Дослiдження Кеппе пiдтверджу-
ють цю тезу, але не в планi глибинноє психологiє, а на пове-
дiнковому рiвнi. Особливо це розкривау феномен заздрощiв,
iнтроверсiє, теоманiє, мегаломанiє та алiснацiє (витiснення усвi-
домлення), що призводить до неприязнi, страху, ревнощiв.
Проте психоаналiтична трилогiя не пояснюу походження цих
деструкцiй. Такi деструктивнi прояви психiки ми пояснюумо
функцiонуванням базових форм захисту, на пiзнання яких зо-
рiунтована вся робота в групах АСПН.
На якi ж механiзми психологiчних змiн робить ставку iнте-
гральний психоаналiзi На переборення алiснацiє - ви-
тiснення процесу усвiдомлення. iншими словами: людина не
бажау усвiдомлювати помилки, якi вчиняу, й цьому сприяу
теоманiя. Тобто людина вiрить у власну досконалiсть i всемо-
гутнiсть, доступнi лише Боговi, а психотерапевт повинен зму-
сити єє усвiдомити власнi вiдхилення вiд реальностi.
Слабкою стороною iнтегрального психоаналiзу, в нашому
баченнi, у тс, що психiка не розглядауться цiлiсно, з урахуван-
ням несвiдомого. Несвiдоме Кеппе вiдносить до неiснуючого, а
тому й стверджуу: "не можна вивчати неiснуючу психiку". З
цим аж нiяк не можна погодитися, бо неiснуючим несвiдоме у
лише для самого його носiя (субукта), а не для стороннього
спостерiгача. i хоч Ксппс, позитивно ставлячись до спонтанностi,
зазначау: "тдиний шлях пiзнати кого-небудь краще лежить через
дiалектичний процес, процес, що вiдбувауться спонтанно" ,
проте вiн не використовуу можливостi пiзнання психiки iз єє
допомогою, бо iгноруу феномен несвiдомого.
Вiдкидаючи психоаналiз з усiма його здобутками в пiзнаннi
глибинних структур психiки, iнтегральний психоаналiз особли-
вого значення надау волi . У звязку з цим недiючими стали
концептуальнi положення психоаналiзу: витiснення, опори, за-
хисти й iн. Феномен витiснення пiдмiнюуться небажанням
усвiдомлювати (алiенацiсю). Якщо в психоаналiзi, та й в
наших дослiдженнях, елемент спонукання до усвiдомлення вiд-
сутнiй , то в iнтегральному психоаналiзi вважауться необхiдним
"застосовувати глибинний аналiз, за якого психоаналiтик не
дозволяу пацiунтовi уникнути усвiдомлення".
Нам здауться, тут можна знайти порушення етично-профе-
сiйних норм психотерапiє (та психокорекцiє), бо, в нашому ро-
зумiннi, в такому разi може бути присутнiй елемент свавiлля й
прихованого психологiчного тиску на клiунта. Якщо ми в своєй
практицi покладаумо надiю на розвиток розуму, iнтелекту через
пiзнання логiки несвiдомого, то iнтегральний психоаналiз - на
почуття. Ось як про це пише його основоположник Кеппе: "iн-
тегральний психоаналiз був побудований цiлком на експери-
ментуваннi, яке привело до висновку, що фундаментальний
елемент людини у почуття (релiгiя). Центральним почуттям
вважауться любов, "Коли почуття любовi пiддасться обструкцiє
з боку суутностi, заздрощiв, ненавистi, в результатi виходить
дезорiунтована особистiсть" .
Одначе при цьому Кеппе йде по поверхнi, констатуючи, як
зовнiшнiй спостерiгач, дезiнтеграцiю особистостi. Ми
ж переконанi, що всi тi деструкцiє, на якi вiн указуу, сприяють
внутрiшнiй субуктивнiй iнтеграцiє психiки субуктом.
Адже субуктивна iнтеграцiя здiйснюуться завдяки iнверсiє, ви-
кривлення реальностi, вiдступу вiд неє на догоду потребам iде-
алiзованого "Я" та iн. Тому iнтегральний психоаналiз, хоч i
спонукау субукта до усвiдомлення iнверсiє, тим же його й де-
зiнтегруу, не дбаючи про наступну стадiю iнтеграцiє, яка може
сприяти психiчному оздоровленню та розвитковi. Механiзми,
якi ми називаумо "позитивною дезiнтеграцiую та вто-
ринною iнтеграцiую", випадають iз поля зору аналiтич-
ноє трилогiє. Це й зрозумiло: за вiдсутностi категорiє "несвiдо-
мого" нiяк пояснити наявнiсть субуктивноє iнтеграцiє.
