танатос так само значущий, як i ерос. Це
подасться ним як нарiжний камiнь уявлень про психiчнi про-
цеси. Дана концепцiя стала головною для 3. Фрсйда в останнi
роки його життя. Вiн вважав, що варварство й жорсто-
кiсть - один iз аспектiв функцiонування
"Супср-Его". Саме його вiн вважав вiдповi-
дальним за схильнiсть до перебiльшеного с а -
мопокарання й самознищення.
Принцип задоволення - не вроджена схильнiсть тукати задоволення й
\ик>:;г . Лолк); нроiилежнiстю е принцип реальностi - набута
функцiя, яка вiдображау вимоги зовнiшнього свiту i зумовлюу вiдстрочку
негативного враження.
169
Тенденцiя "психологiчноє смертi" менш розроблена в лiтера-
турi, нiж тенденцiя "психологiчноє iмпотенцiє", якiй придiляв
увагу 3. Фрейд. Без сумнiву, вона повязана з розвитком таких
особливостей, як нскрофiлiчнии характер.
Поняття "психологiчна iмпотенцiя" ми швидше повязуумо
з iнтимним аспектом життя субукта, з нездатнiстю його до
налагоджування (й пiдтримання) нiжних, теплих, "романтич-
них" взаумин з "обуктом" його сексуальних iнтересiв. Коли ж
ми говоримо про тенденцiю "психологiчноє смертi", фактично
маумо на увазi генералiзацiю енергiє цiує тенденцiє на всi сфери
життя субукта. Картина така: неначебто iз двох найсильнiших
прагнень (поривань) людини - до творення й до руйнацiє -
останну стало визначати, хоч i невидимо (неусвiдомлено), ма-
гiстральну спрямованiсть психiки людини. Витоки цього кри-
ються в Едiповiй ситуацiє, що пiдтверджууться й емпiричним
матерiалом груп АСПН.
Забороненiсть першого лiбiдiозного потягу фактично спри-
чиняу ситуацiю умертвiння цього прагнення, знищення його
дiувостi (активностi) в реальнiй поведiнцi. Якщо субукт здат-
ний так "учинити" з найдорожчим i "святим" почуттям, то сто-
совно iнших людей i довколишнього свiту вiн неначебто набувау
неусвiдомленого права на жорстокiсть. Маскуванням тенденцiє
до "психологiчноє смертi" у сублiмацiя витiсненоє енергiє в твор-
чiй, соцiальне прийнятнiй дiяльностi. Проте поза увагою не
повинна залишитися можливiсть спрямованостi енергiє мортидо
на самого себе. Тенденцiя "до психологiчноє смертi" може мас-
куватися, бути невиразною для обуктивного спостерiгача з при-
чини єє спрямованостi на самого єє носiя.
Ми не схильнi думати, що ненависть до самого себе спричи-
няу самогубство, як це пише Е. Берн2". Безнадiя на реалiзацiю
своєх найпотасмнiших бажань, почуття провини та прагнення
бути на висотi (бути сильним) - ось чинники, що призводять
до самогубства. Логiка несвiдомого тут така: я вбиваю, руйную
своє прагнення, й у цьому моя сила. Я сильний, нехай навiть
шляхом самогубства. При цьому самогубство може виражати
силу того, хто не мас бiльше сили, i надiю того, хто бiльше не
надiуться - цс найвища мужнiсть переможених. Все це можна
прослiдкувати на матерiалi девятикласника, який виплигнув з
9-го поверху (див. с. 182-190).
Маскування тенденцiє до "психологiчноє смертi" може вiдбу-
ватися за рахунок нерiвностi (непослiдовностi) єє прояву: то
любов, то ненависть. Складауться враження, що енергiя лiбiдо
й мортидо - цс лише двi сторони однiує медалi, котра може
обертатися. Сам по собi факт такоє дiаметрально протилежноє
непослiдовностi мас привернути до себе увагу.
Ще один маскуючий момент руйнiвноє для людини тенденцiє
i 70
"до психологiчноє смертi" - це неусвiдомлення єє самим субук-
том. Тому всi мортиднi тенденцiє сприймаються субуктом у
викривленому свiтлi, пiд впливом просоцiальноє, гуманiстичноє
Єх орiунтацiє, що вiдiграу роль обгортки для "гiркоє" цукерки.
