У сферi контрактацiє дiу вимога реального виконання зобовя-
зань: кiлькiсть продукцiє, не зданоє господарством у встановленi
договором перiоди (строки), пiдлягау здачi в iншi строки, погод-
женi сторонами, i зарахуванню в перiод єє фактичноє здачi, за
винятком тих видiв продукцiє, виробництво яких мау сезонний
характер i поповнення незданоє кiлькостi єх неможливе. Проте
штраф за нездачу господарством продукцiє вираховууться, вихо-
дячи лише з вартостi продукцiє, не зданоє в попередньому перi-
одi. Господарство вiдповiдау також за неповернення тари, нада-
ноє йому заготiвельником, вiдшкодовуу заготiвельниковi збит-
ки, яких вiн зазнав у звязку з тим, що господарство не пiдготу-
вало продукцiю до здачi на мiсцi i не попередило про це заготi-
вельника тощо.
З господарства, яке уклало договiр контрактацiє, не може бути
стягнуто штраф за неналежну якiсть продукцiє, якщо iнше не
передбачено iнструкцiями, правилами про порядок проведення
закупок або в договорi за згодою обох сторiн встановлено санкцiє
за таке порушення. Заготiвельниковi не надано право стягувати
з господарства вартiсть недоброякiсноє продукцiє у безспiрному
порядку. Як сторона в договорi поставки заготiвельник вiдповi-
дау за неналежну якiсть продукцiє перед споживачем (одержува-
чем). Проте вiн не мау права перекласти на господарство пiд
виглядом збиткiв суми штрафiв, сплачених одержувачам за по-
ставку сiльгосппродукцiє неналежноє якостi, крiм випадкiв, коли
господарство, не предявивши продукцiю заготiвельниковi для
приймання, вiдвантажило єє одержувачевi.
За невиконання договiрних зобовязань по прийманню про-
дукцiє заготiвельник сплачуу товаровиробниковi неустойку як
правило в такому ж розмiрi, в якому товаровиробник вiдповiдау
перед контрактантом за несвоучасну здачу продукцiє. Контрак-
тант, крiм того, вiдшкодовуу виробниковi продукцiє фактичнi
витрати, повязанi з доставкою єє в обидва кiнцi (якщо ця про-
дукцiя завозилася до мiсця приймання транспортними засобами
господарства). В договорi може бути передбачена вiдповiдальнiсть
контрактанта за невиконання в обумовленi строки договiрних
зобовязань по зустрiчному продажу цукру, олiє, меляси тощо.
Вiдповiдальнiсть сторiн за порушення договору контрактацiє бу-
дууться на принципi вини (умислу або необережностi), яка пре-
зюмууться (ст.209 ЦК Украєни). Господарство звiльняуться вiд
122
вiдповiдальностi за невиконання зобовязань за договором, якщо
вони не виконанi внаслiдок стихiйних лих чи iнших несприят-
ливих умов або з вини заготiвельника. Питання про те, чи у
певна обставина стихiйним лихом, вирiшууться згiдно з прави-
лами, якi застосовуються при страхуваннi майна колгоспiв, держ-
госпiв та iнших господарств. До iнших несприятливих умов вiдно-
сять природнi та iншi обуктивнi фактори, якi свiдчать про
вiдсутнiсть вини господарства (наприклад, заборона здавати ху-
добу у звязку з єє масовим захворюванням). Доказами на пiдтвер-
дження цих обставин можуть бути висновки державноє iнспекцiє
по заготiвлях та якостi продукцiє, довiдки ветеринарного нагля-
ду, довiдки метеослужби, акти, складенi за участю представника
страховоє органiзацiє тощо. Вина заготiвельника вбачауться в
ненаданнi допомоги в органiзацiє виробництва i транспортуваннi
продукцiє на приймальний пункт, непогодженнi графiка здачi,
незабезпеченнi тарою i пакувальними матерiалами тощо. Арбiт-
ражнi суди оцiнюють поданi господарством документи, зясову-
ють, на яких площах загинули посiви, чи була можливiсть здати
хоча б частину продукцiє за рахунок знятого врожаю з iнших
площ, чи вживало господарство заходiв, щоб запобiгти негатив-
ним наслiдкам стихiйного лиха або iншим несприятливим умо-
вам. З урахуванням усiх цих обставин i вирiшууться питання про
звiльнення господарства вiд вiдповiдальностi за невиконання зо-
бовязання за договором контрактацiє.
