Коли ж вiн принiс хлiб, мати вiдштовхнула його з криком: "Нащоi Тут будуть
крихти!". Коли ж вiн намагався пояснити, що "дитина попросила", то донька зi
страху перед матiрю сказала: "Я не просила".
Цей вiдступ вiд реальностi породжений страхом перед покаранням. Крик
матерi - це iлюзiя сили. В майбутньому у випадках вiдсутностi сили вона може
використовувати такий "захист", а згодом вiн може перерости в умовну цiннiсть
i вплине на формування базових "захистiв".
166
зованого "Я", що пiдтримують як умовнi цiнностi, так i очiку-
вання поведiнки з боку iнших. Психологiчна сила це, перш за
все, бажаний вплив на iнших людей з мстою задоволення влас-
них потреб.
До потреб "Я" може належати потреба, протилежна тiй, на
яку вказуу А. Адлер,- "бути непомiтним". Найкраще цю
ситуацiю виражау прислiвя: "Покiрне телятко двi матки ссе".
Крiм того, цьому сприяють деякi моральнi цiнностi, що насад-
жуються субуктовi з дитинства: "Будь скромним", "не випя-
чуйся", "не показуй свiй розум (його переваги)", "не допускай
самовихваляння" та iн.
Пiдводячи пiдсумок, можна сказати, що ми стоємо на пози-
цiє, згiдно з якою механiзм "психологiчного захисту" - один
удиний, вiн виражауться формулою "в iд слабкостi до си-
ли" i складауться поза досвiдом субукта. Захисна ж поведiнка
у досвiдною i вiдiграу певну роль у викривленнi свiдомостi. Цей
механiзм обслуговуу потреби iдеалiзованого "Я". Прагнення си-
ли, яке диктууться iдеалiзацiую "Я", завжди повязане з вiдсту-
пом вiд реальностi. Проте субуктовi не дано усвiдомити цю
суперечнiсть, iнакше вiн би зрозумiв наявнiсть iдеалiзацiє в
самосприйманнi. На цьому й тримауться субуктивна iнтегра-
цiя, що у пiдгрунтям особистiсних проблем субукта й пояснен-
ням Єх нерозвязностi для нього. Вiдступ вiд реальностi - це
основний критерiй, за яким можна розрiзняти здорову тенден-
цiю психiки "до сили" (до зрiлостi), вiд "захисноє", що грун-
тууться на iлюзiє сили. Захисний механiзм капсулюу
(затримку) субукта в його iнфантильних потребах "Я", коли
прагнення сили здiйснюуться з "обличчям, оберненим у мину-
ле", в дитинство.
6.5. МЕЗОАНАЛiЗ НЕСВiДОМИХ
ПЕРЕДУМОВ ОСОБИСТiСНОЄ
ПРОБЛЕМИ СУБтКТА
Як ми вже зазначали, особистiсна проблема завжди супутня з
внутрiшньою суперечнiстю. В даному випадку мова пiде про
суперечнiсть мiж життям i смертю, мiж прагненням любовi
iнших людей (уднання з ними) й тенденцiую психологiчноє iм-
потенцiє. Обидвi цi деструктивнi тенденцiє до психологiчноє iм-
потенцiє та психологiчноє смертi дуже тiсно мiж собою повязанi.
Тенденцiя до психологiчноє смертi може перерости у фiзичну.
Свiдченням цього у депресiя й суєцид. За нашим переконанням,
тенденцiя до психологiчноє смертi на рiвнi спiлкування виража-
уться в проявах психологiчноє iмпотенцiє - руйнування кон-
тактiв з iншими людьми через заздрощi, неадекватне
167
сприймання партнера, iнтроверсiю, вiдступ вiд реальностi пiд
дiую тенденцiй замiщення, почуття приниженостi, неповноцiн-
ностi та iн.
Перелiченi вище потяги (в такому контекстi) покликанi за-
безпечити органiзмовi його власний шлях до смертi й не допу-
стити iнших можливостей, крiм iманентного. При цьому
органiзм чинить опiр такiй небезпецi, яка могла б привести його
до смертi "коротким замиканням". Органiзм прагне будь-якою
цiною продовжити iснування. Одначе таке прагнення, стверд-
жуу 3. Фрсйд, "можна вiднести до суто iнстинктивно-
го, а не до iнтелектуального". Важливо памя-
тати, що 3. Фрсйд бере за основу два види первинних потягiв -
однi ведуть до смертi, а iншi -- сексуальнi - до поновлення
життя. Тобто у своєх пiзнiх працях 3. Фреид висунув припу-
щення про наявнiсть двох видiв iнстинктiв: тi, що слугують
збереженню життя, й тi, що протидiють життю.
