В таких випадках, де дисоцiацiя почуття любовi не здiйсню-
уться (тобто не вiдбувауться синтез чуттувоє й духовноє любовi),
субукт змушений зосередити своє нiжнi (романтичнi) почуття
на iншому обуктi, помимо обукта його чуттувих потягiв. Це
можуть бути власнi дiти, колеги, абстрактний iдеал вимрiяного
партнера, якого нiколи не було, або закоханiсть в акторiв тощо.

Едiпова ситуацiя, що набувау розвитку в дитинствi, настiль-
ки "паралiзуюче" впливау на психiку людини, що кожний iз нас
несе в собi нарцистичний шрам, породжений дитячим
розчаруванням. Це проявляуться зокрема в тому, що чоловiки
бiльше стурбованi своєм статусом, нiж любовю, й передусiм
потребою вiдчувати безпеку, захищенiсть, пiклування жiнки,
анiж єє любов. Недарма таким популярним у вислiв "шлях до
серця чоловiка лежить через шлунок", бо й першi контакти з
матiрю - через годування (Єжу). Поширеним супутником
шлюбних стосункiв у садистськi посягання на iншу людину як
на власнiсть, що виражауться у вiчнiй пiдозрiливостi
та ревнощах. Цс вiдповiдау iнфантильнiй позицiє дитини
вiдносно матерi й батька, якi єє зраджували в своєх чоловiчо-жi-
ночих стосунках, кидають єє, виявляючи увагу одне до одного.

Постiйна пiдозрiливiсть спричинюу постiйнi муки партнера.
Ми бачимо, що витоки тенденцiє до моногамiє беруть початок у
переживаннях Едiпового характеру - в iнфантильнiй потребi,
"щоб любили тiльки мене". Якщо згадати, що така потреба в
дитинствi у потребою виключно егоцентричноє позицiє, пород-
женоє любовю батька чи матерi, й що вона закiнчууться фруст-
рацiую в стосунках поза сiмую, то стау зрозумiлим, що за
вимогою монополiє завжди приховууться недовiря, ворожiсть i
готовнiсть до розчарування. Цс й зумовлюу "психiчну iмпотен-
цiю" стосункiв.

Таке обумне усвiдомлення механiзмiв, на яких грунтуються
вимоги монопольного володiння обуктом кохання, допомагау
розумiти перешкоди "безхмарностi" моногамноє любовi. Й цi
перешкоди у досить соцiальне поширеними. Вважауться, що

175

вiрнiсть - цс передусiм обовязок жiнки. А люди, чия вiрнiсть
мас характер одержимостi, виявляються занадто обтяжсними
почуттями провини через власне iнцсстуозне тяжiння й тому
все, що не санкцiоноване законом, викликау у них патологiчний
страх (подiбно страху кровозмiшення). В цих же людей, у рам-
ках вiрностi, теж може квiтнути психiчна iмпотенцiя, бо чут-
тува (сексуальна) любов для них у табуйованою, залежною вiд
"Едiпових хвилювань".

Говорячи про витоки "психiчноє iмпотенцiє", не можна об-
минути неусвiдомленс прагнення людей вiдчувати себе нещас-
ними, страждати. Груповий матерiал, одержаний нами, вмiщуу
яскравi докази звязку цього явища з iнцестуозними обуктами
дитячого тяжiння, що породжуу страх покарання. Останну
пiдштовхуу дiвчинку на роль мужчини, вона шукау прихисток
у ролi чоловiка, вiдступаючи вiд ролi жiнки й ховаючися вiд
небезпеки iнцссту за почуттям провини й тривоги.

Комплекс малюнкiв надзвичайно часто показуу прагнення
людей повернутись в лоно матерi (рiдше - батька), в малюн-
ках бувау присутня яйцсклiтинка, через яку дитина по-справж-
ньому уднауться з батьками, й таким чином перебувау у повнiй
безпецi, вiдчувау себе захищеною, а тому пасивною. Всi цi
атрибути прагнень дитини дорослий змушений витiснити й за-
мiнити на вiдсторонснiсть, дистанцiювання вiд батькiв через
прагнення до самостiйностi, смiливостi, сили, коли непотрiбнi
пiдпiрки (милицi), до здатностi захищати iнших (зокрема дi-
тей). Цi прагнення не викликають тривоги, вони зявляються у
обуктивного спостерiгача, якщо вiн констатуу факт викривлен-
ня реальностi з допомогою "захистiв", аби завершити справи
дитинства. Наприклад, дiвчинка жила з матiрю й перiодично
(таумно вiд матерi) зустрiчалася з батьком. Життя єє склалось
так, що вона покохала людину, старшу за вiком. Мати постала
проти цього, й тому зустрiчi дiвчини з коханою людиною, так
само, як i з батьком, теж стали таумними.

