Згiдно з статтею 440 ЦК Украєни спiвзаподiювачi як володiльцi
джерел пiдвищеноє небезпеки вiдповiдають незалежно вiд вини.
Здебiльшого солiдарну вiдповiдальнiсть несуть особи, якi запо-
дiяли шкоду спiльними злочинними дiями як спiвучасники. Су-
дова практика виходить з того, що суди мають право покласти
на пiдсудних, спiльними дiями яких заподiяна шкода, часткову,
а не солiдарну вiдповiдальнiсть, якщо такий порядок стягнення
Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 31 березня 1989р.
iз змiнами вiд 25 грудня 1992р. <Про практику застосування суда-
ми Украєни законодавства про вiдшкодування матерiальноє шкоди,
заподiяноє злочином, i стягнення безпiдставно нажитого майна>.
- Збiрник Постанов Пленуму Верховного Суду Украєни. Частина
перша. Києв. 1995. с. 86.
346
цiлком вiдповiдау iнтересам позивача i забезпечить повне вiдшко-
дування шкоди.
При визначеннi розмiру солiдарноє вiдповiдальностi враховууть-
ся вина потерпiлого в формi умислу i грубоє необережностi, а
також майновий стан спiльних заподiювачiв (ст.454 ЦК Украє-
ни).
Субуктами солiдарноє вiдповiдальностi можуть бути як грома-
дяни, так i юридичнi особи.
10. Особливi вiдшкодування шкоди при ушкодженнi здоровя
i заподiяннi смертi громадяниновi
Пiдстави та розмiр вiдповiдальностi за ушкодження здоровя i
заподiяння смертi встановленi залежно вiд того, кому, ким i за
яких обставин заподiяна шкода. Тому необхiдно розрiзняти такi
випадки вiдшкодування шкоди, заподiяноє здоровю i життю
громадянина:
1. Вiдповiдальнiсть за ушкодження здоровя i смерть громадя-
нина, повязанi з виконанням ним трудових обовязкiв (ст.456
ЦК Украєни);
2. Вiдповiдальнiсть за ушкодження здоровя i смерть громадя-
нина, за якого той, хто заподiяв шкоду, не зобовязаний сплачу-
вати страховi внески (ст.457 ЦК Украєни);
3. Вiдповiдальнiсть за ушкодження здоровя i смерть громадя-
нина, який не пiдлягау соцiальному страхуванню (ст.461 ЦК
Украєни);
4. Вiдшкодування шкоди при ушкодженнi здоровя неповно-
лiтнього (ст.462 ЦК Украєни).
Отже, чинне законодавство передбачау чотири види зобо-
вязань, якi виникають внаслiдок заподiяння шкоди життю i
здоровю громадянина. Встановлення зазначених делiктних зо-
бовязань обумовлено специфiкою обукта посягань: йдеться
про заподiяння ушкодження здоровя, заподiяння смертi. Це
в свою чергу викликало необхiднiсть застосування спецiаль-
них правил, що регулюють визначення розмiру вiдшкодуван-
ня. Крiм зазначених статей ЦК Украєни, слiд при визначеннi
розмiру вiдшкодування застосовувати <Правила вiдшкодуван-
ня власником пiдприумства, установи, органiзацiє або упов-
новаженим ним органом шкоди, заподiяноє працiвниковi уш-
кодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових
обовязкiв>, затвердженi Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Ук-
раєни вiд 23 червня 1993 р. (iз змiнами i доповненнями до
них, затвердженими Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни
347
вiд 18 липня 1994 р.).i Керiвнi розяснення Пленуму Верховного
Суду Украєни щодо застосування зазначеного цивiльного законо-
давства передбаченi в Постановi вiд 8 липня 1994 р. <Про внесен-
ня змiн та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 27 березня 1992 р. <Про практику розгляду судами
цивiльних справ за позовами про вiдшкодування шкоди>.
Необхiднiсть вiдшкодування шкоди, заподiяноє життю i здо-
ровю особи, обумовило введення спецiальних понять: <калiцт-
во>,
здатнiсть>, <професiйне захворювання> тощо, якi будуть роз-
критi в процесi характеристики вiдповiдних зобовязань. Мiж
собою зобовязання iз заподiяння шкоди життю i здоровю особи
рiзняться за субуктним складом, методами вирахування роз-
мiру вiдшкодування, про що буде сказано далi.