4. iншi договiрнi форми реалiзацiє сiльськогосподарськоє
продукцiє
Крiм договорiв контрактацiє, виробники сiльськогосподарсь-
коє продукцiє реалiзують єє й на основi iнших договорiв. Зокре-
ма, заготiвельнi та переробнi пiдприумства на договiрних заса-
дах можуть приймати вiд виробникiв сiльськогосподарську си-
ровину на зберiгання i переробку незалежно вiд напрямкiв по-
дальшого єє використання. Розрахунки за зберiгання i переробку
сировини i готовоє продукцiє за угодою сторiн можуть здiйсню-
ватись у грошовiй формi, з використанням частини готовоє про-
дукцiє або у змiшанiй формi.
Виробники сiльгосппродукцiє мають право здiйснювати това-
рообмiннi операцiє з власною продукцiую та продуктами єє пе-
реробки на основi бартерних договорiв, що укладаються як на
внутрiшньому ринку, так i в порядку здiйснення зовнiшньо-
економiчноє дiяльностi. За такими договорами вони одержують
необхiднi матерiально-технiчнi ресурси (обладнання, нафто-
123
продукти, засоби захисту рослин i тварин тощо) або товари
широкого вжитку.
Сiльськогосподарськi пiдприумства укладають з колгоспника-
ми, робiтниками держгоспiв, пенсiонерами та iншими громадя-
нами на добровiльнiй основi договори на вирощування худоби i
птицi та на закупiвлю лишкiв молока. Закуплену у громадян за
цими договорами продукцiю господарство продау державi i за-
раховуу собi у виконання зобовязань по контрактацiє. Крiм того,
худобу, птицю, кроликiв, вирощених у пiдсобних господарствах
громадян, можуть закуповувати заготiвельнi органiзацiє спожив-
чоє кооперацiє, органiзацiє громадського харчування та iншi орга-
нiзацiє за договiрними цiнами.
Колгоспи, держгоспи та iншi сiльськогосподарськi пiдприум-
ства також можуть закуповувати у громадян продукти тварин-
ництва за договiрними цiнами.
Господарства можуть реалiзовувати сiльгосппродукцiю на ко-
мiсiйних засадах, укладаючи договори комiсiє з торговельними
органiзацiями. Сiльськогосподарськi пiдприумства, орендарi, се-
лянськi господарства, громадяни, якi ведуть пiдсобне господар-
ство, мають право вiльного продажу вирощеноє ними продукцiє
як заготiвельним та iншим органiзацiям, так i на ринках.
Глава 8
Майновий найм. Оренда. Прокат.
Безоплатне користування майном
У господарському оборотi значне поширення мають вiдноси-
ни майновому найму i такi його рiзновиди, як оренда та прокат.
З економiчноє точки зору майновий найм (оренда, прокат) оз-
начау одержання майна у тимчасове користування за плату. Зда-
ючи майно в найм, власник майна продау споживну вартiсть
його частинами.
До майнового найму (оренди, прокату) органiзацiє чи грома-
дяни вдаються в тих випадках, коли ту чи iншу рiч купляти об-
тяжливо або невигiдно, наприклад, у разi тимчасовоє потреби,
або коли певна рiч взагалi не може бути предметом купiвлi-про-
дажу. Здають майно в найм громадяни i органiзацiє, якi тимча-
сово самi його не використовують. За допомогою майнового най-
му розширюються господарськi можливостi використання май-
на. Поряд з цим найм слугуу засобом взаумодопомоги мiж гро-
мадянами i органiзацiями та сприяу упорядкуванню побуту гро-
мадян.
124
1. Майновий найм
Поняття договору майнового найму. Правовiдносини найму ви-
никають на пiдставi договору.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161