На "поверхнi" (тобто в поведiнцi) обуктивний спостерiгач може
констатувати прояви "психологiчноє iмпотенцiє": мас-
кування своує iнфантильностi, залежностi "Я" вiд нарцистичних
тенденцiй, фiксацiю на власних потребах, власну неспромож-
нiсть (неповноцiннiсть), недоброзичливiсть до людей та iн. Вну-
трiшнiй неблагонадiйний стан субукт пояснюу невдачами та
безпораднiстю. Насправдi ж за цим може критися прагнення
"пiдiмяти свiт пiд своє потреби". Щоправда, в життi Єм це вда-
уться важко через вiдсутнiсть гармонiйного, не викривленого
"захистами", сприймання свiту. Вiдчуття невдахи не е таким
уже далеким вiд iстини, як i те, що подiбне вiдчуття породжуу
агресивнiсть до всiх i вся, з якою також потрiбно боротися: хибне
коло замикауться. Людина при цьому мовби живе десь поряд
iз життям.
Маскування тенденцiє до "психологiчноє смертi" проявля-
уться й у такiй формi психологiчноє iмпотенцiє, як бездiяль-
нiсть. Про таких людей нерiдко кажуть, що вони важкi на
пiдйом, що вони працюють "наче мокре горить", "скiльки вбуш
- стiльки вєдеш", "i сам не гам, i iншому не дам" i т.п. Вони
мовби весь час перебувають у положеннi мертвоє точки, з якоє
важко Єх зрушити. Тут проглядаються вiдголоски Едiповоє си-
туацiє, коли омертвiння своує активностi у найбезпечнiшим ви-
ходом iз неє. Доцiльно згадати висновок Райха21 про феномен
"бронювання" психiки як форми захисту вiд кровозмiшу-
вальних тенденцiй. Райх указуу на поступове нагромадження
та закупорку сексуальноє енергiє в органiзмi внаслiдок негатив-
ного впливу соцiуму. Ефект "бронювання" ми можемо бачити
в малюнках, коли люди зображають себе в тенетах колючого
дроту, в равлику, в чорнильницi, в танку, у вазi, фонтаном
iз-пiд гранiтноє плити чи камiнним зображенням.
Неповна розрядка лiбiдо може вилитися в девiантних фор-
мах поведiнки, у психоневрозi або садомазохiзмi. Тому допомо-
га субуктовi передбачау руйнування "тiлесноє бронi".
Райх стверджуу, що страх смертi - це те ж саме, що несвi-
домий оргазм. Прагнення до розчинення, до небуття - це не-
усвiдомлений потяг до оргазмiчного полегшення. Ось тут
знаходимо поуднання принципу задоволення з тенденцiую до
смертi - через лiбiдо. Пояснення цьому знаходимо в працях
Ранка22 про тс, що всi лиха вiд родовоє травми, а не вiд сексу-
альноє динамiки чи Едiпового комплексу. У Ранка своя мета
терапiє - домогтися, щоб пацiунт наново прожив родову трав-
му. Вiн вважау, що вербальний пiдхiд у психотерапiє мау обме-
171
жене значення й увесь акцент психотерапiє слiд перенести на
безпосереднiй досвiд.
Свою позицiю Ранк обгрунтовуу тим, що в процесi родiв
незлiченна кiлькiсть дiтей була вбита або тяжко травмована.
Образ "зубчастоє" пiхви являу собою узагальнення, що грунту-
уться на неправильному сприйманнi. Вiдбувауться викривлення
сприймання. Визнання псринатального рiвня несвiдомого усу-
вау серйозну логiчну прогалину психоаналiтичноє концепцiє.
3. Фрейд, хоч першим висловився про те, що страх смертi асо-
цiюуться з родовою травмою, яка може служити прихованим
джерелом i прототипом усiх страхiв у майбутньому, проте цю
iдею вiн не розробляв далi й не включав у психоаналiз.
Як уже зазначалося, тенденцiя "до смертi" на рiвнi поведiнки
(а не глибинних механiзмiв) проявляуться у тенденцiє психоло-
гiчноє iмпотенцiє- в типовiй регресивнiй поведiнцi, наприклад
у заздрощах, дискредитацiє iнших, мстивостi, ревнощах, скупо-
стi, вiдчуттi, що тебе обдурили, чогось недодали, готовностi до
недоброзичливостi, в переконаннi, що "iншi люди зобовяза-
нi...", що вони несуть загрозу, в невдячностi та iн. Початковим
моментом розвитку таких деструкцiй ми вважаумо Едiпову си-
туацiю дитинства, яка охоплюу все, що вiдповiдау позицiє
"назад" - повернення до чогось недосконалого, незрiлого,
iнфантильного, спричиненого викривленим сприйняттям ре-
альностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68
подасться ним як нарiжний камiнь уявлень про психiчнi про-
цеси. Дана концепцiя стала головною для 3. Фрсйда в останнi
роки його життя. Вiн вважав, що варварство й жорсто-
кiсть - один iз аспектiв функцiонування
"Супср-Его". Саме його вiн вважав вiдповi-
дальним за схильнiсть до перебiльшеного с а -
мопокарання й самознищення.