Дискретний пiдхiд до розумiння психiки, фактично присут-
нiй у данiй теорiє, не враховуу внутрiшнiх механiзмiв особистiс-
них змiн, якi вiдбуваються на латентному рiвнi. Тому у
За нашим переконанням, найбiльшу дiувiсть мау та iнформацiя, яка е
значущою для субукта з внутрiшньозумовлених причин, якщо вона вiдповiдау
тенденцiям захисноє системи, особливо базовим (особистiсцим) захистам.
зрозумiлою апеляцiя до феномена воля, який повязууться з
емоцiйною сферою. Але ж не слiд забувати, що почуття "у усiм
лише в царствi фантазiє".
Щоб керувати змiнами на латентному рiвнi, потрiбно адек-
ватно психодiагностувати, а для цього самi науковцi не повиннi
iнверсувати реальнiсть, iз якою мають справу, перекручувати
єє. В психоаналiтичнiй же трилогiє цс робиться з самого початку:
психiка сприймауться однобоко через свiдоме з iгноруванням
несвiдомого. Й особливо опукло це проглядауться через став-
лення Кеппе до феномену "лiбiдо". Кеппе та його послiдовники
звинувачують 3. Фрейда в тому, що вiн "плутав подавлення
любовi з подавленням сексу". За цього переконання доцiльно
подавляти секс, сприяючи розвитковi любовi. Виникау запитан-
ня: де ж тут мiсце iнтегральностi (аналiзовi), значущiсть якоє
пiдкреслюуться назвою теорiє. Клаудiа Пачеко, послiдовниця
Кеппе, мотивуу це так: "Спартанцi досягли таких екстраорди-
нарних фiзичних i психологiчних можливостей, дякуючи сво-
уму стримуванню". Звичайно, можна погодитися з єє
твердженням, що "людина, яка активно вiддасться сексуальним
заняттям або фантазiям, створюу у себе стрес (фiзiологiчну
втому)" . Проте, якщо вiдкинути несвiдоме, в актив дослiд-
жень "Трилогiє" не потрапляу феномен Едiповоє ситуацiє, яку
переживау iндивiд у дитинствi, а також тс, що лише платонiчнi
порухи душi повязували його з близькими людьми. Єнцестуознi
потяги, що розвиваються в дитинствi, створюють у зрiлому вiцi
непереборнi труднощi V злиттi нiжностi та чуттувостi в одне
русло, що й породжуу феномен, названий 3. Фрейдом "пси-
хiчна iмпотенцiя ".А це якраз i не дау людинi бути чут-
туво (сексуально) щасливою з коханою людиною. Пачеко сама
констатуу цей факт: "Коли той, хто любить, бачить коханого,
вiн починау вiдчувати всi симптоми, характернi для тривоги:
серцебиття, слабкiсть у колiнах, вологi руки, запаморочення..."
Хiба це не ознаки страху зближення з iнцестуозним обуктомi
Ми маумо досить доказiв того, що обукти iнцестуозних потягiв
мають тенденцiю замiщення iншими - ось витоки психологiч-
них труднощiв чуттувого зближення з ними. Кеппе вбачау про-
блеми в тому, що людина "роздiлила саму себе на двi частини:
реальну, яку вона подавляу, й штучну, яку вона стримуу" .
Коли ж ми будемо пiдштовхувати iндивiда до подавлення (ви-
тiснення) сексуальних потягiв, що прагнуть фiзичноє реалiзацiє,
чи не у цс "штучною стимуляцiую"i Нам здауться, що так. Ми
вбачаумо завдання психолога в допомозi людинi позбутися уяв-
них проблем, породжуваних незавершеними лiбiдiозними спра-
вами дитинства. В супротивному випадку нереалiзована енергiя
знаходитиме шляхи мортiдiозного (деструктивного) виходу й
патологiчноє реалiзацiє. Такi деструктивнi форми вияву "лiбiдо"
можуть створити напрям активностi - "до психологiчноє
смертi". Вона прихована вiд свiдомостi, хоч i впливау на
поведiнку й виражауться у психiчнiй iмпотенцiє. Та це пiдтверд-
жууться й самими висновками Кеппе: "Захворювання у актом
вiдмови вiд життя"
За нашим переконанням, без розумiння витокiв особистiсних
проблем, якi вiдчувау субукт на периферiйному рiвнi, не можна
сподiватися тривалого успiху психотерапiє.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68
ють цю тезу, але не в планi глибинноє психологiє, а на пове-
дiнковому рiвнi. Особливо це розкривау феномен заздрощiв,
iнтроверсiє, теоманiє, мегаломанiє та алiснацiє (витiснення усвi-
домлення), що призводить до неприязнi, страху, ревнощiв.