Ця ситуацiя досить переконливо показуу, чому тенденцiя
"назад" не фiксууться у свiдомостi, чому iнфантильнi порухи
викликають почуття сорому, й тому Єхня дiувiсть важко визна-
чауться. Психолог-практик повинен розумiти, що тенденцiя "до
психологiчноє смертi" iiде завжди поряд з iншою тенденцiую -
"до життя", яка маскуу першу - вона для нас у непомiтною.

Сила маскувальних функцiй "смертi" життям, без сумнiву,
знаходить вираження в усiх теорiях про потойбiчне життя. Крiм
того, наше несвiдоме поводиться як дитина й не дау до кiнця
повiрити у власну смерть як факт. Усе це пiдводить до висновку,

Бувають ситуацiє, коли малюнки розкривають бажання людини "бути
народженою батьком".

176

що в свiдомостi людини провiдна роль належить тенденцiє до
цття - iнстинкт самозбереження. Суперечнiсть мiж двома
тенденцiями може загострюватися, Єхнiй баланс порушууться,
й тодi субукт може переходити в "з о н у ризик у ".

Яскравi свiдчення цих положень можемо знайти в малюн-
ках.

6.5.1. АНАЛiЗ ЕМПiРИЧНОГО

МАТЕРiАЛУ

Розглянемо малюнки шкiльного психолога Юрiя
(29 рокiв), який навчався в групi АСПН при Одеському iнсти-
тутi пiдвищення квалiфiкацiє вчителiв. Ми не маумо змоги пред-
ставити тут усi його малюнки, але навiть кiлька (мал. 29-35)
можуть зацiкавити поуднанням мортидiознпх та лiбiдiозних
проявiв. Так, з одного боку бачимо обожнювання жiнки, єє iде-
алiзацiю (мал. 29): нiмб i промiнчики сонця, що вказують на
злиття даного зображення iз сонцем - "матiрю". З iншого ж
боку - поуднання цього зображення зi смертю (мал. 32).

коханоє жiнки, вiдокремлена вiд надгробка

Важливо звернути увагу, що плита iз зображенням фiгурки
коханоє жiнки, вiдокремлена вiд надгробка, на якому симво-
лiчно зображений сам Юрiй: це i хрест, i меч одночасно (мал.
32 i 33). В збiльшеному виглядi можемо побачити цс зображення
на мал. ЗО за темою "Драматична подiя мого життя". Тут по-
уднанi й хрест, i Христос, i меч. Загалом цей малюнок iлюструу
уднання лiбiдiозноє та мортидiозноє енергiє. Малюнки засвiдчу-
ють тенденцiю "ч уре з м орт i! до до л i б iд о ". Кiнчик меча
на мал. ЗО, пiсля того як проткнув серце, оживився - чорний
колiр змiнився на синiй.

Мечi бачимо й на мал. 31 i 33. "Людського лику" вони на-
бувають у темi "Драматична полiя", де меч схожий на той, що
зображений на надгробнiй плитi (мал. 32). Меч - у фалiчним
образом, i цим пояснюуться змiст мал. 31 як бажане уднання з
тобуйованою фiгуркою - "голубкою". Але все це - на тлi
смертi. Тiнь смертi бачимо и на мал. ЗО, 31, 33. В мал. 34 вона
теж присутня: вихiд iз кризи автор мислить собi пiд водою.
Проте тут виражено й труднощi уднання з "голубками" (замi-
щеннями), й цс природно, бо "сам у собi несу конфлiкт, несу
боротьбу та суперечнiсть з iншим чоловiком-батьком" (мал. 33,
меч злiв;! трохи бiльший - це батько, як пояснив Юрiй, пра-
воруч менший меч-це Юрiй). Автор витлумачив зображення
так: "що я несу вiд батька й у чому хочу ствердитися сам".

Проте мал. 33 i 35 водночас показують, як у Юрiя форму-

Що оносередконано вказуу на табунонанiсть уднання.

Не маумо змоги iю.iаiи в кольорi.

12 - Т. Яценко

Мал. 29. Людина, яка не iснуу

Мил. ЗО. Драматична
подiя мого життя

Мал. Зi. Конфлiкт

Мал. 32. Сприймання
минулого, яке не мож-
на виправити

Мал.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68