Принцип задоволення - не вроджена схильнiсть тукати задоволення й
\ик>:;г . Лолк); нроiилежнiстю е принцип реальностi - набута
функцiя, яка вiдображау вимоги зовнiшнього свiту i зумовлюу вiдстрочку
негативного враження.
169
Тенденцiя "психологiчноє смертi" менш розроблена в лiтера-
турi, нiж тенденцiя "психологiчноє iмпотенцiє", якiй придiляв
увагу 3. Фрейд. Без сумнiву, вона повязана з розвитком таких
особливостей, як нскрофiлiчнии характер.
Поняття "психологiчна iмпотенцiя" ми швидше повязуумо
з iнтимним аспектом життя субукта, з нездатнiстю його до
налагоджування (й пiдтримання) нiжних, теплих, "романтич-
них" взаумин з "обуктом" його сексуальних iнтересiв. Коли ж
ми говоримо про тенденцiю "психологiчноє смертi", фактично
маумо на увазi генералiзацiю енергiє цiує тенденцiє на всi сфери
життя субукта. Картина така: неначебто iз двох найсильнiших
прагнень (поривань) людини - до творення й до руйнацiє -
останну стало визначати, хоч i невидимо (неусвiдомлено), ма-
гiстральну спрямованiсть психiки людини. Витоки цього кри-
ються в Едiповiй ситуацiє, що пiдтверджууться й емпiричним
матерiалом груп АСПН.
Забороненiсть першого лiбiдiозного потягу фактично спри-
чиняу ситуацiю умертвiння цього прагнення, знищення його
дiувостi (активностi) в реальнiй поведiнцi. Якщо субукт здат-
ний так "учинити" з найдорожчим i "святим" почуттям, то сто-
совно iнших людей i довколишнього свiту вiн неначебто набувау
неусвiдомленого права на жорстокiсть. Маскуванням тенденцiє
до "психологiчноє смертi" у сублiмацiя витiсненоє енергiє в твор-
чiй, соцiальне прийнятнiй дiяльностi. Проте поза увагою не
повинна залишитися можливiсть спрямованостi енергiє мортидо
на самого себе. Тенденцiя "до психологiчноє смертi" може мас-
куватися, бути невиразною для обуктивного спостерiгача з при-
чини єє спрямованостi на самого єє носiя.
Ми не схильнi думати, що ненависть до самого себе спричи-
няу самогубство, як це пише Е. Берн2". Безнадiя на реалiзацiю
своєх найпотасмнiших бажань, почуття провини та прагнення
бути на висотi (бути сильним) - ось чинники, що призводять
до самогубства. Логiка несвiдомого тут така: я вбиваю, руйную
своє прагнення, й у цьому моя сила. Я сильний, нехай навiть
шляхом самогубства. При цьому самогубство може виражати
силу того, хто не мас бiльше сили, i надiю того, хто бiльше не
надiуться - цс найвища мужнiсть переможених. Все це можна
прослiдкувати на матерiалi девятикласника, який виплигнув з
9-го поверху (див. с. 182-190).
Маскування тенденцiє до "психологiчноє смертi" може вiдбу-
ватися за рахунок нерiвностi (непослiдовностi) єє прояву: то
любов, то ненависть. Складауться враження, що енергiя лiбiдо
й мортидо - цс лише двi сторони однiує медалi, котра може
обертатися. Сам по собi факт такоє дiаметрально протилежноє
непослiдовностi мас привернути до себе увагу.
Ще один маскуючий момент руйнiвноє для людини тенденцiє
i 70
"до психологiчноє смертi" - це неусвiдомлення єє самим субук-
том. Тому всi мортиднi тенденцiє сприймаються субуктом у
викривленому свiтлi, пiд впливом просоцiальноє, гуманiстичноє
Єх орiунтацiє, що вiдiграу роль обгортки для "гiркоє" цукерки.