3. Фрсйд ранiше за iнших звернув увагу на консервативнiсть
первинних потягiв до поновлення попереднього стану через ре-
гресiю, на те, що життя пiдтримууться завдяки зовнiшнiм впли-
вам. Вiн стверджуу, що у випадку визнання факту, що "все живе
вмирау, повертаючись до неорганiчного стану з внутрiшнiх при-
чин", можна сказати, що "мета всякого життя у
смерть"11. Якщо визнати силу тенденцiє "до смертi", то вiдразу
ж змiнюуться погляд на iурархiчну залежнiсть iнших iнстинктiв:
лiбiдо, прагнення до влади, самозбереження власностi та iн. При
цьому ми констатуумо глобальну суперечнiсть мiж первинними
потягами життя й первинними потягами до смертi10.
3. Фрсйд указуу, що психоаналiзовi бiльшою мiрою вдалося
довести лише iснування лiбiдо. Втiм практика показуу наявнiсть
ще й iншоє полярностi - мортiдо.
3. Фрсйд видiляу агресивнiсть як окремий iнстинкт, метою
якого у руйнацiя. Компонент садизму, який завжди визнавався
присутнiм у сексуальному iнстинктi, може набути самостiйностi
й оволодiти загальною сексуальною спрямованiстю певноє особи
(у випадку викривлення).
В контекстi наших дослiджень важливо наголосити на видi-
ленiй 3. Фрейдом потребi: "в iд нов й ти свiй попереднiй
стан". Твердження про регресивний характер первинних
потягiв обгрунтовууться в психоаналiзi фактами "вимушено-
го повторення". Ми це розумiумо як оживлення вже "мерт-
вого", неiснуючого в обуктивнiй реальностi, але субуктивно
пережитого и збереженого в потенцiйнiй памятi. Визнаючи
дану тенденцiю "вимушеного повторення", ми не ди-
вуумося, що в ПСИХiЧНОМУ життi чимало процесiв не вiдповiда-
iдiертiя, чю нiдпонiдас танатосу - iнстинктовi смертi.
168
ють принциповi задоволення (насолоди). А вiн повя-
заний iз порушенням спокою й напруженiстю, котрi вiдчува-
ються як насолода, тодi як первиннi потяги до
смертi дiють н е п ом i т н о . "Принцип насолоди служить,
очевидно, - пише 3. Фрсйд, - якраз первинним потягом до
смертi: вiн слiдкуу за подразниками ззовнi, якi обома видами
первинних потягiв розцiнюються як небезпека".
Таким чином, можна зробити висновки, що потяг до смертi
у досить вагомим утворенням, яке функцiонуу, за нашим пе-
реконанням, не лише на рiвнi iнстинктiв (первинний потяг по-
вернення до неорганiчного стану), а й на рiвнi когнiтивного
утворення, що входить у диспозицiю "психологiчних захистiв".
У викладеному вище у важливий момент - ствердження
звязку мiж принципом насолоди й потягом до смертi. Гадаумо,
токиii звязок справдi iснуу, i його фiло- та онтогенетичнi коренi
криються в Е л i п о в i й ситуацiє, яку переживау субукт у
дитинствi.
В раннiх працях Фрсйда агресивнiсть розглядалася як реак-
цiя на фрустрацiю й потамування статевого потягу. В пiзнiших
працях 3. Фрсид висунув гiпотезу про iснування двох категорiй
iнстинктiв, якi закладають дiаметрально протилежнi тенденцiє:
збереження життя й прагнення його руйнацiє (повернення в
неорганiчний стан).
З точки зору консервативноє природи первинних потягiв,
було б великою суперечнiстю, якби метою життя був стан,
який нiколи цього не сяпiв. Ймовiрнiше, цiую метою мав бути
старий вихiдний стан, iз якого жива iстота колись вийшла й
до якого вона прагне повернутися. В цьому можна вбачати
пояснення тенденцiє - повернення в утробу матерi, що у од-
ним iз наслiдкiв Едiпових потягiв i прагнень повернутися в
неорганiчний стан.
Мiркування 3. Фрсйда про iнстинкт смертi узагальнений у
його працi "Нариси психоаналiзу"111. В нiй вiн показуу базову
дихотомiю двох сил - iнстинкту любовi (ероса) й iнстинкту
смертi (танатоса):
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68