Право громадян на єх матерiальне забезпечення в разi повноє
або частковоє втрати працездатностi, а також втрати годувальни-
ка гарантууться соцiальним страхуванням працiвникiв, допомо-
гою по тимчасовiй непрацездатностi, сплатою страхових внескiв
власниками пiдприумств, установ i органiзацiй. Власники
пiдприумств, установ, органiзацiй, якi сплачують внески на со-
цiальне страхування, - у страхувальниками. Такий самий обо-
вязок покладауться на релiгiйнi органiзацiє, якщо вони вико-
ристовують за договорами працю окремих осiб. Робiтники, служ-
бовцi, якi працюють на пiдставi трудового договору, члени ко-
оперативiв, члени творчих спiлок, а також iншi творчi працiвни-
ки, що не у членами творчих спiлок, iншi особи, якi пiдлягають
соцiальному страхуванню, - у застрахованими особами.
Зазначену термiнологiю: страхувальник, застрахована особа мож-
на включити в назву зобовязань iз заподiяння шкоди життю i
здоровю особи, i тому єх назва значно скорочууться: а) вiдповi-
дальнiсть страхувальника за пошкодження здоровя i смерть за-
страхованоє особи; б) вiдповiдальнiсть нестрахувальника за по-
шкодження здоровя i смерть застрахованоє особи.
Пiдстави вiдповiдальностi страхувальника за пошкодження здо-
ровя i смерть застрахованоє особи. Якщо робiтниковi у звязку з
виконанням ним своєх трудових (службових) обовязкiв заподiя-
но шкоду здоровю страхувальником, останнiй вiдповiдау перед
потерпiлим при наявностi загальних i спецiальних пiдстав ци-
вiльноє вiдповiдальностi (ст.440 ЦК Украєни). Спецiальнi пiдста-
ви вiдповiдальностi - це наявнiсть трудових вiдносин мiж стра-
Урядовий кур ур.
348
1994. -28 липня.
хувальником i потерпiлим працiвником, заподiяння шкоди, по-
вязаноє з виконанням працiвником своєх трудових обовязкiв.
Наявнiсть шкоди. Пiд шкодою слiд розумiти знищення або змен-
шення матерiального або нематерiального блага. Чинне законо-
давство (ст.456 ЦК Украєни, Правила вiд 23 червня 1993 р.) пе-
редбачау вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну працiвниковi ка-
лiцтвом або iншим пошкодженням здоровя. Калiцтво - це рап-
тове пошкодження здоровя, що виникло внаслiдок нещасного
випадку в результатi дiяння зовнiшнiх сил i повязане зi стiйкою
чи тимчасовою втратою професiйноє працездатностi. Пiд iншим
ушкодженням здоровя слiд розумiти професiйне захворюван-
ня, що виникло внаслiдок винного порушення власником
пiдприумства правил технiки безпеки, промисловоє санiтарiє, а
не в результатi тривалоє роботи, повязаноє з певними вироб-
ничими шкiдливостями. Наприклад, у цеху, де працював по-
терпiлий, була дуже погана вентиляцiя, i концентрацiя шкiдли-
вих речовин у повiтрi перевищувала норму в 150 разiв. З враху-
ванням цих обставин суд дiйшов висновку, що дiйсною причи-
ною професiйного захворювання у винне порушення пiдпри-
умством правил технiки безпеки i промисловоє санiтарiє. Нор-
ми Правил вiд 23 червня 1993 р. поширюються на всi професiйнi
захворювання, в тому числi на професiйнi захворювання групи
пневмоконiоз.
Протиправнiсть дiяння страхувальника. На всiх пiдприумствах,
в установах, органiзацiях, повиннi бути створенi здоровi i без-
печнi умови працi. Для цього пiдприумство повинно запровад-
жувати сучаснi засоби технiки безпеки i створювати належнi са-
нiтарно-гiгiунiчнi умови з тим, щоб запобiгти випадкам вироб-
ничого травматизму i виникненню професiйних захворювань
(ст.153 Кодексу законiв про працю Украєни).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161