Хоч iстотнi умови основного договору на-
званi у попередньому договорi, але вони повиннi бути узгодженi
сторонами при укладеннi основного договору. Сторона, яка не-
обгрунтоване ухиляуться вiд укладення основного договору, по-
винна вiдшкодувати другiй сторонi збитки, викликанi простро-
ченням, якщо iнше не передбачено попереднiм договором або
законодавчими актами. Зобовязання, передбаченi попереднiм
договором, припиняються, якщо до закiнчення строку, протя-
гом якого повинен бути укладений основний договiр, цей до-
говiр не буде укладений або жодна iз сторiн не надiшле другiй
сторонi пропозицiю про його укладення. Договiр (протокол) про
намiри, в якому прямо не виражено волю сторiн надати йому
силу попереднього договору, не породжуу цивiльно-правових
наслiдкiв.
Договори також подiляють залежно вiд того, на чию користь
обумовлено виконання зобовязань за договором, - на користь
31
сторiн, зазначених у договорi, чи третiх осiб, якi не беруть участi
в його укладеннi. Найбiльш поширену групу становлять догово-
ри, в яких виконання здiйснюуться взаумно самими сторонами
без участi третiх осiб. У цих договорах обумовлюуться виконан-
ня сторонами єхнiх взаумних зобовязань однiую на користь iншоє
(наприклад, продавець на користь покупця тощо). В договорах
другоє групи виконання зобовязання обумовлюуться на користь
третьоє особи (ст.160 ЦК Украєни). Якщо особа, яка уклала до-
говiр, обумовила виконання зобовязання, що виникло з дого-
вору, третiй особi, то, якщо iнше не передбачено в договорi i не
випливау з його змiсту, виконання може вимагати як сторона за
договором, так i третя особа, на користь якоє виговорено вико-
нання. Якщо третя особа вiдмовилася вiд права, наданого єй за
договором, то особа, що уклала договiр, може скористатися цим
правом, коли це не суперечить змiсту договору. Прикладом до-
говору на користь третьоє особи може бути договiр змiшаного
страхування життя, за яким страхова сума в разi смертi громадя-
нина (застрахованоє особи) виплачууться зазначенiй у договорi
третiй особi (вигодонабувачевi).
Класифiкацiю цивiльно-правових договорiв можна здiйсню-
вати i за приналежнiстю єх до певного типу, виду (рiзновиду)
або змiшаного договору. Так, О.С.Йоффе за специфiкою мате-
рiального вiдношення, що опосередковууться, або за колом
обуктивно необхiдних юридичних умов видiляу договiрний тип.
Договори, подiбнi як за покладеними в єх основу матерiальни-
ми вiдносинами, так i за iстотними умовами, спiввiдносяться
мiж собою як рiзновиди одного i того самого договiрного типу.
Якщо укладений договiр опосередковуу рiзнорiднi вiдносини
та обуднуу умови, обуктивно необхiднi для формування зобо-
вязань рiзних типiв, вiн стау змiшаним договором. Так, догово-
ри побутового пiдряду i на виконання проектно-розвiдуваль-
них робiт обуднуються як рiзновиди одного типу договору, бо
спрямовуються на передачу результатiв робiт. Змiшаним дого-
вором, в якому мiстяться елементи договорiв рiзних типiв, у,
наприклад, договiр оренди майна з правом його викупу. До
вiдносин сторiн у змiшаному договорi застосовуються у вiдпо-
вiдних частинах законодавчi акти про договори, елементи яких
мiстяться у змiшаному договорi, якщо iнше не випливау з уго-
ди сторiн або сутi змiшаного договору.