Проте психоаналiтична трилогiя не пояснюу походження цих
деструкцiй. Такi деструктивнi прояви психiки ми пояснюумо
функцiонуванням базових форм захисту, на пiзнання яких зо-
рiунтована вся робота в групах АСПН.
На якi ж механiзми психологiчних змiн робить ставку iнте-
гральний психоаналiзi На переборення алiснацiє - ви-
тiснення процесу усвiдомлення. iншими словами: людина не
бажау усвiдомлювати помилки, якi вчиняу, й цьому сприяу
теоманiя. Тобто людина вiрить у власну досконалiсть i всемо-
гутнiсть, доступнi лише Боговi, а психотерапевт повинен зму-
сити єє усвiдомити власнi вiдхилення вiд реальностi.
Слабкою стороною iнтегрального психоаналiзу, в нашому
баченнi, у тс, що психiка не розглядауться цiлiсно, з урахуван-
ням несвiдомого. Несвiдоме Кеппе вiдносить до неiснуючого, а
тому й стверджуу: "не можна вивчати неiснуючу психiку". З
цим аж нiяк не можна погодитися, бо неiснуючим несвiдоме у
лише для самого його носiя (субукта), а не для стороннього
спостерiгача. i хоч Ксппс, позитивно ставлячись до спонтанностi,
зазначау: "тдиний шлях пiзнати кого-небудь краще лежить через
дiалектичний процес, процес, що вiдбувауться спонтанно" ,
проте вiн не використовуу можливостi пiзнання психiки iз єє
допомогою, бо iгноруу феномен несвiдомого.
Вiдкидаючи психоаналiз з усiма його здобутками в пiзнаннi
глибинних структур психiки, iнтегральний психоаналiз особли-
вого значення надау волi . У звязку з цим недiючими стали
концептуальнi положення психоаналiзу: витiснення, опори, за-
хисти й iн. Феномен витiснення пiдмiнюуться небажанням
усвiдомлювати (алiенацiсю). Якщо в психоаналiзi, та й в
наших дослiдженнях, елемент спонукання до усвiдомлення вiд-
сутнiй , то в iнтегральному психоаналiзi вважауться необхiдним
"застосовувати глибинний аналiз, за якого психоаналiтик не
дозволяу пацiунтовi уникнути усвiдомлення".
Нам здауться, тут можна знайти порушення етично-профе-
сiйних норм психотерапiє (та психокорекцiє), бо, в нашому ро-
зумiннi, в такому разi може бути присутнiй елемент свавiлля й
прихованого психологiчного тиску на клiунта. Якщо ми в своєй
практицi покладаумо надiю на розвиток розуму, iнтелекту через
пiзнання логiки несвiдомого, то iнтегральний психоаналiз - на
почуття. Ось як про це пише його основоположник Кеппе: "iн-
тегральний психоаналiз був побудований цiлком на експери-
ментуваннi, яке привело до висновку, що фундаментальний
елемент людини у почуття (релiгiя). Центральним почуттям
вважауться любов, "Коли почуття любовi пiддасться обструкцiє
з боку суутностi, заздрощiв, ненавистi, в результатi виходить
дезорiунтована особистiсть" .
Одначе при цьому Кеппе йде по поверхнi, констатуючи, як
зовнiшнiй спостерiгач, дезiнтеграцiю особистостi. Ми
ж переконанi, що всi тi деструкцiє, на якi вiн указуу, сприяють
внутрiшнiй субуктивнiй iнтеграцiє психiки субуктом.
Адже субуктивна iнтеграцiя здiйснюуться завдяки iнверсiє, ви-
кривлення реальностi, вiдступу вiд неє на догоду потребам iде-
алiзованого "Я" та iн. Тому iнтегральний психоаналiз, хоч i
спонукау субукта до усвiдомлення iнверсiє, тим же його й де-
зiнтегруу, не дбаючи про наступну стадiю iнтеграцiє, яка може
сприяти психiчному оздоровленню та розвитковi. Механiзми,
якi ми називаумо "позитивною дезiнтеграцiую та вто-
ринною iнтеграцiую", випадають iз поля зору аналiтич-
ноє трилогiє. Це й зрозумiло: за вiдсутностi категорiє "несвiдо-
мого" нiяк пояснити наявнiсть субуктивноє iнтеграцiє.