На "поверхнi" (тобто в поведiнцi) обуктивний спостерiгач може
констатувати прояви "психологiчноє iмпотенцiє": мас-
кування своує iнфантильностi, залежностi "Я" вiд нарцистичних
тенденцiй, фiксацiю на власних потребах, власну неспромож-
нiсть (неповноцiннiсть), недоброзичливiсть до людей та iн. Вну-
трiшнiй неблагонадiйний стан субукт пояснюу невдачами та
безпораднiстю. Насправдi ж за цим може критися прагнення
"пiдiмяти свiт пiд своє потреби". Щоправда, в життi Єм це вда-
уться важко через вiдсутнiсть гармонiйного, не викривленого
"захистами", сприймання свiту. Вiдчуття невдахи не е таким
уже далеким вiд iстини, як i те, що подiбне вiдчуття породжуу
агресивнiсть до всiх i вся, з якою також потрiбно боротися: хибне
коло замикауться. Людина при цьому мовби живе десь поряд
iз життям.
Маскування тенденцiє до "психологiчноє смертi" проявля-
уться й у такiй формi психологiчноє iмпотенцiє, як бездiяль-
нiсть. Про таких людей нерiдко кажуть, що вони важкi на
пiдйом, що вони працюють "наче мокре горить", "скiльки вбуш
- стiльки вєдеш", "i сам не гам, i iншому не дам" i т.п. Вони
мовби весь час перебувають у положеннi мертвоє точки, з якоє
важко Єх зрушити. Тут проглядаються вiдголоски Едiповоє си-
туацiє, коли омертвiння своує активностi у найбезпечнiшим ви-
ходом iз неє. Доцiльно згадати висновок Райха21 про феномен
"бронювання" психiки як форми захисту вiд кровозмiшу-
вальних тенденцiй. Райх указуу на поступове нагромадження
та закупорку сексуальноє енергiє в органiзмi внаслiдок негатив-
ного впливу соцiуму. Ефект "бронювання" ми можемо бачити
в малюнках, коли люди зображають себе в тенетах колючого
дроту, в равлику, в чорнильницi, в танку, у вазi, фонтаном
iз-пiд гранiтноє плити чи камiнним зображенням.
Неповна розрядка лiбiдо може вилитися в девiантних фор-
мах поведiнки, у психоневрозi або садомазохiзмi. Тому допомо-
га субуктовi передбачау руйнування "тiлесноє бронi".
Райх стверджуу, що страх смертi - це те ж саме, що несвi-
домий оргазм. Прагнення до розчинення, до небуття - це не-
усвiдомлений потяг до оргазмiчного полегшення. Ось тут
знаходимо поуднання принципу задоволення з тенденцiую до
смертi - через лiбiдо. Пояснення цьому знаходимо в працях
Ранка22 про тс, що всi лиха вiд родовоє травми, а не вiд сексу-
альноє динамiки чи Едiпового комплексу. У Ранка своя мета
терапiє - домогтися, щоб пацiунт наново прожив родову трав-
му. Вiн вважау, що вербальний пiдхiд у психотерапiє мау обме-
171
жене значення й увесь акцент психотерапiє слiд перенести на
безпосереднiй досвiд.
Свою позицiю Ранк обгрунтовуу тим, що в процесi родiв
незлiченна кiлькiсть дiтей була вбита або тяжко травмована.
Образ "зубчастоє" пiхви являу собою узагальнення, що грунту-
уться на неправильному сприйманнi. Вiдбувауться викривлення
сприймання. Визнання псринатального рiвня несвiдомого усу-
вау серйозну логiчну прогалину психоаналiтичноє концепцiє.
3. Фрейд, хоч першим висловився про те, що страх смертi асо-
цiюуться з родовою травмою, яка може служити прихованим
джерелом i прототипом усiх страхiв у майбутньому, проте цю
iдею вiн не розробляв далi й не включав у психоаналiз.
Як уже зазначалося, тенденцiя "до смертi" на рiвнi поведiнки
(а не глибинних механiзмiв) проявляуться у тенденцiє психоло-
гiчноє iмпотенцiє- в типовiй регресивнiй поведiнцi, наприклад
у заздрощах, дискредитацiє iнших, мстивостi, ревнощах, скупо-
стi, вiдчуттi, що тебе обдурили, чогось недодали, готовностi до
недоброзичливостi, в переконаннi, що "iншi люди зобовяза-
нi...", що вони несуть загрозу, в невдячностi та iн. Початковим
моментом розвитку таких деструкцiй ми вважаумо Едiпову си-
туацiю дитинства, яка охоплюу все, що вiдповiдау позицiє
"назад" - повернення до чогось недосконалого, незрiлого,
iнфантильного, спричиненого викривленим сприйняттям ре-
альностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68