Якщо проаналiзувати систему чинного ЦК Украєни, то можна
зробити висновок, що розташування договiрних iнститутiв у ньо-
му (пiдроздiл II роздiлу III, глави 20-38) здiйснено за ознаками,
якi характеризують юридичнi наслiдки укладення окремих дого-
32
ворiв. Поклавши в основу зазначений критерiй, можна видiлити
такi групи цивiльно-правових договорiв: 1) договори про пере-
дачу майна у власнiсть, повне господарське вiдання або опера-
тивне управлiння (купiвля-продаж, поставка, контрактацiя, по-
зика, мiна, дарування, постачання енергетичних ресурсiв тощо);
2) договори про передачу майна у тимчасове користування, май-
новий найм, оренда, лiзинг тощо); 3) договори про виконання
робiт (побутовий пiдряд, пiдряд на капiтальне будiвництво, на
виконання проектних i розвiдувальних робiт, на виконання ауди-
торських робiт тощо); 4) договори про передачу результатiв твор-
чоє дiяльностi (авторськi, лiцензiйнi договори, договори про пе-
редачу науково-технiчноє продукцiє тощо); 5) договори про на-
дання послуг (перевезення, страхування, доручення, комiсiя, схов,
посередницькi послуги, довiчне утримання, кредитний договiр
тощо); 6) договори про сумiсну дiяльнiсть (установчий договiр,
угоди про науково-технiчне спiвробiтництво тощо).
Зрозумiло, що навiть у межах кожноє окремоє групи договорiв
дауться лише приблизний перелiк окремих видiв договорiв, бо
вiдповiдно до частини другоє статтi 4 ЦК Украєни цивiльнi права
та обовязки виникають як з угод (договорiв), передбачених за-
коном, так i з угод, якi хоч i не передбаченi законом, але йому
не суперечать.
У науковiй i навчальнiй лiтературi з цивiльного та господар-
ського права, у деяких законодавчих актах (наприклад, у
ст.ст.10,11 Арбiтражного процесуального кодексу Украєни, чин-
ного з 1992 р.) серед цивiльно-правових договорiв видiляуться
категорiя господарського договору. В чинному Цивiльному ко-
дексi Украєни цей договiр не згадууться.
iстотними ознаками господарського договору ранiше вважали
таке: 1) субуктами цього договору можуть бути лише органi-
зацiє, надiленi правами юридичноє особи. Принаймнi хоча б одна
з них мау бути господарською органiзацiую, тобто виготовляти i
поставляти товари, виконувати роботи, надавати послуги тощо,
а друга сторона (послугокористувач) може бути й негосподар-
ською органiзацiую (державна бюджетна установа, громадсь-
ке обуднання тощо); 2) договiр спрямований на безпосередну
обслуговування основноє дiяльностi господарськоє органiзацiє;
3) господарський договiр мау плановий характер, бо вiн укла-
дауться на основi планового завдання (акта), яке у обовязковим
для обох чи однiує iз сторiн. До господарських вiдносили i не-
плановi договори, якщо вони були однотипнi з плановими i пiдпо-
рядковувалися такому самому законодавчому режиму (наприк-
лад, поставка, контрактацiя), або коли вступ у договiрнi вiдно-
2 6-257
33
сини прямо передбачений законом (наприклад, договiр на експ-
луатацiю залiзничних пiдєзних колiй).
У перiод переходу до ринкових вiдносин формулювання по-
няття та ознак господарського договору потребуу певних уточ-
нень. По-перше, субуктами господарських вiдносин у не лише
юридичнi особи (органiзацiє), а й громадяни, якi в установлено-
му порядку здiйснюють пiдприумницьку дiяльнiсть (ст.2 Закону
<Про пiдприумництво>). По-друге, в умовах свободи вибору парт-
нерiв та визначення змiсту договорiв iстотно змiнюуться вплив
держави на договiрнi вiдносини: обовязковi приписи щодо ук-
ладення договорiв стосуються лише поставок товарiв для дер-
жавних потреб за мiждержавними угодами. Отже, господарськi
договори стають переважно неплановими. По-трету, виходячи
iз сутi пiдприумництва як самостiйноє, iнiцiативноє, систематич-
ноє, на власний ризик дiяльностi по виробництву продукцiє, ви-
конанню робiт, наданню послуг, заняттю торгiвлею з метою одер-
жання прибутку (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161
званi у попередньому договорi, але вони повиннi бути узгодженi
сторонами при укладеннi основного договору. Сторона, яка не-
обгрунтоване ухиляуться вiд укладення основного договору, по-
винна вiдшкодувати другiй сторонi збитки, викликанi простро-
ченням, якщо iнше не передбачено попереднiм договором або
законодавчими актами. Зобовязання, передбаченi попереднiм
договором, припиняються, якщо до закiнчення строку, протя-
гом якого повинен бути укладений основний договiр, цей до-
говiр не буде укладений або жодна iз сторiн не надiшле другiй
сторонi пропозицiю про його укладення. Договiр (протокол) про
намiри, в якому прямо не виражено волю сторiн надати йому
силу попереднього договору, не породжуу цивiльно-правових
наслiдкiв.
