групи працюють з обраними
86
партнерами в парах, у кожноє з них один аркуш паперу, й пари
спiлкуються за допомогою образiв, лiнiй, фарб;
в) спiльне малювання: кiлька осiб чи вся група малюють на
одному аркушi, наприклад, групу, єє розвиток, настрiй, атмос-
феру в групi та iн.;
г) додаткове малювання: малюнок передауться по колу, один
починау малювати, другий продовжуу, третiй щось доповнюу i
так далi.
iнколи перед малюванням застосовууться прийом вiльних
уявлень: члени групи розповiдають, якi образи у них виникають
у контекстi тiує чи iншоє теми.
Теми можуть багато в чому збiгатися з темами психогiмнас-
тики та пантомiми.
Проективний малюнок можна виконувати кольоровою крей-
дою, олiвцем чи фломастерами.
т два способи роботи з готовими проективними малюнками:
а) показ усiх малюнкiв одразу, Єх перегляд, порiвняння,
виявлення спiльними зусиллями схожого та вiдмiнного в Єхньо-
му змiстi;
б) розгляд кожного малюнка окремо - вiн переходить iз рук
у руки, й учасники АСПН висловлюються про його психологiч-
ний змiст.
Керiвник теж дау iнтерпретацiю малюнка, висловлюуться
потiм i автор.
При обговореннi небажано використовувати iнформацiю про
автора, вiдому поза малюнками, а виходити лише з намальова-
ного. В такий спосiб аналiзууться тiльки те, що людина хотiла
б повiдомити групi, але "захиснi" тенденцiє завадили Єй зробити
це вербальне. Тобто малюнок виражау те, про що важко гово-
рити. Якщо ж робити такi "здогадки" без наявностi вiдповiдних
"пiдстав" у малюнку, це може рiзко активiзувати "захиснi" ре-
акцiє, що ускладнить процес навчання.
На початковому етапi роботи з малюнком можуть виникати
труднощi як у його виконаннi, так i в iнтерпретацiє. Згодом,
поступово, цi утруднення будуть подоланi, коли група буде
змушена вiдкинути марнi сподiвання на "всезнайство" керiвни-
ка. Учасники занять починають усвiдомлювати, що всi присутнi
здатнi розумiти психологiчний змiст малюнка, символiв i вико-
ристаних кольорiв, i найголовнiше - перейти на дослiдницьку
позицiю - навчатись аналiзувати. Ось приклад таких символiв:
сонце, гроза, прiрва, птах у небi, одинока квiтка в пустельнiй
мiсцевостi, або ж - у квiтнику; зламане бурею дерево, вулкан,
штормове морс; закрита корком пробiрка; пiщинка серед купи
пiску; повiтряна кулька; дерево, яке вiтер пригинау до землi i
зривау листя... Змiст цих зображень стау зрозумiлим пiд впли-
вом нашого досвiду i в контекстi теми малюнка.
87
Поступово в процесi роботи зникають i труднощi в iнтерпре-
тацiє проективного малюнка, учасники навчання розвивають у
собi здатнiсть "правильного" Єх трактування.
4.3. РОЛЬОВА ГРА
Рольова гра вiдрiзняуться вiд психодрами соцiальним спряму-
ванням сюжету. Дана методика в групi АСПН мас ту специ-
фiчну особливiсть, що вона розгортауться в дiє, без належних
попереднiх сюжетних вiдпрацювань. Мiнiмiзацiя iнформацiє про
те, "що робити", дау змогу учасникам гри набувати творчоє
самодiяльностi, управлiння якою вiдбувауться внутрiшнiми про-
грамами Єхньоє психiки.
Гра проходить спонтанно. Наприклад, педагог мау право
закiнчити урок вчасно або нi - цi похибки теж у цiкавими,
iнформативними, Єхнi причини аналiзуються.
iнколи розiгрування рольових ситуацiй вiдбувауться в умо-
вах штучно створених труднощiв. Наприклад, керiвник-"учень"
пропонуу "учням" - членам групи передати вчителевi записки
про те, як вони його сприймають. Можна також запропонувати
членам групи спробувати виступити в ролi вчителя вже на стадiє
вiдповiдей на записки.