Дискретний пiдхiд до розумiння психiки, фактично присут-
нiй у данiй теорiє, не враховуу внутрiшнiх механiзмiв особистiс-
них змiн, якi вiдбуваються на латентному рiвнi. Тому у
За нашим переконанням, найбiльшу дiувiсть мау та iнформацiя, яка е
значущою для субукта з внутрiшньозумовлених причин, якщо вона вiдповiдау
тенденцiям захисноє системи, особливо базовим (особистiсцим) захистам.
зрозумiлою апеляцiя до феномена воля, який повязууться з
емоцiйною сферою. Але ж не слiд забувати, що почуття "у усiм
лише в царствi фантазiє".
Щоб керувати змiнами на латентному рiвнi, потрiбно адек-
ватно психодiагностувати, а для цього самi науковцi не повиннi
iнверсувати реальнiсть, iз якою мають справу, перекручувати
єє. В психоаналiтичнiй же трилогiє цс робиться з самого початку:
психiка сприймауться однобоко через свiдоме з iгноруванням
несвiдомого. Й особливо опукло це проглядауться через став-
лення Кеппе до феномену "лiбiдо". Кеппе та його послiдовники
звинувачують 3. Фрейда в тому, що вiн "плутав подавлення
любовi з подавленням сексу". За цього переконання доцiльно
подавляти секс, сприяючи розвитковi любовi. Виникау запитан-
ня: де ж тут мiсце iнтегральностi (аналiзовi), значущiсть якоє
пiдкреслюуться назвою теорiє. Клаудiа Пачеко, послiдовниця
Кеппе, мотивуу це так: "Спартанцi досягли таких екстраорди-
нарних фiзичних i психологiчних можливостей, дякуючи сво-
уму стримуванню". Звичайно, можна погодитися з єє
твердженням, що "людина, яка активно вiддасться сексуальним
заняттям або фантазiям, створюу у себе стрес (фiзiологiчну
втому)" . Проте, якщо вiдкинути несвiдоме, в актив дослiд-
жень "Трилогiє" не потрапляу феномен Едiповоє ситуацiє, яку
переживау iндивiд у дитинствi, а також тс, що лише платонiчнi
порухи душi повязували його з близькими людьми. Єнцестуознi
потяги, що розвиваються в дитинствi, створюють у зрiлому вiцi
непереборнi труднощi V злиттi нiжностi та чуттувостi в одне
русло, що й породжуу феномен, названий 3. Фрейдом "пси-
хiчна iмпотенцiя ".А це якраз i не дау людинi бути чут-
туво (сексуально) щасливою з коханою людиною. Пачеко сама
констатуу цей факт: "Коли той, хто любить, бачить коханого,
вiн починау вiдчувати всi симптоми, характернi для тривоги:
серцебиття, слабкiсть у колiнах, вологi руки, запаморочення..."
Хiба це не ознаки страху зближення з iнцестуозним обуктомi
Ми маумо досить доказiв того, що обукти iнцестуозних потягiв
мають тенденцiю замiщення iншими - ось витоки психологiч-
них труднощiв чуттувого зближення з ними. Кеппе вбачау про-
блеми в тому, що людина "роздiлила саму себе на двi частини:
реальну, яку вона подавляу, й штучну, яку вона стримуу" .
Коли ж ми будемо пiдштовхувати iндивiда до подавлення (ви-
тiснення) сексуальних потягiв, що прагнуть фiзичноє реалiзацiє,
чи не у цс "штучною стимуляцiую"i Нам здауться, що так. Ми
вбачаумо завдання психолога в допомозi людинi позбутися уяв-
них проблем, породжуваних незавершеними лiбiдiозними спра-
вами дитинства. В супротивному випадку нереалiзована енергiя
знаходитиме шляхи мортiдiозного (деструктивного) виходу й
патологiчноє реалiзацiє. Такi деструктивнi форми вияву "лiбiдо"
можуть створити напрям активностi - "до психологiчноє
смертi". Вона прихована вiд свiдомостi, хоч i впливау на
поведiнку й виражауться у психiчнiй iмпотенцiє. Та це пiдтверд-
жууться й самими висновками Кеппе: "Захворювання у актом
вiдмови вiд життя"
За нашим переконанням, без розумiння витокiв особистiсних
проблем, якi вiдчувау субукт на периферiйному рiвнi, не можна
сподiватися тривалого успiху психотерапiє.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68