Договори також подiляють залежно вiд того, на чию користь
обумовлено виконання зобовязань за договором, - на користь
31
сторiн, зазначених у договорi, чи третiх осiб, якi не беруть участi
в його укладеннi. Найбiльш поширену групу становлять догово-
ри, в яких виконання здiйснюуться взаумно самими сторонами
без участi третiх осiб. У цих договорах обумовлюуться виконан-
ня сторонами єхнiх взаумних зобовязань однiую на користь iншоє
(наприклад, продавець на користь покупця тощо). В договорах
другоє групи виконання зобовязання обумовлюуться на користь
третьоє особи (ст.160 ЦК Украєни). Якщо особа, яка уклала до-
говiр, обумовила виконання зобовязання, що виникло з дого-
вору, третiй особi, то, якщо iнше не передбачено в договорi i не
випливау з його змiсту, виконання може вимагати як сторона за
договором, так i третя особа, на користь якоє виговорено вико-
нання. Якщо третя особа вiдмовилася вiд права, наданого єй за
договором, то особа, що уклала договiр, може скористатися цим
правом, коли це не суперечить змiсту договору. Прикладом до-
говору на користь третьоє особи може бути договiр змiшаного
страхування життя, за яким страхова сума в разi смертi громадя-
нина (застрахованоє особи) виплачууться зазначенiй у договорi
третiй особi (вигодонабувачевi).
Класифiкацiю цивiльно-правових договорiв можна здiйсню-
вати i за приналежнiстю єх до певного типу, виду (рiзновиду)
або змiшаного договору. Так, О.С.Йоффе за специфiкою мате-
рiального вiдношення, що опосередковууться, або за колом
обуктивно необхiдних юридичних умов видiляу договiрний тип.
Договори, подiбнi як за покладеними в єх основу матерiальни-
ми вiдносинами, так i за iстотними умовами, спiввiдносяться
мiж собою як рiзновиди одного i того самого договiрного типу.
Якщо укладений договiр опосередковуу рiзнорiднi вiдносини
та обуднуу умови, обуктивно необхiднi для формування зобо-
вязань рiзних типiв, вiн стау змiшаним договором. Так, догово-
ри побутового пiдряду i на виконання проектно-розвiдуваль-
них робiт обуднуються як рiзновиди одного типу договору, бо
спрямовуються на передачу результатiв робiт. Змiшаним дого-
вором, в якому мiстяться елементи договорiв рiзних типiв, у,
наприклад, договiр оренди майна з правом його викупу. До
вiдносин сторiн у змiшаному договорi застосовуються у вiдпо-
вiдних частинах законодавчi акти про договори, елементи яких
мiстяться у змiшаному договорi, якщо iнше не випливау з уго-
ди сторiн або сутi змiшаного договору.