Метод розiгрування рольових ситуацiй дау можливiсть по-
бачити членiв групи не лише в мiжособистiсних взауминах, а й
у процесi виконання певноє соцiальноє ролi. Матерiал про пове-
дiнку субукта в рольовiй ситуацiє у надiйною основою перевiрки
гiпотез стосовно його особистiсноЄ проблеми. Особливо перекон-
ливим у те, як саме в умовах повноє свободи субукт структуруу
рольову ситуацiю.
Наприклад, один iз учасникiв АСПН окреслив умови про-
ведення занять таким чином: "У нас перший урок. Звичайно,
вас цiкавить моя особистiсть, тому ставте менi запитання". Якби
предметний змiст уроку був строго наперед заданий, ми б не
змогли побачити прояв егоцентричних тенденцiй цього "вчи-
теля".
Поведiнка в рольовiй грi дау можливiсть уточнити психодi-
агностичнi передбачення й зясувати, як особистiсна проблема
деструктус службовi стосунки, робить Єх неефективними.
Будь-якi форми використання в активному соцiально-пси-
хологiчному навчаннi iгрових методiв закiнчуються аналiзом
"напрацьованого" матерiалу. Аналiз слiд робити цiлiсно, з ура-
хуванням iншого поведiнкового матерiалу в групi (поза групою)
про учасникiв рольовоє гри.
88
4.4. ПСИХОДРАМА
При нашому пiдходi до груповоє психокорекцiє абсолютизууться
спонтаннiсть i невимушенiсть поведiнки учасникiв груповоє пси-
хокорекцiє, шо зумовлюу вiдхiд вiд класичноє психодрами 1-6.
Цс стосууться деяких притаманних Єй формалiзованих момен-
тiв, як от: попередну визначення сюжету, продумування ролей,
Єх розподiл мiж учасниками та використання у психодрамi про-
фесiйного актора-психолога.
При орiунтацiє груповоє психокорекцiє на глибинне самопiз-
нання (та пiзнання iнших) найцiннiшим у матерiал, що виникау
спонтанно в ситуацiє "тут i тепер". Ця спонтаннiсть каталiзу-
уться, задауться й змiстово детермiнууться тенденцiями несвi-
домого, що забезпечуу активнiсть i неповторнiсть поведiнки
учасникiв пснходрами. Сюжет психодрами, як правило, повя-
зууться з певними внутрiшнiми переживаннями субукта, його
минулим досвiдом або сподiваннями на майбутну.
Спiльним для рольовоє гри та психодрами у те, що в обох
випадках цiнууться спонтаннiсть, безпосереднiсть i мимовiль-
нiсть дiй учасникiв. Визначення сюжету як рольовоє гри, так i
психодрами зводиться до мiнiмуму. В процесi психодрами кож-
ний член групи мау можливiсть вставити (в потрiбний момент)
реплiку за iншого з мстою загострення проблеми або внесення
коректив у спрямованiсть взаумодiє. При рольовiй грi в центрi
уваги - мiжособистiсна проблема, при психодрамi - особиста.
При рольовiй грi на авансценi постають професiйний чи соцi-
альний аспекти, при психодрамi - глибинно особистiсний. То-
му весь єє процес слугуу проникненню в суть особистiсноЄ
проблеми субукта, вияву єє внутрiшнiх передумов, звязкiв з
минулим, зокрема з дитинством. Рольова гра народилася в
практицi пiдготовки людей до професiйноє дiяльностi, психодра-
ма - в психотерапiє. При цьому психодрама вiдрiзняуться вiд
психоаналiтичного методу тим, що актуалiзуу емоцiє й перед-
бачау як вербальний, так i невербальний аспекти дiй, психо-
аналiз - цс вербальна метода.
Роль керiвника як у класичнiй психодрамi, так i в груповiй
корекцiє полягау в наданнi допомоги субуктовi не лише шляхом
катарсису, а, головне, завдяки розумiнню змiсту й причин своєх
почуттiв i вчинкiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68