Якщо проаналiзувати систему чинного ЦК Украєни, то можна
зробити висновок, що розташування договiрних iнститутiв у ньо-
му (пiдроздiл II роздiлу III, глави 20-38) здiйснено за ознаками,
якi характеризують юридичнi наслiдки укладення окремих дого-
32
ворiв. Поклавши в основу зазначений критерiй, можна видiлити
такi групи цивiльно-правових договорiв: 1) договори про пере-
дачу майна у власнiсть, повне господарське вiдання або опера-
тивне управлiння (купiвля-продаж, поставка, контрактацiя, по-
зика, мiна, дарування, постачання енергетичних ресурсiв тощо);
2) договори про передачу майна у тимчасове користування, май-
новий найм, оренда, лiзинг тощо); 3) договори про виконання
робiт (побутовий пiдряд, пiдряд на капiтальне будiвництво, на
виконання проектних i розвiдувальних робiт, на виконання ауди-
торських робiт тощо); 4) договори про передачу результатiв твор-
чоє дiяльностi (авторськi, лiцензiйнi договори, договори про пе-
редачу науково-технiчноє продукцiє тощо); 5) договори про на-
дання послуг (перевезення, страхування, доручення, комiсiя, схов,
посередницькi послуги, довiчне утримання, кредитний договiр
тощо); 6) договори про сумiсну дiяльнiсть (установчий договiр,
угоди про науково-технiчне спiвробiтництво тощо).
Зрозумiло, що навiть у межах кожноє окремоє групи договорiв
дауться лише приблизний перелiк окремих видiв договорiв, бо
вiдповiдно до частини другоє статтi 4 ЦК Украєни цивiльнi права
та обовязки виникають як з угод (договорiв), передбачених за-
коном, так i з угод, якi хоч i не передбаченi законом, але йому
не суперечать.
У науковiй i навчальнiй лiтературi з цивiльного та господар-
ського права, у деяких законодавчих актах (наприклад, у
ст.ст.10,11 Арбiтражного процесуального кодексу Украєни, чин-
ного з 1992 р.) серед цивiльно-правових договорiв видiляуться
категорiя господарського договору. В чинному Цивiльному ко-
дексi Украєни цей договiр не згадууться.
iстотними ознаками господарського договору ранiше вважали
таке: 1) субуктами цього договору можуть бути лише органi-
зацiє, надiленi правами юридичноє особи. Принаймнi хоча б одна
з них мау бути господарською органiзацiую, тобто виготовляти i
поставляти товари, виконувати роботи, надавати послуги тощо,
а друга сторона (послугокористувач) може бути й негосподар-
ською органiзацiую (державна бюджетна установа, громадсь-
ке обуднання тощо); 2) договiр спрямований на безпосередну
обслуговування основноє дiяльностi господарськоє органiзацiє;
3) господарський договiр мау плановий характер, бо вiн укла-
дауться на основi планового завдання (акта), яке у обовязковим
для обох чи однiує iз сторiн. До господарських вiдносили i не-
плановi договори, якщо вони були однотипнi з плановими i пiдпо-
рядковувалися такому самому законодавчому режиму (наприк-
лад, поставка, контрактацiя), або коли вступ у договiрнi вiдно-
2 6-257
33
сини прямо передбачений законом (наприклад, договiр на експ-
луатацiю залiзничних пiдєзних колiй).
У перiод переходу до ринкових вiдносин формулювання по-
няття та ознак господарського договору потребуу певних уточ-
нень. По-перше, субуктами господарських вiдносин у не лише
юридичнi особи (органiзацiє), а й громадяни, якi в установлено-
му порядку здiйснюють пiдприумницьку дiяльнiсть (ст.2 Закону
<Про пiдприумництво>). По-друге, в умовах свободи вибору парт-
нерiв та визначення змiсту договорiв iстотно змiнюуться вплив
держави на договiрнi вiдносини: обовязковi приписи щодо ук-
ладення договорiв стосуються лише поставок товарiв для дер-
жавних потреб за мiждержавними угодами. Отже, господарськi
договори стають переважно неплановими. По-трету, виходячи
iз сутi пiдприумництва як самостiйноє, iнiцiативноє, систематич-
ноє, на власний ризик дiяльностi по виробництву продукцiє, ви-
конанню робiт, наданню послуг, заняттю торгiвлею з метою одер-
жання прибутку (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161